Справа №346/4044/23
Провадження №1-кс/346/540/23
26 липня 2023 р.м. Коломия
Слідчий суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
підозрюваного: ОСОБА_4
слідчого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Коломия клопотання слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 , погодженого з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Джурин Чортківського району, Тернопільської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, неповнолітніх утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого,
раніше судимого:
-вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.08.2013 за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. ч. 1, 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 31.07.2014 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71, ст. 76 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.03.2015 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;
-вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 03.07.2018 за ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;
-вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 23.03.2018 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
-вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 29.05.2018 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі;
-вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 03.07.2018 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;
-вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 12.09.2019 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі (звільнився за відбуттям строку покарання 27.05.2020);
-вироком Борщевського районного суду Тернопільської області від 15.07.2023 за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 3 місяців обмеження волі (звільнений за відбуттям строку покарання 04.11.2022)
-вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.08.2022 за ч. 2 ст. 185 до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;
-вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.09.2022 за ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до штрафу в розмірі 8 500 гривень.
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні №12023091180000663 від 15.07.2023, -
26.07.2023 до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшло клопотання слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» строком на 60 днів.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 26.07.2023 для розгляду клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 32ор
1.Доводи клопотання
У клопотанні зазначено, що слідчим відділенням Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023091180000663 від 15.07.2023.
За версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 в період часу з 09.07.2023 по 10.07.2023 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 таємно викрав банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_7 і яка являється офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку. Після чого ОСОБА_4 не повідомив власника або банківське відділення про виявлену ним карту та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів привласнив викрадену ним банківську карту, на якій знаходились грошові кошти належні ОСОБА_7 . Після вказаного ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії 10.07.2023, маючи при собі привласнену банківську карту, попередньо знаючи пін-код від неї, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів в умовах воєнного стану направивися до магазину ТЦ «Гетьман», розташованого по пр. Михайла Грущевського, 97, м. Коломия, де в період часу з 06:56 години до 06:58 годин зняв грошові кошти на суму 8 800 гривень, тим самим викрав з банківської карти потерпілої грошові кошти на вищезазначену суму.
З урахуванням встановлених фактів ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 357 КК України (привласнення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів) та ч. 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану), про що останньому 26.07.2023 було повідомлено підозру.
За твердженням органу досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих правопорушень підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено ряд ризиків, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілу у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням наведених ризиків, а також тих обставин, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, має слабкі соціальні зв'язки, на шлях виправлення не став, слідчий вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , відсутні і відомості щодо неможливості перебування підозрюваного в умовах ізоляції.
2. Доводи сторони обвинувачення
Під час судового розгляду слідчий ОСОБА_5 клопотання підтримав з підстав зазначених у ньому, зазначивши, що підозрюваний на шлях не став і знову вчинив кримінальне правопорушення. Вважав, що менш суворий запобіжний захід належного впливу не матиме впливу на поведінку ОСОБА_4 , оскільки останній міцних соціальних зв'язків не має, офіційно не працевлаштований, постійно змінює місце свого проживання.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила його задовольнити, оскільки разі доведення винуватості ОСОБА_4 , йому загрожує реальна міра покарання, що у свою чергу створює вірогідні передумови для наявності підстав для уникнення відповідальності останнім.
3. Доводи сторони захисту
Підозрюваний ОСОБА_4 просив суд відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки потерпіла з власної ініціативи передала йому свою банківську карту та попросила зняти для неї гроші. Гроші він не крав, а просто не встиг віддати, а потерпіла з метою його шантажу написала на нього заяву в поліцію. Зазначив, що наміру уникати відповідальності немає, тим більше жодного злочину не вчиняв.
4. Оцінка та висновки слідчого судді
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
4.1. Щодо наявності обґрунтованої підозри
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У п. 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» ЄСПЛ вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
У судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі документи з метою встановлення причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (дата реєстрації провадження 14.07.2023) вбачається, що в період часу з 09.07.2023 по 10.07.2023 ОСОБА_4 викрав банківську картку для соціальних виплат, ка належить ОСОБА_7 , з якої 10.07.2023 зняв грошові кошти в сумі 8800 гривень;
- протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 17.07.2023, яка дала показання про те, що близько місяця з нею проживав ОСОБА_4 , який 10.07.2023 вийшов з її будинку і після того вона його більше не бачила. Коли ж вона поїхала до м. Коломия, щоб зняти гроші в банкоматі, то виявила зникнення своєї банківської карти, а подальшому з'ясувала, що з неї зникло 8800 гривень;
- роздруківка КБ «ПриватБанк», відповідно до змісту якої з карти потерпілої 10.07.2023 було знято 8800 гривень;
- протокол огляду від 15.07.2023, за змістом якого ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції банківську карту належну потерпілій;
- протокол огляду відеозапису від 17.07.2023, за змістом якого по пр. Михайла Грушевського, 97 біля банкомату з'являється ОСОБА_4 , дії якого дють підстави вважати, що він знімав грошові кошти.
