Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
28.07.2023м. ХарківСправа № 922/3347/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши заяву про видачу судового наказу
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ: 41084239)
боржник Фізична особа-підприємець Литвиненко Віталій Вікторович ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
25.07.2023 до Господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Литвиненко Віталія Вікторовича заборгованості за договором № 067185-КС-006 про надання кредиту від 17.08.2022, що становить 189 976,75 грн., яка складається: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 60 000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах у розмірі 120 976,75 грн., суми прострочених платежів за комісією у розмірі 9 000,00 грн.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником договору №067185-КС-006 про надання кредиту від 17.08.2022.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Частиною 2 статті 154 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Статтею 148 ГПК України визначено виключні вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.
Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», 17.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та Фізичною особою - підприємцем Литвиненко Віталієм Вікторовичем (позичальник) було укладено договір №067185-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до п.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Правила, а разом - Договір).
Кредит надається строком на 16 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку кредитодавця.
Загальний розмір наданого кредиту: 60 000,00 грн.
Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,159575 процентів за кожен день користування кредитом.
Комісія за надання кредиту становить 9 000,00 грн.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 126 000,00 грн.
Сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, передбачений п.3 Договору, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3 Договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.1 Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору (п.2.2.Договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 60 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявник окрім тіла кредиту просить видати судовий наказ, яким стягнути з боржника заборгованість по процентам та комісією за користування кредитом.
Також, заявник надає розрахунок заборгованості за період з 17.08.2022 по 06.07.2023, де тілу кредиту складає 60 000,00 грн., сума прострочених платежів по процентах - 120 976,75 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 9 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, відсотки за своєю правовою природою хоча й виникають з договору, однак не є основною грошовою заборгованістю за договором, а є відповідно нарахуваннями за користування кредитними коштами та видом санкції у разі неналежного виконання зобов'язання.
Також серед наведених в ст.150 Господарського процесуального кодексу України вимог до оформлення заяви про видачу судового наказу не передбачено надання розрахунку вимог і мається на увазі, що про заборгованість безпосередньо має бути зазначено в договорі.
Разом з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено до 18 серпня 2023 року.
Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Національний банк України зазначив, що відповідно до Закону України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", новий закон змінює низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування. Мета цих змін - насамперед полегшити ситуацію для українців-позичальників на час війни та післявоєнного відновлення економіки. Для цього новий закон передбачає, що на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов'язань за споживчим кредитом. Крім того, у разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Також забороняється у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит. Водночас звернув увагу, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за таким договором, підлягають списанню.
Відтак, заявлені вимоги про стягнення суми заборгованість за відсотками та комісією за користування кредитом не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України. Заявлена до стягнення заборгованість є частиною заборгованості за договором та містить додаткові нарахування, що потребує здійснення розрахунку і перевірки його обґрунтованості як щодо самої заявленої до стягнення частини заборгованості, так і проведеного нарахування на таку заборгованість, що в межах наказного провадження не передбачено з огляду на ч.1 ст.148 та п.7 ч.1 ст.155 Господарського процесуального кодексу України.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №712/9613/15-ц (провадження №61-46733св18), вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику заявника та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При вирішенні питання можливості задоволення заяви та видачі судового наказу, з боку суду підлягає дослідженню наявність суб'єктивного права у заявника на стягнення заявлених коштів, а саме можливість нарахування кредитором відповідних сум в силу договору та закону, відсутність прямої забори законодавства такого нарахування з огляду на специфіку стану боржника (безпосередньо місцезнаходження боржника), надані стороною докази виконання боржником кредитного зобов'язання та відсутність доказів заперечення відповідного нарахування з боку боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Литвиненко Віталія Вікторовича заборгованості не є безспірними, суми стягнення чітко не передбачені кредитним договором, а для встановлення об'єктивності та правильності нарахування сум суд має перевірити їх розрахунок, що в межах наказного провадження є неможливим. При цьому, заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.153 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного судом встановлено, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» з вимогами про стягнення з Фізичної особи-підприємця Литвиненко Віталія Вікторовича заборгованості не відповідає статті 148 ГПК України, а отже є підстави для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Також суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статі 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147, 150, 152-154 ГПК України, суд
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Литвиненко Віталія Вікторовича заборгованості у розмірі 189 976,75 грн.
2. Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 28.07.2023.
СуддяПономаренко Т.О.