Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 750/544/20
провадження № 61-13101св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.
учасники справи:
позивач - Чернігівська міська рада Чернігівської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2020 року Чернігівська міська рада звернулася до суду
з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Позовну заяву Чернігівська міська рада мотивувала тим, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410100000:02:026:5294, перебуває у власності відповідача (3/4 частки) та ОСОБА_2 (1/4 частки) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). До цієї ділянки відповідач капітальним парканом пригородив земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:026:6157 площею 0,0491 га, яка ним орендувалася на підставі договору від 05 липня 2006 року, укладеного між сторонами. Строк дії договору оренди цієї ділянки закінчився 05 липня 2016 року та продовжений не був, але її до цього часу не повернуто Чернігівській міській раді. До складу пригородженої земельної ділянки, яку використовує ОСОБА_1 , входять землі запасу Чернігівської міської ради, на яких без дозвільних документів розташовані малі архітектурі форми (дерев'яні альтанки), які відповідач здає в оренду з метою отримання прибутку. За результатами розгляду звернення Чернігівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0018 га, що межує з земельними ділянками, кадастровий номер: 7410100000:02:026:5294 і 7410100000:02:026:6157 (ця ділянка огороджена парканом та на ній встановлено два дерев'яних будиночки розміром 3 х 3 м). Самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0491 га кадастровий номер 7410100000:02:026:6157 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області не встановлено, однак Чернігівська міська рада з цим висновком не погоджується і вважає, що вона є самовільно зайнятою відповідачем і підлягає звільненню за рішенням суду. Так, ця ділянка згідно з договором оренди від 05 липня 2006 року Чернігівською міською радою передавалась ОСОБА_1 для городництва строком на 10 років.
23 травня 2015 року відповідач звернувся з клопотанням про продовження строку дії цього договору, однак рішення про його продовження не прийнято. Також відповідачу відмовлено у задоволенні заяви від 06 грудня 2016 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для подальшої оренди земельної ділянки площею 0,0491 га для городництва.
09 листопада 2018 року ОСОБА_1 знову подано заяву про продовження строку дії договору оренди цієї ділянки, однак під час її розгляду ним подано заяву про зняття цього питання з розгляду сесії. Питання щодо поновлення договору оренди від 05 липня 2006 року досліджувалося Чернігівським апеляційним судом 21 жовтня 2019 у справі № 750/11466/19, яким в ухвалі встановлено, що пролонгація договору оренди землі за мовчазною згодою сторін все рівно вимагає укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, чого орендарем зроблено не було. Комунальним підприємством «Муніципальна варта» Чернігівської міської ради встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0491 га кадастровий номер 7410100000:02:026:6157 не для городництва, а для здійснення підприємницької діяльності, розмістивши на ній дерев'яний будиночок (альтанку) розміром 8 х 10 м. Таким чином, ОСОБА_1 самовільно зайнято дві земельні ділянки комунальної власності.
Чернігівська міська рада просила суд: зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0018 га, яка межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:026:5294), та земельною ділянкою (кадастровий номером 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу паркану, який її огороджує та двох дерев'яних будиночків (альтанок) розміром 3х3 м; зобов'язати звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу розташованого на ній дерев'яного будиночку (альтанки) розміром 8х10 м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2022 року, ухваленим у складі судді Супруна О. П., позов Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0018 га, яка межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:026:5294), та земельною ділянкою (кадастровий номер 7410100000:02:026:6157), шляхом демонтажу паркану, який її огороджує, та дерев'яної споруди (альтанки), розміром 3х3 м.
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу розташованої на ній дерев'яної споруди (альтанки), розміром 8х10 м.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 4 204,00 грн у відшкодування судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час договір оренди земельної ділянки від 05 липня 2006 року, укладений сторонами на підставі пункту 273 рішення Чернігівської міської ради від 15 травня 2006 року (3 сесія 4 скликання), є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:026:6157, площею 0,0491 га, яку ОСОБА_1 , починаючи з 06 липня 2016 року, використовує без відповідного рішення Чернігівської міської ради та договору оренди, підлягає звільненню шляхом демонтажу розташованої на ній дерев'яної споруди (альтанки), розміром 8x10 м. Також, належить звільнити і земельну ділянку площею 0,0018 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:026:6157, площею 0,0491 га. Проте демонтажу підлягає паркан та одна споруда (альтанка), розміром 3х3 м, а не дві, оскільки, як убачається з акта виявлення тимчасових об'єктів від 11 січня 2022 року та наданих позивачем фотокарток, на даній земельній ділянці залишилась одна споруда.