З урахуванням обсягу зібраних під час досудового розслідування доказів, наведених вище органом досудового розслідування, 26.07.2023 ОСОБА_4 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України.
Дослідження цих доказів формує у слідчого судді внутрішнє переконання щодо причетності ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється органом досудового розслідування, а тому оголошена підозра є цілком обґрунтованою і такою, що ґрунтується на достатньому об'ємі доказів, зібраних під час проведення досудового розслідування. Таким чином висновки органу досудового розслідування не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.
Отже, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження. Отже вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу.
4.2. Щодо наявності ризиків
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;
- ризик незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, з огляду на таке.
Так, останній підозрюється у вчиненні в тому числі злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який є тяжким, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, який було вчинено підозрюваним під час відбування покарання з іспитовим строком за попереднім вироком, що у свою чергу виключає можливість повторного звільнення від відбування покарання, у разі ухвалення судом обвинувального вироку. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику переховування слідчий суддя також враховує ту обставину, що ОСОБА_4 міцних соціальних зав'язків, які б могли гарантувати присутність підозрюваного в межах територіальної громади Коломийського району, не має, оскільки не одружений, неповнолітніх утриманців не має, офіційно не працевлаштований, постійного або зареєстрованого місця проживання на території Коломийського району не має. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що підозрюваний у разі обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки достатні стримуючи фактори відсутні.
Ризик незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні.
Також обґрунтованим вважає слідчий суддя твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на потерпілу у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 певний час проживав за місцем проживання останньої, а відповідно обізнаний щодо її адреси та приблизного розпорядку дня, заперечує свою вину, відповідно не виключається ризик впливу з метою пом'якшення своєї відповідальності внаслідок зміни позиції потерпілої.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обґрунтованим вважає слідчий суддя і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, офіційних джерел доходу не має, нове кримінальне правопорушення вчинив під час відбування покарання за попереднім вироком, за яким звільнений від відбування покарання з іспитовим строком, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення саме злочинів проти власності, має непогашені судимості за попередніми вироками, неодноразово відбував реальні строки покарань. Причинами протиправних дій стало бажання отримати матеріальну вигоду, що викликає обґрунтовані побоювання щодо продовження вчинення протиправних дій в майбутньому. З урахуванням характеру інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя погоджується зі стороною обвинувачення щодо відсутності жодних стримуючих факторів, які б могли у достатній мірі запобігти продовженню протиправної діяльності, однією з цілей якої було отримання прибутку. Крім того факт вчинення нового правопорушення за наявності не відбутого покарання є безпосереднім свідченням схильності до вчинення протиправних дій.
4.3. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків та з'ясування можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
З урахуванням доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , характеру та обставин справи, дійшов висновку, що на теперішній час, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків. При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров'я підозрюваної не виключають можливості тримання під вартою.
За таких підстав клопотання слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить задовольнити.
4.4. Щодо розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
У клопотанні слідчий не просить застосувати до підозрюваного заставу, проте враховуючи вищезазначені правила КПК України слідчий суддя приходить до висновку, що відносно останнього необхідно визначити заставу як альтернативу до запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 4 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» №511-550/0/4-13 від 04.04.2013).
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Отже дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя з урахуванням майнового стану підозрюваного, характеру інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, доведених ризиків, вважає, що застава у мінімальних межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного є застава в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 80 520 гривень
Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки: прибувати за вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із м. Коломия без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України; утримуватися від спілкування з потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком не більше 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування до 24 вересня 2023 року.
?Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду.
?Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80 520 (вісімдесят тисяч п'ятсот двадцять) гривень.
Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Івано-Франківської області за реквізитами:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647; Банк отримувача ДКС України, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA 158201720355259002000002265; призначення платежу: застава по кримінальному провадженню №12022091180000744 від 29.10.2022, справа №346/3438/23 (1-кс/346/510/23) за ОСОБА_4 .
У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:
1) прибувати за вимогою до слідчого, прокурора або суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України;
5) утримуватися від спілкування з потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 2 (два) місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи для попереднього ув'язнення.
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого , прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: Людмила ВАЛІГУРСЬКА