Справа № 2-10100/11
Провадження № 2-з/638/76/23
Іменем України
17 липня 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шишкіна О.В.,
при секретарі - Олейник О.О.,
розглянувши у судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, визнання права власності та виключення з під арешту,-
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, визнання права власності та виключення з під арешту.
14.07.2023 року позивачем ОСОБА_1 надано до суду заяву про забезпечення позову. В заяві про забезпечення позову зазначає наступне.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 травня 2013 року було зупинено провадження у справі № 2-10100/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 до набрання чинності:
?рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 2011/2024/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики від 26.01.2008 року неукладеним та визнання розписки недійсною, яка знаходиться в провадження судді Омельченко К.О.;
?рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова по справі №2020/5573/12 (зараз - № 641/4063/14-ц) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності, яка знаходиться в провадження судді Колодяжної І.М.)
Зазначені справи судами розглянуті, є відповідні рішення, що набрали законної сили. Дані обставини є підставами для поновлення провадження у справі.
Водночас, є підстави для вжиття заходів забезпечення позову по даній справі. Позивач звертається до суду з заявою про накладення арешту на нерухоме майно відповідача, вважаючи, що цей захід забезпечення позову не обмежить правомочностей відповідача щодо володіння та користування квартирою, однак, у той же час, буде дієвою гарантією реального виконання рішення суду.
По даній справі предметом позову є визнання права власності та поділ, зокрема, наступного майна подружжя: 1/2 частини нежитлових приміщень № 1-3, 5, 6, 7-10, 11-15 в літ. «М-1», розташованого у АДРЕСА_1 ; 1\2 частини будівлі літ. В-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак дане майно було арештовано у рамках виконавчого провадження № 68645968 від 14.02.2022 року, що створює ризик того, що рішення суду по даній справі неможливо буде виконати.
05 грудня 2022 року Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 757/22558/20, провадження № 61-158сво21 (ЄДРСРУ № 107994355), досліджував питання щодо застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна.
Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно.
Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі.
Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, зміст та вимоги позовної заяви, дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною 1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред'явленням позову до суду, до якого подається позов, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Положення частини 2 цієї статті передбачають, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В заяві про забезпечення позову заявник просить застосувати вид забезпечення шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони ним користуватись та/або передавати у користування будь-яким третім особам. Такий вид забезпечення передбачений положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України, проте суду необхідно з'ясувати відповідність заявлених видів забезпечення позову позовним вимогам.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заявник зазначає, що у нього є побоювання, що невжиття заходів забезпечення позову може стати на заваді чи унеможливити виконання рішення суду про поділ зазначеного майна.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
З огляду на те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу поділу та визнання права власності на нерухоме майно, суд дійшов висновку про наявність реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заявник просить застосувати вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на:
- 1\4 частини нежитлових приміщень № 1-3, 11-15 в літ. «М-1» загальною площею 270,0 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 ;
- 1\4 частини нежитлових приміщень № 5,6 в літ. «М-1» загальною площею 496,9 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 ;
- 1\4 частини нежитлових приміщень № 7-10 в літ. «М-1» загальною площею 996,9 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 ;
- 1\4 частини будівлі літ. В-1, загальною площею 331.3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта рухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача.
По даній справі предметом позову є визнання права власності та поділ, зокрема, наступного майна подружжя: 1/2 частини нежитлових приміщень № 1-3, 5, 6, 7-10, 11-15 в літ. «М-1», розташованого у АДРЕСА_1 ; 1\2 частини будівлі літ. В-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , тому невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено, у зв'язку з цим суд дійшов висновку, що даний вид забезпечення є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.
Суд вважає, що забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти дії щодо відчуження майна не завдасть шкоди сторонам, оскільки заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження. При цьому майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову саме встановленням заборони відчуження спірного майна.
Керуючись ст.ст. 151, 153 ЦПК України суддя,-
заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, визнання права власності та виключення з під арешту - задовольнити.
Забезпечити позов, а саме:
Заборонити продаж, а також будь-яке інше відчуження будь-якими особами наступного майна, яке належить та зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 :
- 1\4 частини нежитлових приміщень № 1-3, 11-15 в літ. «М-1» загальною площею 270,0 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 ;
- 1\4 частини нежитлових приміщень № 5,6 в літ. «М-1» загальною площею 496,9 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 ;
- 1\4 частини нежитлових приміщень № 7-10 в літ. «М-1» загальною площею 996,9 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 ;
- 1\4 частини будівлі літ. В-1, загальною площею 331.3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів, в тому числі місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до будь-яких реєстрів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, зокрема, але не виключно реєструвати право власності, право користування, іпотеки, будь-які правочини щодо цього майна та інші будь-які права щодо такого нерухомого майна, яке належить та зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:
- 1\4 частини нежитлових приміщень № 1-3, 11-15 в літ. «М-1» загальною площею 270,0 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 ;
- 1\4 частини нежитлових приміщень № 5,6 в літ. «М-1» загальною площею 496,9 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 ;
- 1\4 частини нежитлових приміщень № 7-10 в літ. «М-1» загальною площею 996,9 кв.м., розташованих у АДРЕСА_1 ;
- 1\4 частини будівлі літ. В-1, загальною площею 331.3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Шишкін