Справа № 560/11/23
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
28 липня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо непроведення нарахування та невиплати позивачу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2018 по день фактичного розрахунку - 14.12.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2018 по день фактичного розрахунку - 14.12.2022, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2018 по 15.12.2022; стягнуто з відповідача на користь позивач середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2018 по 15.12.2022 в сумі 83 462,16 грн., (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят дві гривні шістнадцять копійок) з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувити та постановити нове, яким зменшити розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2018 по 15.12.2022 з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наказом ГУ ДСНС у Хмельницькій області (по особовому складу) від 19.06.2018 №301 майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено із служби цивільного захисту, достроково розірвано контракт та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/6699/22 від 11 серпня 2022 року зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/6699/22 від 11 серпня 2022 року Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області 15.12.2022 виплачено кошти в розмірі 83462,16 грн., що підтверджується випискою за 15.12.2022.
За станом на 15.12.2022 з відповідачем проведено розрахунок по індексації грошового забезпечення в сумі 83462,16 грн., що підтверджується банківською випискою за 15.12.2022.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для частково задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині обрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з огляду на наступне.
Так, згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів виходить з наступного.
Обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100).
Згідно з абз.3 п.3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до абз.1 та абз.3 п.2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Непроведення з вини відповідача розрахунку із позивачем у відповідні строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, з-поміж іншого, зазначено, що синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. Цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, проте за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Разом із тим, визначаючи суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції у своєму рішенні не встановив розмір усіх належних звільненому працівникові сум і правильну суму, яка була несвоєчасно виплачена позивачеві, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Термін розрахунку - останні два повних робочих місяці перед звільненням, як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений 19.06.2018, тому таким періодом є квітень-травень 2018 року.
Згідно матеріалів справи та наданих позивачем відомостей щодо належних позивачу виплат при звільненні, а також фактично виплаченої суми вбачається, що належна сума виплат при звільненні становить 205614,45 грн. (100%), частка спірної частини у цій сумі становить 40,59%.
Середньоденний розмір заробітної плати позивача перед звільненням складає 368,71 грн., відповідно розмір компенсації за шість місяців перед повним розрахунком - з 15.06.2022 по 15.12.2022 (184 дні) становить 67842,64 грн. (100%). Отже сума, яка підлягає стягненню з урахуванням спірної частки становить 27538,40 грн. (40,59%)
Відтак, враховуючи фактично виплачені суми позивачу, сума, яка підлягає стягненню становить 27538,40 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині. А саме, в частині обрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та періоду затримки розрахунку з урахуванням висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції по суті прийняв правильне рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому наявні підстави для його зміни в резолютивній частині з викладених вище обставин.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:
"Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2018 по 15.12.2022 в сумі 27538,40 грн., (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень сорок копійок) з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.