Законність втручання у мирне володіння відповідачем майном судом обґрунтована встановленням факту припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами 05 липня 2006 року.
Оскільки спірна земельна ділянка межує з Центральним парком культури та відпочинку м. Чернігова, зобов'язання відповідача звільнити її відповідатиме меті задоволення інтересу територіальної громади м. Чернігова, яка після звільнення матиме змогу використати дану ділянку для задоволення суспільних потреб містян, та має (мета) розумне співвідношення із засобом, який використовується.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2022 року скасовано.
У задоволенні позову Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0018 га, що межує із земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7410100000:02:026:5294 і 7410100000:02:026:6157, самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, відмовлено.
Стягнуто з Чернігівської міської ради на відшкодування судових витрат: на користь ОСОБА_1 - 1 340,90 грн; на користь ОСОБА_2 - 6 306,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що паркан, який огороджує земельну ділянку площею 0,0018 га, що межує із земельними ділянками кадастровий номер: 7410100000:02:026:5294 і 7410100000:02:026:6157, та розташована на ній дерев'яна споруда (альтанка) розміром 3 х 3 м, а також розташована на земельній ділянці площею 0,0491 га кадастровий номер 7410100000:02:026:6157 дерев'яна споруда (альтанка) розміром 8 х 10 м, які зобов'язано демонтувати ОСОБА_1 , у силу статей 60, 61 СК України є спільною сумісною власністю відповідача і ОСОБА_2 як такі, що згідно з наявними та описаними судом доказами набуті (споруджені) ними у період шлюбу. Тож виконання припису суду про демонтаж цих об'єктів призведе до втручання у право власності ОСОБА_2 на них.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зобов'язавши ОСОБА_1 демонтувати спірні паркан і альтанки, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_2 , яку не залучено ним до участі у цій справі як відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року Чернігівська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою Чернігівської міської ради, витребувано справу з Деснянського районного суду м. Чернігова.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2023 року справи призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 372/3619/15-ц (провадження № 61-2550св19), від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19), від 24 липня 2019 року у справі № 646/12964/14-ц (провадження № 61-22756св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 08 липня 2021 року у справі № 160/674/19 (провадження № К/9901/18291/21).
Заявник вказує, що станом на момент розгляду судами попередніх інстанцій цієї справи додаткова угода щодо поновлення договору оренду між сторонами не була підписана, а у позові ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки було відмовлено і це судове рішення набрало законної сили.
ОСОБА_2 як дружина відповідача є співвласником житлового будинку з господарськими будівлями, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 74101:02:026:5294. Натомість предметом цього позову є усунення перешкод у користування земельними ділянками, які межують із вище зазначеною земельною ділянкою та відносяться до земель запасу Чернігівської міської ради.
Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково визначив пріоритетним захист права спільної сумісної власності ОСОБА_2 на паркан та дві дерев'яні альтанки, які було «набуто (споруджено)» на самовільно зайнятих земельних ділянках, а не звільнення цих самовільно зайнятих земельних ділянок.
При цьому не було здійснено дослідження того, яким чином і за чий рахунок було споруджено/придбано відповідні альтанки та паркан. Суд обмежився лише вказівкою на те, що таке спорудження/придбання відбулося «у період шлюбу». Натомість, факт того, хто і яким чином (шляхом придбання або спорудження) здійснив розміщення малих архітектурних форм на самовільно зайнятих земельних ділянках, судом не досліджувалося взагалі.
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 28 листопада 2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Рішенням Чернігівської міської ради від 15 травня 2006 року приписано таке: враховуючи договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 06 грудня 2005 року № 1090, ОСОБА_1 передати у довгострокову оренду, строком на 10 років, земельну ділянку площею 0,0491 га, розташовану по АДРЕСА_1 , для городництва, за згодою попереднього землекористувача ОСОБА_3 (а.с. 192, т. 1).
05 липня 2006 року між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 укладений договір оренди, за яким ОСОБА_1 передано в оренду, строком на 10 років, земельну ділянку площею 0,0491 га, розташовану по АДРЕСА_1 , для городництва, за згодою попереднього землекористувача ОСОБА_3 (а.с. 23-25, т. 1).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 лютого 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 належить 3/4, а ОСОБА_2 - 1/4 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410100000:02:026:5294, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 121, т. 1).
Згідно з інформації з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельні ділянки:
- кадастровий номер 7410100000:02:026:5294, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , площа ділянки - 0,1 га. Суб'єктами права власності на неї є ОСОБА_2 (право власності зареєстроване 18 лютого 2016 року, номер запису 13319173) та ОСОБА_1 (право власності зареєстровано 19 лютого 2016 року, номер запису 13332564); вид обмеження: охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (а.с. 179-180, т. 1);
- кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, цільове призначення - для городництва, адреса: АДРЕСА_1 , площа ділянки - 0,0491 га, належить Чернігівській міській раді (а.с. 181, т. 1).
З листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 19 грудня 2019 року № 18-25-0.446-773/90-19 встановлено, що ним проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки комунальної власності, як об'єкта перевірки, на території Чернігівської міської ради, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157. У результаті перевірки встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:026:5294, яка розташована у АДРЕСА_1 ; її цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Перевіркою встановлено, що 05 липня 2006 року ОСОБА_1 у Чернігівської міської ради орендував терміном на 10 років, для городництва, земельну ділянку площею 0,0491 га, яка розташована у АДРЕСА_1 . У подальшому дані про орендовану земельну ділянку були внесені до Державного земельного кадастру й ділянці присвоєно кадастровий номер 7410100000:02:026:6157. У ході перевірки взята до уваги інформація Чернігівської міської ради про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 05 липня 2016 року, але цю земельну ділянку Чернігівській міській раді не повернуто. У відповідь на офіційне повідомлення - виклик про участь у запланованих заходах контролю ОСОБА_1 подав заяву про відкладення перевірки, до якої були надані документи, що обумовлювали таке прохання, зокрема й постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 620/1243/19. Вказаною постановою, яка набрала законної сили, колегія суддів звернула увагу на те, що договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:026:6157) є поновленим згідно з частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (автоматичне поновлення договору за принципом мовчазної згоди), оскільки позивач виконав вимоги закону, що не заперечувалось відповідачем у справі. Земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:02:026:5294, яка перебуває у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є суміжною із земельною ділянкою кадастровий номер 7410100000:02:026:6157 щодо якої між ОСОБА_1 та Чернігівською міською радою укладався вищезгаданий договір оренди.
Під час проведення 19 листопада 2019 року перевірки безпосередньо за адресами земельних ділянок по АДРЕСА_1 було з'ясовано, що:
- зі сторони Центрального парку культури та відпочинку встановлено металевий паркан, який простягається до проїжджої частини АДРЕСА_1 та повертає вздовж земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:026:5294,
- зі сторони проїжджої частини на момент перевірки у паркані відсутня його секція, що надало змогу потрапити на територію, у межах якої, як встановлено у подальшому, розташовані земельні ділянки кадастрові номери 7410100000:02:026:5294, 7410100000:02:026:6157. Ці ділянки межують із земельною ділянкою, яка за інформацією Чернігівської міської ради належить до земель запасу і яка з боку Центрального парку культури та відпочинку обмежена парканом до проміжку, на якому секція паркану відсутня, та через який є доступ для її обстеження. У межах цієї ділянки комунальної власності розташовані два дерев'яні будиночки без фундаменту розміром 3х3 м кожен, загалом на площі 0,0018 га. Таке розташування будиночків на земельній ділянці комунальної власності є порушенням вимог статей 125, 126 ЗК України, оскільки правовстановлюючі документи щодо цього відсутні (а.с. 10-11, т. 1).
За результатами згаданої перевірки складено акт про перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою від 19 листопада 2019 року № 572-ДК/632/АП/09/01/-19, з якого вбачається, що на місцевості встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 7410100000:02:026:5294, 7410100000:02:026:6157 межують із земельною ділянкою, яка за інформацією Чернігівської міської ради належить до земель запасу. Також з'ясовано, що вона (земельна ділянка запасу) з боку Центрального парку культури та відпочинку обмежена парканом до проміжку, на якому секція паркану відсутня та через який отримано доступ для її обстеження. У межах цієї ділянки розташовані два дерев'яні будиночки без фундаменту розміром 3x3 м кожен, загалом на площі 0,0018 га. Враховуючи вищевикладене, розташування споруд (будиночків) на земельній ділянці комунальної власності є порушенням вимог статей 125, 126 ЗК України і є самовільним зайняттям земельної ділянки ОСОБА_1 на площі 0,0018 га, оскільки правовстановлюючі документи щодо такого її використання відсутні (а.с. 12-14, т. 1).
Інспектором-ревізором Комунального підприємства «Муніципальна варта» Чернігівської міської ради 02 квітня 2019 року складено акт виявлення тимчасового об'єкта № 064/тс про те, що під час огляду ділянки місцевості, яка розташована поряд з будинком АДРЕСА_1 , виявлений тимчасовий об'єкт на об'єкті благоустрою, а саме дерев'яна альтанка розміром 8х10 м (а.с. 45, т. 1).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 620/1243/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання незаконним його рішення, визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18 квітня 2019 № 161 «Про демонтаж тимчасових об'єктів на території м. Чернігів» у частині демонтажу тимчасових об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 (додаток пункту 6.11), а саме: металевого паркана розміром 10 х 50 м, дерев'яної альтанки розміром 8 х 10 м, двох дерев'яних альтанок розміром 3 х 3 м кожна, вбиральні розміром 3 х 3 м (а.с.117-120, том 1).
Шостим апеляційним адміністративним судом встановлено наступне:
- згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18 квітня 2019 року № 161 «Про демонтаж тимчасових об'єктів на території м. Чернігів» з додатком до нього, виконком Чернігівської міської ради , керуючись підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», рішенням Чернігівської міської ради від 24 травня 2011 року № 143 «Про порядок користування об'єктами благоустрою у місті Чернігові (із змінами), вирішив: 1. Провести демонтаж тимчасових об'єктів на території міста Чернігова згідно з переліком, що додається. 2. Встановити власникам тимчасових об'єктів, визначених у Переліку до цього рішення, строк добровільного демонтажу та відновлення благоустрою земельних ділянок 7 календарних днів з моменту прийняття цього рішення. 3. Комунальному підприємству «Муніципальна варта» (Хрустицькому В. А): Повідомити власників тимчасових об'єктів, визначених у Переліку про прийняте рішення; Провести демонтаж тимчасових об'єктів, визначених в Переліку до цього рішення, з відновленням благоустрою земельних ділянок, у разі невиконання їх власниками вимог щодо добровільного демонтажу у строк, визначений в пункті 2 цього рішення. 4. Прес-службі Чернігівської міської ради (Подорван А.Ф.) забезпечити оприлюднення цього рішення. 5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступники міського голови Атрощенка О. А.
Відповідно до додатку до цього рішення - Перелік тимчасових об'єктів на території м. Чернігова, що підлягають демонтажу, за пунктом 6-11, якого, демонтажу підлягають тимчасові об'єкти за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: металевий паркан, розміром 10x50м; дерев'яна альтанка, розміром 8x10м; дерев'яна альтанка, розміром 3x3м; дерев'яна альтанка, розміром 3x3м; дерев'яна альтанка, розміром 3x3м; вбиральня, розміром 3x3м;
-встановлено, що ОСОБА_1 своєчасно, у відповідності до умов договору та закону, звернувся до відповідача з повідомленням про намір поновити договір з додаванням додаткової угоди, що відповідачем не заперечується. Чернігівська міська рада неодноразово розглядала питання на своєму пленарному засіданні у 2016, 2017 роках саме щодо поновлення зазначеного договору оренди землі, та у зв'язку із відсутністю необхідної кількістю голосів, розгляд останнього знімався з розгляду та рішення жодного разу не було прийнято;
- пунктом 7.36 рішення Чернігівської міської ради від 01 грудня 2006 року дозволено розроблення проекту відведення на земельну ділянку, суміжно з ділянкою АДРЕСА_1 ;
- всі споруди мають дозволи, що підтверджується технічним паспортом;
- згідно з генеральним планом міста Чернігова, який розміщений на веб-сторінці Чернігівської міської ради за посиланням: http://www.chemigiv- rada.gov.ua/project/gorstroydoc/7257 встановлено, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 відносяться до рекреаційно-житлової забудови, в тому числі: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельних ділянках площею 0,1 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:5294, та 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157;
-доказів того, що зазначені споруди, які підлягали демонтажу на відповідній земельній ділянці наданій в оренду позивачу входять у межі рекреаційної зони Центрального парку культури та відпочинку до суду не надано;
- позивач є добросовісним землекористувачем земельних ділянок та зазначених споруд, та територія цих ділянок з розміщеними на них об'єктами не відноситься взагалі до об'єктів благоустрою;
- всі тимчасові споруди не потребують будь-яких дозвільних документів (пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію»);
- паркан встановлений замість паркана попереднього власника-землекористувача на тому самому місці, а тому визначальним у відновленні меж є саме фактичне використанням земельної ділянки, згідно статті 107 ЗК України;
- рішення міської ради має характер упередженості навіть у встановленому строку на його добровільне виконання, коли власникам металевих гаражів, у яких одна споруда, встановлений строк виконання 30 днів, а позивачу - 7 днів на 6 об'єктів.
У 2020 році ОСОБА_1 звернувся з позовом до Чернігівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.07.2006, укладеного між ОСОБА_1 та Чернігівською міською радою, який зареєстрований за № 1467п 05 липня 2006 року у книзі реєстрації договорів оренди Чернігівської міської ради, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, щодо земельної ділянки площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, наданої для городництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.07.2006 року між сторонами.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2020 року у справі № 750/6665/20 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Чернігівською міською радою, зміненим постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у частині мотивів відмови, у задоволенні позову відмовлено.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , Чернігівський апеляційний суд у постанові від 18 листопада 2021 року дійшов висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з цих підстав. Та вказав, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України « Про оренду землі» не є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин, а отже зволікання відповідача з укладенням додаткової угоди щодо поновлення договірних відносин за договором оренди від 05 липня 2006 року було підставою для захисту невизнаних прав позивача на оренду. Його позиція щодо автоматичного продовження договірних відносин не узгоджується з нормами статті 33 Закону України «Про оренду землі» та сталою практикою Верховного суду з цього приводу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Чернігівської міської ради підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Разом з цим додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме - частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п'ятою цієї статті необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17 (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) підтвердила свої висновки, викладені у зазначених вище постановах щодо обов'язку орендаря у строки, визначені законом, повідомити про поновлення договору оренди, щодо загального та спеціального правила продовження оренди землі (частини п'ята, шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»), щодо мовчазної згоди з обов'язковим оформленням договірних відносин шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі відмови орендодавця від цього - у судовому порядку.
Суд першої інстанції встановив, що позивач у 2020 році звертався з позовом до Чернігівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05 липня 2006 року, однак рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2020 року у справі № 750/6665/20, зміненим постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у частині мотивів відмови, у задоволенні позову відмовлено.
Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 05 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Чернігівською міською радою на підставі пункту 273 рішення Чернігівської міської ради від 15 травня 2006 року, є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Таким чином, земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:026:6157, площею 0,0491 га, ОСОБА_1 , починаючи з 06 липня 2016 року, використовував без відповідного рішення Чернігівської міської ради та договору оренди.
Отже, суд першої інстанції, встановивши порушення прав Чернігівської міської ради, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0018 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номер 7410100000:02:026:5294, та земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу паркану, який її огороджує, та дерев'яної споруди (альтанки), розміром 3х3 метри; про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу розташованої на ній дерев'яної споруди (альтанки), розміром 8х10 метри.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, встановив фактичні обставини справи, однак неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.
Натомість суд першої інстанції застосовуючи норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи та правильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21).
Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.
За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Документально підтверджений судовий збір у розмірі 8 408,00 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 452 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Чернігівської міської ради задовольнити.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2022 року залишити в силі.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Чернігівської міської ради (ЄДРПОУ 34339125) судовий збір у розмірі 8 408,00 грн (вісім тисяч чотириста вісім грн 00 коп.) за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець