Справа № 240/10980/23
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
25 липня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
в квітні 2023 року позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (відповідача), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пономарьової К.В. від 18.04.2023 ВП № 70508724 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.05.2023в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що обов'язок щодо виконання рішення суду позивачем не виконано, у зв'язку з чим, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пономарьової К.В. постановою від 18.04.2023 ВП №70508724 правомірно накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 5100,00грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що на виконання рішення суду від 02.08.2022 у справі №240/1369/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено ОСОБА_1 перерахунок з 24.09.2020 та нарахування призначеної пенсії без обмеження максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Також, Головне управління листом від 27.01.2023 за № 0600-0307- 8/13087 повідомило про вжиті заходи щодо повного та неухильного виконання судового рішення в межах і спосіб визначений чинним законодавством. В результаті перерахунку на виконання рішення суду загальний розмір пенсії з 24.09.2020 складав 26474,73 грн. З 01.09.2022 виплата проводиться в перерахованому за рішенням суду розмірі, а саме 26474,73 грн. На виконання рішення суду нараховано доплату за період з 24.09.2020 по 31.08.2022 у розмірі 184411,56 грн. Рішення суду виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування.
Вважає, що зазначені причини невиконання рішення суду є поважними, оскільки виплата заборгованості буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №240/1369/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо проведення виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням її максимального розміру.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області виплачувати призначену ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром з 24 вересня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією з 24 вересня 2020 року до дати проведення повної виплати пенсії.
На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який стягувачем пред'явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрите виконавче провадження №70508124 (постанова від 08.12.2022).
Згідно інформації викладеної в листі від 27.01.2023 управління проінформувало Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, що на виконання рішення суду від 02.08.2022 по справі №240/1369/21проведено ОСОБА_1 перерахунок з 24.09.2020 та нарахування призначеної пенсії без обмеження максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
В результаті перерахунку на виконання рішення суду загальний розмір пенсії з 24.09.2020 складав 26474,73 грн.
З 01.09.2022 виплата проводиться в перерахованому за рішенням суду розмірі, а саме 26474,73 грн.
На виконання рішення суду нараховано доплату за період з 24.09.2020 по 31.08.2022 у розмірі 184411,56 грн.
Рішення суду виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування.
Облік судових рішень, які набрали законної сили, здійснюється Пенсійним фондом України згідно підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, що наповнюється його територіальними органами.
Інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №240/1369/21 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування, яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) обов'язок ведення та заповнення якої (повнота та коректність) покладено на територіальні органи Пенсійного Фонду України.
Враховуючи вищевказане, Головним управлінням в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №240/1369/21. Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.
18.04.2023, в межах вказаного виконавчого провадження ВП №70508724 державним виконавцем винесено постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Вказану постанову, згідно відмітки, отримано управлінням 20.04.2023.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №1404-VIII) визначено, шо виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Положеннями пунктів 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Приписами ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Із змісту ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII видно, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз вищенаведених правових норм вказує на те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №826/14754/17.
Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність не настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №640/9234/19.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 31.05.2021 у справі № 560/594/20 та від 31.05.2022 у справі № 360/940/20.
Слід також зазначити, що відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Згідно із пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.
Пунктом 3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, визначено, що основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до пункту 4 вищевказаного Положення, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 року у справі №360/940/20.
Отже, фінансування пенсійних виплат, що виплачуються за Законом № 2262, відбувається за рахунок бюджетних асигнувань, а не за рахунок власних коштів ПФУ, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску.
Таким чином, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 наголосив, що накладення штрафу за невиконання рішення суду жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак, без наявності об'єктивних підстав - не може нівелювати Закон України № 1404-VIIІ.
Так, у названій справі Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат (стосовно щомісячного довічного грошового утримання судді), а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
Тим часом, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що підтверджується судовою практикою, а саме: Верховним Судом у постановах від 07.11.2018 у справі №818/159/18, від 07.11.2019 у справі № 560/523/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення суду управлінням здійснено донарахування коштів, що підлягають виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 02.08.2022 у справі №240/1369/21.
За змістом розрахунку, який міститься в матеріалах справи, встановлено факт нарахування позивачем ОСОБА_1 доплати за період з 24.09.2020 по 31.08.2022 у розмірі 184411,56 грн. Однак вказане не підтверджує факту виплати пенсіонеру належних сум пенсії.
Водночас суд першої інстанції вважав, що наведені обставини не можуть свідчити про фактичне і повне виконання позивачем рішення суду, оскільки позивачем не вжито всіх необхідних заходів для виконання судового рішення в частині виплати грошових коштів.
Однак, судом першої інстанції не враховано, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України «Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Згідно з вимогами пунктів 1, 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Разом з тим, приймаючи акт індивідуальної дії відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не досліджено питання наявності чи відсутності відповідного фінансового забезпечення та, відповідно наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами. При цьому, державним виконавцем не вчинялося жодних дій щодо одержання належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції органу Пенсійного фонду України стосовно перерахунку пенсії та відсутності фінансування для виконання рішення суду.
Таким чином, на дату винесення оскаржувана постанова, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100,0 грн. була прийнята відповідачем за відсутності перевірки поважності причин для невиконання боржником судового рішення зобов'язального характеру.
Враховуючи викладені обставини, які підтверджуються матеріалами адміністративної справи, наявні підстави для скасування постанови від 18.04.2023 ВП №70508724 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пономарьової К.В., згідно якої накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 5100,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пономарьової К.В. від 18.04.2023 ВП № 70508724 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.