Справа № 201/5220/22
Провадження № 1-кп/0182/525/2023
Іменем України
27.07.2023 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні на стадії судового розгляду в режимі відеоконференції в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області клопотання про продовження строків запобіжних заходів у кримінальному провадженні №12022041340000467 від 29.04.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чкалове Веселівського району Запорізької області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7
1.В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.
2.Прокурором заявлені клопотання про продовження строків дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою строком на два місяці, щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , кожного окремо, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, а саме ризик переховування від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останні обвинувачуються у скоєнні корисливих злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, вони повною мірою усвідомлюють невідворотність покарання і настання для них передбачених законом обмежень їх прав та свобод. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
3.Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою місця фактичного проживання, де мешкала його співмешканка, яка зараз виїхала.
4.Захисник адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію підзахисного посилаючись на зазначені обвинуваченим обставини та просив задовольнити його клопотання.
5.Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення заявленого прокурором клопотання, оскільки відсутні докази його винуватості та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання його сім'ї.
6.Захисник адвокат ОСОБА_7 заперечив проти задоволення заявленого прокурором клопотання та просив задовольнити заявлене обвинуваченим клопотання, пославшись на тривалий строк тримання під вартою.
7.Прокурор щодо заявлених стороною захисту клопотань про зміну запобіжних заходів на домашній арешт заперечив та підтримав раніше заявлені клопотання.
8.Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд вважає, що клопотання прокурора підлягають задоволенню з таких підстав.
9.Обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , кожному окремо, обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, які продовжувались, зокрема строком до 01 серпня 2023 року включно із можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10.Згідно з вимогами ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
11.Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
12.Суд звертає увагу на те, що положення кримінального процесуального законодавства не містять визначення «обґрунтована підозра», а тому під час розгляду даного виду клопотань, суд користується практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч.5 ст.9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
13.Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).
14.Суд, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінює надані йому докази не в контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про можливу причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
15.Суд, дійшов висновку про те, що повідомлені підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, не є вочевидь не обґрунтованими.
16.Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
17.Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: зокрема, переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
18.Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
19.Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
20.Щодо наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою, суд звертає увагу, що на теперішній час ризики, які були підставою для застосування, а в подальшому продовження запобіжного заходу обвинуваченим, на даний час не зменшились та продовжують існувати, а саме: п.1 ч.1 ст.177 КПК України - можливість обвинувачених переховуватися від суду з метою уникнення покарання, у разі доведеності їх вини у вчиненні інкримінованого їм злочину, який є особливо тяжким злочином; ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що останні можуть і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не мають постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, а також враховуючи їх репутацію.
21.Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.
22.Крім того, стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених доказів, які б на теперішній час унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою. Також суд враховує сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, їх соціальні зв'язки, стан здоров'я та відомості, які характеризують особи обвинувачених. Крім того, суду не відомі думки власників житла в яких обвинувачені просять визначити перебування їх під домашнім арештом.
23.Таким чином, враховуючи наведене суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, тому приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягають задоволенню та обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою на строк не більше ніж на два місяці, а в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів, слід відмовити.
24.Також судом не вбачаються підстави для зміни обраного раніше розміру застави.
Керуючись статтями 177, 182, 183, 331, 376, 371, 372 КПК України, суд
1.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, - задовольнити.
2. В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів - відмовити.
3.Продовжити щодо ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, до 26 вересня 2023 року включно, із можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 коп.
4.Продовжити щодо ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, до 26 вересня 2023 року включно, із можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 коп.
5.У разі внесення застави у розмірі визначеному ухвалою суду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, з дня внесення застави вважати особою стосовно якої обрано запобіжний захід у виді застави і відповідно до вимог ч.5 ст.194 КПК України на них, кожного окремо, покладаються наступні обов'язки:
- прибувати до суду у визначений час;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
6.Визначити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
7.Роз'яснити обвинуваченим та заставодавцю, кожного окремо, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава може бути звернута в дохід держави.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга на протязі п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1