26 липня 2023 року м. Житомир справа № 240/11125/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обгрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки він станом на 1 січня 1993 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки, що підтверджується довідками Лугинської селищної ради. Також, зазначає, що спірний період навчався у Луцькому державному педагогічному інституті, на вихідні та канікули приїжджав додому, проходив практику тут. Крім того, факт проживання у зоні підтверджується посвідченням потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно поданих документів, станом на 1 січня 1993 року позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 3 місяці, що не дає права на зниження пенсійного віку. До страхового стажу не враховано період навчання, оскільки період навчання перетинається з військовою службою та роботою.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позов не надіслало.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
В матеріалах справи міститься копія посвідчення 3 категорії Серії НОМЕР_1 громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов"язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 році. Посвідчення видане позивачу 19.03.1993 Волинською облдержадміністрацією.
22.12.2022 у віці 54 роки позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, за результатами якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.12.2022 №063550004200. Відмова мотивована тим, що документами підтверджено, що станом на 01.01.1993 відпрацював (проживав) 01р. 03м. До страхового стажу не враховано період навчання, оскільки період навчання перетинається з військовою службою та роботою. Необхідно надати уточнюючу довідку про період, форму навчання та реорганізацію навчального закладу. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796 відсутнє, оскільки не виконана умова проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало позивачу повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 03.01.2023, у якій зазначено, що документально не підтверджено період проживання (роботи) станом на 1 січня 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років.
Позивач вважає протиправною відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 9 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.7.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Загальні умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Зокрема, право на пенсію за віком, чоловіки набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу - не менше 29 років.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Частиною 1 ст. 55 статті Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Отже, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років, необхідний страховий стаж повинен становити не менше 23 років. Від 29 років необхідного страхового стажу передбаченого ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV віднімається 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Приписами п. 2 ч.1 ст. 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років .
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Судом встановлено, що 22.12.2022, у зв'язку з досягненням 54-річного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За наслідками розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.12.2022 №063550004200. Відмова мотивована тим, що документами підтверджено, що станом на 01.01.1993 відпрацював (проживав) 01р. 03м. До страхового стажу не враховано період навчання, оскільки період навчання перетинається з військовою службою та роботою. Необхідно надати уточнюючу довідку про період , форму навчання та реорганізацію навчального закладу. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796 відсутнє, оскільки не виконана умова проживання у зоні відчуження станом на 01.01.1993 не менше 3-х років.
Вважаючи протиправним таке рішення, позивач вказує на те, що він станом на 1 січня 1993 він проживав у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки, що підтверджується довідками Лугинської селищної ради. Також, зазначає, що спірний період навчався у Луцькому державному педагогічному інституті, на вихідні та канікули приїжджав додому, проходив практику тут. Крім того, факт проживання у зоні підтверджується посвідченням потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд не погоджується з доводами позивача, та водночас, погоджується з доводами відповідача, з огляду на таке.
Спірним у даній справі є питання встановлення або спростування факту проживання (роботи) позивача станом на 1 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки, відповідно і наявності права на зменшення пенсійного віку на 6 років.
Відповідно до довідок Лугинської селищної ради Житомирської області від 24.10.2022 № 683 та від 21.03.2023 №221 позивач з 26.04.1986 по 29.08.1986, з 05.07.1993 по 28.08.1995 був зареєстрований та постійно проживав у с.Великий Дивлин, Коростенського (Лугинського) району, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а з 30.08.1986 по 26.06.1987 та з 10.06.1989 по 04.07.1993 проживав без реєстрації у с.Великий Дивлин.
Відповідно до довідки Лугинської селищної ради Житомирської області від 08.12.2022 №2647 позивач проживав та був зареєстрований у населеному пункті, який відносяться до зони гарантованого добровільного відселення з 23.08.1995 по 02.10.1996, з 04.10.1996 по даний час.
Відповідно до довідки від 14.12.2022 № 452, виданою Кремненським ліцеєм Луганської селищної ради, та довідкою від 12.12.2022 № 01-09/317, виданою Великодивлинською гімназією Луганської селищної ради позивач працював в с.Великий Дивлин з 02.09.1991 по 27.07.1992, з 06.09.1992 по 05.12.1992.
Разом з тим, відповідно до записів у трудовій книжці, позивач з 01.09.1986 був зарахований студентом першого курсу історичного факультету Луцького педуніверситету.
З 29.06.1987 по 09.06.1989 проходив військову службу.
З 14.06.1989 зарахований студентом другого курсу історичного факультету до Луцького педуніверситету.
15.08.1993 відрахований , у зв"язку з закінченням інституту.
Згідно змісту позовної заяви, позивач навчався на денній формі навчання, про що він сам вказує.
Отже, навчаючись на денній формі навчання, позивач фізично не міг постійно проживати у с.Великий Дивлин, що відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення. м.Луцьк не відноситься до зон радіоактивного забруднення. Відтак, період навчання не враховується, оскільки норма статті 55 Закону чітко передбачає проживання/працю у відповідній зоні.
Періодичні приїзди на вихідні та канікули додому, про що зазначає позивач, не є підтвердження факту постійного проживання у відповідній зоні, з огляду на що суд відхиляє такі доводи.
Період проходження військової служби також не підтверджує факту проживання у вказаний період позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.
Щодо довідки №221 від 21.03.2023, виданої Лугинською селищною радою Житомирської області про те, що з 30.08.1986 по 26.06.1987 та з 10.06.1989 по 04.07.1993 позивач проживав без реєстрації у с.Великий Дивлин, то вона не приймається судом як належний доказ так як суперечить даним трудової книжки, яка є основним документом. Крім того, у даній довідці селищна рада не зазначила про те, що проживання без реєстрації у вказаний період мало постійний характер.
Враховуючи викладене, позивачем не підтверджено період його постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення.
Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 01.05.2023 справа №240/27887/22.
Щодо доводів позивача про те, що факт проживання його у зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується посвідченням потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд зазначає таке.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з положеннями пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи");
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами п.3 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною 1 статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 у справі №398/494/17, №336/6218/16-а.
Згідно з положеннями ст. 65 Закону №796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом №796-ХІІ чітко визначено, що саме посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія посвідчення 3 категорії Серії НОМЕР_1 громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов"язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 році. Посвідчення видане позивачу 19.03.1993 Волинською облдержадміністрацією.
Отже, вказане посвідчення не відноситься до посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" та лише підтверджує факт проживання позивача у відповідній зоні у 1986 році, а не станом на 01.01.1993.
Крім того, у посвідченні зазначено, що пред"явник цього посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які постійно працюють чи працювали, або проживають чи проживали на територіях зон безумовного (обов"язкового) та гарантованого (добровільного) відселення.
Форма посвідчення затверджена постановою КМ УРСР від 18.06.1991 №44.
Постановою КМ УРСР від 18.06.1991 №44 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Затверджено зразки посвідчень особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, з вкладишами до них.
Відповідно до п.3 Порядку громадянам, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 - 1990 роках і серія Б - громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає на територіях безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення. Такі посвідчення видаються за місцем проживання на підставі довідки за формою додатку № 4.
В свою чергу форма додатку №4 передбачала надання відомостей про те, що особа постійно працює і проживає на території зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення в конкретному населеному пункті області. Додаткових умов, як-то проживання не менше як 3 роки станом на 01.01.1993, для видачі посвідчення такого зразка не було передбачено.
У розділі компенсації та пільги громадянам віднесеним до категорії 3, які мають посвідчення серії Б (потерпілі від чорнобильської катастрофи, які постійно працюють чи працювали, або проживають чи проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення), відсутня інформація про те, такі особи мають право на зменшення пенсійного віку для виходу на пенсію.
В той же час, право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, працювали або проживали визначену кількість років у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення та мають визначений страховий стаж.
Відтак, посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов"язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 р., категорія 3, серія Б не є доказом проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років станом на 01.01.1993.
Крім того, на момент видачі позивачу посвідчення у 1993 була чинною постанова КМУ від 25.08.1992 № 501 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п.3 якої передбачено Потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Згідно затвердженої форми зразка посвідчення, що міститься у додатку до вказаного порядку, таким особам видавалося посвідчення 3 категорії сері Б ", зеленого кольору ""ПОСВІДЧЕННЯ громадянина (громадянки), який (яка) потерпів (ла) від Чорнобильської катастрофи ". Примітка: для осіб, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони постійно проживали на день аварії або на 1 січня 1993 р. у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні добровільного відселення - не менше трьох років.
Отже, станом на момент видачі позивачу посвідчення необхідною умової для його видачі було проживання (роботи) не менше 3-х років. при цьому, таким особам видається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Такий бланк посвідчення як посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов"язкового) та гарантованого добровільного відселення у 19__р., категорія 3, серія Б у вказаному порядку відсутній.
Таким чином суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що наявність у нього такого посвідчення надає безумовне право на зменшення пенсійного віку.
Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про непідтвердження позивачем факту постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на зменшення пенсійного віку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні умови, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Решта доводів сторін не спростосвують висновків суду у справі.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що він діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом, а тому позов безпідставний та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003. ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1,Суми,Сумська область, 40009. ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос