іменем України
Справа № 216/40/19
Провадження № 1-кс/210/1695/23
"27" липня 2023 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ,
На розгляд судді надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 за ст.ст.121, 122 КК України.
В обґрунтування заяви зазначено, що суддя ОСОБА_7 ставиться до обвинуваченого упереджено, відмовила йому у допиті потерпілих.
ОСОБА_5 в судовому засіданні заяву підтримав. Додатково пояснив, що в суді йому давали повістки, щоб вручати свідкам у справі, що також свідчить про упередженість судді.
В судовому засіданні захисник (адвокат) підозрюваного у даному кримінальному провадженні, заяву про відвід підтримав.
Суддя, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши заяву про відвід доходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про відвід з наступних підстав:
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ч.5 ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Таким чином, з аналізу вказаних вимог Закону вбачається, що заява про відвід може бути задоволена виключно у тому випадку, коли у заяві вмотивовано, тобто обґрунтовано, з наданням відповідних підстав чи доказів, заявлено про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Разом з тим, з аналізу матеріалів, що були надані суду, та з пояснень, отриманих в ході розгляду заяви про відвід, вбачається, що фактичною причиною заявлення відводу є незгода заявника з тими чи іншими процесуальними діями/рішеннями судді при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу.
При цьому, суд зазначає, що питання про законність чи незаконність тих чи інших дій чи рішень, на які посилається заявник і які вважає прийнятими стосовно нього з порушенням вимог Закону, судом не вирішується, оскільки дане питання не входить до компетенції як судді, що розглядає питання про відвід, так і судді районного суду - взагалі, а належать до компетенції судів апеляційної та касаційної інстанцій (за наявності до того передбачених законом відповідних підстав).
Таким чином, фактично, предметом розгляду даної скарги є вирішення питання про те, чи є раніше вчинені (або не вчинені) процесуальні дії, з якими не згодна особа, що подала заяву про відвід, свідченням упередженості даного судді (суду).
Вирішуючи вказане питання, суд зазначає, що трактування поняття « інших обставин, які викликають сумнів у його (судді, слідчого судді - прим.) неупередженості» згідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України, у КПК України відсутнє.
За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що питання чи є раніше винесені у даному провадженні суддею (слідчим суддею) рішення чи вчинені (або не вчинені) процесуальні дії свідченням упередженості даного судді (суду, слідчого судді) щодо даної сторони (учасника процесу) та чи свідчить прийняття таких рішень/вчинення дій про упередженість судді - КПК України не врегульовано.
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, визначених п.2 ч.1 ст.7 КПК України, однією зі вказаних засад є законність.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати для вирішення даного питання аналогію процесуального закону в частині та мірі, що не суперечить вимогам КПК України та загальним засадам кримінального провадження у відповідності до ч.3 ст.9 КПК України, згідно якого (зокрема) при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
Суд зазначає, що інститут відводу притаманний та застосовується не тільки у кримінальному процесі, а і у цивільному, адміністративному та господарському. При цьому, як у ЦПК України, так і у КАС України та у ГПК України зазначене питання, яке є предметом розгляду у даній справі, визначено та вирішено на законодавчому рівні та вказане визначення не суперечить загальним засадам та принципам кримінального процесу, і, отже, може бути застосовано судом у відповідності до ч.3 ст.9 КПК України.
Так, відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді (…) не може бути підставою для відводу.
Абсолютно аналогічні норми процесуального Закону викладені у ч.4 ст.36 КАС України та ч.4 ст.35 ГПК України.
За таких обставин, враховуючи, що вказане питання врегульовано законодавцем України у процесуальних кодексах (за виключенням КПК України), суд доходить до висновку, що раніше винесені суддею рішення у справі, вчинені чи невчинені процесуальні дії в ході її розгляду, тощо, з якими не згодна та чи інша сторона чи учасник процесу, не є свідченням упередженості даного судді (суду) щодо даної сторони (учасника процесу) та прийняття таких рішень не свідчить про упередженість судді (суду).
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність у даному випадку достатніх підстав для наявності обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості судді ОСОБА_7 , і,отже, доходить до висновку, що дана заява про відвід слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_7 не є вмотивованою, і, отже, не відповідає вимогам ч.5 ст.80 КПК України, у зв'язку з чим вказана заява про відвід не може бути задоволена.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 80 КПК України,
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 за ст.ст.121, 122 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1