про відмову в забезпеченні позову
28.07.2023м. СумиСправа № 920/876/23
Суддя господарського суду Сумської області Джепа Ю.А., розглянувши заяву Сумської міської ради вих. № 261/23юр від 26.07.2023 (вх. № 2781 від 26.07.2023) про забезпечення позову (до подання позовної заяви),
26.07.2023 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви), в якій просить суд заборонити фізичній особі-підприємцю Корніцькому Владиславу Олександровичу (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) здійснювати забудову, у тому числі, здійснювати нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт будь-яких будівель і споруд на земельній ділянці площею 0,0100 га, кадастровий номер: 5910136300:05:007:0110, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Сумсько-Київських дивізій (тепер вул. Холодноярської бригади), 22а.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023, справу призначено до розгляду судді Джепі Ю.А.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, представник Сумської міської ради зазначає, що планує подати до Господарського суду Сумської області позовну заяву до фізичної особи-підприємця Корніцького Владислава Олександровича про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.12.2005.
За змістом заяви про забезпечення позову, підставою звернення до суду із нею є порушення умов користування земельною ділянкою, які визначені в договорі оренди від 26.12.2005, не дотримання орендарем вимог містобудівного законодавства у зв'язку з використанням цієї земельної ділянки.
Так, необхідність звернення до суду заявника із заявою про забезпечення позову обумовлена тим, що, на думку заявника, ФОП Корніцьким В.О. під час дії договору оренди земельної ділянки від 26.12.2005 допущені суттєві порушення умов цього договору, а також Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 04.04.2012 2/11.01-32, видані Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради, що зафіксовано 10.07.2023 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради у припису Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 11.07.2023 №1 про зупинення підготовчих та будівельних робіт та за результатом огляду 25.07.2023 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради земельної ділянки.
Таким чином, Сумська міська рада стверджує, що не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони орендарю земельної ділянки здійснювати забудову утруднить ефективний захист та поновлення порушених прав й інтересів Сумської міської ради у разі задоволення позову про розірвання договору оренди землі, який вона (як орендодавець) планує подати до суду.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про знятгя з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, Сумська міська рада просить суд забезпечити позов шляхом заборони фізичній особі-підприємцю Корніцькому Владиславу Олександровичу (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) здійснювати забудову, у тому числі, здійснювати нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт будь-яких будівель і споруд на земельній ділянці площею 0,0100 га, кадастровий номер: 5910136300:05:007:0110, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Сумсько-Київських дивізій (тепер вул. Холодноярської бригади), 22а.
У заяві про забезпечення позову заявник вказує на те, що планує звернутись до господарського суду Сумської області із позовом до фізичної особи-підприємця Корніцького Владислава Олександровича про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.12.2005.
Суд зауважує, що відповідно до матеріалів заяви про забезпечення позову договір оренди землі від 26.12.2006, укладений між заявником та особою, щодо якої Сумська міська рада просить вжити заходи забезпечення, наразі є чинним, а зазначені заявником порушення умов договору вказані одночасно як підстава майбутнього позову, тому встановлення їх наявності або відсутності задля розірвання договору фактично тотожне розгляду справи по суті таких вимог.
Крім того, відповідно до п.п.11. та 2.1. цього договору земельна ділянка передана вільною від забудови, має часткове тверде покриття, але при цьому надана в оренду саме під розташування магазину (згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі комерційного використання).
Водночас, ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину презюмується.
Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Схожа за змістом позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12355/19, від 15.01.2020 у справі № 910/14150/19, від 16.04.2020 у справі № 910/18680/19.
Тому, на думку суду, факти наявності порушень умов договору з боку орендаря для встановлення обґрунтованості та доведеності його розірвання повинні досліджуватися судом вже при розгляді позову по суті, а не як підстави вжиття заходів забезпечення.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
У заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову при збереженні балансу інтересів сторін спору.
Суд зазначає, що саме лише посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, не може бути підставою для забезпечення позову.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Сумської міської ради вих. № 261/23юр від 26.07.2023 (вх. № 2781 від 26.07.2023) про забезпечення позову (до подання позовної заяви).
Судовий збір, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.
Керуючись статтями 2, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Сумської міської ради вих. № 261/23юр від 26.07.2023 (вх. № 2781 від 26.07.2023) про забезпечення позову (до подання позовної заяви) у справі № 920/876/23.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала підписана суддею 28.07.2023.
Суддя Ю.А. Джепа