апеляційне провадження №22-ц/824/7424/2023
справа №757/19322/22-ц
29 червня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Бодюка Віталія Адамовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Волкової С.Я.,
у справі за позовом Релігійної організації "Благодійне місійне товариство "Слово Життя" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новицька Тетяна Олексіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, Київська міська рада, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частини житлового будинку та скасування державної реєстрації та рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, -
встановив:
У серпні 2022 року до суду звернулась Релігійна організація "Благодійне місійне товариство "Слово Життя" з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частини житлового будинку, скасування державної реєстрації та рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна.
Позовні вимоги мотивує тим, що Релігійна організація "Благодійне місійне товариство «Слово Життя» належить до християнських баптистських церков України, заснована для реалізації громадянами своїх конституційних прав на свободу віросповідання.
04 березня 1992 року організацією придбано будинок загальною площею 106,7 кв.м (літера «А»), склади літери «Б», «В», гараж літера «Г», дві теплиці літери «Д», «Ж», погріб літера «Е», споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
За кошти прихожан церкви, віруючих християн-баптистів, починаючи з 1992 року, відбувалась реконструкція та перебудування придбаних будівель та споруд, внаслідок чого було прибудовано храмовий комплекс, який включав в себе будівлю храму та підсобні господарські приміщення за цією адресою, такий комплекс будувався для проведення богослужінь, в якому здійснюється богослужіння християн-баптистів.
13 листопада 2020 року на загальних зборах членів релігійної організації виявлено факти розтрати церковного нерухомого майна організації, яке було переоформлене на близьких родичів ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ), обговорено поведінку керівника організації ОСОБА_4 , правлінню рекомендовано вжити заходів щодо звільнення останнього з посади президента організації і він був звільнений з 15 листопада 2020 року.
На цю посаду призначений ОСОБА_5 , відповідні зміни до відомостей про керівника організації внесені Державною службою України з етнополітики та свободи совісті до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадян.
18 березня 2021 року, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, з'ясували, що храмовий комплекс по АДРЕСА_1 розділено на три частини та зареєстровано на праві власності за трьома фізичними особами: АДРЕСА_1 (житловий будинок, загальною площею 212,9 кв.м, житловою площею 138,8 кв.м) зареєстровано за ОСОБА_3 ; АДРЕСА_1 (житловий будинок, загальною площею 495,7 кв.м, житловою площею 268 кв.м) зареєстровано за ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 (житловий будинок, загальною площею 106,7 кв.м, житловою площею 80,4 кв.м) (літера «А»), сарай літери «Б», «В», гараж літера «Г», дві теплиці літери «Д», «Ж», погріб літера «Е», споруди, зареєстровано за ОСОБА_1 .
Між тим під час укладення спірних договорів купівлі-продажу від 20 серпня 2015 року № 1192 та від 21 серпня 2015 року № 1199, підписання рішень загальних зборів членів організації від 08 лютого 2020 року, заяв від 10 лютого 2020 року, 10 березня 2020 року від імені юридичної особи діяв президент ОСОБА_4 , який безперервно обіймав посаду з 1993 року по 15 листопада 2020 року.
Позивач уважає, що укладені договори є незаконними та вказує, що під час укладення спірних договорів ОСОБА_4 обіймав посаду керівника РО БМТ "Слово Життя". При укладенні спірних правочинів порушено статтю 237 ЦК України, оскільки представником такі вчинено не в інтересах особи, яку він представляє, а у своїх інтересах.
Зазначає, що складені у простій письмовій формі протоколи загальних зборів РО БМТ "Слово Життя" від 08 лютого 2020 року "Про передачу на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельної ділянки та розташованих на них будинків" та заяви Президента РО БМТ "Слово Життя" ОСОБА_4 від 10 лютого 2020 року №146 та від 10 березня 2020 року №352 "Про згоду на поділ та припинення права користування на частину земельної ділянки", - не є належною формою договору дарування та не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Вказує, що технічні характеристики нерухомого майна, яке було відчужене на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є недостовірними та не відповідають дійсним технічним характеристикам нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Звертає увагу, що жоден із документів, зазначених в частині 1 статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державному реєстратору поданий не був.
Стверджує, що в оспорюваних договорах купівлі-продажу по частині житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 серпня 2015 року відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок.
Посилаючись на положення статей 203, 215, 219, 220, 228, 232, 237 ЦК України, просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» та ОСОБА_1 , 20 серпня 2015 року за № 1192 посвідчений приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О.;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» та ОСОБА_1 , 21 серпня 2015 року за № 1199 посвідчений приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О.;
- скасувати рішення № 23820738 від 20 серпня 2015 року державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Новицької Т.О. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О., номер запису 10877729;
- скасувати рішення № 23847123 від 21 серпня 2015 року державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Новицької Т.О. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та припинити відповідне право власності;
- скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О., номер запису 10890616;
- скасувати рішення № 51608987 від 13 березня 2020 року державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Мазарчук Н.В. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 та припинити відповідне право власності;
- скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2053700580000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н.В., номер запису 35929214;
- скасувати рішення № 51607717 від 13 березня 2020 року державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Мазарчук Н.В. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 ;
- скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2053645780000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н.В., номер запису 35928098.
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 31 січня 2023 року позов задовольнив.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» та ОСОБА_1 , 20 серпня 2015 року за №1192, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» та ОСОБА_1 , 21 серпня 2015 року за №1199, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О.
Скасував рішення № 23820738 від 20 серпня 2015 року державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Новицької Т.О. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Скасував державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Новицькою ТО., номер запису 10877729.
Скасував рішення № 23847123 від 21 серпня 2015 року державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Новицької Т.О. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та припинити відповідне право власності.
Скасував державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О., номер запису 10890616.
Скасував рішення № 51608987 від 13 березня 2020 року державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Мазарчук Н.В. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 та припинити відповідне право власності.
Скасував державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2053700580000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н.В., номер запису 35929214.
Скасував рішення № 51607717 від 13 березня 2020 року державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Мазарчук Н.В. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .
Скасував державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2053645780000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н.В., номер запису 35928098.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Релігійної організації "Благодійне місійне товариство "Слово Життя" 8 773,50 грн сплаченого судового збору, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь Релігійної організації "Благодійне місійне товариство «Слово Життя» 8 773,50 грн сплаченого судового збору, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь Релігійної організації "Благодійне місійне товариство «Слово Життя» 8 773,50 грн сплаченого судового збору, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Бодюком В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що 13 листопада 2020 року на зібранні 26 невстановлених осіб, які ніколи не були членами товариства, захопили діяльність товариства з метою заволодіння його майном, склали протокол, яким прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади Президента Місійного товариства з 14 листопада 2020 року і обрано нового Президента ОСОБА_5 з 15 листопада 2020 року.
Посилається на те, що 01 грудня 2020 року державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустовою М. Є. було проведено реєстраційну дію щодо зміни відомостей про керівника товариства на підставі підроблених документів, чим введено в оману державного реєстратора, який вніс неправдиві відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Стверджує, що позов поданий від імені особи у цій справі та підписаний саме неналежною особою, а позовні вимоги є незаконними та безпідставними, що не було досліджено та проігноровано судом першої інстанції.
Позивачем не надано жодного доказу, а судом першої інстанції не здійснено посилання на такі докази, що свідчили б про наявність зловмисної домовленості осіб, що підписали правочин.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які могли б свідчити про настання у зв'язку із відчуженням майна несприятливих наслідків для продавця Місійного товариства з урахуванням того, що відсутність у вказаній правовій конструкції таких елементів як умисел представника, наявність несприятливих наслідків для особи, котру представляють та причинно-наслідковий зв'язок між умислом та наслідками свідчить про відсутність підстав для висновків про зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою стороною та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Зазначає, що законодавець при вирішенні питання про визнання правочинів недійсними з підстав, визначених статтями 228, 232 ЦК України, передбачає наявність вини та умислу при укладенні договорів, що повинно підтверджуватись вироком суду. Між тим, вирок по вказаним обставинам не ухвалювався.
