Рішення від 03.05.2023 по справі 204/8827/22

Справа № 204/8827/22

Провадження № 2/204/650/23 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути заборгованість з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики у розмірі 15 494, 89 доларів США, з яких 15 216 доларів США - заборгованість за договором позики, 278,89 долари США - три відсотки річних. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що 24 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачці грошові кошти в еквіваленті 22 476 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладання Договору становило 626 574 гривні 71 копійка. У вказаному Договорі сторони також визначили графік повернення коштів відповідачкою позивачу та зобов'язання повернути всю суму коштів позивачу до 25 грудня 2022 року. Відповідно до визначеного графіку, відповідачка мала повернути позивачеві до 30 вересня 2020 року частину суми боргу у розмірі 100 00 (сто тисяч) гривень, а залишок суми позики повинна повертати частинами кожні три місяці. Повернення позики здійснюється в гривнях виходячи із розміру наданої суми позики в доларах США. Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором позики, про що свідчить відповідний запис у розписці та підпис відповідачки. Водночас, відповідачка свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконує, допускаючи неодноразові порушення встановленого сторонами графіку погашення заборгованості. Так, у період з 24 липня 2020 року по 22 листопада 2021 року відповідачкою було повернуто на користь позивача частину позики в загальному розмірі 200 010 грн., що еквівалентно 7 260 доларів США. Так, останній платіж в сумі 50 000 грн. (еквівалент 1881,5 дол. США) Відповідачка сплатила 22.11.2021 року, наступний платіж 22.02.2022 року, як і подальші платежі - кожні три місяці відповідно до умов договору, відповідачкою здійсненні не були. Таким чином, після 22 листопада 2021 року відповідачка взагалі припинила сплачувати заборгованість та повністю припинила контакти з Позивачем (на смс-повідомлення та телефонні дзвінки не відповідає). Таким чином, виходячи з положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, позивач отримав право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася несплаченою та сплати належних йому відсотків відповідно до чинного законодавства України. Позивачем 21.09.2022 року на адресу відповідачки було направлено вимогу про дострокове повернення коштів. Згідно інформації Укрпошти за номером відправлення 0315078402599 з 26.09.2022 року перебуває у точці видачі та не видане відповідачці. Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач має право нарахувати три відсотки річних на суму заборгованості. Оскільки відповідачка не виконує зобов'язання, встановлені договором позики, уникає спілкування з позивачем з приводу виконання своїх зобов'язань, позивач з метою захисту своїх порушених прав вимушений звернутися до суду.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, раніше представник ОСОБА_3 позовні вимоги просив задовольнити, посилаючись на обставини вказані у позові. Крім цього вказав, що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомила. Відзиву на позов не подала.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, по наступним підставам.

В судовому засіданні встановлено, що 24 липня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого вказано, що позикодавець передає позивальнику у позику грошові кошти в сумі 626574,71 грн, що еквівалентно 22 476 доларів США за курсом НБУ, встановлений на 24 липня 2020 року, а позивальник зобов'язується повернути у визначений цим договором строк та на визначених договором умовах. Позивальник зобов'язаний повернути всю суму позики в строк до 25 грудня 2022 року включно. Позичальник зобов'язаний повернути позику в гривнях в сумі еквівалентній 22 476 доларів США за курсом НБУ на дату повернення позики, або частини позики (а.с. 5).

24 липня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали розписку, відповідно до якої підтверджено факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 у позику грошових коштів у сумі 626 574,71 грн., що еквівалентно 22 476 доларів США за курсом НБУ, встановлений на 24 липня 2020 року (а.с. 6).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами 24 липня 2020 року був укладений саме договір позики грошей.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не тільки факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.ч.т1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Крім цього, Верховний суд України у постанові від 13 грудня 2017 року у справі №309/3458/14-ц від 1 грудня 2017 року, роз'яснив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

На підставі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, в якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона і на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі ж отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 січня 2019 року в справі №373/2054/16-ц. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №14-134цс18.

Позивач у позовній заяві просить стягнути заборгованість з ОСОБА_2 за договором позики у розмірі 15 216 доларів США.

Проте, суд не може повною мірою погодитися з такою позовною вимогою, оскільки згідно з п.5 договору позики позивальник ОСОБА_2 зобов'язана повернути позику у гривнях в сумі еквівалентній 22 476 доларам США за курсом НБУ на дату повернення позики, або частинами позики.

Отже, згідно з умовами цього договору грошові зобов'язання позичальника виражені в національній валюті України - гривні з визначенням грошового еквівалента - долара США. З тексту договору вбачається, що гроші були отримані у гривні, що також було підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Враховуючи, що умовами договору чітко передбачено надання грошей в позику в національній валюті України, сума заборгованості і підлягає стягненню у гривні з визначенням грошового еквівалента - долара США.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачкою не надано доказів повернення грошових коштів, суд приходить до висновку, що з відповідачки, яка не виконала взяті на себе зобов'язання, підлягає стягненню на користь позивача борг за договором позики від 24 липня 2020 року, який станом на 25 грудня 2022 року не сплачений, тобто на час закінчення визначеного договором строку, залишок заборгованості складає 426 564,71 грн., що еквівалентно 15 216 доларів США за курсом НБУ на дату укладання договору позики.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання з 22 лютого 2022 по 03 жовтня 2022 року (день подання позовної заяви).

Як зазначила в постанові від 16.01.2019 року (справа № 373/2054/16-ц) Велика Палата Верховного Суду , суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, надане з огляду на положення першої статті 1046 ЦК України , а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення грошових коштів у строки, розміри. та саме у тій валюті, яка визначена договором позиції, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України , то вона розширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, змін. чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, порушує можливість захисту майнового права та інтересів, які виникають при отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має бути збільшена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня прийняття рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки 3% річних з 22 лютого 2022 року (наступний день після граничного строку повернення грошових коштів) по 03 жовтня 2022 року (день направлення позовної заяви).

Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних за період з 22 лютого 2022 року по 03 жовтня 2022 року, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, у розмірі 7 818,41 грн., що еквівалентно 278,89 доларів США за курсом НБУ, на дату укладання цього договору.

За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним задовольнити частково позовні вимоги позивача та стягнути з відповідачки на користь позивача суму боргу у розмірі 426 564,71 грн., що еквівалентно 15 216 доларів США за курсом США на день укладання договору, 3% річних від простроченої суми у розмірі 7818,41 грн., що еквівалентно 278,89 доларів США.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 525, 526, 530, 625, 626, 629, 655, 656, 665 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 426 564,71 грн., що еквівалентно 15 216 доларів США за курсом США на день укладання договору, 3% річних від простроченої суми у розмірі 7818,41 грн., що еквівалентно 278,89 доларів США за курсом США на день укладання договору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Самсонова

Попередній документ
112476724
Наступний документ
112476726
Інформація про рішення:
№ рішення: 112476725
№ справи: 204/8827/22
Дата рішення: 03.05.2023
Дата публікації: 31.07.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Чечелівський районний суд міста Дніпра
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (03.05.2023)
Результат розгляду: заяву задоволено частково
Дата надходження: 20.10.2022
Предмет позову: про стягнення боргу
Розклад засідань:
20.02.2023 09:30 Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
20.03.2023 11:40 Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
03.05.2023 11:00 Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
26.07.2023 11:00 Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
22.09.2023 11:30 Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська