справа № 363/3591/22
провадження № 22-ц/824/8292/2023
21 липня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Борисової О. В., Рейнарт І. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бережної Ярослави Степанівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року в складі судді Свєтушкіної Д. А.,
встановив:
04.11.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Посилалась на ті підстави, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 14 січня 2012 року.
Від спільного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.
Зазначала, що діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні.
Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати своїх дітей.
Як їй відомо, аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, в шлюбі він не перебуває, інших дітей, непрацездатних батьків не має. Відповідач працює, є співвласником підприємства ТОВ «ПРОФСЕКТОР».
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі частини всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімум для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дитини відповідного віку, починаючи з 04.11.2022 і до досягнення дітьми повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
29.03.2023 представник ОСОБА_2 - адвокат Бережна Я. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину.
Свої доводи мотивує тим, що після розірвання шлюбу 25.10.2021 діти дійсно залишились проживати в будинку, в якому проживали до розлучення батьків - фактично з матір'ю, але позивач доволі часто на довгий строк залишає дітей проживати у своїх батьків . Влітку 2022 року молодшого сина позивач залишила у бабусі на півтора місяці. Весь цей час діти перебувають у батьків відповідача та знаходяться на його повному утриманні.
Відповідач ніколи не ухилявся і не ухиляється від утримання дітей, завжди перераховував гроші на картку позивачу, сплачував додаткові витрати дітей: школу, дитячий садок, секції.
Позивач надала номери карт: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , на яку відповідач оплачував гроші на утримання дітей.
ІНФОРМАЦІЯ_3 , в цивільному шлюбі, у відповідача народилась третя дитина - син ОСОБА_5 , який перебуває на повному утриманні відповідача.
Окрім цього, на утриманні відповідача перебувають його непрацездатні батьки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Також вказує, що за останній рік у зв'язку із агресією Російської Федерації проти України, у відповідача суттєво зменшились доходи. За період з 02.02.2022 по 31.01.2023 сукупний дохід відповідача склав 70 216,70 грн, до виплати - 56 524,43 грн. У відповідача відсутнє власне житло, після розірвання шлюбу він вимушений житло винаймати.
Вказує, що позивачем не було надано доказів щодо незадовільного стану здоров'я та матеріального становища дітей, також була надана недобросовісна інформація щодо одноособового утримання дітей і відсутності матеріальної допомоги щодо утримання дітей відповідачем. Була надана інформація, яка не відповідає дійсності, щодо відсутності у відповідача інших дітей та щодо відсутності непрацездатних батьків, хоча це було достеменно відомо позивачу. Позивачем не було надано доказів, що відповідач має можливість сплачувати 50 % від всіх його доходів на утримання двох дітей. Все це призвело до того, що судом першої інстанції було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кашоїда М. Ю. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Свої доводи мотивує тим, що відповідач не скористався своїм правом направити відзив на позовну заяву, в якому викласти свої заперечення проти позову та надати відповідні докази. В заяві про розгляд справи в його відсутність позов визнав в повному обсязі. Докази, долучені до апеляційної скарги, не можуть братися судом до уваги.
Щодо посилання в позовній заяві на відсутність на утриманні відповідача інших дітей та непрацездатних батьків зазначив, що на момент подання позовної заяви сторони більше року були офіційно розлучені, а тому позивачка не була зобов'язана бути в курсі життєвого становища відповідача.
Використовувати той факт, що відповідач бере участь у додаткових витратах на утримання дітей, для зменшення розміру аліментів є неприпустимим.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Згідно частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 січня 2012 року.
Від спільного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.
Малолітні діти проживають разом із позивачем.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив зі змісту позовних вимог та факту визнання позову відповідачем.
Колегія суддів не може повністю погодитись з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судовогорозгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 8 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
У справі, що переглядається, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2022 року суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначив судове засідання на 19.12.2022 о 14.00 год.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2022 року сторони з'явились в судове засідання, при цьому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заповнили однакові бланки заяв, які містили прохання заявників до суду розглядати справу за їх відсутності та про задоволення позовних вимог.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 19.12.2022, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності (а.с. 22).
Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції дає підстави для висновку, що воно прийняте у відсутність сторін, які у визначений судом день та час з'явились в судове засідання, при цьому судом судове засідання проведено не було, а розгляд справи здійснено у відсутність сторін.
Розглянувши справу без участі сторін, суд першої інстанції не вжив заходів для повного та всебічного розгляду справи, а формальний підхід при вирішенні цього спору призвів до неповного встановлення судом фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
При цьому суд в першу чергу повинен керуватися принципами ефективного та справедливого розгляду справи, а не прагнути до правового пуризму, не звертаючи при цьому уваги на всі істотні обставини справи.
З огляду на конкретні обставини цієї справи, колегія суддів вважає за доцільне прийняти надані відповідачем докази на підтвердження його матеріального становища, які мають виключне значення для встановлення дійсних обставин справи, а також дотримання принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 369/9386/17 (провадження № 61-11933св22).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання. Розмір стягуваних аліментів повинен служити задоволенню актуальних життєвих потреб, відповідати життєвому стандарту в місці проживання, а не призводити до збагачення та бути джерелом інших нецільових витрат.
Відповідно до довідки ТОВ «ПРОФСПЕКТОР» від 20.02.2023 ОСОБА_2 працює в цій компанії на посаді менеджера із збуту з 11 серпня 2008 року та за суміщенням професій на посаді водія автотранспортного засобу з 12 грудня 2019 року. Дохід за період з 01.02.2022 по 31.01.2023 склав 70 216,70 грн, включаючи дохід від суміщення професій, сума до виплат - 56 524,43 грн.
Відповідно до свідоцтва про народження, відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідач ОСОБА_2 має непрацездатних батьків: матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який з 01 березня 2013 року є особою з інвалідністю ІІ групи довічно.
ОСОБА_2 є власником частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Розглянувши справу у відсутність сторін та визначають розмір аліментів, який підлягає до стягнення з відповідача, суд першої інстанції вказаного не врахував та ухвалив рішення без з'ясування матеріального становища відповідача, обставин перебування на його ще однієї дитини, а також наявності непрацездатних батьків.
З метою дотримання балансу прав та інтересів сторін по справі, а також дітей, на користь яких передбачається стягнення аліментів, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 04.11.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Підстав для стягнення аліментів у більшому розмірі, в тому числі недостатності такого розміру аліментів для задоволення потреб дітей, позивачем не доведено.
Сплачені відповідачем кошти, про які він вказує в своїй апеляційній скарзі, не впливають на розмір призначених судом аліментів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру аліментів з 1/2 до 1/3 частини.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, а позивач звільнена за законом від сплати судового збору за її подачу, понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 488,60 грн слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_2 - адвоката Бережної Ярослави Степанівни задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , змінити, зменшивши розмір частки стягнутих щомісячних аліментів з 1/2 до 1/3 частини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 04.11.2022 і до досягнення дітьми повноліття.
В решті рішення суду залишити без змін.
Понесені ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 488,60 грн компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: О. В. Борисова
І. М. Рейнарт