вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" липня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/346/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Гусевик І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (35825, Рівненська обл., Острозький р-н, с. Верхів, вул. Центральна, буд. 22, код ЄДРПОУ 33840626)
про стягнення заборгованості у сумі 2 199 425,89 грн
у судове засідання з'явилися представники:
- від позивача: Кожемякіна Вероніка Ігорівна;
- від відповідача: Гуль Наталія Віталіївна
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
10 квітня 2023 року до Господарського суду Рівненської області звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" про стягнення заборгованості у сумі 2 199 425,89 грн, з яких: 1 733 843,04 грн - основна сума боргу, 26 888, 72 - 3% річних та 438 694,13 - пеня.
Ухвалою від 14.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/346/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.05.2023.
Ухвалою від 11.05.2023, між іншого, підготовче засідання у справі № 918/346/23 відкладено на 30.05.2023.
12 травня 2023 року на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив.
Ухвалою від 30.05.2023, зокрема, закрито підготовче провадження у справі № 918/346/23. Призначено справу № 918/346/23 до судового розгляду по суті на 20.06.2023.
31 травня 2023 року від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
У судовому засіданні 20.06.2023 оголошено перерву до 13.07.2023.
23 червня 2023 року від представника позивача надійшли письмові пояснення.
30 червня 2023 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
12 липня 2023 року від представника позивача надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні 13.07.2023, судом оголошено перерву до 19.07.2023.
18 липня 2023 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справві.
У судовому засіданні 19.07.2023, судом, у порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України, протокольною ухвалою витребувано у відповідача оригінали актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2022, від 30.02.2022 та від 31.12.2022 для огляду в судовому засіданні, а у позивача витребувано оригінал закордонного паспорту для огляду у судовому засіданні або копії усіх його сторінок для долучення до матеріалів справи та оголошено перерву до 24.07.2023.
24 липня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію закордонного паспорта Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
У судове засідання, 24.07.2023 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Судом оглянуто надані для огляду представником позивача оригінали актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2022, від 30.02.2022 та від 31.12.2022 та встановлено, що останні відповідають їх копіям наявним у матеріалах даної справи (а.с. 60-62)
Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов'язань по Договору оренди сільськогосподарської техніки (без екіпажу) № 15/04/22-01 від 15.04.2022 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків. При цьому позивач зазначає, що відповідач був зобов'язаний здійснювати оплату за орендоване майно в гривнях виходячи з курсу долара США, встанолвеного на день здійснення оплати. Однак, відповідач не виконав даний обов'язок, що встанолвений у п. 2 Додатку № 1 до Договору від 15.04.2022, а в порушення своїх зобов'язань проводив оплати у сумах які вказані у п. 3 Додатку № 1 до Договору у гривнях без прив'язки до курсу НБУ, при тому із простроченням. Позивач стверджує, що виходячи з положень п. 2 Додатку № 1 до Договору, про прив'язку оплати з оренди до курсу долара США станом на день підписання Додатку до Договору, сторони погодили, що до 30.11.2022 відповідач зобов'язується виплатити суму, еквівалентну 123 905 дол. США (виходячи з курсу долара США - 29.2549 грн. за 1 дол. США). Однак, ще в липні 2022 року курс долара США зріз до 36.9343 дол. США.
