Рішення від 28.07.2023 по справі 927/708/23

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/708/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Заступника керівника Прилуцького окружної прокуратури,

вул. 1-го Травня, 50А, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500

e-mail: priluki.prok@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі:

позивача: Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,

вул. Шевченка, 38, смт.Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600,

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ"

проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013

e-mail: info@cn.enera.ua,

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 70 611,60 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" про:

- визнання недійсними додаткових угод №4 від 15.03.2021, №7 від 19.08.2021, №6 від 10.11.2021, №8 від 30.08.2021, №9 від 04.10.2021, №10 від 19.10.2021, №11 від 08.11.2021, №12 від 23.11.2021 та №13 від 06.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021, укладених між Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846);

- стягнення з відповідача коштів у сумі 70611,60 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується рекомендованими повідомленнями №1400057002958, №1400057002931, №1400057002940.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

08.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із заявою про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №905/1907/21.

13.06.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив прокурор, зокрема, просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки суб'єктний склад сторін у справах №927/708/23 та №905/1907/21 є різним, а тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті з доданими до них документами (відзив та відповідь на відзив), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши заяву відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідач просить зупинити провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду в справі № 905/1907/21 за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та Комунального закладу «Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради» до ТОВ «АС» про стягнення коштів у сумі 365870,72 грн, у зв'язку з укладенням додаткових угод, за якими без належних на те правових підстав внесені зміни до істотних умов договору - збільшена ціна за одиницю товару та зменшена кількість предмету закупівлі, що на думку відповідача є подібною до даного спору.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Верховний Суд, постановляючи ухвалу від 21.12.2022 про передачу справи № 905/1907/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивував, що для досягнення єдиної практики необхідне уточнення висновку, наведеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 шляхом зазначення того, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (в разі якщо це передбачено законом).

За висновком суду, справи №927/708/23 та № 905/1907/21 не є подібними, оскільки їх суб'єктний склад різний. В справі №927/708/23 прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування (Варвинська селищна рада Чернігівської області), на відміну від справи № 905/1907/21. Відтак підстави для зупинення провадження в даній справі, на підставі п.7 частини 1 статті 228 ГПК України, відсутні.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У зв'язку з перебуванням судді Моцьора В.В. у відпустці, суд ухвалює рішення після усунення обставин, що зумовили відсутність судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем спірних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 70 611,60 грн надлишково сплачених позивачем коштів.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- підстави для здійснення самостійного представництва інтересів держави в суді у цій справі відсутні, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедури закупівлі. Відповідач вважає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду;

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто те, що вони є нікчемними, а тому відповідно до презумпції правомірності правочину вони є правомірними;

- спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а їх підписання відбувалось за згодою сторін. Спірні кошти були сплачені позивачем відповідачу на підставі Договору та додаткових угод, які не є нікчемними та не визнанні судом недійсними, а отже не можуть вважатись безпідставно набутими.

У відповіді на відзив прокурор заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та вважає, що він належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з цим позовом; надані відповідачем документи не містять жодного підтвердження коливання вартості електричної енергії з дати укладення Договору по дату укладення спірних додаткових угод.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

01.02.2021 Варвинською селищною радою на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2021-02-01-010485-а із закупівлі 221 670 кВт/год електричної енергії на 2021 рік, очікуваною вартістю 520 925,00 грн з терміном постачання до 31.12.2021.

За результатами проведених торгів переможцем визнано ТОВ "Енера Чернігів" з ціновою пропозицією у розмірі 520 925,00 грн з ПДВ.

10.02.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" (далі - Постачальник) та Варвинською селищною радою (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу: ДК 021:2015:09310000-5 «Електрична енергія» (Електрична енергія на 2021 рік) є публічним договором приєднання та встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає 221 670 кВт (Додаток №2 до Договору) (п.2.4. Договору).

У п. 2.6 Договору встановлено, що строк постачання електричної енергії: до 31.12.2021.

За умовами пунктів 5.1. - 5.3. Договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 2,350002255 грн, т.ч. ПДВ 0,3916670425 грн.

Загальна вартість цього Договору становить 520 925,00 грн, у т.ч. ПДВ - 86 820,83 грн.

Зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови письмового звернення Постачальника до Споживача та надання Постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання ціни електроенергії на ринку шляхом підписання додаткової угоди до даного Договору.

Зміна ціни 1 кВт електроенергії в бік збільшення не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, може відбуватись тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючи при цьому тариф Постачальника і тариф на передачу.

Ціна послуг з передачі електричної енергії, яка є складовою частиною ціни Товару, може бути змінена у відповідності до зміни затвердженого тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», залежно від затвердженого тарифу на послуги з передачі електричної енергії Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії»,

У разі зміни розміру регульованих цін (тарифів) на послуги, що надаються на ринку електричної енергії, які Постачальник зобов'язаний враховувати при визначенні вартості одиниці Товару, може змінюватися ціна за одиницю Товару пропорційно зміні розміру регульованих цін (тарифів). Такі зміни можуть призвести до збільшення ціни Договору пропорційно зміні розміру регульованих цін (тарифів).

Зміна ціни за одиницю товару на підставі ч.5. п.7. ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» відбувається в аналогічному порядку.

У разі установлення Регулятором цін (тарифів) на послуги, що надаються на ринку електричної енергії, які до укладення Договору не були передбачені (плата за надання яких не здійснювалася Постачальником), але які Постачальник буде зобов'язаний врахувати при визначенні вартості одиниці Товару, може змінюватися ціна за одиницю товару (електричної енергії) пропорційно розміру регульованих цін (тарифів).

Наявність факту зміни ціни за одиницю Товару у зв'язку із зміною регульованих цін (тарифів) і нормативів підтверджується Постачальником відповідним обґрунтованим розрахунком структури ціни Товару із врахуванням положень нормативно-правових актів Регулятора.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 13.1. Договору).

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови (п.13.2. Договору).

За умовами п. 13.7. Договору, керуючись ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

10.02.2021 Споживач підписав заяву-приєднання до умов Договору (Додаток №1).

Відповідно до Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ - 2,350002255 грн.

Відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, в яких зазначав про збільшення ціни на електричну енергію та просив підписати додаткові угоди щодо зміни такої ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію на ринку України відповідачем додано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2484-2/21 від 07.10.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021.

Експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) ОЕС України за 1 мВт/год на січень 2021 року становила 1462,52 грн; за 10 днів лютого 2021 року (01.02.-10.02.) - 1698,79 грн; відсоток коливання ціни +16,15%.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) ОЕС України за 1 мВт/год за липень 2021 року становила 1444,05 грн; станом на 05.08.2021 - 1988,79 грн; відсоток коливання ціни +37,72%.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) ОЕС України за 1 мВт/год станом на 05.08.2021 становила 1988,79 грн; станом на 09.08.2021 - 2240,53 грн; відсоток коливання ціни +12,65%.

Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) ОЕС України за 1 мВт/год станом на 12.09.2021 становила 1889,08 грн; станом на 17.09.2021 - 2374,09 грн; відсоток коливання ціни +25,67%.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2484-2/21 від 07.10.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) ОЕС України за 1 мВт/год станом на 02.10.2021 становила 2268,36 грн; станом на 03.10.2021 - 2535,12 грн; відсоток коливання ціни +11,76%.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) ОЕС України за 1 мВт/год за 03.10.2021 становила 2535,12 грн; за 28.10.2021 - 3113,44 грн; відсоток коливання ціни +22,81%; за 19.10.2021 - 2840,05 грн, за 28.10.2021 - 3113,44 грн; відсоток коливання ціни +9,63%.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2849/21 від 10.11.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) ОЕС України за 1 мВт/год за 28.10.2021 становила 3113,44 грн; за 06.11.2021 - 3415,42 грн; відсоток коливання ціни +9,70%.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2985/21 від 25.11.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) ОЕС України за 1 мВт/год за 1 декаду жовтня (01.10.-10.10.) становила 2568,15 грн; за 1 декаду листопада (01.11.-10.11) - 3374,95 грн; відсоток коливання ціни +31,42%; за 07.11.2021 - 3013,92 грн, за 09.11.2021 - 3502,09 грн; відсоток коливання ціни +16,20%.

15.03.2021, ТОВ "Енера Чернігів" та Варвинська селищна рада уклали додаткову угоду № 4 про внесення змін та доповнень до Договору, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 2,06% і викласти п.1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 2,39114 грн.

19.08.2021, ТОВ "Енера Чернігів" та Варвинська селищна рада уклали додаткову угоду № 7 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 2,59477 грн.

30.08.2021, ТОВ "Енера Чернігів" та Варвинська селищна рада уклали додаткову угоду № 8 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 2,81875 грн.

04.10.2021, ТОВ "Енера Чернігів" та Варвинська селищна рада уклали додаткову угоду № 9 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 3,06511 грн.

19.10.2021, ТОВ "Енера Чернігів" та Варвинська селищна рада уклали додаткову угоду № 10 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.10.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 3,33608 грн.

08.11.2021, ТОВ "Енера Чернігів" та Варвинська селищна рада уклали додаткову угоду № 11 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.10.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,63% і викласти п.1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 3,62338 грн.

23.11.2021, ТОВ "Енера Чернігів" та Варвинська селищна рада уклали додаткову угоду № 12 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.11.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,70% і викласти п.1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 3,94064 грн.

06.12.2021, ТОВ "Енера Чернігів" та Варвинська селищна рада уклали додаткову угоду № 13 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.11.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 4,29908 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в 2021 році відповідач поставив позивачу електроенергію у кількості 166392 кВт/годна суму 461633,18 грн за актами прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії, складеними сторонами в двосторонньому порядку, а саме:

-№ 13024ВЦ/33162/1 від 28.02.2021 у лютому 2021 року - 28341 кВт/год на загальну суму 67767,41 грн з ПДВ;

-№ 13024ВЦ/49423/1 від 31.03.2021 у березні 2021 року - 21010 кВт/год на загальну суму 50237,94 грн з ПДВ;

-№13024ВЦ/65529/1 від 30.04.2021 у квітні 2021 року - 15999 кВт/год на загальну суму 38255,92 грн з ПДВ;

-№13024ВЦ/83735/1 від 31.05.2021 у травні 2021 року - 16938 кВт/год на загальну суму 40501,20 грн з ПДВ;

-№13024ВЦ/99606/1 від 19.07.2021 у червні 2021 року - 13759 кВт/год на загальну суму 32899,75 грн з ПДВ;

-№13024ВЦ/114277/1 від 31.07.2021 у липні 2021 року - 10588 кВт/год на загальну суму 25317,43 грн з ПДВ;

-№13024ВЦ/129101/1 від 31.08.2021 у серпні 2021 року - 11880 кВт/год на загальну суму 33486,77 грн з ПДВ;

-№13024ВЦ/145269/1 від 30.09.2021 у вересні 2021 року - 15721 кВт/год на загальну суму 48186,62 грн з ПДВ;

-№13024ВЦ/161842/1 від 31.10.2021 у жовтні 2021 року - 19626 кВт/год на загальну суму 71112,61 грн з ПДВ;

-№13024ВЦ/177110/1 від 30.11.2021 у листопаді 2021 року - 12530 кВт/год на загальну суму 53867,52 грн з ПДВ.

Позивач перерахував відповідачу кошти за поставлену електроенергію у кількості 166392 кВт/году сумі 461633,18 грн, на підтвердження чого надано платіжні доручення № 334 від 11.03.2021 - 533,22 грн; № 335 від 11.03.2021 - 38487,91 грн, № 336 - 18591,11 грн, № 324 від 11.03.2021 - 10155,17 грн, № 547 від 12.04.2021 - 11087,72 грн; № 548 від 12.04.2021 - 8660,71 грн, № 549 від 12.04.2021 - 298,89 грн, № 550 від 13.04.2021 -30190,62 грн, № 746 від 13.05.2021 - 7610,99 грн; № 747 від 13.05.2021 - 294,1 грн, від 13.05.2021 - 10377,55 грн, від 13.05.2021 - 19973,27 грн; виписки Державної казначейської служби України про сплату: 16.06.2021 - 19222,45 грн, 13158,44 грн., 246,29 грн., 7874,02 грн; 21.07.2021 - 7254,72 грн, 17295,17 грн, 315,63 грн, 8034,23 грн; 27.08.2021 - 2357,66 грн, 13038,89 грн, 9390,01 грн, 530,87 грн; 17.09.2021 сплачено 8185,65 грн, 15959,79 грн, 8853,69 грн., 487,64 грн; 20.10.2021 - 468,96 грн, 34908,57 грн, 6841,32 грн, 5967,77 грн; 15.11.2021 - 12945,71 грн, 582,37 грн, 80,71 грн, 34912,05 грн, 14387,02 грн, 4773,51 грн, 3431,24 грн; 15.11.2021 - 12945,71 грн, 582,37 грн, 80,71 грн, 34912,05 грн, 14387,02 грн, 4773,51 грн, 3431,24 грн; 23.12.2021 - 10837,98 грн, 24751,16 грн, 18278,38 грн.

Прокурор в позовній заяві вказує, що позивач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за фактично поставлену електроенергію кошти у розмірі 391021,58 грн, натомість сплатив 461633,18 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 70611,60 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" завдають шкоди територіальній громаді в вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.

Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов'язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю, які за доводами прокурора суперечать вимогам п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сприяла порушенню інтересів територіальної громади. Тобто селищна рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів, при цьому, неналежно їх реалізує.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор звертався до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області листами №5149вих-22 від 11.11.2022, №54-75-2752ВИХ-23 від 20.04.2023 з повідомленням про те, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 2 частини 5 стаття 41 Закону "Про публічні закупівлі", та просив надати інформацію про вжиття Радою заходів щодо усунення вказаних порушень.

Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, на звернення прокурора, листами від 27.03.2023 № 02-25/647, від 24.04.2023 №02-25/902 повідомила, що з позовом до суду про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надміру сплачених коштів не зверталась.

Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області підтвердила нездійснення жодних заходів на усунення допущених порушень.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави та територіальної громади.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України, є стороною укладеного Договору та оскаржуваних додаткових угод до нього, та саме на її користь мають бути стягнуті надмірно перераховані кошти.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, яка є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте остання самостійно не захистила інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до ТОВ "Енера Чернігів" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави, відтак доводи відповідача про залишення позову без розгляду, судом відхилені.

Суд врахував, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.

Суд установив, що позивач та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 13024ВЦ від 10.02.2021, за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі". На момент підписання Договору сторони погодили всі його істотні умови - предмет, ціну, строк виконання зобов'язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України "Про публічні закупівлі".

Виходячи з умов пунктів 2.4., 5.1. та 5.2. Договору загальний обсяг постачання електричної енергії складав 221670 кВт/год; ціна електричної енергії на момент укладання Договору - 2,350002255 грн за 1 кВт/год (з ПДВ); загальна вартість Договору - 520 925,00 грн (з ПДВ).

Додатковими угодами №№ 4, 7-13 змінені істотні умови Договору, зокрема за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 2,350002255 грн до 4,29908 грн за 1 кВт/год та зменшено обсяги постачання до 166392 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 82,93%, в той час як замовлений обсяг електричної енергії значно зменшився.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору відповідач обґрунтував коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) надав селищній раді експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2484-2/21 від 07.10.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021.

З наведеного слідує, що оскаржувані додаткові угоди укладені сторонами на підставі п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (про що зазначено в п. 1 цих угод).

Відповідно до п. 4 частини 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має в чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів у порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

За п. 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) в разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання в установленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається в повідомленні:

1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - в разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору;

2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін в установлений цим пунктом термін.

Аналогічні положення про необхідність повідомлення споживача не пізніше ніж за 20 днів до застосування змін умов договору про постачання електричної енергії викладені у п. 13.2. Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу, який є Додатком № 5 до ПРРЕЕ.

Враховуючи зміст наведених норм, при внесенні змін до договору про постачання електричної енергії споживачу, нова ціна електричної енергії може бути застосована постачальником не раніше ніж через 20 днів, після повідомлення споживача про її зміну, в разі відсутності письмової заяви споживача про незгоду та/або неприйняття запропонованої ціни впродовж цього строку.

Суд установив, що сторонами не був дотриманий вказаний двадцятиденний строк при укладенні оскаржуваних додаткових угод, у той час як нова ціна застосована сторонами, як правило, на початок розрахункового періоду, що передував зверненню постачальника до споживача з повідомленням про зміну (збільшення) ціни електричної енергії.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Таким чином, обґрунтованим підтвердженням коливання ціни на ринку електричної енергії та в подальшому необхідності підвищення такої ціни може бути чітко визначений (окремий) період такого зростання/зменшення, а не вибірково взяті дати з найбільшим показником.

Надані ТОВ «Енера Чернігів» експертні висновки та цінова довідка Чернігівської та Харківської торгово-промислових палат за своїм змістом є лише документами фактографічно-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку» та не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару або між датами укладення спірних додаткових угод чи застосування нової ціни.

Констатування середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС України за певні періоди, за відсутності підтвердження ринкової вартості електроенергії на момент укладення договору, позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період дії Договору.

Крім того, з експертного висновку Чернігівської торгово-промислової палати № ЧК-57 від 15.02.2021, експертних висновків Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021, які були підставою для укладення Додаткових угод № 4,7,12,13 вбачається, що середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1мВт/год електроенергії (без ПДВ та тарифу на передачу) за вказані періоди, що навіть з урахуванням ПДВ та тарифу на розподіл взагалі є меншими за встановлену у Договорі ціну, що свідчить про коливання ціни електричної енергії у бік її зменшення.

Однак відповідач додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) у цей період з позивачем не укладав. Отже, відповідач у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії позивачу, оскільки договірна ціна не зменшувалась. Небажання відповідача зменшувати ціну, у разі її падіння, і одразу збільшення ціни при підвищенні середньозваженої вартості електроенергії свідчить про використання відповідних коливань виключно на свою користь, що не відповідає принципу справедливості.

В експертних висновках та цінових довідках Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, №2484-2/21 від 07.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021 визначення коливання ціни проводилось шляхом порівняння середньозваженої ціни, яка існувала на певні дати місяця, у більшості з інтервалом у декілька днів, що не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії, оскільки ціна на електричну енергію є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на РДН на певну дату, а отже таке порівняння не є коректним. Тобто ціна кожного дня може як збільшуватись, так і зменшуватись.

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ «Енера Чернігів».

Крім того, укладання Додаткових угод №№ 8, 11, 13, нова ціна згідно з якими застосовується на наступний день після дати застосування ціни, визначеній у попередній додатковій угоді, дають підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни Договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів щодо не перевищення 10% одноразового збільшення, який сутнісно дотриманий не був - тобто укладання спірних угод не мало легітимної мети у розумінні ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні спірних додаткових угод, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, суд доходить висновку, що Додаткові угоди №№4, 7-13 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору.

Також слід зазначити, що метою вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно у залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчику РДН, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Також не містять матеріали справи жодних доказів, що Постачальник (відповідач) у розглядуваний період застосування спірних додаткових угод №4, 7-13 дійсно змушений був придбавати електричну енергію для її подальшої переді Споживачу на виконання обов'язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Варвинська селищна рада, яка мала беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договору, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна 1 кВт/год електричної енергії збільшилась, а обсяги поставки електроенергії за Договором зменшилися.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання Додаткових угод №4, 7-13 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто те, що вони є нікчемними, оскільки предметом цього позову є визнання додаткових угод недійсними у зв'язку з порушенням сторонами вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при їх укладенні.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 70 611,60 грн.

Відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Обов'язок повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу "Купівля-продаж".

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Відповідно до умов Договору (п. 2.4., п. 5.1.), відповідач повинен був поставити позивачу - 221670 кВт/год електричної енергії за ціною 2,350002255 грн за 1 кВт/год.

Як вбачається з підписаних сторонами актів прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії, за вказаний період обсяг постачання склав 166392 кВт/год.

Позивач здійснив оплату поставленої в 2021 році електричної енергії на суму 461633,18 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та виписками Державної казначейської служби України, наявними в матеріалах справи.

Виходячи з первісної ціни у Договорі за 1 кВт/год - 2,350002255 грн (з ПДВ), без урахування додаткових угод №№4, 7-13 Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області повинна була сплатити за фактично поставлену електроенергію 391021,58 грн (166392 кВт/год х 2,350002255 грн).

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (461633,18 грн) за електроенергію по ціні, визначеної з урахуванням додаткових угод №№4,7-13, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до Договору без урахування додаткових угод №№4, 7-13, становить 70611,60 грн (461633,18 грн - 391021,58 грн).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 70611,60 грн підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір в сумі 24 156,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 15.03.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021, укладеного між Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 19.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021, укладеного між Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846).

4. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 30.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021, укладеного між Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846).

5. Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 04.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021, укладеного між Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846).

6. Визнати недійсною додаткову угоду №10 від 19.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021, укладеного між Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846).

7. Визнати недійсною додаткову угоду №11 від 08.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021, укладеного між Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846).

8. Визнати недійсною додаткову угоду №12 від 23.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021, укладеного між Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846).

9. Визнати недійсною додаткову угоду №13 від 06.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13024ВЦ від 10.02.2021, укладеного між Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846).

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846; проспект Перемоги, буд.126Б, м.Чернігів, 14013) на користь Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372; вул. Шевченка, 38, смт Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600) кошти в сумі 70 611,60 грн.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846; проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 24 156,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор