Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 липня 2023 року Справа№200/2958/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку розміру його пенсії з порушенням вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та щодо неврахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періодів роботи: з 21.08.1992 року по 15.02.1993 року, з 16.02.1993 року по 13.03.1993 року, з 17.03.1993 року по 16.09.1993 року, з 25.05.2005 року по 06.04.2006 року, з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити йому перерахунок пенсії з 17.04.2023 року відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періоди роботи: з 21.08.1992 року по 15.02.1993 року, з 16.02.1993 року по 13.03.1993 року, з 17.03.1993 року по 16.09.1993 року, з 25.05.2005 року по 06.04.2006 року, з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року.
Позов обґрунтовував тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах (по списку № 1), яка йому призначена з 17.04.2023 року.
На адвокатський запит відповідач листом повідомив, що до його пільгового стажу не зарахований період роботи з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року, що складає 2 роки 9 місяців 8 днів, через відсутність довідки, що підтверджує пільговий характер роботи.
Крім того, до листа був доданий розрахунок стажу, з якого вбачається, що до пільгового стажу також не зараховані періоди (про які відповідач не написав): з 21.08.1992 року по 15.02.1993 року, з 16.02.1993 року по 13.03.1993 року, з 17.03.1993 року по 16.09.1993 року, з 25.05.2005 року по 06.04.2006 року, з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року.
Такі дії позивач вважав протиправними, оскільки пільговий характер його роботи підтверджений записами, що містяться в трудовій книжці, та іншими документами, які він подавав до органу Пенсійного фонду України, в тому числі уточнюючими довідками.
Таке незарахування призвело до розрахунку розміру його пенсії без застосування положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з розрахунком відповідача стаж роботи позивача за Списком №1 з повним робочим днем під землею складає 13 років 3 місяці.
Тоді як за даними позивача із зарахуванням спірних періодів, а саме: + 2 роки 9 місяців 8 днів (що не враховані, але про які повідомлено відповідачем про їх неврахування) + 2 роки 9 місяців 6 днів (що не враховані та про які не повідомлено відповідачем), - пільговий стаж становить 18 років 9 місяців 14 днів, у зв'язку з чим позивач має право на розрахунок розміру його пенсії у відповідності із ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які не були застосовані відповідачем.
Вважаючи свої пенсійні права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивач перебуває у нього на обліку з 17.04.2023 року як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями, страховий стаж заявника склав 27 років 04 місяці 16 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 15 років 00 місяців 7 днів.
Щодо періоду роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», то з індивідуальних відомостей про застраховану особу - позивача (форма ОК-5) встановлено, що за ці періоди роботи страхові внески (єдиний внесок) не сплачувалися.
Щодо зобов'язання зробити перерахунок пенсії на підставі положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням періоду роботи з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року, то, виходячи з положень ст. 1 цього Закону, його дія поширюється на працівників, які працювали на роботах, що віднесені до Списку № 1 і були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день. Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 22.07.2020 року по теперішній час позивач переведений на посаду начальника зміни. Вважав, що така посада не передбачає зайнятість повний робочий та не відноситься до Списку № 1 (підрозділ 1 розділу І), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461. Тому відмовляючи у перерахунку позивачу пенсії відповідно до норм Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» управління діяло у межах та у спосіб, що визначені законом.
На день звернення за перерахунком пенсії, на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу було встановлено, що стаж позивача на підземних роботах складає 15 років 7 днів, з них за Списком № 1 - 15 років 7 днів; пільговий стаж (шахтарі), що дає право на розрахунок на підставі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», - 00 років 00 місяців 00 днів замість необхідних 15-ти років, передбачених цим Законом.
Просив в задоволенні позову відмовити.
26.07.2023 року відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначав, наступне.
21.04.2023 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності, що передбачений постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, - 17.04.2023 року позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.01.2021 року набрали чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України, якими передбачено подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб щокварталу (замість щомісяця); строки подання такої звітності (податкового розрахунку) встановлено Податковим кодексом України - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Враховуючи зазначене, дані про страховий стаж за відповідний квартал будуть відображені в реєстрі не раніше середини наступного кварталу.
