19 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16435/22 пров. № А/857/7178/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року (суддя - Кузан Р.І., час ухвалення - 12:17 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 20.03.2023),
в адміністративній справі №380/16435/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції,
про визнання протиправним і скасування наказу,
встановив:
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ №563 від 12.10.2022 “Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення”.
Відповідач в суді першої інстанції позовних вимог не визнав, подавши відзив на позов. Просив відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку з його безпідставністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 в задоволенні позову відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду не відповідає вимогам статті 242 КАС України, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що в оскаржуваному наказі не йдеться про незнання позивачем законів чи інших актів законодавства, що регулюють діяльність поліції, а також про непрофесійне виконання службових обов'язків чи наказів керівника, тому викладені в наказі обставини щодо порушення позивачем актів законодавства не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вважає скаржник необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, що підриває авторитет Національної поліції, оскільки під час розгляду справи №943/464/22 судом не підтверджено, що позивач вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Не погоджується скаржник і з висновком суду про те, що при виборі виду дисциплінарного стягнення відповідач був зобов'язаний керуватись положеннями ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту та враховувати діюче дисциплінарне стягнення позивача, оскільки судом не враховано, що приймаючи оскаржуваний у даній справі наказ №563 від 12.10.2022, керівник діяв всупереч вимогам закону, зокрема, ч.3 ст.149 КЗпП України, ч.2 ст.19 Конституції України, ч.5 ст.14 і ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту та п.1,3,5 ст.2 КАС України, що є самостійною підставою для скасування зазначеного наказу. Також судом не враховано, що до позивача застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення (пониження у спеціальному званні) за факти, що мали місце раніше (14.04.2022р.), ніж факти (15.05.2022р.), за які до позивача застосовано менш суворе дисциплінарне стягнення (неповна службова відповідність), що не відповідає вимогам закону та меті застосування дисциплінарної відповідальності. Крім того, матеріли про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення мали бути оцінені відповідачем при проведенні службового розслідування, що було призначено відповідно до Наказу УУП у Львівській області ДПП від 26.05.2022 р. №94 і мали б бути враховані, а можливо і були враховані відповідачем (оскільки були відомі) при винесенні Наказу №398 від 11.07.2022 р. Також твердить апелянт, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача щодо пропуску строку для застосування дисциплінарного стягнення.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 09.03.2023 скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Просить відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 проходить службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі - Управління) 26.05.2022 видано наказ “Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії” від 26.05.2022 №94 (а.с. 106).
Підставою призначення службового розслідування слугував рапорт (6815вн/41/12/02-2022 від 16.05.2022) т.в.о. старшого інспектора-чергового відділу чергової служби Управління старшого лейтенанта поліції М.Синичича, у якому вказувалося на порушення, що мають ознаки дисциплінарних проступків, вчинених 15.05.2022 інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 ..
За результатами службового розслідування 24.06.2022 затверджено висновок, в якому дисциплінарною комісією встановлено дисциплінарний проступок в діях інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який виразився в тому, що 15.05.2022 під час виконання службових обов'язків останній безпідставно, без попередження керівника та працівників відділу чергової служби Управління залишив місце несення служби з 11 год. 08 хв. по 11 год. 48 хв. та з 15 год. 03 хв. по 15 год. 25 хв., у вказаний період не здійснював активних дій з метою реалізації повноважень. Окрім цього, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 15.05.2022 під час несення служби не контролював наявність отриманої зброї та залишив автомат “АКСУ-74У” без нагляду (а.с. 107).
Відповідачем видано наказ “Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення” від 11.07.2022 №398, згідно якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у непрофесійному виконанні службових обов'язків та порушенні вимог норм законодавства, що регулюють порядок проходження служби працівниками поліції, до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність (а.с. 29, 117).
Крім цього, відповідно до доповідної записки інспектора другої категорії відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ОСОБА_2 (вх. №6930вн/41/12/02-2022 від 17.05.2022) при проведенні щомісячної перевірки щодо зміцнення службової дисципліни та законності особового складу УПП у Львівській області ДПП на предмет притягнення до адміністративної відповідальності за допомогою інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України” у квітні 2022 року було виявлено складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №272108 та постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАВ №259439 відносно ОСОБА_1 за статтею 122-2 та частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (а.с. 32).
Згідно із протоколом ОСОБА_1 14.04.2022 о 18:19 на автодорозі Н-17 Львів-Радехів-Луцьк у с. Гірка Полонка, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN TOUAREG. номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу за допомогою сигнального диска з червоним сигналом, чим порушив вимоги пункту 2.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (а.с. 43).
Постановою Буського районного суду Львівської області від 17.06.2022 у справі №943/462/22 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу) та накладено стягнення у вигляді 153 грн. штрафу (а.с. 40).
Позивачем 20.06.2022 надано пояснення щодо складення відносно нього адміністративних матеріалів (протоколу) за ч.1 ст.122-2 КУпАП КУпАП (невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу), в якому повідомив, що оскаржує постанову по справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку. Про прийняте судом рішення за результатами розгляду його скарги повідомить додатково (а.с. 55).
Постанова Буського районного суду Львівської області від 17.06.2022 у справі №943/462/22 залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20.07.2022 (а.с. 36).
Копії постанов Буського районного суду Львівської області від 17.06.2022 та Львівського апеляційного суду від 20.07.2022 у справі №943/462/22 скеровано Управлінням на адресу Департаменту патрульної поліції разом з доповідною запискою від 07.10.2022 (а.с. 24, 68).
Наказом Департаменту патрульної поліції від 12.10.2022 №563 “Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення”, відповідно до частини 1, 2 та 3 статті 13, частини 5 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, пункту 3 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у національній поліції України, до позивача ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у непрофесійному виконанні службових обов'язків та порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 1, 2, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного Статуту, абзацу 2 пункту 1 розділу II, абзацу 1 пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, Присяги працівника поліції, пункту 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, підпунктів 1, 10, 13 пункту 3.1 розділу IIІ посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 03.08.2021 №1705, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь (а.с. 7, 34).
Не погоджуючись з наказом від 12.10.2022 №563, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 року №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Положеннями ч.1 ст.59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Водночас, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” від 15.03.2018р. №2337-VII (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ст.11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до абзаців 1, 2 та 3 пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.08.2021 №1705 затверджено Посадову інструкцію інспектора взводу №2 роти 1 батальйону №2 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі - Посадова інструкція).
Відповідно до підпунктів 1, 10, 13 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції, інспектор поліції під час несення служби зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції; виконувати інші обов'язки поліцейського відповідно до законодавства, нормативно правових актів міністерства внутрішніх справ України та організаційно-розпорядчих документів.
Також, відповідно до пункту 5.1 розділу ІІІ Посадової інструкції, за неналежне виконання або невиконання своїх службових обов'язків, що передбачені Інструкцією, інспектор несе дисциплінарну відповідальність.
Не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема і пониження у спеціальному званні на один ступінь.
При цьому, згідно вимог частини 12 статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Наведені правові норми дають підстави для висновку, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Матеріалами справи підтверджується, що за результатами службового розслідування наказом відповідача “Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення” №398 від 11.07.2022 до позивача вже було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Так, постановою Буського районного суду Львівської області від 17.06.2022 у справі №943/462/22, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20.07.2022 у справі №943/462/22, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу) та накладено стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, за порушення правил, шо стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейські несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Буський районний суд Львівської області, розглядаючи справу №943/462/22 та приймаючи постанову від 17.06.2022, встановив, що ОСОБА_1 14.04.2022 о 18:19 на автодорозі Н-17 Львів-Радехів-Луцьк у с. Гірка Полонка, керуючи автомобілем Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу за допомогою сигнального диска з червоним сигналом, чим порушив вимоги пункту 2.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, підтверджується судовими рішеннями та не підлягає доказуванню в межах даної справи.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що суть адміністративного правопорушення позивача полягала в тому, що позивач не виконав вимог працівника поліції про зупинку транспортного засобу, тобто будучи поліцейським, ОСОБА_1 сам вчинив дії, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки.
Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи поліцейського надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
Положення статей 8, 18 Закону України “Про Національну поліцію” покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний був не допускати вчинення дій, що підривають авторитет поліції, порушення етики поведінки поліцейського.
Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду, що вчинене позивачем адміністративне правопорушення відноситься до тих правопорушень, які підривають авторитет Національної поліції, а тому досліджувана поведінка позивача свідчить про порушення ним службової дисципліни, що виразилось у вчиненні дисциплінарного проступку, внаслідок чого тягне за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Апелянт вказує, що в оскаржуваному наказі не йдеться про незнання позивачем законів чи інших актів законодавства, що регулюють діяльність поліції, а також про непрофесійне виконання службових обов'язків чи наказів керівника, тому викладені в наказі обставини щодо порушення позивачем наведених вище актів законодавства не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. 14.04.2022 позивач не був на службі та при виконанні, тому своїми діями, які полягають виключно у невиконанні вимог дорожнього руху його учасником, не вчинив дій, що підривають авторитет поліції чи інших дій, що можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок, за який позивача може бути понижено у спеціальному звані на один ступінь, тому оскаржуваний наказ виданий незаконно.
Відносно таких доводів колегія суддів зазначає, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Головна мета правоохоронної діяльності - служіння закону, що не є самоціллю, а сприймається громадянами як утілення справедливості й моральності та сприяє забезпеченню правопорядку в державі. Для досягнення високого рівня суспільної користі роботи всієї системи Національної поліції України кожен працівник цієї системи повинен усвідомити соціальну значущість своєї діяльності та її результатів. У контексті цієї проблеми на перше місце висуваються професійно-психологічні та моральні якості особистості правоохоронця, які й відіграють головну роль у створенні позитивного іміджу органів правопорядку в очах пересічних громадян і українського суспільства загалом.
Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Щодо тверджень апелянта про те, що факт вчинення правопорушення (порушень ПДР) не підтверджується належними доказами та вибірковим цитуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі №943/464/22, то як встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі №943/464/22, яка набирала законної сили з моменту проголошення, рішення Буського районного суду Львівської області від 20 грудня 2022 року у справі № 943/464/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 128).
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Адміністративне правопорушення, скоєне позивачем за ч.6 ст.121 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП і встановлене судовим рішенням, є преюдиціальним фактом.
Щодо тверджень апелянта про те, що керівником не застосовано ч.11 ст.19 Дисциплінарного статуту (у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни), що підлягала застосуванню до ОСОБА_1 ; уповноважена на винесення оскаржуваного наказу особа не мала можливості оцінити матеріали справи про вчинення адміністративного правопорушення на предмет вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Начальнику Департаменту патрульної поліції Жукову Є. для прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не було надано матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а було надіслано лише копії рішень Буського районного суду Львівської області та Львівського апеляційного суду про вчинення позивачем адміністративного правопорушення (доповідна записка); у позивача не відбирались пояснення з приводу наявних у відповідача рішень суду та суті обставин вчиненого порушення, що є грубим порушенням ст.149 КЗпП України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.11 ст.19 Дисциплінарного статуту, у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
Частиною 2 ст.29 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
Наказом «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення» від 11.07.2022р. №398 до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Позивачем цей наказ не оскаржувався.
Відповідно до ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту, у разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Законодавець чітко вказує «службове розслідування не призначається» у випадку надходження до органу матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, складених в порядку КУпАП.
Таким чином, порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений, як за результатами проведення службового розслідування, так і без такого. Відтак, порядок прийняття рішення, з підстав передбачених ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту, приймається на підставі наявних матеріалів. Наявними матеріалами є матеріали про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку КУпАП. У даному випадку це постанова Буського районного суду Львівської області від 17.06.2022 у справі №943/462/22, залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20.07.2022 у справі №943/462/22.
Законодавець наділяє повноваженнями орган (відповідача) приймати рішення щодо притягнення поліцейського у разі надходження рішення суду, яким встановлено обставини справи та прийнято рішення в адміністративній справі.
Обставини адміністративної справи були з'ясовані судами як першої, так і апеляційної інстанції, а рішення суду у справі №943/462/22 набрало законної сили, відтак, законодавець в Дисциплінарному статуті закріпив норму, що «службове розслідування не призначається», цим самим обмежив дискреційні повноваження органу (заборона повторно досліджувати встановлені судом обставини).
Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваного наказу у відповідності до ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту стала постанова суду щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122-2 КУпАП. Факт вчинення позивачем зазначеного вище адміністративного правопорушення підтверджено судовими рішеннями, відтак не встановленні судовими рішення обставини у відповідності до положень ч.6 ст.78 КАС України доказуванню в межах даної справи не підлягають.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, зазначивши, що при виборі виду дисциплінарного стягнення відповідач був зобов'язаний керуватись положеннями ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту та враховувати діюче дисциплінарне стягнення позивача (наказ Департаменту патрульної поліції від 11.07.2022 № 398) - попередження про неповну службову відповідність. А тому, з урахуванням наведеного, відповідачем правомірно застосовано наступне дисциплінарне стягнення в порядку зростання - пониження у спеціальному званні на один ступінь, як передбачено п.5 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту.
Щодо твердження апелянта про те, що у нього не відбирались пояснення, то такі доводи спростовуються тим, що працівником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП 20.06.2022 отримано пояснення від ОСОБА_1 з приводу складення відносно нього адміністративних матеріалів (протоколу) за ч.1 ст.122-2 КУпАП КУпАП (невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу), в якому відповідач зазначив наступне: «Щодо події 14.04.2022 щодо протоколу та постанови порушення ПДР, можу повідомити, що вони оскаржуються в судовому порядку у законні терміни. На даний час, у зв'язку з військовим станом рішення ще не має. Коли буде рішення, повідомлю. Пояснення написано мною власноруч.».
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною 1 ст.21 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
З вищенаведених положень слідує, що поняття «дисциплінарний проступок» і «дисциплінарне стягнення» не є тотожними.
Щодо твердження апелянта, що матеріали про адміністративне правопорушення мали б бути приєднанні до службового розслідування, що проводилося відносно ОСОБА_1 відповідно до наказу УПП у Львівській області ДПП від 26.05.2022 №94, на підставі матеріалів справи із Буського районного суду Львівської області мало б прийматися рішення про наявність чи відсутність в діях позивача дисциплінарного проступку, то колегія суддів звертає увагу, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за порушення ним правил дорожнього руху, а за порушення дисципліни, зокрема, вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, абзацу 2 п.1 розділу II, абзацу 1 п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, п.2.4 Правил дорожнього руху, пунктів 1, 10, 13, пункту 3.1 розділу III посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП). Недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача щодо пропуску строку для застосування дисциплінарного стягнення, що є порушенням ч.4 ст.246 КАС України, то колегія суддів зазначає, що відповідно до посадової інструкції начальника УПП у Львівській області ДПП, начальник Управління має право в межах компетенції і з питань, що стосуються Управління, давати усні та письмові накази організаційно-розпорядчого характеру, обов'язкові для виконання працівниками УПП у Львівській області ДПП.
Із доповідної записки від 07.10.2022 т.в.о. начальника УПП у Львівській області ДПП Володимира Струка за вхідним №54555, начальнику Департаменту патрульної поліції Євгенію Жукову стало відомо (отримано постанову Буського районного суду Львівської області від 17.06.2022 у справі №943/462/22, залишену без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20.07.2022 у справі №943/462/22) про дисциплінарний проступок. Відтак, 12.10.2022 винесено наказ Департаменту патрульної поліції «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення» №563. Оскаржуваний наказ виданий 12.10.2022 Департаментом патрульної поліції на підставі постанов суду у справі №943/462/22, які отримано Департаментом 12.10.2022.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про призначення виду дисциплінарного стягнення відносно позивача, діяв в межах повноважень і визначений законодавством спосіб, які визначаються завданнями та функціями, передбаченими Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України». Під час розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях поліцейського ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Отже, доводи апелянта є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, є необґрунтовані та лише припущеннями скаржника. Судом враховується, що позивач, як працівник поліції, був ознайомлений з вимогами чинного законодавства в частині проходження служби в поліції.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підтвердження обставин недодержання позивачем вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 1, 2, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного Статуту, абзацу 2 пункту 1 розділу II, абзацу 1 пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, Присяги працівника поліції, пункту 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, підпунктів 1, 10, 13 пункту 3.1 розділу IIІ посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП, затвердженої наказом ДПП віл 03.08.2021р. №1705, внаслідок чого, відповідач при винесенні вказаного наказу діяв у межах та на підставі наданих йому повноважень, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати оскаржуваний наказ від 12.10.2022 №563 “Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення” протиправним, відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Доводами апеляційної скарги позивача не спростовано висновків суду першої інстанції щодо правомірності спірного наказу.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Колегія суддів зазначає, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апелянта не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції і тому апеляційні вимоги є безпідставними.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року в адміністративній справі №380/16435/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним і скасування наказу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді О. М. Довгополов
Н. В. Ільчишин
Повний текст постанови суду складено 27.07.2023 року