Справа № 212/6922/22
2/212/414/23
18 липня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Голуб О.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м. Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
встановив:
13 грудня 2022 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із зазначеним позовом, який було уточнено 15.05.2023, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь 8590,08 грн. 02 коп. матеріальної шкоди, 20000 грн. 00 коп. моральної шкоди, відшкодування послуг транспортно-товарознавчого дослідження - 2500, 00 грн., вартість послуг поштового зв'язку - 112, 00 грн,, суму франшизи - суму 2 600, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 12 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона має в особистому користуванні автомобіль «Volkswagen T-Cross» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25.06.2021 ТСЦ 1248. 18.09.2022 року близько 18:02 год. водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем «Hyundai Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом на території паркувального майданчика супермаркету ТОВ «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг Покровський район, вул. Електрична, буд. 3А, допустив наїзд задньою правою частиною керованого ним автомобіля на передньою частиною автомобіля «Volkswagen T-Cross» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився у нерухомому положенні будучи припаркованим, без водія, чим порушив вимоги п.п.2.3 (б), 10.9 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний їй автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень, чим спричинено матеріальні збитки. Даний факт підтверджується постановою судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Козлов Д.О. від 12 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення - штрафу в сумі 850, 00 грн. на користь держави, у зв'язку з чим, ОСОБА_5 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, належний їй автомобіль «Volkswagen T-Cross» реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, їй був заподіяний матеріальний збиток на суму: 17 180, 16 грн., як вартість відновлювального ремонту, що підтверджується висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 116/22 по визначенню матеріального збитку від 05 жовтня 2022 року; 2500, 00 грн., як вартість послуг транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля «Volkswagen T-Cross»; 122, 00 грн., як вартість поштового зв'язку; 8590,08 грн., як вартість втрати товарної вартості відповідно до висновку експерта аркуш №9, згідно з ремонтною калькуляцією №116/22. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 , на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди була застрахована власником транспортного засобу в страховій компанії ПрАТ СК "ПЗУ Україна", страховий поліс №210640512, складений 20.08.2022 року, та який діяв з 20.08.2022 року по 19.08.2023 року. Умови якого, згідно п.4 «Страхова сума на одного потерпілого», складають страховий ліміт: за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 320 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн., розмір франшизи складає - 2600 грн. Після настання дорожньо-транспортної пригоди нею було направлено повідомлення про пригоду за участю її автомобіля «Volkswagen T-Cross» реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Hyundai Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким на момент дорожньо-транспортної пригоди керував водій ОСОБА_5 , до ПрАТ СК "ПЗУ Україна", та заява про страхове відшкодування. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна», їй було відшкодовано матеріальний збиток в сумі - 4 889, 47 грн. З метою встановлення суми завданого збитку, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вона звернулась до судового експерта Рейнюк О.В., який провів огляд пошкодженого автомобіля, у присутності ОСОБА_5 , на предмет встановлення суми відновлювальних робіт. Відповідно до висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 116/22 по визначенню матеріального збитку від 05 жовтня 2022 року, вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «Volkswagen T-Cross» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , складає: 17 180, 16 гривень, з яких: вартість ремонтних робіт - 1989,00 гривень; вартість матеріалів - 2269,53 гривень; вартість замінених деталей - 4331,55 гривень; втрата товарної вартості - 8590,08 гривень.
Крім того їй відповідачем ОСОБА_5 , заподіяно і моральної шкоди, тому що в результаті переживань за пошкоджений автомобіль вона знаходилась і знаходиться в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, що переросла в моральні страждання, так як вона все своє життя накопичувала заощадження, щоб купити саме новий автомобіль з автосалону, а після покупки вказаного автомобіля, бережно до нього ставилась, слідкувала за його зовнішнім виглядом, так як автомобіль повністю новий та на момент ДТП мав тільки 8847 км. Стан морального дискомфорту гнітить її тривалий період часу. Все це вплинуло на її відносини і нормальні життєві зв'язки з членами родини, сусідами, знайомими. За весь цей час відповідач жодного разу не спробував зробити яку-небудь матеріальну допомогу у відновленні належного їй автомобіля, не поцікавився її станом, а тільки його пригнічував своєю поведінкою під час огляду пошкодженого транспортного засобу, сміявся з неї, ображав її. Зазначені негативні наслідки дорожньо-транспортної пригоди є тривалими й істотними для неї, тому моральну шкоду вона оцінює в 20 000, 00 грн. Крім того, нею було сплачено 2500 гривень 00 копійок експерту автотоварознавцю за проведення дослідження, 122 гривень 00 копійок за користування поштовими послугами та 12000 гривень 00 копійок за професійну правничу допомогу.
Всього загальна вартість матеріальної та моральної шкоди, вартості послуг поштового зв'язку, вартості послуг судового експерта транспортно-товарознавця по визначенню матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, сплата франшизи, «Volkswagen T-Cross» реєстраційний номер НОМЕР_1 складає: 45 812 грн. 08 коп.
Ухвалою суду від 28 грудня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому, позов просив задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення коштів за послуги поштового зв'язку 112,00 грн., суму франшизи - 2600,00 грн., моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн. та судові витрати на розсуд суду. В іншій частині позову просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Постановою судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Козлова Д.О. на ОСОБА_5 12 жовтня 2022 року було накладене адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у виді штрафу у сумі 850 гривень 00 копійок в дохід держави.
Згідно Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №116/22 від 05.10.2022 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen T-Cross» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , складає 17 180,16 гривень.
За проведення автотоварознавчого дослідження позивачем сплачено 2500 грн. 00 коп. За користування поштовими послугами сума збитку складає 112 грн. 00 коп.
Страховою компанією Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» позивачу сплачено страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Volkswagen T-Cross» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 4 889, 47 грн.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст.12, ч. 1 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. З урахуванням пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила), якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.
Виняток із цього правила передбачено частинами третьою, п'ятою статті 1187 ЦК України, відповідно до яких особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядчик тощо), звільняється від обов'язку відшкодування майнової шкоди, завданої транспортним засобом у випадках незаконного заволодіння автомобілем третьою особою, завдання майнової шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої особи. Вказані випадки повинні бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінального провадження, якими встановлено обставину незаконного заволодіння третьою особою транспортним засобом; іншими матеріалами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілої особи), про що обов'язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідний правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі №754/1108/15-ц (провадження № 61-20780св18).
У зв'язку із викладеним, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів різниці між відшкодованою страховою компанією частини матеріального збитку та повним розміром збитку у розмірі 305168 грн. 02 коп. доведеними достатніми доказами, тому вони підлягають задоволенню, шляхом стягнення з належного відповідача, а саме ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 22.1ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно положень ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 4ст. 1187 ЦК України передбачає, що якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Щодо стягнення на користь позивача 2500 грн. 00 коп. витрат за проведення автотоварознавчої експертизи та вартості послуг поштового зв'язку в розмірі 112,00 грн., то в цій частині позов підлягає задоволенню, в розумінні ст.ст.1166,1187 ЦК України.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню, а саме шляхом стягнення з ОСОБА_5 за втрату товарної вартості транспортного засобу «Volkswagen T-Cross» - у 8590,08 грн., відшкодування послуг транспортно-товарознавчого дослідження - суму 2500,00 грн., вартість послуг поштового зв'язку - суму 112, 00 грн., суму франшизи - суму 2 600, 00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно п. 3Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пункти 2,3 ч. 2ст. 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частиною 3ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Що в свою чергу також кореспондується із роз'ясненнями, що містяться у п.9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
За загальним правилом особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, тому поряд із компенсацією матеріальної шкоди позивач має право на компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов'язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов'язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Можливою є, зокрема грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом'якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.
Так, постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області встановлено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини доказуванню не підлягають. Таким чином, суд приходить до висновку, що вина відповідача ОСОБА_5 , у скоєній ДТП під час якої було пошкоджено автомобіль належний позивачеві, повністю підтверджується належними доказами.
Суд погоджується із доводами позивача, що внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу вона зазнала страждання та стрес, які викликані пошкодженням майна та необхідністю вирішення питань щодо його відновлення.
Отже, враховуючи вказані обставини, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд задовольняє вимогу про стягнення моральної шкоди та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_5 , на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. 00 коп. Зазначений розмір відшкодування є достатнім для розумного задоволення потреби позивача і не призводить до його збагачення, при встановлених обставинах становитиме достатню справедливу сатисфакцію.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивачем ОСОБА_3 02.02.2023 був укладений Договір про надання правової допомоги з адвокатом Ільчук Д.Ю. Відповідно до п.3.1.4. Договору, клієнт зобов'язаний оплачувати юридичну допомогу у відповідності до домовленостей досягнутих при перемовах, або у відповідності до додатків до даного Договору.
Разом з тим, ані позивачем, ані адвокатом Ільчуком Д.Ю. не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених саме позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 гривень, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за втрату товарної вартості транспортного засобу "Volkswagen Т-Сross" реєстраційний номер НОМЕР_1 суму в розмірі 8590 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 як відшкодування моральної шкоди - суму 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 як відшкодування послуг транспортно-товарознавчого дослідження - суму 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 як вартість послуг поштового зв'язку - суму 112 (сто дванадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 як суму франшизи - суму 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 25 липня 2023 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт