Київський апеляційний суд
27 липня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2023 у задоволенні скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неналежному розгляді скарги від 20.03.2023 у кримінальному провадженні № 22022230000000217, відмовлено.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст.303 КПК України, подав скаргу на бездіяльність та недотримання розумних строків під час розгляду скарги, поданої відповідно до положень ст.ст.36, 39, 308 КПК України, в якій просив зобов'язати Генерального прокурора або його заступника протягом трьох днів з моменту ухвалення судового рішення надати керівнику Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора та керівнику Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, зазначених у клопотанні Величка від 09.11.2022 та скаргах від 19.01.2023, 20.03.2023.
Слідчий суддя в ухвалі з посиланням на положення ч.2 ст.308 КПК України, у відповідності з якою скаргу на недотримання розумних строків зобов'язаний розглянути прокурор вищого рівня, проаналізував систему прокуратури, визначену Законом України «Про прокуратуру», і дійшов висновку, що Офіс Генерального прокурора не є прокуратурою вищого рівня для Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону. А тому не вбачав бездіяльності уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, які скерували скаргу ОСОБА_2 для розгляду до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, і відмовив у задоволенні скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу та зобов'язати Генерального прокурора або його заступника вчинити дії, передбачені ч.2 ст.308 КПК України, а саме, протягом трьох днів з моменту ухвалення судового рішення надати керівнику Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора та керівнику Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, зазначених у клопотанні Величка від 09.11.2022 та скаргах від 19.01.2023, 20.03.2023.
Обґрунтовуючи право на подання апеляційної скарги, посилається на положення ст.55, п.8 ч.2 ст.129 Конституції України як норми прямої дії, якими гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та забезпечення права на апеляційний перегляд справи як основну засаду судочинства. Також ОСОБА_2 звертає увагу позицію Конституційного Суду України в рішенні від 17.06.2020, яким визнано неконституційними схожі положення КПК України, а саме положення ч.3 ст.307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали, поважність причин пропуску якого ОСОБА_2 мотивує тим, що її копія була надіслана йому на електронну адресу лише 14.06.2023, і до цього не були відомі мотиви, з яких слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги.
Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали судового провадження, вважаю, що підстави для відкриття апеляційного провадження відсутні.
Згідно з ч.3 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 309 КПК України встановлено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Згідно з ч.3 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Крім того, положення частини третьої статті 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020.
Оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді за наслідками розгляду скарги на бездіяльність прокурора, яка полягає у неналежному розгляді скарги на недотримання розумних строків, кримінальним процесуальним законом не передбачено, про що і зазначено в її резолютивній частині.
Посилання прокурора на з п.8 ч.1 ст.129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, є слушними. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого є і однією із загальних засад кримінального провадження, що знайшла своє втілення у ст.24 КПК України, і кожному гарантується право на таке оскарження, однак у порядку та у спосіб, передбачені законом.
Рішення Конституційного Суду України № 4-р(II)/2020від 17.06.2020стосується інших положень КПК України.
У той же час, в рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14.12.2011 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Наведене свідчить про те, що це право не є абсолютним.
Відповідно до вимог ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
А тому у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді належить відмовити.
У зв'язку з відсутністю законних підстав для розгляду апеляційної скарги вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді є недоцільним.
На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Київського
апеляційного суду ОСОБА_1