№ 201/1795/23
провадження 2/201/1273/2023
26 липня 2023 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем - Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
ОСОБА_1 13 лютого 2023 року звернувся до суду з позовом до відповідача
КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради про стягнення матеріальної і моральної шкоди, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові та в судовому засіданні посиласся на те, що 19 жовтня 2019 року йому була в передбаченому законом порядку встановлена 2 група інвалідності. На початку лютого місяця 2021 року позивачу стало відомо, що разом з актом МСЕК про встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності по захворюванню, пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ повинна бути надана довідка про ступінь втрати працездатності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015року.
16 лютого 2021 року позивач звернувся з письмовою заявою до Голови міжрайонної Новомосковської медико-соціальної експертної комісії (є структурним підрозділом КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради»), в якій наполягав у відповідності до вимог закону, просив на підставі акту огляду МСЕК № 1552 від 11 листопада 2019 року про встановлення другої групи інвалідності пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ надати позивачу Довідку про результат визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (форма № 158/0). 02 березня 2021 року позивач отримав письмову відповідь з відмовою в отриманні вказаної довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках: форма №158/0.
14 червня 2021 року позивач особисто звернувся з письмовою заявою про захист порушених прав до керівника Новомосковської окружної прокуратури на неправомірні дії по відношенню до позивача з боку Голови міжрайонної Новомосковської медико-соціальної експертної комісії. 25 червня 202І року на адресу позивача надійшов лист-відповідь (04/62-78- 21) від Новомосковської окружної прокуратури в якому роз'яснювалось, що у зв'язку з набранням з 26 жовтня 2014 року чинності Закону України «Про прокуратуру», здійснення функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина з боку органів виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури не передбачено.
31 липня 2021 року позивач звернувся з письмовою заявою про усунення порушення закону та відновлення прав інваліда на отримання передбаченого пунктом 1.11. наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях» довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (форма № 158/0) до Міністерства охорони здоров'я України.
24 вересня 2021 року (через два місяці з порушенням терміну надання відповіді визначеного Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 394/96-ВР ), позивачу надійшла відповідь (03-06-/Л- 11758/9899-зв від 24 вересня 2021 року) від Міністерства охорони здоров'я України, в якій позивачу рекомендовано вчинити дії, які не передбачені законодавчими, нормативними документами України.
Отже, всі зусилля покладені позивачем для врегулювання спору по захисту і відновленню законних прав, тривале листування з органом, який вчинив порушення, Комунальний заклад «Обласний клінічний центі медико-соціальної експертизи» ДОР (КЗ «ОКЦ МСЕ» ДОР), органами виконавчої влади, органами прокуратури бажаного результату не принесли.
Позивач вимушений був звертатися до суду. 23 серпня 2022 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд пі справі № 160/7984/22 виніс рішення, в якому позовну заяву ОСОБА_1 до КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково: визнати протиправними дії Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови ОСОБА_1 у надані довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрат професійної працездатності у відсотках (158/0), яка викладена у листі від 02 березня 2021 року, № 46. Це рішення набрало законної сили 27 жовтня 2022 року після рішення апеляційної інстанції.
Протиправними діями КЗ «Обласний клінічне центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради по відношенню до позивача нанесені значні матеріальні збитки, а саме: У відповідності до порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 1 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 призначається виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції 20 кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлені інвалідності II групи.
Друга група інвалідності позивачу була встановлена в жовтні 2019 року. Прожитковий мінімум в жовтні 2019 року в Україні складав 2007 грн. X 200 крат = 401 400 гривень. Таким чином протиправні дії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР нанесли позивачу значні матеріальні збитки в сумі 401 400 гривень. На протязі трьох років і до теперішнього часу позивач позбавлений можливості використовувати на якісне лікування передбачені законе кошти.
Окрім того, неправомірними діями Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради позивачу також завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, психологічному напруженні, розчаруванні та незручності, що виникли внаслідок порушення неправомірними діями КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР, прав позивача, які позивач зазнав внаслідок протиправних дій, розуміння того, що при щорічному загостренні захворювання позивач не може придбати якісні ліки та якісне лікування, тобто позбавлення можливості використовувати призначені законом кошти в сумі 401 400 гривень для створення належних умов лікування та життя. У відповідності до закону кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав протиправними, злочинними діями. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 1 200 000 гривень.
Отже, протиправні дій відповідача встановлені рішенням суду. Вказану довідку на підставі цього рішення в примусовому порядку через виконавчу службу позивач таки отримав, але лише в лютому 2023 року. Тобто позивач не зміг тоді своєчасно скористатися наданим державою правом інваліду другої групи отримати кошти на лікування та додаткові витрати. Таким чином позивачу завдана матеріальна шкода. Ця матеріальна шкода повинна відшкодовуватися повністю. Позивачу завдана значна моральна шкода. Вважає, що вказану шкоду повинен відшкодовувати відповідач в повному обсязі в межах своєї відповідальності і моральну шкоду, просив стягнути всю вказану шкоду в заявленому розмірі згідно його розрахунку, задовольнивши позов у повному обсязі.
Представник відповідача Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надали відзив, зазначивши, що було звернення позивача, вказану довідку надали йому ще в 2019 році, позовні вимоги не доведені і безпідставні, протиправних дій не вчиняли, будь-якої шкоди позивачу не завдавали. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача і представника відповідача, з'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що 19 жовтня 2019 року позивачу ОСОБА_1 була в передбаченому законом порядку встановлена 2 група інвалідності. В лютому 2021 року позивачу стало відомо, що разом з актом МСЕК про встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності по захворюванню пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ повинна бути надана довідка про ступінь втрати працездатності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
16 лютого 2021 року позивач звернувся з письмовою заявою до голови міжрайонної Новомосковської медико-соціальної експертної комісії (є структурним підрозділом Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради»), в якій просив голову міжрайонної Новомосковської медико-соціальної експертної комісії на підставі акту огляду МСЕК № 1552 від 11 листопада 2019 року про встановлення другої групи інвалідності пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ та у відповідності пункту 1.11. Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико- соціальних експертних комісіях» надати позивачу Довідку про результат визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (форма № 158/0).
Але КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради - Новомосковська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради лише надав відповідь; 02 березня 2021 року позивач отримав письмову відповідь з відмовою в отриманні довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках: форма №158/0.
14 червня 2021 року позивач особисто звернувся з письмовою заявою про захист порушених прав до керівника Новомосковської окружної прокуратури на неправомірні дії по відношенню до позивача з боку голови міжрайонної Новомосковської медико-соціальної експертної комісії, відповідача. 25 червня 202І року на адресу позивача надійшов лист-відповідь (04/62-78- 21) від Новомосковської окружної прокуратури з відмовою та роз'ясненням, що здійснення функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина з боку органів виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури не передбачено.
31 липня 2021 року позивач звернувся з письмовою заявою про усунення порушення закону та відновлення прав інваліда на отримання передбаченого пунктом 1.11. наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях» довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (форма № 158/0) до Міністерства охорони здоров'я України.
24 вересня 2021 року (через два місяці з порушенням терміну надання відповіді визначеного Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 394/96-ВР ), позивачу надійшла відповідь (03-06-/Л- 11758/9899-зв від 24 вересня 2021 року) від Міністерства охорони здоров'я України, в якій позивачу рекомендовано вчинити дії, не передбачені законодавчими нормами України.
Позивач вимушений був звертатися до суду. 23 серпня 2022 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд пі справі № 160/7984/22 виніс рішення, в якому позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково: визнати протиправними дії Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови ОСОБА_1 у надані довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрат професійної працездатності у відсотках (158/0), яка викладена у листі від 02 березня 2021 року, № 46. Це рішення набрало законної сили 27 жовтня 2022 року після рішення апеляційної інстанції.
Таким чином, вказаним рішенням встановлено, протиправними діями Комунального закладу «Обласний клінічне центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради по відношенню до позивача нанесені значні матеріальні збитки, а саме: у відповідності до порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 1 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 призначається виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції 200 кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлені інвалідності II групи.
Друга група інвалідності позивачу була встановлена в жовтні 2019 року. Прожитковий мінімум в жовтні 2019 року в Україні складав 2007 грн. X 200 крат = 401 400 гривень. Таким чином протиправні дії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР нанесли значні матеріальні збитки в сумі 401 400гривень позивачу. На протязі трьох років і до теперішнього часу позивач позбавлений можливості використовувати на якісне лікування передбачені законе кошти.
Окрім того, неправомірними діями Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, позивачу також завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, психологічному напруженні, розчаруванні та незручності, що виникли внаслідок порушення неправомірними діями КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, прав позивача, які позивач зазнав внаслідок протиправних дій, розуміння того, що при щорічному загостренні захворювання позивач не може придбати якісні ліки та якісне лікування, тобто позбавлення можливості використовувати призначені законом кошти в сумі 401 400 гривень для створення належних умов лікування та життя.
У відповідності до закону, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав злочинними діями. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 1 200 000 гривень.
Позовна заява подана особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої етапі 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції Закону № 2443-У-ІІІ від 22 травня 2018 року » (інвалід другої групи по захворюванню пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ.)
Отже, протиправні дій відповідача встановлені рішенням суду. Вказану довідку на підставі цього рішення в примусовому порядку через виконавчу службу позивач таки отримав, але лише в лютому 2023 року. Тобто позивач не зміг тоді своєчасно скористатися наданим державою правом інваліду другої групи отримати кошти на лікування та додаткові витрати. Таким чином позивачу завдана матеріальна шкода. Ця матеріальна шкода повинна відшкодовуватися повністю. Позивачу завдана значна моральна шкода. Вважає, що вказану шкоду повинен відшкодовувати відповідач в повному обсязі в межах своєї відповідальності і моральну шкоду, просив стягнути всю вказану шкоду в заявленому розмірі згідно його розрахунку, задовольнивши позов у повному обсязі.
Таким чином, в добровільному порядку питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В судовому засіданні з пояснень сторін, наданих документів і доказів встановлено, що дійсно 19 жовтня 2019 року йому була в передбаченому законом порядку встановлена 2 група інвалідності. На початку лютого 2021 року позивачу стало відомо, що разом з актом МСЕК про встановлення позивачу II- групи інвалідності по захворюванню пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ повинна бути надана довідка про ступінь втрати працездатності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
16 лютого 2021 року позивач звернувся з письмовою заявою до голови міжрайонної Новомосковської медико-соціальної експертної комісії (Новомосковська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія не юридична особа в реєстрі Єдиного державного реєстр юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зареєстрована і є структурним підрозділом Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради»), в якій наполягав у відповідності до вимог Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», наказ Міністерства охорони здоров'я України № 420 від 05 червня 2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» за наявності у позивача наслідків, спричинених захворюванням пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, просив голову міжрайонної Новомосковської медико-соціальної експертної комісії на підставі акту огляду МСЕК № 1552 від 11 листопада 2019 року про встановлення другої групи інвалідності пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ та у відповідності пункту 1.11. Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико- соціальних експертних комісіях» надати позивачу довідку про результат визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (форма № 158/0).
Але орган державної влади, в даному випадку Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради Новомосковська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія Комунального закладу. «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, який покликаний захищати права та законні інтереси інвалідів у сфері Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюванню, які спричинили втрату працездатності», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 420 від 05 червня 2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико- соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форми первинної облікової документації, що використовується в медико- соціальних експертних комісіях», 02 березня 2021 року позивач отримав письмову відповідь, де було порушене чинне законодавство і відмовлено безпідставно в отриманні довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках: форма №158/0.
14 червня 2021 року позивач особисто звернувся з письмовою заявою про захист порушених прав до керівника Новомосковської окружної прокуратури на неправомірні дії по відношенню до позивача з боку Голови міжрайонної Новомосковської медико-соціальної експертної комісії.
25 червня 202І року на адресу позивача надійшов лист-відповідь (04/62-78- 21) від Новомосковської окружної прокуратури в якому роз'яснювалось, що у зв'язку з набранням з 26 жовтня 2014 року чинності Закону України «Про прокуратуру», здійснення функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина з боку органів виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури не передбачено.
Опираючись на п. 22, розділу 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1542), яке відповідно до покладених на нього завдань забезпечує контроль у відповідності до законодавства України проведення, медико-соціальної експертизи втрати працездатності та надання реабілітаційної допомоги населенню, 31 липня 2021 року позивач звернувся з письмовою заявою про усунення порушення закону та відновлення прав інваліда на отримання передбаченого пунктом 1.11. наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях» довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (форма № 158/0) до Міністерства охорони здоров'я України.
24 вересня 2021 року (через два місяці з порушенням терміну надання відповіді визначеного Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 394/96-ВР), позивачу надійшла відповідь (03-06-/Л- 11758/9899-зв від 24 вересня 2021 року) від Міністерства охорони здоров'я України, в якій замість захисту законних інтересів інваліда та відновлення прав позивача, усунення порушення власного наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико- соціальних експертних комісіях», позивачу рекомендовано вчинити дії які не передбачені жодними законодавчими, нормативними документами України.
Всі зусилля покладені позивачем для врегулювання спору по захисту і відновленню законних прав, тривале листування з органом, який вчинив порушення, Комунальний заклад «Обласний клінічний центі медико-соціальної експертизи» ДОР (КЗ «ОКЦ МСЕ» ДОР), органами виконавчої влади, органами прокуратури бажаного результату не принесли.
Позивач вимушений був звертатися до суду. 23 серпня 2022 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд пі справі № 160/7984/22 виніс рішення, в якому позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, (код ЄДРПОУ 13428538), місце знаходження: пл. Соборна, 14, м. Дніпро, 49005) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково: визнати протиправними дії Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови ОСОБА_1 у надані довідки про результати визначення застрахованої особи ступеня втрат професійної працездатності у відсотках (158/0), яка викладена у листі від 02 березня 2021 року, № 46. Це рішення набрало законної сили 27 жовтня 2022 року після рішення апеляційної інстанції.
Згідно ч. 4 і 5 ст. 82 ЦПК України «Підстави звільнення від доказування» 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже, протиправні дій відповідача встановлені рішенням суду. Вказану довідку на підставі цього рішення в примусовому порядку через виконавчу службу позивач таки отримав, але лише в лютому 2023 року. Тобто позивач не зміг тоді своєчасно скористатися наданим державою правом інваліду другої групи отримати кошти на лікування та додаткові витрати. Таким чином позивачу завдана матеріальна шкода. Ця матеріальна шкода повинна відшкодовуватися повністю.
Таким чином, протиправними діями Комунального закладу «Обласний клінічне центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради по відношенню до позивача нанесені значні матеріальні збитки, а саме: у відповідності до порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 1 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 призначається виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції 20 кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлені інвалідності II групи.
Друга група інвалідності позивачу була встановлена в жовтні 2019 року. Прожитковий мінімум в жовтні 2019 року в Україні складав 2007 грн. X 200 крат = 401 400 гривень. Отже, протиправні дії КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР нанесли позивачу значні матеріальні збитки в сумі 401 400 гривень.
На протязі трьох років і до теперішнього часу позивач позбавлений можливості використовувати на якісне лікування передбачені законе кошти.
Окрім того, неправомірними діями Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, позивачу також завдана моральна шкода.
Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
В адміністративному позові до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради відшкодування шкоди позивачем не були заявлені.
У відповідності до Законодавства України такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності із ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування,
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру та обсягу заподіяних Позивачу моральних та фізичних страждань.
Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - ..Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, психологічному напруженні, розчаруванні та незручності, що виникли внаслідок порушення неправомірними діями КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, прав позивача, які позивач зазнав внаслідок протиправних дій, розуміння того, що при щорічному загостренні захворювання позивач не може придбати якісні ліки та якісне лікування, тобто позбавлення можливості використовувати призначені законом кошти в сумі 401 400 гривень для створення належних умов лікування та життя. Відповідач в добровільному (поза судовому) порядку, відмовилися компенсувати всі спричинені збитки, матеріальну шкоду. Відповідач свідомо, безпідставно проігнорував обґрунтовані вимоги позивача, з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений звернутись до суду із даним позовом. На час позивач вимушений був відмовитись від звичного способу життя, він не мав можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною і друзями. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; сам факт перенесення інвалідності викликало не лише фізичну, але й душевну біль і завдало душевної травми; особиста вимушена бездіяльність та безпомічність також спричиняли моральні страждання позивачу, оскільки за складом характеру і стилем життя позивач активна людина, відношення відповідач до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає в повному обсязі своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З викладеного видно, що позивачам неправомірними діями завдавача шкоди - відповідача завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. Суд вважає можливим задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди в не повному обсязі заявлених вимог, а частково.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача частково задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору по закону.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що сторони в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могли б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги не визнання відповідачем позовних вимог в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 в відшкодування матеріальної шкоди 401 400 грн. і 50 000 грн. моральної шкоди, а всього 451 400 грн., стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 2 147 грн. 20 коп., в задоволенні решти позовних вимог стосовно моральної шкоди слід відмовити.
Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 15, 16, 18, 22, 23, 526, 530, 1166, 1167 ЦК України, Законами України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюванню, які спричинили втрату працездатності», наказом Міністерства охорони здоров'я України № 420 від 05 червня 2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико- соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форми первинної облікової документації, що використовується в медико- соціальних експертних комісіях», Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 1 жовтня 2015 року, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 в відшкодування матеріальної шкоди 401 400 грн. і 50 000 грн. моральної шкоди, а всього 451 400 грн..
Стягнути з Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради на користь держави судовий збір в сумі 2 147 грн. 20 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Повний текст рішення складено 26 липня 2023 року.
Суддя -