Вказує, що той факт, що в договорі ціна, яку представник позивача уважає нижчою за риночну вартість, без посилання на оцінку майна не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.
Зазначає, що той факт, що одна із сторін в договорі є родичем також не є підставою для недійсності договору, оскільки будь-яких обмежень з цього приводу законодавство не містить.
Посилається на пропуск позовної давності, оскільки позивачем не вказано, кому саме із членів Місійного товариства не було або не могло бути відомо про вчинення правочинів від 20 серпня 2015 року та від 21 серпня 2015 року та рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності.
Уважає, що вчинення правочинів відбулося 20 серпня 2015 року та 21 серпня 2015 року, відтак суд першої інстанції мав дійти до висновку про застосування до вказаних вимог позовної давності, у зв'язку з тим, що перебіг строку позовної давності почався з моменту укладення спірного договору купівлі-продажу.
Вказує, що позов мав бути залишений без розгляду, оскільки до позовної заяви адвокат Коротюк М.Г. додав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.
Натомість, до позовної заяви адвокат Коротюк М.Г. не надав документ про його повноваження підписувати позовну заяву, отже позовна заява подана з порушенням вимог частини 7 статті 177 ЦПК України, згідно якої до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв клопотання представника позивача від 19 січня 2023 року про долучення доказів щодо розміру витрат на правову допомогу. Зазначає про недоведеність витрат на правову допомогу.
Посилається на те, що суд першої інстанції мав визнати дії представників позивача зловживанням процесуальними правами, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва в справі № 57/14764/21-ц від 15 червня 2021 року аналогічну позовну заяву залишено без розгляду. Окрім цього зазначає, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року у справі № 757/15136/22-ц позовну заяву Релігійної організації "Благодійне місійне товариство «Слово життя», в інтересах якої діє представник позивача, повернуто позивачу.
Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду №910/11872/21.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
10 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Гавриленка Р.М., який діє в інтересах Релігійної організації "Благодійне місійне товариство "Слово Життя".
Вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, та такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №910/11872/21, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції посилається на рішення у вказаній справі як аргумент для відхилення доводів відповідача та третьої особи щодо незаконності протоколу загальних зборів членів РО "БМТ "Слово життя" №13/11-2020 від 13 листопада 2020 року та протоколу засідання правління від 14 листопада 2020 року №14/11-2020.
Щодо доводів про застосування позовної давності вказує, що по-перше, про укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу члени організації дізнались лише навесні 2020 року; по-друге, про застосування строку позовної давності не було заявлено стороною у спорі.
Інші доводи апеляційної скарги уважає безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу адвоката Бодюка В.А. залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року залишити без змін.
В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 - адвокат Курзін О.А. доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.
Представник позивача - адвокат Гавриленко Р.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Представник відповідачів - адвокат Бодюк В.А. в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншій справі в суді першої інстанції по розгляду справи по адміністративне правопорушення.
Представники інших третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив визнати неявку адвоката Бодюка В.А. без поважних причин, ураховуючи, що час і дата цього судового засідання завчасно узгоджена з учасниками справи, розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що керівник релігійної організації ОСОБА_4 , вчиняючи дії по відчуженню нерухомого майна релігійної організації, діяв не в інтересах юридичної особи, а в інтересах своїх родичів, вступивши із ними у зловмисну домовленість, переоформивши таким чином на близьких родичів церковне нерухоме майно. Суд установив, що грошові кошти Релігійна організація від відповідача ОСОБА_1 не отримувала. Також суд вказав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали у власність об'єкти нерухомого майна безоплатно, без вчинення будь-яких правочинів.
Суд зробив висновок, що оскільки ОСОБА_4 , зловживаючи повноваженнями керівника, відчужив майно релігійної організації на користь свого сина, суд знаходить позовні вимоги Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя» в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» та ОСОБА_1 , 20 серпня 2015 року за № 1192 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О.; визнання недійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» та ОСОБА_1 , 21 серпня 2015 року за № 1199 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О.; скасування рішення № 23820738 від 20.08.2015 р. державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Новицької Т.О. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О., номер запису 10877729, скасування рішення № 23847123 від 21.08.2015 р. державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Новицької Т.О. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та припинити відповідне право власності; скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_1 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 707649480000), здійснену державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Новицькою Т.О., номер запису 10890616, обґрунтованими, в судовому засіданні доведеними, такими, що підлягають задоволенню.
Суд також вказав, що на момент укладання між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» та ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу частин житлового будинку, майно, яке було предметом даних договорів, тобто житловий будинок 106,7 кв.м (літера «А»), з надвірними будівлями: склади літери «Б», «В», гараж літера «Г», дві теплиці літери «Д», «Ж», погріб літера «Е» не існувало (було знищено), то і набуте релігійною організацією право власності на даний об'єкт нерухомого майна припинилось. З огляду на це, суд зробив висновок, що такі договори купівлі-продажу не могли бути направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки покупець не міг набути права власності на неіснуюче нерухоме майно.
Суд також вказав, що приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та за ОСОБА_2 всупереч вимогам закону, оскільки з матеріалів інвентаризації за 1993 рік та за 2008 рік не убачається, що станом на 4 квітня 2008 року на земельній ділянці були розташовані житлові будинки або інші споруди, які за своїми характеристиками відповідали тим об'єктам нерухомого майна, які були зареєстровані за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як житлові будинким 64-в та АДРЕСА_1 .
Окрім того, суд першої інстанції надав оцінку заяві ОСОБА_3 про застосування позовної давності, та, відхиливши її, вказав, що позивачу стало відомо про порушене право лише 18 березня 2021 року.
Зробивши висновок про задоволення похзовних вимог, суд вирішив питанння про стягнення із відповідачів судового збору на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вказує на таке.
З даних витягу з реєстру юридичних осіб установлено, що позивач є релігійною організацією (том 1 а.с.30-32).
З даних договору купівлі-продажу від 04 березня 1992 року установлено, що Благодійно-місійне товариство "Слово Життя", в особі віце-президента ОСОБА_4 , та Благодійно-миротворче товариство "Згода" Київського обласного відділення Дитячого фонду України, в особі голови товариства Ступака Г.М., який діє на підставі статуту, скалали цей договір про те, що Благодійно-миротворче товариство "Згода" Київського обласного відділення Дитячого фонду України продало, а Благодійно-місійне товариство "Слово Життя" купило будинок з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 37).
З даних інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_1 установлено, що станом на 19 лютого 1993 року житловий будинок літера «А» складався з цокольного та трьох поверхів, загальна площа складала 589,5 кв.м. У експлікації будинку літера «А» зазначено, що він використовувався як «молитвенный дом», на планах поверхів будівлі міститься помітка, що вказаний будинок побудовано без дозвільної документації (том 1 а.с.70-92).
З даних витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 15 червня 2015 року установлено, що за адресою: АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка із обліковим кодом 82:100:023, землекористувачем якої є: Благодійне місіонерське товариство «Слово Життя» при місіонерському євангелізаційно-благодійному центрі об'єднання християнських церков України «Слово життя» (том 1 а.с.92).
З даних протоколу зборів членів Благодійного Місійного Товариства "Слово життя" від 08 лютого 2020 року установлено, що на зборах розглядалось питання про надання згоди та припинення права користування на частину земельної ділянки в результаті її поділу за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 82:100:023, що перебуває у користуванні БМТ "Слово життя" на користь ОСОБА_2 . Рішенням зборів вирішено передати на користь громадянина України ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку та розташовані на ній будівлі (том 1 а.с. 43).
13 листопада 2020 року на зібранні загальних зборів організації, оформленому протоколом № 13-11/2020 та іменованому "загальними зборами членів товариства", прийняті рішення, зокрема, про:
- обрання головою зборів ОСОБА_6 , секретарем зборів ОСОБА_7 , надання їм повноважень підписати протокол загальних зборів членів товариства та тимчасове покладення обов'язків по головуванню на зборах на ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю на зборах президента товариства ОСОБА_4 ;
- припинення з 13 листопада 2020 року повноважень членів правління, визначення нового кількісного складу правління товариства і обрання з 14 листопада 2020 року нового персонального складу правління в особі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
- відсторонення від посади президента товариства ОСОБА_4 і звернення до новообраного правління товариства з поданням про його звільнення, а також призначення нового керівника (том 1 а.с. 24-27).
14 листопада 2020 року новим правлінням товариства у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийнято рішення, оформлене протоколом № 14-11/20, про:
- звільнення ОСОБА_4 з посади президента товариства з 14 листопада 2020 року і обрання новим президентом ОСОБА_5 з 15 листопада 2020 року;
- проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в ЄДР та призначення уповноваженої особи на проведення державної реєстрації відповідних змін відомостей про товариство (том 1 а.с. 28-29).
З даних актового запису про народження № 1971, складеного 28 червня 1978 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) установлено, що батьками відповідача ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у Києві, є: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с.37).
Батьками відповідача ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , у м.Києві, є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказана обставина підтверджена актовим записом про народження № 1323, складеним 14 квітня 1982 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (том 2 а.с.35).
З даних акту про одруження №1505, складеного 11 жовтня 2002 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) установлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 одружились (том 2 а.с. 34).
Батьками відповідача ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у Києві, є: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , вказана обставина підтверджена актовим записом про народження № 2829, складеним Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (том 2 а.с. 36).
З даних акту про укладення шлюбу №2111, складеного 25 серпня 1982 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), установлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 одружились (том 2 а.с.33).
З даних акту про народження ОСОБА_14 , № 2145, складеного 17 серпня 1962 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) установлено, що остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 у м. Києві. У графі батьки вказано: ОСОБА_4 , минуло 21 рік, ОСОБА_9 , минуло 23 роки (том 2 а.с. 38).
Установлено, що 20 серпня 2015 року між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово життя», в особі президента ОСОБА_4, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку (том 1 а.с.39-40).
Згідно пункту 1 укладеного договору продавець продав, а покупець купив частини житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок цегляний, зазначений на плані під літерою «А», загальною площею 106,7 кв.м, житловою площею 80,4 кв.м, має наступні будівлі та споруди: сараї під літерами «Б», «В», гараж під літерою «Г», дві теплиці під літерами «Д», «Ж», погріб під літерою «Е», споруди.
Згідно пункту 2 договору документом, що підтверджує право власності продавця на житловий будинок є договір купівлі-продажу, укладений 04 березня 1992 року між Благодійно-миротворчим товариством «Згода» та Благодійно-місійним товариством «Слово Життя», зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 03 серпня 1992 року та записаний в реєстрову книгу за № 5672.
Пунктом 3 визначено, що об'єкт продажу розташований на земельній ділянці площею 0,2958 га за адресою: АДРЕСА_1 та має обліковий код 82:100:023. На підставі довідки, виданої Департаментом земельних ресурсів від 13 серпня 2015 року №057026-14586 документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані та не видавалися. За цим договором з моменту переходу права власності на предмет купівлі-продажу до покупця переходить також право користування земельною ділянкою з іншими власниками нерухомих об'єктів, розташованих на даній земельній ділянці, а також користування тією частиною ділянки, яка необхідна для розташованих на даній земельній ділянці, а також користування тією частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування предмету купівлі-продажу.
21 серпня 2015 року між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово життя», в особі президента ОСОБА_4, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку (том 1 а.с. 41-42).
Згідно пункту 1 договору продавець продав, а покупець купив частини житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок цегляний, зазначений на плані під літерою «А», загальною площею 106,7 кв.м, житловою площею 80,4 кв.м, має наступні будівлі та споруди: сараї під літерами «Б», «В», гараж під літерою «Г», дві теплиці під літерами «Д», «Ж», погріб під літерою «Е», споруди.
Пунктом 2 визначено, що документом, який підтверджує право власності продавця на житловий будинок є договір купівлі-продажу, укладений 04 березня 1992 року між Благодійно-миротворчим товариством «Згода» та Благодійно-місійним товариством «Слово Життя», зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 03 серпня 1992 року та записаний в реєстрову книгу за № 5672. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 20 серпня 2015 року за № 10877729, реєстраційний номер нерухомого майна 707649480000.
Згідно пункту 3 договору об'єкт продажу розташований на земельній ділянці площею 0,2958 га за адресою: АДРЕСА_1 та має обліковий код 82:100:023. На підставі довідки, виданої Департаментом земельних ресурсів від 13 серпня 2015 року №057026-14586 документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані та не видавалися. За даним договором з моменту переходу права власності на предмет купівлі-продажу до покупця переходить також право користування земельною ділянкою з іншими власниками нерухомих об'єктів, розташованих на даній земельній ділянці, а також користування тією частиною ділянки, яка необхідна для розташованих на даній земельній ділянці, а також користування тією частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування предмету купівлі-продажу.
З даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №248718783 від 18 березня 2021 року установлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 . Житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 .
У графі підстава для державної реєстрації вказано: технічний паспорт, серія та номер НОМЕР_1 , виданий 17 лютого 2020 року; протокол Зборів БТМ "Слово життя", серія та номер: б/н, виданий 08 лютого 2020 року; довідка про показники об'єкта нерухомого майна, серія та номер 059/20, видана 17 лютого 2020 року; заява.
З цієї ж довідки установлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 21 серпня 2015 року та 20 серпня 2015 року (том 1 а.с. 33-34).
Згідно частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, що встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Положеннями статті 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.
Згідно статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Згідно статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речоивх прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про деравжну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вказує на таке.
Доводи скаржника про те, що суд першої інтснації помилклво посилається на рішення у господарській справі №910/11872/211, відхиляються колегією суддів.
Вказана справа була розглянута за позовом ОСОБА_4 до Релігійної орагнізації "Благодійне місійне товариство "Слово життя", Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті про визнання недійсним рішень загальних зборів від 13 листопада 2020 року та скасування реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року у позові відмовлено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року змінено, його мотивувальну частину викладено в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2022 року, якою змінено рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року залишено без змін.
Отже суд першої інстанції правильно посилається на вказане судове рішення, відхиляючи аргументи відповідача та третьої особи щодо незаконності протоколу загальних зборів членів Релігійної організації "Благодійне місійне товариство "Слово життя" №13/11-2020 від 13 листопада 2020 року та протоколу засідання правління від 14 листопада 2020 року №14/11-2020.
Твердження скаржника про те, що судом має бути врахована окрема думка головуючого судді та надана цьому правова оцінка, відхиляється колегією суддів, оскільки судом враховуються обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, а надання правової оцінки окремій думці судді при вирішенні іншої справи не передбачено процесульним законом.
Доводи апеляційної скарги в частині невірного висновку суду першої інстанції стосовно існування зловмисної домовленості, відхиляються апеляційним судом.
Так, для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином, має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.
Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним.
Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, та бажав (або свідомо допускав) настання негативних наслідків для довірителя.
Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що від імені однієї із сторін правочину виступав представник; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв'язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.
Підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
Зазначене відповідає правовим висновкам, висловленим Верховним Судом у постановах від 19 листопада 2021 року у справі №383/302/20, від 07 серпня 2019 року у справі №753/7290/17, від 05 серпня 2020 року у справі №638/2324/14-ц та від 04 листопада 2020 року у справі №370/2309/18.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Вищезазначені процесуальні норми передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Отже, доведеність факту вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, полягає у тому, що такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що третя особа - контрагент за договором, діяв за домовленістю із представником сторони оспорюваного правочину, внаслідок такої домовленості оспорюваний договір укладено на таких умовах, які не відповідають волі довірителя; умови договору, укладеного представником, очевидно, є невигідними для довірителя, а вигоду отримує тільки сторона - контрагент.
