28.07.2023
Справа № 642/2212/23
№ провадження 1-кп/642/264/23
28 липня 2023 року
місто Харків
Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221200000882 від 12.04.2023 у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вільшани Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 20.05.2014 Ленінським районним судом м.Харкова за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 29.12.2015 Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 187, ч.2 ст. 187, 69, ч. 1 ст.70, 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна, звільнився 10.08.2018 року за відбуттям строку покарання; 24.05.2019 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 20.10.2022 умовно-достроково, невідбутий строк: 9 місяців 17 днів, ст. 81 КК України,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-
На розгляді Ленінського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023221200000882 від 12.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
На обговорення учасників судового розгляду, відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, було поставлено питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
В судовому засіданні прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли. Прокурор зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений та захисник кожен окремо, проти задоволення клопотання прокурора не заперечували. Потерпіла ОСОБА_7 при вирішення клопотання прокурора покладалася на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 25.04.2023 відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.06.2023.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 06.06.2023 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 до 04.08.2023.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний: з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчините інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику переховування від суду, так як обвинувачений має не зняту та не погашену судимість, вчинив злочин будучи умовно - достроково звільнений, не має стійких соціальних зв'язків, відсутність постійного джерела доходу, раніше неодноразово судимий.
Даних про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють його перебування в умовах тримання під вартою під час розгляду справи суду не надано.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, даних про його особу, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
За таких підстав, з врахуванням того, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_6 є тяжким кримінальним правопорушенням, вчиненим в умовах війни, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, суд приходить до висновку, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати обвинуваченому саме запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України суд, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави.
Такими обставинами є всі обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, інші дані про його особу, ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями те, що розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, не буде завідомо непомірним для нього.
Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з урахуванням усіх обставин кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого, вважає за можливе залишити раніше визначений слідчим суддею розмір застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 134 200 грн. (2684 грн. х 50).
Суд вважає, що така застава не є непомірною для обвинуваченого з огляду на те, що він як військовослужбовець отримував підвищене грошове забезпечення.
Водночас застава в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити бажання ухилитися чи іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню, тобто зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент до 26 вересня 2023 року включно, суд також вважає за необхідне покласти на ОСОБА_6 обов'язки, визначені у частині 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він перебуває, повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця свого перебування (несення військової служби), здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, експертами.
Керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376КПК України, суд, -
постановив:
Оголосити перерву в судовому засіданні до 10-00 години 14.08.2023 року.
Повторити виклик учасників судового розгляду.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 26.09.2023 включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 134 200 (сто шістдесят одна тисяча сорок) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в будь-який момент протягом дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, експертами.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вручення обвинуваченому.
Встановити строк дії даної ухвали до 26 вересня 2023 року включно
Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складено 28.07.2023 о 12-00 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1