Таким чином, враховуючи положення п.2 та п.З Додатку до Договору, відповідач мав сплатити у строк до 30.11.2022 включно суму еквівалентну 123 905 дол. США, що становила 4 576 344,44 грн. Позивач звертає увагу, що відповідно до банківських виписок відповідачем оплачено всього 4 050 000 грн 00 коп., що еквівалентно 112 852,44 дол. США, згідно офіційного курсу продажу долара США в день здійснення оплати. Таким чином, сума заборгованості складає 46 943,98 дол. США, що згідно офіційного курсу продажу долара США станом на 03.04.2023 еквівалентно 1 733 843 грн 04 коп. Внаслідок того, що відповідачем не здійснено повної оплати за Договором, позивач здійснив нарахування пені та 3 % річних.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
ТОВ «ІДЕК-2006» визнає той факт, що 15.04.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки (без екіпажу) №15/04/22-01 від 15.04.2022. Додатком №1 до Договору сторонами було погоджено об'єкт оренди а також, вартість оренди та порядок і строк внесення орендної плати. Сторонами було визначено загальну суму орендної плати, що становить 4 674 828,42 грн. за весь період оренди, строк оренди (кількість днів) - 361, а також розмір орендної плати за 1 добу - за трактор - 2221,88 грн., за комбайн 5622,79 грн. При цьому, у п. 1 Додатку №1 до договору передбачено і терміни сплати орендної плати. Згідно п.4 Додатку №1 до договору, орендна плата сплачується у національній валюті України - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця. Розмір періодичних платежів з орендної плати, які мав здійснювати відповідач, також визначено за курсом долара СІЛА 29,2549 грнн. станом на дату укладення договору. Тобто, сторони обумовили черговість внесення орендної плати (місячного платежу) із визначенням її конкретного розміру у національній валюті України гривні без переведення її еквіваленту в іноземній валюті.
Таким чином, сплачуючи орендну плату ТОВ «ІДЕК-2006» не могло здійснювати платежі із прив'язкою до курсу продажу долара США станом на день оплати, зазначеному на сайті, так як сторони в договорі чітко обумовили і визначили, що у період квітень-жовтень 2022 року ТОВ «ТОВ ІДЕК-2006» має сплатити по 150 000 грн. кожного місяця, при цьому не важливо який курс продажу долара СІЛА значиться на сайті на день здійснення платежу (29,2549 чи 36,9343 грн). Якби умовами договору було чітко прописано, що орендар сплачує орендну плату по 150 000 грн. рівними частинами у період з квітня по жовтень 2022 року, що еквівалентно 5127,35 доларів СІЛА на дату підписання договору, тоді б ТОВ "ІДЕК-2006» мав обов'язок сплачувати орендну плату із прив'язкою до курсу продажу долара СІЛА на дату здійснення платежу, оскільки сторони чітко зафіксували еквівалент іноземної валюти та порядок і строк сплати. Те саме стосується і сплати 3 624 828,42 грн. орендної плати у строк до 30.11.2022.
Таким чином, на думку відповідача, сторони не визначили та не обумовили в договорі грошовий еквівалент в іноземній валюті, формулу визначення курсової різниці та порядок її сплати. Отже, здійснення перерахунку розміру орендної плати за умови зміни курсу валюти долара США сторонами чітко не визначено ні в договорі, ні в додатку до договору, як і чітко не обумовлено курсу долара від якого потрібно розмір орендної плати відраховувати.
Також відповідач звертає увагу, що курс продажу долара США зафіксований у додатку №1 до договору на рівні 29,2549 грн. не є курсом продажу долара США на міжбанківському валютному ринку, який розміщується на веб-сайті https://minfin.com.ua/currericv/mb/, а являється офіційним курсом НБУ станом на 15.04.2022, так як у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 року у період з 24.02.2022 по 21.07.2022 торги на міжбанку не проводились. Отже, навіть з практичної точки зору ТОВ «ІДЕК-2006» не могло здійснювати оплату у гривнях з прив'язкою до курсу продажу долара СЛІА на сайті https://minfin.com.ua/currencv/mb/ у період квітень-липень 2022 року, оскільки такий курс продажу станом на 24.02.2022-21.07.2022 був відсутній.
Також, підтвердженням того, що сторони погодили вартість орендної плати у гривні є підписані обома сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг по оренді від 30.06.2022 на суму 1 379 163,94 грн., від 30.09.2022 на суму 1 647 832,24 грн., від 31.2.2022 на суму 1 647 832,24 грн. Вказаними актами сторони визначили кількість днів оренди, а також вартість орендної плати у гривнях без жодної прив'язки до курсу продажу долара США. Загальна вартість орендної плати за вказаними актами надання послуг становить 4 674 828,42 грн, що відповідає загальному розміру орендної плати, погодженому сторонами та ціні договору, передбаченій у п.4.4 Договору ж загальна сума рахунків, які виставляється згідно актів здачі- прийняття робіт (надання послуг). Отже, визначений таким чином розмір орендної плати на суму 4 674 828,42 грн. в повній мірі погоджений сторонами шляхом підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), здійсненими відповідачем оплатами, які прийняті позивачем.
Окрім цього, відповідач не заперечує факту наявності перед позивачем заборгованості з орендної плати в сумі 624 828,42 грн., та стверджує, що така заборгованість буде погашена найближчим часом. Відповідач вказує, що даному випадку, проведений позивачем розрахунок суми нарахувань у зв'язку зі зміною курсу Долара США був здійснений поза умовами договору, оскільки сторони провели господарську операцію в якій грошове зобов'язання було виражене в національній валюті України - гривні, і у разі прострочення оплати повинні застосовуватись загальні правила ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо обов'язку боржника на вимогу кредитора компенсувати інфляційні втрати національної валюти. Відповідач надав свій контррозрахунок, у якому вказав, що вважає обгрунтованим розмір 3 % річних - 16 624,00 грн, а розмір пені - 277 066,74 грн.
Як вбачається із письмових пояснень позивача вх. № 5459/23 від 23.06.2023, позивач, посилаючись на п. 2 Додатку № 1 до Договору, стверджує, що сторони дійсно обумовили черговість внесення орендної плати із визначенням її конкретного розміру, але при цьому визначили і еквівалент цієї ціни у доларах США та обумовили, що оплата здійснюється, виходячи з курсу продажу дол. США на день здійснення оплати. Відповідач намагається ввести суд в оману, вказуючи на одні пункти Додатку №1, що був підписаний сторонами та свідомо замовчуючи інші. Позивач звертає увагу, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди від 30.06.2022 на суму 1379163,94 грн., від 30.09.2022 на суму 1647832,24 грн. та від 31.12.2022 року на суму 1647832,24 грн. у позивача відсутні. Такі акти між сторонами не укладались та не підписувались. Підпис на поданих відповідачем копіях актів від 30.06.2022 року, 30.09.2022 року та 31.12.2022 замість підпису ОСОБА_1 містить підпис сторонньої особи. У період з 20.04.2022 по 01.11.2022 та з 30.12.2022 ОСОБА_1 перебувала за межами України і фізично не могла підписати акти, які були подані відповідачем в якості доказів, що підтверджується копією паспорту та копією квитка на літак. Між сторонами фактично підписувався лише акт приймання-передачі техніки при підписанні договору та акт приймання-передачі в грудні 2022 року при поверненні техніки (копії даних актів містяться в матеріалах справи).
Таким чином, твердження відповідача про те, що підписанням актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди було узгоджено вартість послуг в гривні і зафіксовано загальну ціну договору в розмірі 4674828,42 грн. не відповідає дійсності.
Із урахуванням викладеного, позивач зазначає, що зважаючи на те, що доводи відповідача ґрунтуються до доказах, які є нікчемними в силу положень ЦК України, такі доводи не заслуговують на увагу суду, а відтак, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач у додаткових поясненнях вх. № 5669/23 від 30.06.2023 зазначив, що умовами Договору (а саме п. 4.4.) чітко передбачено, що загальна сума договору становить суму рахунків, які виставляються Орендодавцем згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених та підписаних Сторонами в рамках вказаного Договору. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди були підписані на суму 4 674 828,42 грн., що відповідає ціні Договору, яка зазначена у Додатку №1 до Договору. Обов'язок щодо складання таких актів лежав саме на Орендодавцеві - ОСОБА_1 . Крім того, Договір оренди сільськогосподарської техніки №15/04/22-01 від 15.04.2022, та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписувались в один день, 15.04.2022, тобто в день підписання договору. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) розроблялись зі сторони позивача та надсилались електронною поштою на адресу юриста ТОВ «Ідек-2006» (електронна адреса legalidek-2006@ukr.net 15.04.2022. Факт особистого підписання ОСОБА_1 зазначених актів 15.04.2022 у приміщенні приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Бернацької Інни Михайлівні у м. Острог під час особистого підписання акту приймання-передачі земельних ділянок у суборенду підтверджується скриншотом відповідної переписки ОСОБА_1 з її особистого номеру телефону з юристом ТОВ «Ідек-2006» Вікторією. У вказаній переписці особисто ОСОБА_1 вказує на необхідність відразу підписати акти здачі-приймання. Також, ОСОБА_1 особисто вказала, що на примірниках актів ТОВ «Ідек-2006» вона дату поставила, а на своїх ні.
