28 липня 2023 року
м. Київ
справа № 200/1861/22
адміністративне провадження № К/990/24742/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №200/1861/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточненого позову, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійснені йому нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018, 2019 роки;
- зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, у загальній кількості 42 доби, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018, 2019 роки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити йому нарахування та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу при звільнені в сумі 9 913, 60 гривень;
- зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та виплатити щомісячну доплату за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки, в період дії карантину, за період з 01 січня 2021 року до моменту відсторонення від посади з 13 вересня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити йому нарахування та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, за 2021 рік.
- стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійснені ОСОБА_1 нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018, 2019 роки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити нарахування та виплату позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018, 2019 роки.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з розрахунку місячного грошового забезпечення із включенням до його складу індексації.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби позивача з розрахунку місячного грошового забезпечення, включивши до його складу індексацію, та виплатити перераховану одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за період з січня 2021 року по червень 2021 року та з серпня 2021 року по 13 вересня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за період з січня 2021 року по червень 2021 року та з серпня 2021 року по 13 вересня 2021 року.
В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - задоволено частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі №200/1861/22 - змінено.
Абзац шостий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі № 200/1861/22 викладено в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати щомісячної доплати за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за період з 18 лютого 2021 року по 13 вересня 2021 року».
Абзац сьомий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі № 200/1861/22 викладено в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за період з 18 лютого 2021 року по 13 вересня 2021 року».
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишено без змін.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Формальне зазначення про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без конкретизації норм права і позиції скаржника щодо того, як такі норми мають бути застосовані, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином підстави визначені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України для відкриття касаційного провадження у справі відсутні.
Інші доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування судами обставин справи, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Також у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №200/1861/22 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов