28 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/27405/22 пров. № А/857/7864/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Запотічного І.І.,
Суддів: Довгої О.І., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року (головуючий суддя Махаринець Д.Є., ухвалене в м. Рівне) у справі №460/27405/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 Приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
07.09.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача, щодо складання акту від 01.09.2022 року про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса ОСОБА_1 Рівненського районного нотаріального округу за адресою (АДРЕСА_1) у зв'язку із зміною адреси розташування робочого місця у Рівненському районному нотаріальному окрузі Рівненської області; визнати протиправним (незаконним) та скасувати акт від 01.09.2022 року про відмову у сертифікації робочого місця приватного нотаріуса ОСОБА_1 Рівненського районного нотаріального округу за адресою (АДРЕСА_1) у зв'язку із зміною адреси розташування робочого місця (контори) у Рівненському районному нотаріальному окрузі Рівненської області.
Позов обґрунтовує тим, що є приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області. З початку здійснення нотаріальної діяльності по Рівненському районному нотаріальному округу Рівненської області і по час звернення до суду першої інстанції адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса була: Рівненська область, Рівненський район, смт. Гоща, вул. Східна, буд. 3, 35400. З метою реалізації свого права як приватний нотаріус 18 серпня 2022 року позивачем було подано до відповідача заяву з проханням провести сертифікацію приміщення офісу (І поверх), де планувалося продовжити приватну нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що при розгляді заяви, відповідач був зобов'язаний скласти акт про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса. Разом з тим, 01 вересня 2022 року службовими особами відповідача було складено акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса у висновку якого підставою для відмови у сертифікації робочого місця слугувало місце розташування робочого місця, а саме на думку службових осіб позивач здійснює свою діяльність на території Рівненського районного нотаріального округу, а робоче місце розташоване в мажах розташування Рівненського міського нотаріального округу, будь-яких інших зауважень до робочого місця приватного нотаріуса, яке підлягало сертифікації не було зазначено, в решті всіх вимог робоче місце відповідає умовам сертифікації. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача, щодо складання акту від 01.09.2022 року про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса ОСОБА_1 Рівненського районного нотаріального округу за адресою (АДРЕСА_1) у зв'язку із зміною адреси розташування робочого місця у Рівненському районному нотаріальному окрузі Рівненської області. Визнано протиправним та скасовано акт від 01.09.2022 року про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса ОСОБА_1 Рівненського районного нотаріального округу за адресою (АДРЕСА_1) у зв'язку із зміною адреси розташування робочого місця у Рівненському районному нотаріальному окрузі Рівненської області.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову. Вимоги скарги обґрунтовує тим, що нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно- територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно- територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі. Зазначає, що нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом. Враховуючи викладене, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що місто Рівне та Рівненський район на законодавчому рівні є єдиною адміністративною одиницею, а відтак, що адміністративним центром Рівненського району є місто Рівне, а тому вважає, що приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_1 не може продовжити приватну нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_1.
06.06.2023 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Наголошує, що Постановою Верховної Ради України № 3650 від 17 липня 2020 року у Рівненській області створено Рівненський район із адміністративним центром місто Рівне, таким чином законодавець чітко встановив, що адміністративним центром Рівненського району є місто Рівне. Зазначає, що скаржником не взято до уваги, ту обставину, що розподіл на нотаріальні округи було проведено за принципом територіального-адміністративного розподілу до липня 2020, тобто починаючи із 17 липня 2020 року в Рівненській області існує 4 райони, формування яких відбулося за рахунок укрупнення, а відтак місто Рівне та Рівненський район на законодавчому рівні є єдиною адміністративною одиницею. Звертає увагу, що скаржником повністю проігноровано і не взято до уваги, ту обставину, що за адресою: АДРЕСА_1 працює діючий приватний нотаріус, який має сертифікацію на дане робоче місце, здійснює свою діяльність у Рівненському районному нотаріальному окрузі Рівненської області, про що було повідомлено працівників скаржника, та що підтверджується копією акту про сертифікацію від 16 серпня 2011 року, який долучено до матеріалів справи. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач є приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №5108, видане Міністерством юстиції України 09.04.2004 року, реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №216, видане Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (Львів) 29.09.2021 року.
Згідно з ідентифікаційними даними, 10.06.2004 здійснено державну реєстрацію незалежної професійної діяльності позивача як приватного нотаріуса та взято останнього на податковий облік як платника податків.
З початку здійснення нотаріальної діяльності по Рівненському районному нотаріальному округу Рівненської області і по час звернення до суду першої інстанції адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса була: Рівненська область, Рівненський район, смт. Гоща, вул. Східна, буд. 3, 35400.
18 серпня 2022 року позивачем було подано до відповідача заяву з проханням провести сертифікацію приміщення офісу (І поверх), де планувалося продовжити приватну нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_1.
01 вересня 2022 року службовими особами відповідача було складено акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса у висновку якого підставою для відмови у сертифікації робочого місця слугувало місце розташування робочого місця, а саме на думку службових осіб позивач здійснює свою діяльність на території Рівненського районного нотаріального округу, а робоче місце розташоване в мажах розташування Рівненського міського нотаріального округу, будь-яких інших зауважень до робочого місця приватного нотаріуса, яке підлягало сертифікації не було зазначено, в решті всіх вимог робоче місце відповідає умовам сертифікації.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, вважаючи їх незаконними, звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (Закон № 3425).
Відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 2-1 Закону №3425 вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 3 Закону №3425 нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріусом може бути громадянин України, якому присуджено ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, який володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку (крім реабілітованої особи), особа, дієздатність якої обмежена, або особа, визнана недієздатною.
Згідно з підп. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про нотаріат» реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, на підставі заяви особи, яка має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, та акта про сертифікацію про відповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим цим Законом умовам. У заяві зазначається назва нотаріального округу, в якому особа буде займатися нотаріальною діяльністю.
Наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5 затверджено Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства (Порядок №357/5), в якому серед основних завдань проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, у тому числі дотримання вимог до робочого місця приватного нотаріуса тощо (підпункт 1 пункту 3 Порядку №357/5).
Разом з тим, Положення про вимоги до місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2011 року № 888/5 (Положення № 888/5) встановлює вимоги щодо робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності. Серед його вимог є положення, яке встановлює, що кожен нотаріус повинен мати окремий кабінет площею не менше 10 квадратних метрів (пункт 7.2.3). Тобто це положення передбачає чіткі елементи вимоги до приміщення, в якому кожен приватний нотаріус повинен здійснювати свою приватну нотаріальну діяльність: окремий кабінет і площа такого кабінету повинна становити не менше 10 квадратних метрів.
Крім того, положення ч. 2 ст. 25 Закону № 3425-XII встановлюють основні умови, яким повинно відповідати робоче місце (контора): 1) забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці; 2) давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність; 3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення; 4) бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса; 5) кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах; 6) бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті.
Перевірка відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса проводиться згідно з частиною третьою статті 25 Закону № 3425-XII до початку здійснення нотаріальної діяльності приватним нотаріусом, а також у разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України протягом 15 днів з дня отримання заяви про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або заяви про зміну адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса проводить перевірку відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим цим Законом умовам, за результатами якої відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України складає акт про сертифікацію відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса або акт про відмову у сертифікації відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса.
За приписами статті 25 Закону № 3425-XII приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса.
Про зміну адреси робочого місця (контори) приватний нотаріус зобов'язаний протягом трьох робочих днів повідомити відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України.
Апеляційний суд зазначає, що законодавець чітко пов'язує проведення перевірки робочого місця (контори) приватного нотаріуса з двома випадками здійснення перевірки робочого місця (контори) приватного нотаріуса: 1) до початку нотаріальної діяльності, а також 2) у разі зміни адреси розташування робочого місця (контори). Завершальним етапом проведення перевірки робочого місця (контори) приватного нотаріуса відповідно до згаданої статті є складення акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.
Що стосується доводів апелянта про те, що робоче місце нотаріуса знаходиться в межах іншого нотаріального району, апеляційний суд зазначає наступне.
Постановою Верховної Ради України № 3650 від 17 липня 2020 року у Рівненській області створено Рівненський район із адміністративним центром - місто Рівне, таким чином законодавець чітко встановив, що адміністративним центром Рівненського району є місто Рівне.
Колегія суддів зазначає, що розподіл на нотаріальні округи було проведено за принципом територіального-адміністративного розподілу до липня 2020, тобто починаючи із 17 липня 2020 року в Рівненській області існує 4 райони, формування яких відбулося за рахунок укрупнення, а відтак місто Рівне та Рівненський район на законодавчому рівні є єдиною адміністративною одиницею.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, апелянтом повністю проігноровано і не взято до уваги ту обставину, що за адресою: АДРЕСА_1 працює діючий приватний нотаріус, який має сертифікацію на дане робоче місце, здійснює свою діяльність у Рівненському районному нотаріальному окрузі Рівненської області, що підтверджується копією акту про сертифікацію від 16 серпня 2011 року, який долучено позивачем до матеріалів справи.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апелянт не надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій та прийнятих рішень.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 460/27405/22 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
В. З. Улицький