Саме сукупність доводів позивача про те, що колишнім керівником Релігійної організації ОСОБА_4 відчужено належне юридичній особі нерухоме майно своєму синові ОСОБА_1 , докази отримання юридичною особою коштів відсутні та відповідачі не довели зворотнього, натомість наявний тісний родинний зв'язок представника продавця з покупцем та виникнення негативних наслідків для юридичної особи, від імені якої діяв ОСОБА_1 , оскільки унаслідок укладення оспорюваної угоди Релігійна організація була позбавлена нерухомого майна без будь-якої грошової компенсації, та оцінка судом першої інстанції наявних у справі доказів, що підтверджують зазначені обставини у їх взаємозв'язку, вказують на обґрунтованість висновку суду першої інстанції про доведеність позовних вимог про визнання оспорюваних угод недійсними.
Доводи скаржника про те, що при вирішенні питання про визнання правочинів недійсними з підстав, визначених статтею 232 ЦК України, передбачено наявність вини та умислу при укладенні договорів, що повинно підтверджуватись вироком суду, є помилковими та відхиляються колегією суддів.
При ухваленні рішення суд першої інстанції надав оцінку заяві відповідачки ОСОБА_3 про застосування позовної давності, та, навівши обгрунтоване мотивування, відхилив цю заяву. Апеляційний суд погоджується з висновком суду в цій частині та доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява підписана адвокатом Коротюком М.Г., який не надав документ про його повноваження підписувати позовну заяву, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.
До позовної заяви адвокатом Коротюком М.Г. долучено ордер №1061315 установленої форми, згідно даних якого міститься застереження про те, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються. Окрім того, до ордеру додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2131 , видане 15 березня 2010 року.
Згідно статті 62 ЦПК України унормовано, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреностю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно частини 7 статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
До позовної заяви адвокатом долучено ордер, що підтверджує повноваження представника позивача, відтак такі доводи скаржника є безпідставними.
Доводи скаржника щодо недоведеності витрат на правову допомогу відхиляються апеляційним судом з таких підстав.
Згідно із статтею 137 ЦПК України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення статті 137 ЦПК України вказують на те, що питання співмірності залежить від конкретних характеристик справи, затраченого часу на участь в ній, обсягом виконаною роботи правового напряму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20)
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно практики Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно Договору про надання юридичних послуг №05/09/21 від 5 вересня 2022 року, укладеного між Релігійною організацією "Благодійне місійне товариство "Слово життя" та адвокатом Гавриленком Р.М. визначено умови представництва інтересів клієнта у розгляді цієї справи в Печерському районному суді міста Києва. Вартість послуг становить 30000 грн, тобто фіксований гонорар (пункт 3.2.).
Оплата цієї суми підтверджується даними квитанції до прибукового касового ордеру №1 від 18 січня 2023 року.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Проте таких заперечень суду першої інстанції подано не було та доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі обставини.
Відтак судом першої інстанції правильно вирішено питання про стягнення витрат за надання правничої допомоги на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції мав визнати дії представників позивача зловживанням процесуальними правами, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва в справі № 757/14764/21-ц від 15 червня 2021 року аналогічну позовну заяву залишено без розгляду, а ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року у справі № 757/15136/22-ц позовну заяву Релігійної організації "Благодійне місійне товариство «Слово життя», в інтересах якої діє представник позивача, повернуто позивачу, відхиляються колегією суддів.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що в суді першої інстанції відповідачами заявлялось про обставини зловживання процесуальними правами, апеляційним судом таких обставин не установлено, відтак зазначене скаржниками не дає підстав для скасування законного рішення суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержаннямнорм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Бодюка Віталія Адамовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 27 липня 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова