Справа 761/18810/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/3933/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
26 липня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 серпня 2023 року, та визначено заставу у розмірі 260 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 697 840 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2023р. виправлено описку в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року та визначено строк тримання ОСОБА_8 під вартою до 06.08.2023р.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що указує на необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник указав про те, що стороною обвинувачення не доведено жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, захисник указав про відсутність ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки доводи сторони обвинувачення про наявність у ОСОБА_9 паспорта громадянина Російської Федерації є лише припущенням з огляду на те, що місцезнаходження даного документа на даний час не встановлено. Також захисник вважав припущенням сторони обвинувачення про наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки вказаний ризик нічим не підтверджений. Зважено захисником при цьому і на дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, має сталі соціальні зв'язки. Відтак, на думку захисту, обраний до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 260 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відповідно до п. 5 ст. 182 КК України, є занадто суворим запобіжним заходом, що суперечить практиці ЄСПЛ та судовій практиці України, та є непомірно великою сумою для обвинуваченого. Просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та ухвалити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, або зменшити розмір застави.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого та захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається із апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах ОСОБА_8 , захисником порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена 08.06.2023 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою був визначений до 08.08.2023, а відповідно до ухвали про виправлення описки від 23.06.2023р. - до 06.08.2023р. Із 21.07.2023 року обвинувачений утримується під вартою на підставі іншої ухвали. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 08.06.2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Так, необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у однин із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст. 177, ч.1 ст. 194, ч.1 ст.196, ч.3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У звязку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КУпАП, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисника обвинуваченого в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Поряд із цим, як вже було зазначено колегією суддів вище, скасованим може бути лише діюче судове рішення, таке, яке породжує певні юридичні наслідки. Строк дії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року закінчився 21.07.2023 року. Те, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року на час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою захисника є не діючою унеможливлює її скасування.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року, якою ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 серпня 2023 року, та визначено заставу у розмірі 260 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 697 840 грн., а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4