27 липня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/910/23
Суддя Господарського суду Черкаської області Гладун А.І., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Бовшика Миколи Юрійовича до Відділу комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
1. 04.07.2023 адвокат Бовшик Микола Юрійович (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Відділу комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області (ідентифікаційний код 21387003, адреса місцезнаходження: 19003, м. Канів, вул. Шевченка, 11).
2. Змістом позову є немайнова вимога про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, вчинений 23.04.2019 приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Лагутінською Єлізаветою Павлівною, зареєстрований за №385, про стягнення з адвоката заборгованості та пені за договором оренди.
3. 10.07.2023 суддя ухвалив залишити позовну заяву без руху, установив адвокату Бовшику Миколі Юрійовичу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Черкаської області протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:
- документів, що підтверджують надсилання відповідачу копії позовної заяви, якими є оригінал опису вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо)
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
4. 24.07.2023 позивач подав до суду заяву на виконання вимог ухвали Господарського суду Черкаської області від 10.07.2023, до якої надав документи, що підтверджують надсилання відповідачу копії позовної заяви, зокрема оригінал опису вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція). У заяві вказав, що не поніс та не очікує понести судові витрати зі сплати судового збору, оскільки звільнений від його сплати відповідно до закону. Витрати не правову допомогу не поніс та не очікує понести оскільки є адвокатом.
5. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
6. Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
7. Адвокат Бовшик Микола Юрійович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Відділу комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
8. У заяві про усунення недоліків позовної позивач вказав, що у позовній заяві допустив описку в графі сторона позивача та пропустив слово «адвокат», та просив вважати, що із позовною заявою до господарського суду звернувся саме адвокат Бовшик Микола Юрійович.
9. За змістом частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
10. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частини 1 статті 64 Конституції України).
11. Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року № 9-зп/1997).
12. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права (абзац сьомий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012)
13. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
14. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист (абзаци восьмий, тринадцятий-п'ятнадцятий пункту 3, абзац третій пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року № 8-рп/200).
15. Отже, якщо, особа, яка вважає своє право порушеним, може звернутися за судовим захистом свого права у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.
16. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (речення перше абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
17. Адвокат Бовшик Микола Юрійович має право звернутися за судовим захистом його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України в залежності від змісту та характеру його порушення та суб'єктів, що порушили таке право.
18. Відповідно до статті 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
19. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
20. Згідно з Роз'ясненнями Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 21.03.2008 р. № V/3-71 адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою, у значенні статті 3 Господарського кодексу України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.
21. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 3 Господарського кодексу України як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
22. Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
23. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ч. 2 ст. 55 ГК України).
24. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
25. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець, зокрема, самостійно формує програму діяльності, обирає постачальників та споживачів продукції, що виробляється, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону (стаття 44 ГК України).
26. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин врегульовано статтею 4 Господарського кодексу України, за змістом якої не є предметом регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання; відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
27. Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
28. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
29. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (частина 1 статті 24 Цивільного кодексу України). Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. (частина перша статті 24 Цивільного кодексу України).
30. Відповідно до частини 3 статті 26 Цивільного кодексу України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
31. Отже, особливістю правового статусу людини є її здатність бути учасником цивільних відносин в силу її цивільної правоздатності, а здійснюючи підприємницьку діяльність бути учасником господарських відносин, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків) у зв'язку з реєстрацією відповідно до закону як підприємець.
32. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, за змістом якої право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
33. У сфері суспільного виробництва між суб'єктами господарювання у зв'язку з реалізацією господарської компетенції (сукупність господарських прав та обов'язків) спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, виникають господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини, об'єктом яких є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.
34. Господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку є підприємництвом.
35. Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
36. Згідно з статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
37. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
38. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
39. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
40. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності спору.
41. Частиною першою статті 18 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
42. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
43. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
44. Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
45. Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
46. Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
47. Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
48. Отже, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, учасниками яких є фізичні особи, юридичні особи або держава, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства,.
49. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
50. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
51. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
52. Отже, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
53. Суд установив, що предметом позову позивача є немайнова вимога до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносин на підставі договору оренди нерухомого майна. Позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного цивільного права у зобов'язальних правовідносинах. Між сторонами виникли цивільні правовідносини на підставі договору оренди нерухомого майна. Порушення права відбулося не у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а у спір виник при виконанні правочину не під час здійснення господарської діяльності.
54. Звертаючись до господарського суду з позовом до Відділу комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області адвокат Бовшик Микола Юрійович не стверджує, що у спірних правовідносинах діє як суб'єкт господарювання, й, зокрема як фізична особа-підприємець, а спір виник при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочину у господарській діяльності.
55. Звертаючись до господарського суду з позовом адвокат Бовшик Микола Юрійович у позовній заяві свої вимоги обґрунтовує нормами статей 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України.
56. Враховуючи суб'єктний склад учасників справи за позовом адвоката Бовшика Миколи Юрійовича, змісту порушеного права, зміст правовідносин між сторонами та підстави їх виникнення суд дійшов до висновку, що цей спір не підвідомчий господарському суду, а має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
57. Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, стороною якого є адвокат Бовшик Микола Юрійович як фізична самозайнята особа. Спір між сторонами не пов'язаний із здійсненням позивачем господарської діяльності.
58. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
59. Оскільки спір між сторонами не пов'язаний із здійсненням господарської діяльності, виник у зв'язку з виконанням правочину, стороною якого є фізична особа, яка у спірних правовідносинах не є підприємцем, а позов у справі поданий з метою захисту порушеного цивільного права фізичної особи, суд дійшов висновку, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
60. Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
62. Відповідно до частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
63. Суд роз'яснює позивачу, що позов до Відділу комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підвідомчий місцевому загальному суду та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись статтями 175, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі 925/910/23 за позовом адвоката Бовшика Миколи Юрійовича до Відділу комунального майна та земельних ресурсів виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду протягом 10 днів з дня її складення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя А.І. Гладун