Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
25.07.2023м. ХарківСправа № 922/1075/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Іванії К.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"(39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк"(63631, Харківська обл.., Куп'янський р-н, с. Старовірівка, вул. Кар'єрна, бул- № 1-Б)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Гнатенко С.І.(дов №40-21/8 від 29.12.2022 року)
відповідача - не з'явився
Акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старк", в якій просить суд :
розірвати договір поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021 укладений між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД», 39621, Полтавська обл.., м. Кременчук, вул.. І. Приходька, буд. 141, код ЄДРПОУ 05756783 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СТАРК» 63631, Харківська обл.., Куп'янський р-н, с. Старовірівка вул.. Кар'єрна, буд. № 1-Б, код ЄДРПОУ 30926071, з підстав істотного порушенням умов укладеного договору з боку Відповідача;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СТАРК» 63631, Харківська обл.., Куп'янський р-н, с. Старовірівка вул. Кар'єрна, буд. № 1-Б, код ЄДРПОУ 30926071, індивідуальний податковий номер 309260720243 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОМ 39621, Полтавська обл.., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141, код ЄДРПОУ 05756783, р/р НОМЕР_1 , у АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500, ІПН 057567816360:
попередню оплату за Договором поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021 у сумі 168 912,00 грн.;
штрафні санкції за Договором поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021 у сумі 47 243,42 грн.;
витрат па професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.;
втрати на оплату судового збору у сумі 5 926,33 грн.
Вимоги позивача обґрунтовані порушенням боржником грошових зобов'язань за договором поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021року.
Ухвалою господарського суду від 27.03.2023 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/1075/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почати підготовче провадження і призначити підготовче засідання "25" квітня 2023 р. о 11:00.
В судовому засіданні 25.04.2023 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання до 09.05.2023 о 12:00 год.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 25.04.2023.
Протокольною ухвалою від 09.05.2023 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06 червня 2023 року о11:00.
26.05.2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Старк" адвоката Шеремет Максима Петровича, електронною поштою надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
Протокольною ухвалою від 06.06.2023 року, продовжено підготовче провадження ( 06 червня 2023 року у відповідності ч.3 ст.201ГПК України головуючим судове засідання щодо розгляду справи по суті не відкривалось) до 13 червня 2023 року о(б) 11:30 год.
12.06.2023 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Старк", електронною поштою (Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.06.2023 )надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач заперечує проти позову, оскільки позивач не звертався, а відповідач не отримував зазначеного в позові листа вих.. №40-11/491 від 13.04.2022 року.
По-перше, як вказує відповідач, позивач не зазначає яким саме чином було направлено такий лист. По-друге, зазначений лист не був отриманий за доступними та відомими Позивачу засобами зв'язку, тобто або на адресу Відповідача поштовим відправленням або на адресу електронної поштової скриньки, зазначеної в Договорі.
До того ж, відповідно до отриманого Відповідачем листа Куп'янської районної військової адміністрації від 11.05.2023 року № 1224-В згідно п. 9 Розділу II Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, смт Шевченкове, Куп'янського району, Харківської області перебувало в тимчасовій окупації РФ у період із 26.02.2022 року по 08.09.2022 року, а також згідно п. 1.7 Розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, смт Шевченкове, Куп'янського району, Харківської області віднесено до територій можливих бойових дій із 08.09.2022 року.
Як стверджує відповідач, на момент , нібито, створення листа вих. №40-11/491 від 13.04.2022 року, на який посилається позивач, відповідач не міг отримувати лист засобами поштового зв'язку, оскільки період окупації повністю виключав таку можливість.
Таким чином, Відповідач заперечує проти вимог Позивача щодо повернення попередньої оплати та наявності грошового зобов'язання по поверненню, оскільки позивач не звертався до відповідача за поверненням попередньої оплати по Договору, в тому числі і листом вих.. №40-11/491 від 13.04.2022 року.
В судовому засіданні 13.06.2023 постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву в судовому засіданні по суті до "27" червня 2023 р. о(б) 10:30 год., в порядку ст.216 ГПК України.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 13.06.2023.
В судовому засіданні 27.06.2023 постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву в судовому засіданні по суті до "25" липня 2023 р. о(б) 11:00 год., в порядку ст.216 ГПК України.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 27.06.2023.
24.07.2023 року від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» надійшла заява про розподіл судових витрат (Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.07.2023)
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 року, заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» про розподіл судових витрат (Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.07.2023) повернуто заявнику без розгляду.
Позивач в судовому засіданні 25.07.2023 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судове засідання 25.07.2023 року, не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В ході розгляду справи судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.
За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 25.07.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СТАРК» (надалі Відповідач) договору № 0130-СН від 20.12.2021 (надалі Договір), Відповідач зобов'язується поставити і передати у власність Позивача визначений цим договором товар, а саме: пісок жирний та пісок формовочний,) (надалі - Товар), а Позивач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату
Згідно п. 1.4. договору, загальна сума товару за договором визначаться за сумою всіх специфікацій до договору, складених та підписаних належним чином.
Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару за вказаним договором здійснюється у такі строки: п'ятнадцять календарних днів з дати отримання письмової заявки.
Згідно п. 6.1 розрахунки за товар здійснюються на підставі 100% попередньої оплати.
Згідно письмової заявки Позивача вих.. №40-11/345 від 14.02.2022 Позивач прохав провести відвантаження у лютому 2022 піску формувального у кількості 1794,00 тн. (26 н/вагонів) та піску жирного у кількості 69 тн. (1 н/вагон).
Згідно рахунку на оплату № 350 від 14.02.2022 на суму 163 944,00 грн. та рахунку на оплату № 377 від 14.02.2022 на суму 243 432,00 грн. Позивач платіжним дорученням № 9293 від 15.02.2022 здійснив попередню оплату за пісок у сумі 163 944,00 грн. та платіжним дорученням № 9360 від 17.02.2022 здійснив попередню оплату за пісок у сумі 243 432,00 грн., тобто на загальну суму 407 376,00 гри.
З урахуванням зазначеного, Позивач викопав умови вказаного договору, щодо перерахування попередньої оплати за товар згідно умов договору.
Відповідач, згідно п. 2.1. договору повинен був поставити оплачений товар до 28.02.2022 включно.
Згідно видаткової накладної № 633 від 15.02.2022 на суму 59 616,00 грн., видаткової накладної № 647 від 16.02.2022 на суму 59 616,00 грн., видаткової накладної № 739 від 21.02.2022 на суму 14 904,00 грн., видаткової накладної № 738 від 21.02.2022 на суму 44 712,00 грн., видаткової накладної № 760 від 22.02.2022 на суму 59 616,00 грн., Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 238 464,00 грн.
Проте, станом на 13.03.2023 поставка оплаченого товару Відповідачем на суму 168 912,00 грн. не здійснена, що, на думку позивача, є порушенням умов укладеного договору з боку відповідача. Прострочення в поставці складає 378 днів.
Враховуючи істотне порушення умов Договору, 08.02.2023 Позивач намагався направити па поштову адресу Відповідача претензію вих.. №40-21/113 про сплату неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за весь час користування чужими коштами нарахованими на суму попередньої оплати та повідомлення вих.. №40-21/14 про відмову від Договору та відшкодування збитків, проте вказане повідомлення та претензія не були відправлені Відповідачу, оскільки згідно з переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 N 75, Куп'янська міська територіальна громада, Куп'янського району Харківської області відноситься до відповідних територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 63631, Харківська обл.., Куп'янський р-н, с. Старовірівка, вул. Кар'єрна, буд. № 1-Б.
Проте, згідно інформації, зазначеної па веб-сайті AT "Укрпошта", відділення поштового зв'язку у Куп'янському районі тимчасово не функціонують, а тому вищевказане повідомлення та претензія, як і копія позовної заяви та додані до неї документи на поштову адресу Відповідача не можуть бути направлені. Таким чином, враховуючи місцезнаходження відповідача, позивач позбавлений можливості направити на поштову адресу Відповідача - Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СТАРК» (Україна, 63631, Харківська обл.., Куп'янський р-н, с. Старовірівка, вул. Кар'єрна, буд. № 1-Б.), копію позовної заяви від 20.01.2023 за вих. N 39/10-117-23 з відповідними додатками до неї, а також надати до суду докази направлення копії позовної заяви (фіскальний чек, поштову накладну, опис вкладення у цінний лист - в оригіналі).
Натомість в договорі № 0130-СН від 20.12.2021 була зазначена електронна адреса Відповідача: sale@stark.ua та на зазначену електронну адресу позивач направив копію позовної заяви із додатками та надає суду відповідні докази. Про існування інших електронних адрес відповідача, в тому числі офіційної, позивачу не відомо.
Зобов'язання АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» щодо оплати товару згідно договору № 0130-СН від 20.12.2021 виконано, в свою чергу зобов'язання по поставці товару Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СТАРК» виконано не було, а тому АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» змушено звернутися з позовною заявою до суду за захистом порушеного права.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просить стягнути з відповідача:
-попередню оплату за Договором поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021 у сумі 168 912,00 гри.;
- штрафні санкції за Договором поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021 у сумі 47 243,42 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що у згідно п. 2.1. договору, сторони визначили, що поставка товару за цим договором, здійснюється у такі строки: п'ять календарних днів з дати отримання письмової заявки.
Згідно письмової заявки Позивача вих.. №40-11/345 від 14.02.2022 Позивач прохав провести відвантаження у лютому 2022 піску формувального у кількості 1794,00 тн. (26 н/вагонів) та піску жирного у кількості 69 тн. (1 н/вагон).
Поряд із тим, відповідач не поставив у повному обсязі позивачу товар у встановлені в договорі строки та кошти за непоставлений товар у загальному розмірі 168 912,00 грн. грн. не повернув.
Відповідно до правового висновку ВС, викладеного в Постанові від 21.02.2018р. по справі № 910/12382/17 «…Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються положеннями глави 61 ЦК України.
Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося…».
Правильність цієї позиції підтвердила Велика Палата ВС в Постанові від 22.09.2019р. по справі № 918/631/19, а саме: «..68. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17)…».
Отже, лише факт невиконання зобов'язання іншою стороною є підставою для стягнення авансу, який був сплачений в рахунок поставки товару, який не був поставлений зобов'язаною особою, тобто відповідачем, а тому доводи відповідача в цій частині є повністю неспроможними та такими, що не підлягають врахуванню.
Стосовно посилання відповідача на обставини непереборної сили (форс-мажор) в результаті військової агресії РФ проти України та на Лист ТПП 2024/02.1-7.1 від 28.02.2022р., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.11.2. Договору настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом. що визначений чинним законодавством України.
Проте відповідачем не було надано довідку ТПП України і доказів того, що він колись звертався за отриманням такої довідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 538 ЦК України сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
Відповідач не тільки не повідомляв позивача про настання для нього форс-мажорних обставин та навіть після подання позову не надав жодного доказу, підтверджуючу таку обставину.
Відповідно до положень п. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України:
засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;
засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідач не надав сертифікату ТПП, а засвідчення форс-мажору листами законом не передбачено.
У Постанові ВС від 25.01.2022р. по справі 904/3886/21 викладено наступний висновок:
«…Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП…».
В Постанові від 14 червня 2022 року по справі 922/2394/21, ВС зазначив «…Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі…».
Отже, загальновідомий факт про повномасштабну агресію РФ проти України не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання свого зобов'язання. Будь-яких доказів наявності для відповідача обставин форс-мажору, що стали перешкодою для неможливості виконання свого зобов'язання перед позивачем як щодо поставки товару, так і щодо повернення коштів, відповідач не надав.
Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи встановлені обставини справи, неспростованість їх відповідачем, суд доходить висновку про порушене право позивача на отримання оплаченого ним товару в кількості, обумовленій договором. Відповідно, позивач має право вимагати у відповідача повернення сплаченої за неотриманий товар грошової суми.
Що стосується посилання відповідача на те, що позивачем не була дотримана процедура повідомлення про відмову від товару, суд звертає увагу на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Отже позивач реалізував своє право на повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, шляхом направлення копії позовної заяви із додатками за електронною адресою Відповідача: sale@stark.ua.
Відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань з поставки товару, а також не доведено факту повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 168 912,00 грн. грошових коштів, перерахованих у якості попередньої оплати за Договором поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021, пред'явлена до стягнення правомірно і підлягає задоволенню судом.
Позивачем нараховані штрафні санкції за Договором поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021 у сумі 47 243,42 грн.
З доданого до позову розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у загальному розмірі 41995,58 грн.,3% річних у загальному розмірі 5247,84 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №918/631/19 від 22.09.2020, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Зобов'язання повернути суму попередньої оплати виникає з наступного дня після спливу строку поставки.
Зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами договору строку поставки, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до розрахунків позивача, на суму заборгованості в 168 912,00 грн. інфляційних втрат у загальному розмірі 41995,58 грн.,3% річних у загальному розмірі 5247,84 грн.
Суд перевіривши розрахунок позивача, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, що на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 41995,58 грн.,3% річних у загальному розмірі 5247,84 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору.
У відповідності з приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Підстави для розірвання договору передбачені ст.651 ЦК України. Частиною 2 цього закону визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені договору, договір можу бути розірваний, зокрема за згодою сторін. Якщо сторони не досягли згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2 ст. 652 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивач не відмовлявся від товару, а навпаки бажав отримати свій товар, однак через порушення відповідачем строків поставки, позивач скористався своїм правом вимагати повернення сплаченого авансу та відмовою від Договору та вимогою повернути сплачений аванс у зв'язку з порушенням зобов'язання щодо поставки товару.
Суд визнає, що позивачем доведено наявність істотної зміни обставин, унаслідок тривало прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СТАРК» своїх зобов'язань щодо поставки товару за договором та наявність одночасності умов, указаних у ч. 2 ст. 652 ЦК України, а тому позовні вимоги про розірвання укладеного між сторонами договору поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021року гуртуються на чинному законодавстві України, і підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).
У зв'язку з тим, що позивач не подав доказів, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу оскільки заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» про розподіл судових витрат (Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.07.2023) повернута заявнику без розгляду, в суду відсутні будь-які законні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача повністю або частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 5926,33грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Розірвати договір поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021 укладений між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД», 39621, Полтавська обл.., м. Кременчук, вул.. І. Приходька, буд. 141, код ЄДРПОУ 05756783 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СТАРК» 63631, Харківська обл.., Куп'янський р-н, с. Старовірівка вул.. Кар'єрна, буд. № 1-Б, код ЄДРПОУ 30926071, з підстав істотного порушенням умов укладеного договору з боку Відповідача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СТАРК» 63631, Харківська обл.., Куп'янський р-н, с. Старовірівка вул. Кар'єрна, буд. № 1-Б, код ЄДРПОУ 30926071, індивідуальний податковий номер 309260720243 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" 39621, Полтавська обл.., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141, код ЄДРПОУ 05756783, р/р НОМЕР_1 , у АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500, ІПН 057567816360:
- попередню оплату за Договором поставки товару № 0130-СН від 20.12.2021 у сумі 168 912,00 грн.
- інфляційні втрати у загальному розмірі 41995,58 грн.,
- 3% річних у загальному розмірі 5247,84 грн.,
- витрати по сплаті судового збору в сумі 5926,33грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" 39621, Полтавська обл.., м. Кременчук, вул. І. Приходька, буд. 141, код ЄДРПОУ 05756783, р/р НОМЕР_1 , у АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500, ІПН 057567816360.
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «СТАРК» 63631, Харківська обл.., Куп'янський р-н, с. Старовірівка вул. Кар'єрна, буд. № 1-Б, код ЄДРПОУ 30926071,індивідуальний податковий номер 309260720243.
Повне рішення складено "28" липня 2023 р.
Суддя О.О. Присяжнюк