Ухвала
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 205/6671/18
провадження № 61-10945ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
В обґрунтування позову зазначала, що 21 жовтня 2015 року о 09:15 год ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Hyundai IX-35», державний номерний знак НОМЕР_1 на вул. Набережній Заводській в районі е/о № 361 у м. Дніпро, перед початком руху та зміною його напрямку не переконалася у безпеці власного маневру, через що допустила зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходився під її керуванням, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Зазначала, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні ДТП. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року зазначену постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська змінено, виключено з її мотивувальної частини посилання на винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
Вказувала, що за змістом висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 05 січня 2016 року № 62912-15 сума майнового збитку, завданого власнику автомобіля марки «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 107 534,99 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яке листом від 12 квітня 2018 року визнало вимоги ОСОБА_2 та здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі ліміту полісу 50 000,00 грн.
Зазначала, що внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, у зв'язку з чим перебувала на лікуванні, а її автомобіль отримав серйозні механічні ушкодження, тому тривалий час не могла використовувати його за призначенням, що порушило її звичайний спосіб життя та завдало моральних страждань.
Враховуючи викладене, просила суд стягнути з ОСОБА_1 різницю між вартістю майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП та страховою виплатою у розмірі 57 534,99 грн, а також 20 000,00 на відшкодування моральної шкоди.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що відповідно до експертного дослідження від 06 листопада 2015 року № 70/27-24, наданого Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Дніпропетровській області, висновку № 145/1459-16-п судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи за матеріалами адміністративного провадження від 25 травня 2016 року № 202/8349/15-п, висновку комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 28 квітня 2017 року № 9274/2926, наданої Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. проф. Бокаріуса, у ДТП водій ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «Hyundai IX-35», державний номерний знак НОМЕР_1 , шляхом виконання нею вимог пунктів 10.1. та 13.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), дії водія марки «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , не відповідають вказаним вимогам ПДР України та знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП. Технічна можливість уникнути ДТП в цьому випадку не визначалася діями водія автомобіля марки «Hyundai IX-35» - ОСОБА_1 , а повністю залежала від дій водія автомобіля марки «Chevrolet Aveo» - ОСОБА_2 з виконання вимог пунктів 10.1 та 13.1 ПДР України. Вважала, що саме з вини ОСОБА_2 пошкоджено її автомобіль та завдана майнова шкода у розмірі 65 000,00 грн.
Також вказувала, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 їй завдано моральну шкоду, а саме ушкодженням її здоров'я у зв'язку з пережитим стресом, душевними стражданнями, пережитими через пошкодження майна, ДТП негативно вплинула на фінансовий стан її родини у зв'язку з ремонтом автомобіля, також порушенням життєвого укладу та професіональної діяльності, оскільки вона на тривалий час лишилася без транспортного засобу.
Враховуючи викладене та з урахуванням уточнень, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 97 069,60 на відшкодування майнової шкоди та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 49 534,99 грн різниці між майновою шкодою, завданою внаслідок ДТП, та страховою виплатою, а також 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 54 534,99 грн. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці між майновою шкодою, завданою внаслідок ДТП та страховою виплатою у розмірі 49 534,99 грн, оскільки страховиком ОСОБА_1 виконано обов'язок щодо виплати відшкодування в межах ліміту у розмірі 50 000,00 грн. Також суди, виходячи із засад розумності та справедливості та враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала ОСОБА_2 , дійшли висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, встановлено відповідно до постанов судів у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, тому відсутні підстави для відшкодування з ОСОБА_2 понесених ОСОБА_1 майнових збитків та відшкодування моральної шкоди.
21 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Предметом первісного позову у цій справі є відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у загальному розмірі 77 534,99 грн; предметом зустрічного позову є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП у загальному розмірі 102 069,60 грн, а разом 179 604,59 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний