Справа № 282/452/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Носач В.М.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
25 липня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника позивача: Гарбузюка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника апелянта, адвоката Гарбузюка О.О. на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майора поліції Поліщука Олександра Петровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
в квітні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправними дії поліцейського СРПП ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майора поліції Поліщука О.П. та скасувати постанову серії БАБ №462999 від 07.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі. Крім того, позивач просить стягнути з ГУНП в Житомирській області на його користь судові витрати.
Любарський районний суд Житомирської області рішенням від 07.06.2023 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що дослідженими відеоматеріалами підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП, а тому відповідачем поліцейським СРПП ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майором поліції Поліщуком О.П правомірно винесена постанова серії БАБ №462999 від 07.04.2023 року, якою на ОСОБА_1 , у відповідності до ч.2 ст.36 КУпАП накладено стягнення в розмірі 1190 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що поліцейський в п.7 в якості доказів зазначив про наявність відео, проте запис «Відео за потреби» не може трактуватись, як факт долучення доказу, оскільки неможливо встановити, що це за відео, за допомогою якого пристрою здійснювалась відеофіксація події та з якого носія записане дане відео. Вважає, що електронний доказ був наданий суду першої інстанції без засвідчення електронним підписом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео докази. Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України “Про національну поліцію”.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою винесеною поліцейським СРПП ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майором поліції Поліщуком О.П. серії БАБ №462999 від 07.04.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. за ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно вказаної постанови встановлено, що 07 квітня 2023 року о 17 год. 10 хв. на автодорозі Любар-Хмільник 3 км водій керував транспортним засобом в якого відсутній державний номерний знак, водій не мав при собі реєстраційних документів на транспортний засіб та посвідчення водія, під час зупинки працівниками поліції не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим вчинив правопорушення, передбачені ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою серії БАБ №462999 від 07.042023, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, частиною 1 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст.121-3 вказує, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно з п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу працівника поліції або внаслідок засліплення водія світлом фар.
При цьому, аварійна світлова сигналізація є попереджувальним сигналом (п. 9.1 ПДР України), зазначена світлова сигналізація повинна бути ввімкненою протягом всього часового періоду, протягом якого особа притягується до відповідальності з метою попередження інших учасників руху про вказану обставину.
З аналізу наведеного видно, що у випадку зупинення учасника дорожнього руху поліцейським, таким учасником в обов'язковому порядку повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України "Про національну поліцію".
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України “Про національну поліцію” встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено судом першої інстанції з дослідженого диску з відеозаписами, працівниками поліції був зупинений автомобіль ВАЗ 2105 під керуванням ОСОБА_1 . Працівники поліції вказали ОСОБА_1 про відсутність номерного знака та ОСОБА_1 дістав його із багажного відділення автомобіля.
На прохання поліцейського пред'явити посвідчення водія, позивач повідомив, що в нього відсутнє посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі та будь-які документи, які посвідчують його особу. Особу водія встановлено згідно бази ІПНП.
Також зафіксовано, що водій при зупинці транспортного засобу не увімкнув аварійну світлову сигналізацію.
При оформленні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, поліцейським СРПП ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Поліщуком О.П., роз'яснено ОСОБА_1 його права передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Після оформлення постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомився з її змістом та власноручно поставив підпис.
При цьому, порушення водієм п. 9.9 "б" ПДР України містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Отже, дослідженими відеоматеріалами підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП, а тому відповідачем поліцейським СРПП ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майором поліції Поліщуком О.П правомірно винесена постанова серії БАБ №462999 від 07.04.2023 року, якою на ОСОБА_1 , у відповідності до ч.2 ст.36 КУпАП накладено стягнення в розмірі 1190 грн.
Разом з тим, оскаржувана постанова містить посилання на відеоматеріали, як на доказ вчинення адміністративного правопорушення, а тому суд визнає надані представником ГУНП в Житомирській області відеоматеріали належними доказами по даній справі.
Також, судом першої інстанції надано належну правову оцінку доводам позивача щодо неправильного зазначення в оскаржуваній постанові дати народження правопорушника, та щодо заповнення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності друкованими літерами. Судом першої інстанції зазначено, що описка в даті народження не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не робить оскаржувану постанову в зв'язку з цим протиправною. З таким висновком погоджується і колегія суду апеляційної інстанції.
На доводи апеляційної скарги, що диск з відеозаписом є недопустимим доказом, оскільки відеозапис з диску не дозволяє встановити з якого пристрою здійснювалась відеофіксація, електронний доказ був наданий суду першої інстанції без засвідчення електронним підписом, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно ч.ч. 2-3 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 99 КАСУ даний відеодоказ відноситься до електронного документу.
Таким чином, засвідченню електронним підписом підлягають тільки електронні копії електронних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Отже, долучений до матеріалів справи доказ CD-диск з відеозаписом обставин подій був виготовлений у зв'язку з необхідністю надання інформації, яка має значення в адміністративній справі та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на сервері в електронному вигляді у виді файлів.
Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.
Така позиція узгоджується із судовою практикою, де подібна правова позиції викладена в постанові Касаційного кримінального суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 677/2040/16-к, від 19 серпня 2021 року у справі № 756/8124/19.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що наданий відповідачем електронний примірник відеозапису на електронному носії інформації є оригіналом в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Оскільки відповідач подав електронний доказ в оригіналі, а тому чинне процесуальне законодавство не містить вимог щодо його засвідчення електронним підписом.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу представника апелянта, адвоката Гарбузюка О.О. залишити без задоволення, а рішення Любарського районного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.