Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 208/10497/21
провадження № 61-10025ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», подану адвокатом Терновою Інною Валентинівною, на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (після зміни назви - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Кір'як Катерина Анатоліївна, про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення права власності,
Короткий зміст позовних вимог
У грудня 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (відповідно до протоколу позачергових Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року № 2/2022 змінено назву на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК») (далі - АТ «СЕНС БАНК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Кір'як К. А., про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення права власності.
Позов обґрунтований тим, що 15 січня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», у подальшому перейменованого Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК», та Приватним підприємством «Автопорт» (далі - ПП «Автопорт») в особі директора Міненко Генадія Миколайовича укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 105/2-1-7 у розмірі 269 000, 00 грн.
15 січня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 105/25-1-7 (з майновим поручителем), посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісієнко В. М., зареєстрований в реєстрі за № 59, згідно з яким на забезпечення виконання основного зобов'язання в іпотеку передано двокімнатну квартиру загальною площею 41,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек було внесено запис про іпотеку від 15 січня 2007 року.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 липня 2007 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2007 року у справі № 208/857/17 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: ПП «Автопорт», приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Моісієнко В. М., про припинення іпотечного договору, позов задоволено. Припинено дію іпотечного договору від 15 січня 2007 року № 105/25-1-7 (з майновим поручителем), укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісієнко В. М., зареєстрованого в реєстрі № 60.
Постановою Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 208/857/17 за касаційною скаргою Aкціонерного товариства «Укрсоцбанк» рішення судів попередніх інстанцій скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» та єдиним акціонером AT «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію AT «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до AT «Альфа-Банк».
Згідно з рішенням від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 єдиного акціонера AT «Укрсоцбанк» правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків AT «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у AT «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником всіх прав та обов'язків AT «Укрсоцбанк».
У грудні 2021 року АТ «СЕНС БАНК» стало відомо про відчуження квартири, іпотекодержетелем якої він є, а саме згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18 листопада 2021 року № 285366138 предмет іпотеки, що належав ОСОБА_1 , відчужено ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2017 року (далі - спірний договір).
Спірний договір укладений з порушенням норм законодавства України та порушує публічний порядок, оскільки об'єкт цього договору набув правового режиму обмеженого в цивільному обороті.
АТ «СЕНС БАНК» не був стороною цього договору, однак є заінтересованою особою, оскільки згідно з цим договором ОСОБА_1 відчужила нерухоме майно без письмової згоди іпотекодержателя.
ОСОБА_1 під час укладення спірного договору ввела в оману набувача нерухомого майна щодо обставин, які мають істотне значення під час здійсненні угоди купівлі-продажу, оскільки, знаючи про обов'язок перед банком згідно з договором кредиту та іпотеки, відсутність підстав для вилучення запису про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заперечила чи замовчала існування цих обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину.
АТ «СЕНС БАНК» як іпотекодержателя позбавлений права звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема в позасудовому порядку, оскільки право власності на предмет іпотеки належить третій особі.
Просив визнати спірний договір недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженьвід 26 грудня 2017 року, індексний номер 38951648, прийняте приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кір'як К. А., поновити за ОСОБА_1 право власності на квартиру.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 лютого 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, в позові відмовлено. Вжиті ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська заходи забезпечення позову від 05 липня 2022 року скасовано. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 дійсно набув право власності на квартиру, але не на підставі спірного договору, а на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного від 26 грудня 2017 року між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, посвідчений 26 грудня 2017 року приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кір'як К. А., зареєстрований в реєстрі № 1745.
Позивач не довів підстав недійсності оскаржуваного договору купівлі-продажу.
Банк не врахував правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц щодо ефективного способу захисту прав та інтересів.
Вимоги касаційної скарги
У липні 2023 року АТ «СЕНС БАНК» через адвоката Тернову І. В. звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 462/4611/13-ц; постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16; постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц.
Обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходилась цивільна справа № 208/857/17, провадження № 2/208/1004/17, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: ПП «Автопорт», приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Моісієнко В. М., про припинення іпотечного договору.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 липня 2017 року у справі № 208/857/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року, у справі № 208/857/17 провадження № 61-4378св18, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено. Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
ОСОБА_1 є власником квартири на підставі договору дарування від 05 квітня 2001 року.
Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ПП «Автопорт» в особі директора Міненко Г. М. укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 105/2-1-7 у розмірі 269 000, 00 грн, зі сплатою 18 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 14 січня 2009 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 15 січня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру.
Відповідно до пункту 6.3 іпотечного договору він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання. Дія договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема законом України «Про іпотеку».
Кредитор звернувся до боржника (ПП «Автопорт») з вимогою від 12 липня 2016 року про сплату заборгованості за кредитним договором.
Господарський суд міста Києва видав наказ від 12 травня 2011 року № 38/147 про стягнення з ПП «Автопорт» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 389 768,04 грн заборгованості.
Відділ державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області виніс постанову від 21 вересня 2015 року про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду міста Києва від 12 травня 2011 року № 38/147) стягувачу.
Згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири26 грудня 2017 року приватний нотаріус Кір'як К. А. внесла данні про договір купівлі-продажу квартири, № 1745,, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2017 року, індексний номер 38951648, власник - ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного 26 грудня 2017 року, копія якого подана відповідачем, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 квартиру.Договір посвідчений 26 грудня 2017 року приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кір'як К. А., реєстраційний № 1745.
На час відчуження квартири ОСОБА_2 , ОСОБА_4 мав право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу, Жидковим В. Ю. 01 серпня 2017 року, реєстровий № 687, зареєстроване право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 31 серпня 2017 року, номер запису 22103038.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 316, частина перша статті 317 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону України 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема відчужувати предмет іпотеки.
Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлено як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Суди в оскаржуваних судових рішеннях вказали, що право чи інтерес позивача мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано посилались на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, провадження № 12-44гс20, яка вказала, що скасоване судове рішення не породжує будь-яких правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна.
За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19, на яку посилались суди попередніх інстанцій).
Суди виходили з того, що позивач не довів, що спірний договір купівлі-продажу від 26 грудня 2017 року № 175 був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суди встановили, що на момент укладення спірного договору було знято заборону на відчуження нерухомого майна, доказів того, що зняття такої забори відбулося протиправно позивач не надав, тому, враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, які були викладені у постановах Верховного Суду, визначені заявником як підстава касаційного оскарження, є необґрунтованими з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц, викладено загальний правовий висновок, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи, що не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій, викладеним у оскаржуваних судових рішеннях.
У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 (іпотекодержатель набув право власності на іпотечне майно і реалізував його шляхом продажу третім особам), від 04 липня 2018 року у справі № 462/4611/13-ц (відчуження іпотечного майна під час чинного арешту, накладеного судовим рішенням), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (відповідач відчужив нерухоме майно на користь дітей після вироку суду, що набрав законної сили, яким стягнуто з нього борг на користь позивача) суди встановили інші фактичні обставини.
Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц викладені не у подібних правовідносинах.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, оскільки суди застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, провадження № 12-44гс20, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19.
Касаційна скарга не містить посилання на інші підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Тому відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги АТ «СЕНС БАНК» необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», поданою адвокатом Терновою Інною Валентинівною, на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (після зміни назви - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Кір'як Катерина Анатоліївна, про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення права власності відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко