24 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/507/23 пров. № А/857/8588/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (головуючого судді Мандзія О.П., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль повний текст рішення складено 24.04.2023) у справі №500/507/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 17.02.2023 звернувся в суд з позовом до Тернопільської міської ради ухвалою суду від 22.03.2023 залучено третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 21.09.2022 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0467 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язати відповідача розглянути на найближчому пленарному засіданні Тернопільської міської ради заяву ОСОБА_1 від 21.09.2022 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 і передати безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0467 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.09.2022 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0467 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов'язано Тернопільську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2022 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0467 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та прийняти на пленарному засіданні сесії ради відповідне рішення за результатом її розгляду.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Тернопільська міська рада подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що 21.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0467 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для ведення особистого селянського господарства, на яку 04.10.2022 надано відповідь листом №24658/2022 про відсутність підстав для її задоволення. Звертає увагу, що документами, які підтверджують наявність у громадянина права користування, можуть бути, зокрема, державні акти на право постійного користування земельними ділянками (ст.23 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, первісна редакція ст.126 чинного ЗК України), державні акти на право володіння землею (ст.23 Земельного кодексу УРСР 1990 року), записи в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій, записи в погосподарських книгах сільських рад, записи в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських і селищних рад (ст.20 Земельного кодексу УРСР 1970 року). Жодного із вищевказаних документів на посвідчення за позивачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6110100000:08:011:0084 останнім не надано. Окремо відзначає, що подана технічна документація передбачає наявність документа, який посвідчує право на земельну ділянку, що також передбачено в її змісті, однак такий документ там відсутній. В ситуації яка склалася в позивача були відсутні підстави для замовлення технічної документації без дозволу органу місцевого самоврядування, що в подальшому унеможливлює затвердження цієї документації міською радою. Також підпункт 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
У відзивах на апеляційну скаргу треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримують апеляційну скаргу просять її задовольнити, скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
ОСОБА_3 направила до апеляційного суду клопотання про долучення до матеріалів справи доповнення до відзиву.
Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу ОСОБА_1 з 05.07.2019 на праві власності належить житловий будинок, загальною площею 54,3 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 20.09.2022 №310234993.
На замовлення позивача, ПП «Матек» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2021 №НВ-3513289692021 зазначену земельну ділянку зареєстровано та присвоєно кадастровий номер 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0467 га, цільове призначення - 2.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
21.09.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тернопільської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0467 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . До вказаної заяви було долучено: витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж; документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно; довідка про одержання у власність земельної ділянки в межах.
Листом Тернопільської міської ради від 04.10.2022 № 24658/2022 позивачу повідомлено, що на даний час немає правових підстав для надання адміністративної послуги. При вивченні клопотання та долучених до нього документів, встановлено відсутність в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання погодження суміжних землекористувачів. Не долучено і документ, який підтверджує право користування земельною ділянкою та рішення міської ради щодо надання дозволу на розроблення технічної документації. Також позивачу надано інформацію, що відповідно до пп.5 п.27 Перехідних положень ЗК України що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації - забороняється.
Не погодившись із даним рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно із статей 316 - 319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 373 Цивільного кодексу України, передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі статтею 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов'язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 12 ЗК України, визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, серед іншого, належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 ЗК України).
Як передбачено частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
Згідно частини 2 статті 118 ЗК України у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
З наведеного вбачається, що вказана законодавча норма передбачає два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про затвердження технічної документації документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): затвердити та передати земельну ділянку у власність або надати мотивовану відмову.
Відсутність ж рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або рішення про відмову в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 21.09.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тернопільської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0467 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана заява 21.09.2022 зареєстрована Центром надання адміністративних послуг Тернопільської міської ради за №17836/22 та листом Тернопільської міської ради від 04.10.2022 № 24658/2022 позивачу повідомлено, що на даний час немає правових підстав для надання адміністративної послуги. При вивченні клопотання та долучених до нього документів, встановлено відсутність в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання погодження суміжних землекористувачів. Не долучено і документ, який підтверджує право користування земельною ділянкою та рішення міської ради щодо надання дозволу на розроблення технічної документації. Також позивачу надано інформацію, що відповідно до пп.5 п.27 Перехідних положень ЗК України що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації - забороняється.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 59 №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Відповідно до вимог частини 4 статті 49 Закону №280/97-ВР депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (частина 6 статті 49 Закону №280/97-ВР).
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що депутат місцевої ради має право ухвального голосу, а не зобов'язаний віддати свій голос за підготовлений виконавчим органом проект рішення, а тому даючи правову оцінку дій суб'єкта владних повноважень під час розгляду заяви, зареєстрованої 21.09.2022 за №17836/22, та вирішуючи питання відсутності чи наявності протиправних дій (бездіяльності) в діях відповідача суб'єкта владних повноважень, який є колегіальним органом, суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на те, що законодавець наділив депутатів місцевої ради правом ухвального голосу, це не звільняє їх від обов'язку забезпечити активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, нести обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконувати їх доручення, що в даному випадку зроблено не було.
Крім того, законодавець визначив, що рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Таким чином, рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0467 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 6110100000:08:011:0084, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , або про відмову у його затвердженні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням Тернопільської міської ради. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листом у відповідь на заяву позивача. Тим більше з підстав неприйняття жодного рішення.
Зазначена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду наведеного в постанові від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в межах цієї адміністративної справи позивач звернувся до Тернопільської міської ради не із зверненням, а із відповідним клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки, за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній обмежився лише направленням позивачу відповіді у формі листа від 04.10.2022 № 24658/2022.
За наведеного правового регулювання, відсутність належним чином оформленого рішення Тернопільської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність чи рішення про відмову, винесеному на її пленарному засіданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, а відтак, у спірних правовідносинах є протиправна бездіяльність, а доводи апелянта можуть бути враховані відповідачем при обґрунтуванні свого рішення.
Суд наголошує, що межі покладеного на відповідача обов'язку не охоплюють зобов'язання ради всупереч підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України прийняти позитивне для позивача рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки.
Обсяг обов'язків, які виникли у відповідача включає: 1) розгляд клопотання позивача; 2) прийняття рішення в порядку і спосіб, передбачені ЗК України, а не надати позивачу такий дозвіл.
Той факт, що позитивне для позивача рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки, не може бути ухвалено радою з огляду на заборону, встановлену Законом № 2145-XI, на думку суду, не є перешкодою для розгляду відповідачем клопотання позивача. Адже, враховуючи дисрекційність повноважень відповідача, результати такого розгляду не виключають прийняття рішення про відмову в наданні відповідного дозволу із законних підстав.
Отже, відповідач зобов'язаний розглянути в установленому порядку заяву позивача і прийняти на основі адміністративного розсуду рішення із дотриманням діючих норм ЗК України та врахуванням прав третіх осіб на спірну земельну ділянку.
Як передбачено пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з частиною 2 статті 2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
У свою чергу, рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність, обставин чого судом не встановлено.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №500/507/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
О.М. Довгополов
Повний текст постанови складено 27.07.2023