Справа № 369/7444/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7029/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Янченко А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
27 липня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Казьмірика Ярослава Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Янченко А.В., у цивільній справі №369/7444/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ПрАТ «Європейський страховий союз», про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Зазначала, що 20 січня 2018 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «TOYOTA PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Столичне шосе в м. Києві, здійснив зіткнення з автомобілем «КІА SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 , що перебував під керуванням ОСОБА_1 , після чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 і на смузі зустрічного руху здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Дана подія сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 . Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження №752/6374/18 закрито у зв'язку із закінченням строків давності. В рамках розгляду кримінальної справи №752/6374/18 ОСОБА_1 було подано цивільний позов, який в подальшому було залишено без розгляду, про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, а саме: матеріального збитку в розмірі 128 429,31 грн., витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 780,00 грн., витрат за складання Звіту про визначення розміру матеріального збитку № С18-42 від 07.02.2018 року у розмірі 2500,00 грн., витрат за складання Звіту про ринкову вартість КТЗ після ДТП № 31/18 від 07.06.2018 року у розмірі 3200,00 грн., моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 8000,00 грн. В судовому засіданні, яке відбулося 09 квітня 2019 року ОСОБА_2 частково визнав позовні вимоги у розмірі 42 709,31 грн., а саме: матеріальний збиток у розмірі 28 429,31 грн., витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 780,00 грн., витрати за складання Звіту про визначення розміру матеріального збитку № С18- 42 від 07.02.2018 року у розмірі 2500,00 грн., витрати за складання Звіту про ринкову вартість КТЗ після ДТП № 31/18 від 07.06.2018 року у розмірі 3200,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 2800,00 грн. 17 травня 2019 року ОСОБА_2 перерахував на рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 42 119,60 грн. Зазначала, що сума, яка була сплачена ОСОБА_2 , не покриває всіх збитків, що були їй завдані. Так згідно звіту № С 18-42 від 07 лютого 2018 року вартість транспортного засобу «КІА SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 , до ДТП становила 217 409,31 грн., натомість, вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 238 325,91 грн. Згідно Звіту № 31/18 від 07.06.2018 року вартість залишків транспортного засобу «КІА SOUL», д.н.з., НОМЕР_2 , після ДТП становить 88 980,00 грн. Відтак, різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП становить 128 429,31 грн. Враховуючи, що 16 травня 2019 року МТСБУ здійснило регламентну виплату у розмірі 6 000,00 грн., а також сплачену ОСОБА_2 17 травня 2019 року у відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 28 429,31 грн., сума, яка підлягає стягненню з відповідача за пошкодження майна, становить 94 000,00 грн. (128 429,31 - 6 000,00 - 28 429,31). Тому розрахунок інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми розрахований двома періодами: з 20.01.2018 по 17.05.2019 на суму 128 429,31 грн., за який сума 3% річних становить - 5 098,47 грн., індексу інфляції становить - 16 260,96 грн.; з 18.05.2019 по 01.06.2021 на суму 94 000,00 грн. за який сума 3% річних становить - 5 755,89 грн., індексу інфляції становить - 9 298,70 грн. Відтак, загальний розмір сум, які стягуються на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України становить - 36 414,02 грн. Також зазначала, що має чотирьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, знаходяться на її утриманні та потребують всілякого розвитку. Вказувала, що вона за допомогою авто відвозила та забирала дітей зі школи, відвозила на гуртки, спортивні змагання, до лікарні з метою профілактичного лікування, проведення огляду, щеплень, тощо. Крім того, вона має малолітнього онука (2017 року народження) та за допомогою власного авто мала змогу щотижня відвідувати онука та дочку, допомагати дочці по господарству та проводити час з онуком. Після пошкодження транспортного засобу «КІА SOUL» д.н.з. НОМЕР_2 , змушена користуватися таксі, громадським транспортом. Тому, у зв'язку із знищення належного їй майна, ОСОБА_2 було завдано їй моральної шкоди
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальний збиток у розмірі 94 000,00 грн., три проценти річних та інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі - 36 414,02 грн., моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн. та судові витрати у розмірі 17 293,26 грн. з яких: 1 385,26 грн. судовий збір за позовні вимоги майнового характеру, 908,00 грн. за позовні вимоги немайнового характеру, 15 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Казьмірик Я.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у відшкодуванні шкоди, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів того, що у страховика ПрАТ «Європейський страховий союз» не виник обов'язок відшкодування шкоди. Звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_2 було вчинено кримінальне правопорушення, що призвело до страхового випадку та не повідомлено страховика про настання страхового випадку. Зазначає, що про вчинення відповідачем кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку свідчить ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року якою кримінальне провадження щодо нього було закрито у зв'язку із закінченням строків давності. При цьому, судом було повідомлено відповідача про те, що закриття кримінального провадження не звільняє його від обов'язку відшкодувати заподіяну ним шкоду. Крім того, розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Звертає увагу на те, що рішенням Нацкомфінпослуг від 28 вересня 2016 року було анульовано ліцензію на страхову діяльність, видану ПрАТ «Європейський страховий союз», виключено останнє з реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Натомість поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ПрАТ «Європейський страховий союз» та ОСОБА_2 було укладено 23 червня 2017 року, тобто після анулювання ліцензії та виключення із членства в МТСБУ страховика, в зв'язку з чим, відповідальність за спричинену шкоду у ДТП покладається на винну особу.
17 жовтня 2022 року адвокат Ковтун Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2018 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «TOYOTA PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Столичне шосе в м. Києві, здійснив зіткнення з автомобілем «КІА SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 , що перебував під керуванням ОСОБА_1 , після чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 і на смузі зустрічного руху здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4
21 січня 2018 року до ЄРДР внесено відомості за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - № 12018100010000541.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження №752/6374/18 закрито у зв'язку із закінченням строків давності.
В рамках розгляду кримінальної справи № 752/6374/18 ОСОБА_1 було подано цивільний позов (який було залишено без розгляду) про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, а саме: матеріальний збиток у розмірі 128 429,31 грн., витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 780,00 грн., витрати на проведення Звіту про визначення розміру матеріального збитку № С18-42 від 07.02.2018 року у розмірі 2500,00 грн., витрати на проведення Звіту про ринкову вартість КТЗ після ДТП № 31/18 від 07.06.2018 року у розмірі 3200,00 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн., витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 8000,00 грн.
17 травня 2019 року ОСОБА_2 перерахував на рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 42 119,60 грн. (а.с. 53).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначала, що сума, яка була сплачена ОСОБА_2 , не покриває всіх збитків, що були їй завдані. Так згідно звіту № С 18-42 від 07 лютого 2018 року вартість транспортного засобу «КІА SOUL», д.н.з. НОМЕР_2 , до ДТП становила 217 409,31 грн., натомість, вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 238 325,91 грн. Згідно Звіту № 31/18 від 07.06.2018 року вартість залишків транспортного засобу «КІА SOUL», д.н.з., НОМЕР_2 , після ДТП становить 88 980,00 грн. Відтак, різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП становить 128 429,31 грн.
16 травня 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату позивачу у розмірі 6000,00 грн. (а.с. 51, 52).
17 травня 2019 року ОСОБА_2 частково відшкодував матеріальну шкоду ОСОБА_1 у розмірі 28 429,31 грн.
Також, як було встановлено судом, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «TOYOTA PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз» на підставі полісу № АМ/1070991 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не заявлено позовні вимоги до ПрАТ «Європейський страховий союз», як страховика винної особи, доказів, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування позивачці, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика суду не надано, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми шкоди, спричиненої внаслідок ДТП саме з ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у встановленому законом порядку є необґрунтованими, оскільки страхова компанія не відмовляла їй у виплаті страхового відшкодування. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі - 36 414,02 грн. є похідними вимогами від вимоги про стягнення матеріального збитку у розмірі 94 000,00 грн. у задоволенні якої судом відмовлено, суд вирішив відмовити у задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі - 36 414,02 грн. В частині відмови в задоволенні стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачкою не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для покладення на відповідача відповідальності за моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн., адже відповідачем у 2019 році вже було відшкодовано позивачці 5 000,00 грн. моральної шкоди у справі щодо тих самих правовідносин.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним Законом у даних правовідносинах.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Виходячи з положень вищевказаного закону та норм діючого цивільного законодавства, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц.
Статтею 39 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За положеннями цієї норми МТСБУ є самоврядною організацією її засновників (членів) та гарантом відшкодування шкоди, яка має завдання щодо: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій; забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи; збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України; співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються уповноваженим органом; надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників (частина друга статті 39 цього Закону).
Здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів може відбуватись лише за умови членства страхової компанії у МТСБУ та наявності ліцензії на її здійснення, виданої відповідно до законодавства.
Так, відповідно до пункту 49.1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ. У разі припинення страховиком членства в МТСБУ уповноважений орган зобов'язаний зупинити дію ліцензії.
Ліцензування страхової діяльності з боку держави має на меті не тільки гарантування законності такої діяльності та її підконтрольності, а й забезпечення відшкодування шкоди за рахунок забезпечення, яке виникає на підставі договору страхування, зокрема договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності володільців транспортних заходів, укладеного відповідно до Закону № 1961-IV та в порядку і на підставах, визначених цим Законом.
Наявність статусу члена МТСБУ надає можливість страховій компанії як юридичній особі здійснювати страхову діяльність, яка насамперед полягає у взятті на себе відповідальності за іншу особу за спричинену шкоду за наслідками ДТП.
Припинення членства та виключення із членів врегульовано положеннями статті 52 Закону № 1961-IV.
Зокрема, пунктом 52.1 статті 52 передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється в разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ.
За положеннями пунктів 52.4, 52.5 статті 52 цього Закону страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування.
Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, в абзаці третьому пункту 2.5 Положення про застосування Держфінпослуг заходів впливу (затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125) прямо передбачено, що в разі призупинення або анулювання ліцензії страховика заборона на здійснення страхової діяльності не поширюється на виконання зобов'язань за вже укладеними договорами.
Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов'язань за існуючими договорами. Зобов'язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.
У випадку укладення страховою компанією договору зі страхувальником після виключення із членства в МТСБУ відповідальність за спричинену шкоду у ДТП за цим страховим договором має нести винна особа. Особа, яка укладає договір зі страховою компанією, має діяти обачливо, з огляду на доступність інформації на сайті МТСБУ, та з'ясувати, чи має така страхова компанія членство в МТСБУ.
Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов'язаний виконати всі договірні зобов'язання з відшкодування шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 201/16373/16-ц.
Із викладеного вбачається, що обов'язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди. При цьому, зобов'язаною особою, внаслідок заподіяних ОСОБА_1 у результаті ДТП збитків, є страховик відповідача - ПрАТ «Європейський Страховий Союз», а в разі його ліквідації чи оголошення банкрутом - МТСБУ.
ПрАТ «Європейський Страховий Союз» не перебуває в процесі припинення/ ліквідації, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що розпорядженням Нацкомфінпослуг від 29.08.2017 року за №3620 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» з державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи», яким ліцензію на страхову діяльність, видану ПрАТ «Європейський Страховий Союз», було анульовано. Таким чином дана страхова компанія втратила статус асоційованого члена МТСБУ 03.10.2017 року. Підставою припинення членства компанії стала заборгованість по сплаті відрахувань до фондів МТСБУ понад два місяці. Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 12.10.2017 року ПрАТ «Європейський Страховий Союз» виключено з реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи.
Враховуючи, що на момент виключення ПрАТ «Європейський страховий союз»із членства в МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «TOYOTA PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована у вказаній страховій компанії на підставі полісу № АМ/1070991 від 23 червня 2017 року,виплата страхового відшкодування за вказаним договором повинна була проводитися в повному обсязі страховиком.
При цьому, твердження представника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ПрАТ «Європейський страховий союз» та ОСОБА_2 було укладено 23 червня 2017 року, тобто після анулювання ліцензії на страхову діяльність, видану ПрАТ «Європейський страховий союз», що відбулося на підставі рішення Нацкомфінпослуг від 28 вересня 2016 року, є безпідставним, оскільки, як зазначено вище, анулювання ліцензії на страхову діяльність відбулося на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг від 29.08.2017 року.
За таких обставин, згідно положень закону, покладення на застраховану винну у ДТП особу обов'язку відшкодувати потерпілому майнової шкоди можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника (у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування) або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків.
Покладання ж обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши вину відповідача у спричиненні матеріальної шкоди позивачу під час ДТП, встановивши, що у даній справі позовні вимоги до ПрАТ «Європейський страховий союз» не заявлені, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування позивачу, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення суми шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди саме з ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у встановленому законом порядку, оскільки страхова компанія не відмовляла їй у виплаті страхового відшкодування. Звернення до ОСОБА_2 є передчасним.
Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі - 36 414,02 грн. є похідними вимогами від основної вимоги - стягнення матеріального збитку у розмірі 94 000,00 грн. у задоволенні якої судом відмовлено, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі - 36 414,02 грн.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
До загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачкою не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для покладення на відповідача відповідальності за моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн. При цьому відповідачем у 2019 році вже було відшкодовано позивачці 5000,00 грн. моральної шкоди у справі щодо тих самих правовідносин.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Казьмірика Ярослава Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді