Справа № 240/10575/22
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
28 липня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
у червні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідача), в якому просив:
- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення його з військової служби без проведення остаточного розрахунку, а саме без проведення виплати належного грошового забезпечення в сумі 50069,29 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за 319 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 13.06.2021 року по 27.04.2022 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного розміру його грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати грошового забезпечення
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 19.04.2022 по 27.04.2022 включно.
Не погодившись із судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року скасував в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 19 квітня 2022 року по 27 квітня 2022 року включно. Ухвалив в цій частині нову постанову, якою зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади за період з 13 червня 2021 року по 27 квітня 2022 року у розмірі 9765,10 грн. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 17.05.2023 скасував постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року в частині ухвалення нової постанови по суті спору (абзаци третій, четвертий резолютивної частини) і направив справу в цій частині на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
За результатами розгляду справи Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції зважив позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 і тому виходив з останньої із двох зазначених версій, хоч допустився помилки при складанні пропорції. З обсягу з'ясованих в цій справі обставин виявилося недостатньо для того, щоб підтвердити чи спростувати ту чи іншу версії щодо загальної суми коштів, які мали бути виплачені ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, тому, керуючись положеннями частини другої статті 353 КАС України (пункт 1), колегія суддів дійшла висновку, що справу потрібно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення обставин, яких не вистачає.
При новому розгляді справи колегією суддів враховано висновки Верховного Суду від 17.05.2023 та по суті зазначається наступне.
Так, згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно з якою при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Крім того, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, де Велика Палата зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 12.06.2021 року був виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що при звільненні з військової служби Позивачу не було виплачено грошове забезпечення за період з 13.06.2021 по 27.04.2022 . Такі кошти на загальну суму 50069,29 грн. відповідач виплатив позивачу лише 28.04.2022 на виконання рішення суду.
Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2021 по 28.04.22 протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів апеляційного суду переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг враховує, що як видно з матеріалів цієї справи, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.06.2021 №122 старшого прапорщика ОСОБА_1 з 12.06.2021 виключено зі списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення, а тому строк на обчислення середнього заробітку необхідно обчислювати з 13.06.2021, тобто з наступного дня після виключення позивача зі списків особового складу.
Середньоденний заробіток позивача становить 448,85 грн. (27380,00 грн. (заробіток за два останніх місяці) / 61 календарних дні).
За період з 13.06.2021 по 27.04.2022 включно (враховуючи дату зарахування коштів 28.04.2022) було 319 календарних дні, у зв'язку з чим середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 143183,15 грн. (319 днів х 448,85 грн.).
Разом з тим, при загальному розмірі несвоєчасно виплаченої компенсації за невикористану додаткову відпуску та індексації грошового забезпечення, з відповідача не може бути стягнуто усю суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 143 183,15 грн., оскільки така істотно перевищує розмір несвоєчасно виплачених сум.
В свою чергу, за висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19, у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі №825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 520/11337/18.
Як видно з інформації відповідача від 03.01.2023 №47, загальна сума виплачених коштів при звільненні мала складати 341 346,21 грн., з яких: грошове забезпечення - 5476,00 грн.; компенсація за неотриманого речового майна - 105148,36 грн.; одноразова грошова допомога при звільненні - 171125,00 грн; - індексація грошового забезпечення 166,16 грн. грошова допомога на оздоровлення - 13690 грн.; компенсація за невикористані дні відпустки - 44720,69 грн. та матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань - 1020,00 грн.
При цьому з матеріалів справи встановлено, що істотність частки невиплачених працівникові сум (співвідношення невиплачених після звільнення сум в розмірі 50069,29 грн в порівнянні із загальною сумою, яка підлягала виплаті позивачу на день звільнення з урахуванням суми, що виплачена на виконання рішення суду - 391 415,5 грн) становить 12,79 %.
На підставі вказаного, матеріалів справи, з урахуванням ст.308 КАС України, ст.117 КЗпП України, постанови Верховного Суду від 30 листопада 2020 року по справі №480/3105/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц, колегія суддів приходить до висновків, що співрозмірною сумою середнього заробітку затримки повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 є сума в розмірі 18313,12 грн (12,79% від 143 183,15 грн).
При цьому, зазначена сума є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року скасувати в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 19.04.2022 року по 27.04.2022 року включно .
В цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади за період з 13.06.2021 по 27.04.2022, у розмірі 18 313 (вісімнадцять тисяч триста тринадцять) грн 12 коп, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів
В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.