Чинне законодавство не забороняє будь-які первинні документи складати чи підписувати на перед, при цьому зазначене було зроблено саме тому, що позивач знала, що буде перебувати за кордоном, тому всі необхідні документи для підтвердження оренди сільськогосподарської техніки були підписані 15.04.2022 у день укладення та підписання договору. Тому, заперечення представника позивача адвоката Кожемякіної В.І. щодо не підписання та не складання таких актів зі сторони позивача та їх відсутність у останньої, спростовується наданими поясненнями та відповідними доказами переписки особисто ОСОБА_1 з юристом ТОВ «Ідек-2006» Вікторією.
У письмових поясненнях від 11.07.2023 вх. № 6071/23 від 12.07.2023 представник позивача зазначив, що скріншоти переписки в месенджері Telegram не містять точних відомостей ні щодо осіб між якими дана переписка велась, ні щодо дат підписання актів, ні щодо того про які саме акти чи договори йде мова, оскільки необхідно відмітити, що позивач також є директором ПрАТ «Шубкінське» та ТОВ «Троянівське». Між ПрАТ «Шубківське» та ТОВ «ІДЕК-2006» також укладався договір оренди сільськогосподарської техніки.
Враховуючи вищевикладене, відповідач не може достеменно стверджувати, що в переписці мова йде саме про підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди, що мали бути підписані з ОСОБА_1 , як з ФОПом.
Крім того, позивач акцентує увагу, що надсилання на електронну пошту нотаріуса Бернацької І.М. трьох файлів з підписом «Акт ФОП ОСОБА_1 - ТОВ ІДЕК» не є доказом того, що такі документи в подальшому підписувались сторонами 15.04.2023. Більше того, перевірити ідентичність пересланих файлів і наявних в матеріалах справи копій актів не вбачається можливим. Відтак, відповідачем не було надано переконливих та достовірних доказів того, що 15.04.2022 дійсно мало місце підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди від 30.06.2022 на суму 1379163,94 грн., від 30.09.2022 на суму 1647832,24 грн. та від 31.12.2022 на суму 1647832,24 грн.
Окрім іншого, позивач звертає увагу також на той факт, що роздруківка переписок у месенджері та роздруківка з електронної пошти не можуть вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»", тобто не можуть вважатися доказом, оскільки не містять електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, адже в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Крім того, усі подані представником відповідача копії документів не є належним чином завіреними, а відтак не можуть братися судом до уваги, як належні та допустимі докази.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.04.2022 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (далі - орендар) було укладено Договір № 15/04/22-01 оренди сільськогосподарської техніки (без екіпажу) (далі - Догвір).
Згідно з п. 1.1. Договору у порядку та на умовах визначених ним Договором, Орендодавець зобов'язується перелази Орендарю у строкове, платне користування (оренду) сільськогосподарську техніку (далі - «Техніка») без екіпажу, а Орендар зобов'язується прийняти то Техніку і силами и Орендодавцю орендну плату .
Найменування (марка, модель, рік випуску, реєстраційний номер тощо) та кількість техніки, що передається в оренду, зазначається в додатку до даного Договору (п. 1.2. Договоору).
Приймання-передача техніки оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін за Актом приймання-передачі. (ап. 2.1. Договору).
Сторони узгодили між собою умови щодо орендної плати.
Так, згідно з п. 4.1 Договоору розмір орендної плати за користування Технікою зазначається в додатку до даного Договору.
Орендна плата сплачується Орендарем в строки та у порядку, шо визначені в додатку до даного Договору. (п. 4.2. Договору).
Датою сплати орендної плати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.
Відповідно до п. 4.4. Договору загальна сума (ціна) Договору буде сформована як сума рахунків, які виставляються орендодавцем згідно Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених та підписаних сторонами в рамках даного Договору.
Орендар має право здійснити попередню оплату в розмірах, що визначені на власний розсуд.
Пунктом 5.1. Договору визначено обов'язки орендодавця, серед яких: г) орендодавець зобов'язується надавати орендарю Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підписання.
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного та належного виконання орендарем своїх зобов'язань.
Із п. 1 Додатку № 1 до Договору сільськогосподарської техніки (без екіпажу) № 15/04/22-01 від 15.04.2022 вбачається, що сторони узгодили між собою, що періодом оренди є: з 15.04.2022 по 31.12.2022, строк оренди (кількість діб) - 261. Орендна плата в гривнях за 1 добу (без ПДВ) становить 2 221, 88 грн. Орендна плата в гривнях за увесь період оренди (без ПДВ) становить 4 674 828 грн 42 коп.
Згідно з п. 2 Додатку № 1 до Договору сільськогосподарської техніки (без екіпажу) № 15/04/22-01 від 15.04.2022, загальна вартість орендної плати за цим Договором становить 4 674 828,42 грн без ПДВ, що на дату укладення Договору за курсом продажу долара США, зазначеному на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb є еквівалентним 159 796,42 дол США. Оплата здійснюється в гривнях виходячи і курсу продажу долара США зазначеному на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb встановленого на день здійснення оплати. Курс пролажу долара США дорівнює 29.2549 грн. за 1 долар США.
Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору сільськогосподарської техніки (без екіпажу) № 15/04/22-01 від 15.04.2022, орендар здійснює оплату вартості оренди сільськогосподарської техніки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця наступним чином:
- у період з квітня 2022 року но жовтень 2022 року - 1 050 000,00 грн рівними частинами по 150 000,00 грн щомісячно;
- у строк 30.11.2022 включно - 3 624 828.42 грн.
Орендна плата сплачується у національній валюті України гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця (п. 4 Додатку № 1 від 15.04.2022).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір та Додаток № 1 від 15.04.2022 до Договору є укладеними, підписаними уповноваженими сторонами та скріплені відтиском печатки відповідача, на час розгляду справи доказів недійсності Договору чи Додатку, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
Судом встановлено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду техніку відповідно до Договору, що підтверджується Актом приймання-передачі від 15.04.2022.
30 грудня 2022 року сторони підписали між собою Акт повернння техніки, з якого вбачається що орендар передав, а орендодавець прийняв в оренду техніку відповідно до Договору.
Із заключної виписки по рахунку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 20.03.2023 та з виписки за рахунками у період з 01.04.2022 по 20.03.2023 вбачається, що на рахунок позивача зі сторони відповідача відбулися оплати за оренду сільськогосподарської техніки зг. дог. № 15/04/22-01 від 15.04.2022 без ПДВ, а саме: 29.07.2022 - 150 000 грн 00 коп; 31.08.2022 - 150 000 грн 00 коп; 28.09.2022 - 150 000 грн 00 коп; 31.10.2022 - 150 000 грн 00 коп; 26.12.2022 - 500 000 грн 00 коп; 27.12.2022 - 250 000 грн 00 коп; 28.12.2022 - 250 000 грн 00 коп; 12.01.2023 - 250 000 грн 00 коп; 13.01.2023 - 250 000 грн 00 коп.; 19.01.2023 - 500 000 грн 00 коп; 20.01.2023 - 500 000 грн 00 коп.25.01.2023 - 110 000 грн 00 коп.; 27.01.2023 - 390 000 грн 00 коп.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами господарського спору виникли правовідносини оренди на підставі договору оренди транспортного засобу.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженням позивача відповідач за оренду техніки не розрахувався у повному обсязі. За розрахунками позивача основний борг відповідача перед позивачем складає 1 733 843 грн 04 коп.
Господарський суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що сторони у Додатку № № 1 до Договору сільськогосподарської техніки (без екіпажу) № 15/04/22-01 від 15.04.2022, дійшли згоди, щодо найменування, марки, моделі техніки, рік випуску, реєстраційного номеру; строк оренди (кількість діб), орендної плати в гривнях за 1 добу (без ПДВ), орендної плати в гривнях за увесь період оренди (без ПДВ); загальної вартості орендної плати за Договором та порядку і строків проведення розрахунків.
Водночас, умови п. 2 Додатку є частково відмінними від умов, визначених у п. 1 та 3 Додатку.
Так, у п. 2 Додатку № 1 до Договору сільськогосподарської техніки (без екіпажу) № 15/04/22-01 від 15.04.2022, сторони узгодили, що оплата здійснюється в гривнях виходячи і курсу продажу долара США зазначеному на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb встановленого на день здійснення оплати.
Водночас, у тому ж таки п. 2 Додатку № 1 сторони узгодили, що загальна вартість орендної плати за цим Договором становить 4 674 828,42 грн без ПДВ, що на дату укладення Договору за курсом продажу долара США, зазначеному на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb є еквівалентним 159 796,42 дол США. Курс пролажу долара США дорівнює 29.2549 грн. за 1 долар США.
При цьому, у п. 1 Додатку № 1 сторони також визначили, що орендна плата сплачується у гривнях без ПДВ за увесь період оренди та становить 4 674 828 грн 42 коп.
Як було встановлено судом, між сторонами підписано Графік платежів, який є в п. 3 Додатку № 1 до Договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди про те, що орендар зобов'язується перерахувати для орендодавця 4 674 828 грн 42 коп., з яких:
- із квітня по жовтень 2022 року щомісячно по 150 000 грн 00 коп (що разом складає 1 050 000 грн 00 коп);
- до 30.11.2022 - 3 624 828 грн 42 коп.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що "у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".
Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що:
- contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність;
- contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань);
- contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою;
- у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Судом встановлено, що умови договору розроблялися стороною позивача.
Таким чином, суд не погоджується із вільним тлумаченням позивачем п. 2 Додатку № 1 від 15.04.2022 у зв'язку із тим, що даний пункт носить загальний характер та не визначає моменту до якого існує обов'язок орендаря здійснювати оплату за оренду, а визначає, що оплата здійснюється в гривнях виходячи з курсу продажу долара США, зазначеного на сайті встановленого на день здійснення оплати.
Водночас сторони в інших пунктах Додатку № 1 (а саме, пунктах 1 та п. 3 та частково у самому пункті 2) чітко визначили, що загальна сума орендної плати становить 4 674 828 грн 42 коп із визначенням дати оплати за оренду (щомісячно по жовтень 2022 року по 150 000 грн 00 коп та до 30.11.2022 у розмірі 3 624 828 грн 42 коп).
Інше тлумачення пунктів Додатку № 1, аніж як те, що у орендаря виник обов'язок здійснити оплату за техніку у розмірі більшому аніж 4 674 828 грн 42 коп., нівелює, знецінює, робить непрозорим порядок розрахунок між сторонами.
Крім того судом було встановлено, що за орендовану техніку орендар розрахувався у розмірі 4 050 000 грн 00 коп.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
Суд дійшов висновку, що поведінка позивача не відповідає засадам добросовісності та чесній діловій практиці, адже позивач виходячи з принципу свободи Договору погодив графік платежів та погодив визначення періодів та сум орендної плати як за добу так і в загальному розмірі за Договором у сумі 4 674 828 грн 42 коп.
Крім того, позивач прийняв оплати, які здійснені відповідачем у загальному розмірі 4 050 000 грн 00 коп. без жодних претензій.
Також як вбачається із п. 4.4. Договору загальна сума (ціна) Договору буде сформована як сума рахунків, які виставляються орендодавцем згідно Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених та підписаних сторонами в рамках даного Договору.
Як вбачається, позивач не виконав свого обов'язку із виставлення рахунків орендарю.
Крім того, позивач заперечує факт підписання ним Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які долучені відповідачем до відзиву на позов.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем долучено до матеріалів справи Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): від 30.06.2022 на суму 1 379 163 грн 94 коп; від 30.09.2022 на суму 1 647 832 грн 24 коп; від 31.12.2022 на суму 164 832 грн 24 коп.
У судовому засіданні 24.07.2023 суд оглянув оригінали даних Актів здачі-приймання робіт (надання послуг). На Актах містяться підписи у графі "Від орендодавця ОСОБА_1" та печатка і підпис в графі "ОСОБА_2".
Позивачем надано докази (а саме, копію закордонного паспорту ОСОБА_1"), з якого вбачається, що 30.06.2022, 30.09.2022 та 31.12.2022 ОСОБА_1 перебувала за кордоном.
Водночас, відповідач стверджує, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) були підписані Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в день укладення Договору, тобто 15.04.2022.
Суд зазначає, що:
- законодавство не містить заборони підписувати Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) наперед;
- в матеріалах справи відсутні докази, що позивач заявляв клопотання про призначення у даній справі судової експертизи щодо підпису в графі "від орендодавця" на Актах здачі-приймання робіт (надання послуг);
- в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зверталася до правоохоронних органів із заявою щодо підроблення її підпису на Актах здачі-приймання робіт (надання послуг).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 916/17/20).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність врахування впровадженого стандарту доказування "вірогідності доказів" у господарському процесі. Зокрема, про це йдеться у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 року у справі №904/2357/20, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 24.09.2020 у справі №922/2665/17, від 01.10.2020 у справі №910/16586/18. Наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права мають загальний характер.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
При цьому, слід враховувати висновки Верховного Суду, зокрема, викладені в перелічених постановах, щодо необхідності співставлення судом наданих позивачем і відповідачем доказів з огляду на їх вірогідність для правильного застосування положень ст. 79 ГПК України.
Суд дійшов висновку про те, що із наданих сторонами доказів більш вірогідним є те, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2022, від 30.09.2022 та 31.12.2022 були підписані Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у день укладення Договору 15.04.2022, аніж те, що вони взагалі не були підписані позивачем.
Водночас суд зазначає, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а також переписка в електронному вигляді між сторонами та їх юристами не мають визначального значення при розгляді даної справи, позаяк із Додатку № 1 до Договору чітко вбачаються суми, які орендар зобов'язувався платити орендодавцю за техніку та періоди оплати.
Враховуючи викладене, суд вважає, Додаток № 1 до Договору є належним доказом, із якого встановлено обов'язки орендаря із оплати за оренду техніки у загальному розмірі 4 674 828 грн 42 коп, а саме:
- у період з квітня 2022 року но жовтень 2022 року - 1 050 000.00 грн рівними частинами по 150 000,00 грн щомісячно;
- у строк 30.11.2022 включно - 3 624 828.42 грн.
Крім того, суд відхиляє аргументи позивача про те, що відповідачем до матеріалів справи долучено копії документів, що не засвідчені належним чином, а відтак вони не можуть прийняті судом. При цьому суд враховує висновки ВП ВС, викладені у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406155:
"65. ВП ВС також відхиляє як необґрунтований аргумент третьої особи щодо неналежного (з порушенням пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 7 квітня 2003 року № 55 ДСТУ 4163-2003) засвідчення ДП «Сетам» і державним виконавцем документів, доданих до відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги.
Вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у пункті 5.27 ДСТУ 4163-2003, не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду".
Окрім того, судом встановлено, що представником позивача до матеріалів справи долучено документ під назвою "Опитування особи (в порядку п.п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про адвокатруру та адвокатську діяльність" від 10.07.2023. У даному документі вбачається, що ОСОБА_1 опитувалася її адвокатом Кожемякіною Веронікою Ігорівною та надавала відповіді на поставлені їй питання.
Господарський суд не враховує даний документ при розгляді даного спору, оскільки вказане опитування не можна віднести до письмового опитування учасників справи, яке передбачене ст. 90 ГПК України. Даний документ також не є заявою свідка.
Щодо інших доводів та заперечень (або аргументів) сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем оплачено 4 050 000 грн 00 коп. за оренду плату за Договором із 4 674 828 грн 42 коп належних.
Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов'язання не виконав, за оренду техніки в повному обсязі не розрахувався, обґрунтований розмір позовних вимог про стягнення основного боргу складає 624 828 грн 42 коп.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 624 828 грн 42 коп.
Відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 109 014 грн 62 коп. основного боргу.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як унормовано положеннями ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 9.3. Договору, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання орендарем зобов'язань по оплаті орендних платежів у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку вигляді пені за Договором за період з 01.12.2022 до 03.04.2023.
Суд зазначає, що відповідач є таким, що прострочив виконання Договору:
- із 01.12.2022 до 25.12.2022 на суму 3 624 828 грн 42 коп;
- із 26.12.2022 до 26.12.2022 на суму 3 124 828 грн 42 коп;ї
- із 27.12.2022 до 27.12.2022 на суму 2 874 828 грн 42 коп;
- із 28.12.2022 до 11.01.2023 на суму 2 684 828 грн 42 коп.
- із 12.01.2023 до 12.01.2023 на суму 2 374 828 грн 42 коп.
- із 13.01.2023 до 18.01.2023 на суму 2 124 828 грн 42 коп.
- із 19.01.2023 до 19.01.2023 на суму 1 624 828 грн 42 коп;
- із 20.01.2023 до 24.01.2023 на суму 1 124 828 грн 42 коп;
- із 25.01.2023 до 26.01.2023 на суму 1 014 828 грн 42 коп;
- із 27.01.2023 до 03.04.2023 на суму 624 828 грн 42 коп.
При перевірці розрахунку пені господарський суд встановив, що позивач при нарахуванні пені помилково здійснив її нарахування на суму основного боргу, що перевищує обґрунтований розмір.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020.
Карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12.03.2020 та продовжений згідно з Постановою від 25.04.2023 № 383 на всій території України тривав до 30.06.2023.
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 01.12.2022 до 03.04.2023) та встановлено, що останні не є арифметично вірними, оскільки обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 277 066 грн 74 коп.
Розрахунок пені, який здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 277 066 грн 74 коп. пені.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 161 627 грн 39 коп. пені суд відмовляє.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за Договором за період з 01.12.2022 до 03.04.2023.
Судом перевірено розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 01.12.2022 до 03.04.2023) та встановлено, що останні не є арифметично вірними. При нарахуванні 3 % річних позивач помилково здійснив їх нарахування на суму основного боргу, що перевищує реальний розмір орендної плати.
Обґрунтований розмір 3 % річних - становить 16 624 грн 00 коп.
Із огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3 % річних частково у розмірі 16 624 грн 00 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення решти 3 % річних у розмірі 10 264 грн 72 коп. суд відмовляє.
Розрахунок 3 % річних, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання, яке полягає у несплаті за оренду техніки порушило інтереси позивача.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 624 828 грн 42 коп. основного боргу, 16 624 грн 00 коп. - 3 % річних, 277 066 грн 74 коп. пені
У задоволенні вимог про стягнення 1 109 014 грн 62 коп. основного боргу, 161 627 грн 39 коп. пені та 10 264 грн 72 коп. 3 % річних суд відмовляє.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 32 991 грн 39 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № дублікатом квитанції від 05.04.2023 ( а.с. 22).
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 918 519 грн 16 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 13 777 грн 79 коп, який покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, судовий збір у розмірі 19 213 грн 60 коп. залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 90, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" про стягнення заборгованості у сумі 2 199 425,89 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (35825, Рівненська обл., Острозький р-н, с. Верхів, вул. Центральна, буд. 22, код ЄДРПОУ 33840626) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 624 828 (шістсот двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять вісім) грн 42 коп. основного боргу, 16 624 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять чотири тисячі) грн 00 коп. - 3 % річних, 277 066 (двісті сімдесят сім тисяч шістдесят шість) грн 74 коп. пені та 13 777 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн 79 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набридання рішенням законної сили.
4. У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано суддею "28" липня 2023 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич