Справа № 212/1180/23
2/212/886/23
17 липня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
21 лютого 2023 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.11.2010 у розмірі 38 838,27 грн. станом на 19.01.2023.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 11.11.2010, при підписанні якої підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому у письмовій формі. Банком було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, а відповідачу було надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 30 000 грн. Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, в процесі користування кредитним рахунком своєчасно не надавав грошові кошти Банку для погашення заборгованості, у зв'язку з чим станом на 19.01.2023 утворилася заборгованість у розмірі 38 838,27 грн., яка складається з 31 862,89 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6 975,38 - заборгованість за простроченими відсотками. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 09 березня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд з викликом сторін, роз'яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.
30 березня 2023 року судовий розгляд було відкладено за клопотанням відповідача про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.
20 квітня 2023 року судовий розгляд відкладений за клопотанням відповідача до отримання витребуваних судом за його клопотанням доказів.
01 червня 2023 року судовий розгляд відкладений за клопотанням відповідача про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, а саме з доказами, які надійшли на виконання ухвали суду про витребування доказів.
19 червня 2023 року від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, у яких відповідач зазначає, що на підставі наданих Банком документів, ним був складений розрахунок суми відсотків за користування кредитними коштами згідно з умовами Договору від 11.11.2010. Внаслідок порушення з боку Банку умов Договору та неправомірної зміни (підвищення) відсоткової ставки, сума переплати становить 8 112,20 коп. Також, пояснив, що у зв'язку із введенням воєнного стану в країні він втратив роботу та звернувся до Банку про припинення нарахування відсотків та штрафних санкцій. Просив суд врахувати відсутність підписаного ним Договору про надання банківських послуг, підтвердження про ознайомлення ним зі змінами тарифів обслуговування кредитів з його особистим підписом, відсутність паспорту споживчого кредиту. Просить суд відмовити у задоволенні позову в сумі 38 838,27 грн. у зв'язку з форс-мажорними обставинами в Україні, які призвели до наявності у нього заборгованості, скасувати повністю нараховані відсотки в сумі 6 975,38 грн., відмовити у стягненні судового збору, прийняти розрахунок відсотків, розроблений відповідачем; зменшити загальну суму заборгованості на 8 112,20 грн. та у подальшому керуватися сумою заборгованості в розмірі 23 750,69 грн.; скасувати повністю або частково заборгованість за кредитом у сумі 23 750,69 або відтермінувати виплату заборгованості тіла кредиту протягом 36 місяців рівними частинами по 659,74 грн. без нарахування відсотків після офіційного припинення воєнного стану.
Ухвалою суду від 22 червня 2023 року розгляд справи відкладений через відсутність відомостей про отримання позивачем письмових заперечень відповідача та його розрахунку заборгованості.
17 липня 2023 року від позивача надійшли письмові заперечення щодо наданих відповідачем письмових пояснень. Банк зазначає, що Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами та правилами банківських послуг, що підтверджується його заявою від 11.11.2010. Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,9 % (34,8 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Відповідач надав власний розрахунок заборгованості, але він не має спеціальних знань та належної освіти в даній сфері для компетентного проведення розрахунку заборгованості за кредитом. Судово-бухгалтерська експертиза у справі не проводилася. Звертає увагу, що відповідач згідно виписки по рахунку до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, у позовній заяві просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача, заяв про відкладення судового розгляду не надав, скористався своїм правом на надання суду письмових пояснень у справі, явка представника позивача не визнавалася судом обов'язковою.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не з'явився, заяв про відкладення або розгляд справи за його відсутності не надавав, скористався своїм правом на надання суду письмових заперечень проти позовних вимог, явка відповідача не визнавалася судом обов'язковою.
Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 211 ЦПК України за наявними в ній доказами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 11.11.2010 з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 50).
Відповідач в анкеті-заяві підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Пам'яткою клієнта» і «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua? складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Ствердив, що ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідний з його умовами. Також підтвердив, що ознайомлений та згідний з «Умовами та правилами надання банківських послуг», за змінами у яких зобов'язався регулярно самостійно ознайомлюватися на сайті банку (а.с. 50 зворотній бік).
На виконання умов договору банк видав відповідачу наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 19.09.2014 з терміном дії до 09/18, № НОМЕР_2 від 28.07.2018 з терміном дії до 04/22, що підтверджується відповідною довідкою Банку (а.с. 49).
Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 за договором № б/н від 11.11.2010 підтверджується, що 09.12.2014 відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 700 грн., який 13.10.2017 збільшено до 2000 грн., 28.07.2018 збільшено кредитний ліміт до 20000 грн., 28.12.2018 кредитний ліміт збільшено до 25000 грн., 20.01.2022 збільшено кредитний ліміт до 30000 грн., 26.12.2022 кредитний ліміт зменшено до 0.00 грн. (а.с. 48).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що 11.11.2010 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Випискою по рахунку підтверджується, що ОСОБА_1 отримав та використовував кредитні кошти, розраховувався кредитними карточками при здійсненні покупок, знімав готівку в банкоматах, а також погашав заборгованість за кредитним договором, що свідчить про дії, спрямовані на виконання умов кредитного договору (а.с. 24-47).
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 11.11.2010, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 станом на 19.01.2023 вбачається, що така становить 38838,27 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 31862,89 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 6975,38 грн. (а.с. 7-23).
Разом з тим вищезазначеним розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 11.11.2010, який надано позивачем, підтверджується, що відповідачем також і сплачувалися кошти на погашення заборгованості за договором № б/н від 11.11.2010, зокрема, сплачено 157332,18 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту, 248,44 грн. - на погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту, 415,30 грн. - на погашення заборгованості за нарахованими відсотками, 113,00 грн. - на погашення заборгованості за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими простроченими відсотками за користування кредитним коштами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 11.11.2010, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку та витяг з «Тарифів Банку як невід'ємні частини кредитного договору.
У витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань і порядок нарахування її нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку та витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідач ознайомився та погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 11.11.2010 містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловила правову позицію про те, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що умовами кредитного договору № б/н від 11.11.2010 не передбачено порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, сторонами не погоджено розмір процентної ставки, відтак позовні вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 6975,38 грн. не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за тілом кредиту в сумі 31 862,89 грн. а також, у зв'язку з вищенаведеним, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення суми 6 975,38 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відносно доводів відповідача про форс-мажорні обставини, пов'язані із військовою агресією російської федерації проти України, як на підставу звільнення його від відповідальності за порушення договору та скасування заборгованості як за тілом кредиту, так і за простроченими відсотками, суд зазначає наступне.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався й наразі триває.
З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Торгово-промислова палата України вищевказаним листом підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами як для суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та /чи іншим зобов'язанням/обов'язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 158).
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.
Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання договору та військовими діями, що відповідачем, в свою чергу, не доведено.
При цьому, суд зважає на те, що станом на 24.02.2022 відповідач мав заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання ним умов Договору, у сумі 29 991,72 грн.
Відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання рішення на 36 місяців зі сплатою по 659,74 грн. без нарахування відсотків після офіційного припинення воєнного стану в Україні, посилаючись на введення воєнного стану, що спричинило призупинення дії трудового договору, вимушений переїзд та багато інших складних та непередбачуваних ситуацій (а.с. 146-150).
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введений в Україні воєнний стан.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим для виконання.
Згідно частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Зважаючи на введення в Україні воєнного стану, з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності, суд приходить до переконання про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення, оскільки існують виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим, отже виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу слід відстрочити на 12 місяців.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 201,68 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.11.2010 у розмірі 31 862 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят дві) гривні 89 коп. та судовий збір у розмірі 2 201 (дві тисячі двісті одна) гривні 68 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Відстрочити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2023 року у цивільній справі № 212/1180/23 на 12 місяців, а саме до 17 липня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 17 липня 2023 року.
Суддя: О. В. Колочко