"17" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 509/4519/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )
про стягнення 345059, 60 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Троян О.В., представник за довіреністю
від відповідача: не з'явився
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення 345059,60 грн. заборгованості.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.09.2021 матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Тарутинського районного суду Одеської області.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2022 року, з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено, заходи забезпечення позову скасовано.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24.01.2023 рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2022 року та ухвалу цього ж суду від 18 жовтня 2022 року скасовано, провадження у справі закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що на час виникнення спірних правовідносин сторін вони виступали зареєстрованими у встановленому порядку підприємцями, об'єктивна сторона цих правовідносин не свідчить про здійснення ними діяльності для задоволення особистих потреб фізичної особи, така діяльність є господарською, оскільки направлена для отримання прибутку його учасниками шляхом здійснення підприємницької діяльності на території ринку. Зважаючи на вищевикладені обставини, характер та предмет спору, суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що у справі порушено господарський спір, він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2023 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.
14.03.2023 справа №509/4519/21 надійшла до Господарського суду Одеської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 справу №509/4519/21 передано судді Сулімовській М.Б.
Ухвалою від 17.03.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.
Ухвалою від 19.04.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.05.2023, вирішено інші процесуальні питання.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі; судові витрати покладено на позивача.
Між цим, враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, питання щодо розподілу судових витрат в цій частині судом у судовому рішенні не вирішувалось.
Відповідачем 06.07.2023 в порядку ч.8 ст.129 ГПК України подано докази про склад понесених витрат на надання правничої допомоги у зв'язку із розглядом даної справи.
05.07.2023 позивачем було подано до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат.
Ухвалою від 07.07.2023 для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання на 17.07.2023.
В судове засідання з'явився представник позивача.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд враховує, що за приписами ст.244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Представник позивача заперечив проти задоволення заяви відповідача у зв'язку з необґрунтованістю заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу. Просить зменшити розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 800,00 грн.
Розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат, дослідивши додані до неї докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, з огляду на наступне.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи та доданих до заяви про розподіл судових витрат документів, у зв'язку із розглядом справи в Господарському суді Одеської області відповідачем було понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн. Відповідна сума витрат підтверджується наступними доказами: витягом з Договору про надання правової допомоги №253 від 20.12.2021, Додатковою угодою №2 від 30.06.2023 до Договору про надання правової допомоги №253 від 20.12.2021, Актом приймання-здачі наданих послуг від 30.06.2023 до Договору про надання правової допомоги №253 від 20.12.2021, квитанцією №220748 від 30.06.2023.
Так, відповідно до п.2.1 Договору від 20.12.2021, укладеного між ОСОБА_2 (Клієнт) та адвокатом Врона А.В. (Адвокат), Клієнт уповноважує Адвоката представляти його інтереси та вести його справи з усіма необхідними повноваженнями в судах України усіх юрисдикцій в усіх інстанціях, третейському суді з усіма правами, які надано законом захиснику, представнику потерпілого або свідка, позивачу, відповідачу, третій особі або іншому учаснику процесу.
В Додатковій угоді №2 до Договору сторони дійшли згоди, що дана додаткова угода до Договору укладається у зв'язку із фактичним наданням правової допомоги Адвоката Клієнту у Господарському суді Одеської області у справі №509/4519/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів; сторонами погоджено, що розмір гонорару Адвоката за результатами розгляду справи №509/4519/21 у Господарському суді Одеської області становить 40000,00 грн.; підписанням даної угоди сторони підтверджують, що Клієнт сплатив гонорар у розмірі 40000,00 грн. за результатами розгляду справи №509/4519/21 у Господарському суді Одеської області; зазначена угода є невід'ємною частиною Договору.
Також, 30.06.2023 сторонами складено і підписано Акт приймання-здачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №253 від 20.12.2021, відповідно до якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв правничу (правову) допомогу, визначену додатковою угодою №2 від 30.06.2023 до Договору, надану у Господарському суді Одеської області у справі №509/4519/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, яка полягала у наступному: попередня консультація, пошук та підбір законодавчої та практичної інформації, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, підготовка та направлення заяв і адвокатських запитів, пов'язаних з розглядом даної справи, підготовка та подання заперечень, участь адвоката в судових засіданнях по справі, а також підготовка і подання до суду заяви про розподіл судових витрат. Вартість послуг Адвоката за цим Актом складає 40000,00 грн. Клієнт не має жодних претензій до якості наданих Адвокатом послуг.
Водночас, господарський суд зазначає, що за наслідками здійсненої оцінки розміру витрат, понесених ОСОБА_2 на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в Господарському суді Одеської області, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Врона А.В. робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.
Так, 05.07.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яке підтримано в судовому засіданні.
Обгрунтовуючи клопотання представник позивача зауважив, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо отриманого від позивача товару. Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки). У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару, судова практика є сталою. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України; великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Таким чином, на думку представника позивача, для Адвокатського об'єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором, адвокат мав дослідити умови договору, докази, та врахувати всі обставини у справі.
Представник позивача зазначив, що, враховуючи конкретні обставини справи, детально проаналізувавши всі докази, можна дійти до висновку, що в загальній кількості достатнім, об'єктивним і співмірним зі складністю справи є затрачений час Адвокатського об'єднання у кількості 5 годин, а співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу становлять 800,00 грн., тому саме таку суму необхідно задовольнити судом при розгляді клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат.
Також, представник позивача зауважив, що подана відповідачем квитанція №220748 не відповідає приписам чинного законодавства, отже заявником не доведений порядок розрахунків з відповідачем.
Так, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, розподіл судових витрат, визначений ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 якої передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Суд враховує, що дана справа перебувала на розгляді Тарутинського районного суду Одеської області. Інтереси відповідача ОСОБА_2 представляв адвокат Врона А.В.
22.12.2021 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву до Тарутинського районного суду Одеської області (т.1 а.с.191-193).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2023 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів було передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.
19.05.2023 представником відповідача адвокатом Врона А.В. було подано до Господарського суду Херсонської області відзив на позовну заяву (т.4 а.с. 53-56), зміст якого є аналогічним змісту відзиву, поданому до Тарутинського районного суду Одеської області.
Під час провадження у справі в Господарському суді Одеської області відбулось три судових засідання, в яких брав участь адвокат Врона А.В., - підготовче засідання 18.05.2023 з оголошенням перерви до 01.06.2023, при цьому перерва була оголошена саме за клопотанням представника відповідача для надання можливості подати відзив на позовну заяву; підготовче засідання 01.06.2023 та судове засідання з розгляду справи по суті 29.06.2023.
Позиція позивача була сталою, після передачі справи до Господарського суду Одеської області не змінювалась, додаткових доказів позивачем подано не було. Адвокат Врона А.В. представляв інтереси відповідача як в Тарутинському районному суді Одеської області, так і в Господарському суді Одеської області, отже був обізнаний з усіма обставинами даної справи.
В Акті приймання-здачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №253 від 20.12.2021 зазначено про підготовку та направлення заяв і адвокатських запитів, пов'язаних з розглядом даної справи, підготовку та подання заперечень. Разом з тим, до Господарського суду Одеської області від представника відповідача, окрім відзиву на позовну заяву, не надходило жодних заяв і заперечень; доказів направлення адвокатських запитів, пов'язаних з провадженням у цій справі, матеріали справи не містять.
За наведених обставин, на переконання суду, заявлена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованою.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що позиція позивача під час розгляду справи Тарутинським районним судом Одеської області та Господарським судом Одеської області не змінювалась, аргументи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданому до Господарського суду Одеської області, є аналогічними аргументам, викладеним у відзиві, поданому до Тарутинського районного суду Одеської області, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів підготовки та направлення заяв і адвокатських запитів, пов'язаних з розглядом даної справи, підготовки та подання заперечень, про що йдеться у вищенаведеному Акті, беручи до уваги положення наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, доводів, викладених представником позивача у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність щодо предмету спору, а також враховуючи критерій складності справи, суд дійшов висновку про можливість зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених представником відповідача адвокатом Врона А.В., та необхідність покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 , у розмірі 10000,00 грн.
При цьому суд критично ставиться до тверджень представника позивача про те, що подана відповідачем квитанція №220748 не відповідає приписам чинного законодавства, отже заявником не доведений порядок розрахунків з відповідачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
За наведених обставин, суд частково задовольняє заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат з покладенням їх на позивача у розмірі 10000,00 грн. з відмовою в іншій частині.
Керуючись ст.ст.126, 129, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву відповідача ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Додаткове рішення підписано 28.07.2023.