Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 липня 2023 року Справа №200/9222/20-а
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву
ОСОБА_1
про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення суду
у справі № 200/9222/20-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України
Донецької області
про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6) про визнання протиправними дії щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії за віком, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за віком.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6) про визнання протиправними дії щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії за віком, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за віком задовольний повністю.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду 08.07.2021 року Селидівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зобов'язане поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2014 року на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та сплатити заборгованість за весь період.
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року та зобов'язання вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року.
В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що необхідність у звернення до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України зумовлена тим, що відповідачем всупереч вимог рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року не поновлено нарахування та виплату пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Сторони до судового засідання по справі не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом частини 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Із зазначено вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина “судового процесу” для цілей статті 6.
Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Обставини невиконання суб'єктом владних повноважень рішення суду, зокрема, в частині поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2014 року на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та сплатити заборгованість за весь період свідчить про порушення відповідачем охоронюваного інтересу позивача та можливість використання позивачем правового механізму ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до норм частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного суду України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, зобов'язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України по справі № 200/9222/20-а.
На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року у адміністративній справі № 200/9222/20-а - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що підлягають у непоновленні нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2014 року на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та сплатити заборгованість за весь період.
Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2014 року на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та сплатити заборгованість за весь період.
Ухвала, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Давиденко Т.В.