На підставі вказаних змін, 05.05.2023 року позивачу проведено масовий перерахунок у зв'язку зі сплатою страхових внесків; 23.05.2023 року проведено масовий перерахунок у зв'язку з уточненням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, з якого призначено пенсію; 06.07.2023 року проведено перерахунок пенсії у зв'язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі (ЕПС) з 17.04.2023 року.
Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992 року по 15.02.1993 року, з 16.02.1993 року по 13.03.1993 року, з 17.03.1993 року по 16.09.1993 року, то Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області в добровільному порядку зараховано до пільгового стажу відповідно до спусків в шахту періоди роботи з 21.08.1992 року по 15.02.1993 року, з 16.02.1993 року по 13.03.1993 року, з 17.03.1993 року по 16.09.1993 року, відповідно до довідки від 15.02.2023 року №1-149 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, без урахування учбової відпустки.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 25.05.2005 року по 06.04.2006 року, то в добровільному порядку зараховано до пільгового стажу період роботи з 25.05.2005 року по 16.06.2005 року та з 22.06.2005 року по 06.04.2006 року відповідно до довідки від 28.02.2023 року №80 та трудової книжки позивача. Період з 17.06.2005 року по 21.06.2005 року не зарахований до пільгового стажу, оскільки в цей період позивач не працював.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 24.06.2020 року по 21.07.2020 року, то до заяви про призначення пенсії позивачем не була надана довідка, уточнююча пільговий характер роботи за цей період роботи. Зазначені обставини унеможливлюють зарахування цього періоду до пільгового стажу роботи позивача.
Додатково повідомлено, що рішень про не зарахування спірних періодів роботи не приймалося.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1), яка йому призначена вказаним органом Пенсійного фонду України з 17.04.2023 року.
Вказані обставини підтверджуються рішенням від 02.05.2023 року № 057250005103 про призначення пенсії.
Як пояснив відповідач, вказане рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
При вирішенні питання про призначення пенсії вказаним органом Пенсійного фонду України до пільгового стажу позивача не були зараховані всі спірні періоди:
- з 21.08.1992 року по 15.02.1993 року, з 16.02.1993 року по 13.03.1993 року, з 17.03.1993 року по 16.09.1993 року, з 25.05.2005 року по 06.04.2006 року. Пояснення причин їх незарахування ні позивачу, ні суду не надано, крім періоду з 17.06.2005 року по 21.06.2005 року - цей період не зарахований тому, що протягом нього позивач не працював;
- з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) позивача було встановлено, що за ці періоди роботи страхові внески (єдиний внесок) не сплачені;
- з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року, через ненадання довідки, що підтверджує пільговий характер роботи позивача.
Крім того, до страхового стажу не був зарахований період роботи позивача з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року через несплату страхових внесків.
Рішення про незарахування цих періодів не приймалося.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.06.2023 року № 7550/02-16 на запит адвоката позивача повідомлено, що період роботи позивача з 01.07.2010 року по 31.05.2014 року зараховано до пільгового стажу за Списком №1 відповідно до даних про «спеціальний стаж», що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (оскільки відсутня пільгова довідка).
Цим же листом повідомлено, що до пільгового стажу не враховано період роботи з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року, що складає 2 роки 9 місяців 8 днів, через відсутність довідки, що підтверджує пільговий характер роботи, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637. Згідно з даними про «спеціальний стаж», наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, період роботи з липня 2020 року відображений з кодом підстави для обліку спеціального стажу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що унеможливлює зарахування даного періоду роботи до пільгового стажу за списком №1. Таким чином, з 17.04.2023 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 цього Закону з урахуванням страхового стажу, який складає 27 років 4 місяці 13 днів, стажу роботи за Списком №1 - 13 років 3 місяці.
До вказаного листа доданий розрахунок стажу позивача станом на 19.06.2023 року (форма РС-право), який підтверджує факт незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача спірних періодів, про які йдеться в позові.
Судом також встановлено, що після виникнення спірних правовідносин, подачі позивачем позову до суду та відкриття судом провадження в даній адміністративній справі відповідачем в добровільному порядку до пільгового стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1, з повним робочим днем під землею) зараховані наступні періоди: з 21.08.1992 року по 16.01.1993 року, з 17.03.1993 року по 16.09.1993 року, з 25.05.2005 року по 16.06.2005 року та з 22.06.2005 року по 06.04.2006 року.
Незарахованими до такого стажу залишилися наступні спірні періоди:
- з 17.01.1993 року по 16.03.1993 року;
- з 17.06.2005 року по 21.06.2005 року, оскільки в цей період позивач не працював;
- з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки за цей період не сплачені страхові внески (єдиний внесок);
- з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року, через ненадання довідки, що підтверджує пільговий характер роботи позивача.
Незарахованим до страхового стажу залишився період роботи позивача з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року через несплату страхових внесків (єдиного внеску).
Вказані обставини підтверджуються розрахунком стажу станом на 25.07.2023 року (форма РС-право), згідно з яким на час призначення пенсії страховий стаж позивача складав 27 років 04 місяці 16 днів, стаж роботи позивача на підземних роботах повний робочий день по списку № 1 - 15 років 7 днів.
У зв'язку з цим відбулося уточненням даних в електронній пенсійній справі позивача, і рішенням відповідача від 11.07.2023 року №057250005103 позивачу проведено перерахунок пенсії з часу її призначення.
При цьому розрахунок розміру пенсії позивача з дня її призначення (як і при призначенні пенсії) проведений без застосування положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періодів роботи з 21.08.1992 року по 16.01.1993 року, з 17.03.1993 року по 16.09.1993 року, з 25.05.2005 року по 16.06.2005 року та з 22.06.2005 року по 06.04.2006 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 з повним робочим днем під землею зазначені періоди роботи.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № І-р/2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. ХІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону.
Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Щодо незарахування спірного періодів роботи позивача з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року до пільгового стажу через несплату страхових внесків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування)
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (до 01.01.2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Обов'язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.ч. 6 та 12 ст. 20) та обов'язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.
Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - заявника (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 року в справі № 805/3362/17-а, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, орган Пенсійного фонду України неправомірно не врахував такі правові висновки Верховного Суду, що призвело до порушення пенсійних прав позивача.
З огляду на це посилання відповідача на відсутність сплати страхових внесків (єдиного внеску) є безпідставними.
Щодо спірного періоду з 17.01.1993 року по 16.03.1993 року
В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться наступні записи:
- з 09.09.1992 року по 15.02.1993 року - працював підземним електрослюсарем (записи №№ 4 та 5);
- з 16.02.1993 року по 13.03.1993 року - працював підземним електрослюсарем (записи №№ 6,7);
(14.03.1993 року по 16.03.1993 року - записи відсутні, позивач не працював);
- з 17.03.1993 року по 16.09.1993 року - працював учнем підземного гірничим робітником очисного забою та гірничим робітником очисного забою на ділянці по видобутку вугілля (записи №№ 8 - 10).
З самої назви та безпосередньо з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Записи, що містяться в трудовій книжці про роботу позивача у вказаний період, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день, зайнятість на підземних роботах. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цього періоду, в трудовій книжці не міститься.
В трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, що віднесені до відповідного списку, що не потребувало надання уточнюючих довідок про пільговий характер роботи.
Проте позивачем додатково надавалися довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, в яких зазначалося про роботу позивача повний робочий день на підземних роботах, а також зазначалися дані атестації робочого місця позивача.
Отже, орган Пенсійного фонду України помилкового не зарахував період роботи позивача з 17.01.1993 року по 13.03.1993 року (а не по 16.03.1993 року, як помилково вважав позивач) до пільгового стажу, чим порушив пенсійні права позивача.
Щодо спірного періоду з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року
Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 позивач з 11.07.2018 року прийнятий майстром гірничим з повним робочим днем на підземних роботах в ТОВ «Шахтобудівельна компанія», а 22.07.2020 року переведений начальником зміни (на цій же ділянці роботи).
Записи, що містяться в трудовій книжці про роботу позивача у вказаний період, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день, зайнятість на підземних роботах. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цього періоду, в трудовій книжці не міститься.
В трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, що віднесені до відповідного списку, що не потребувало надання уточнюючих довідок про пільговий характер роботи.
Посилання відповідача на те, що посада начальника зміни не передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461, є безпідставними, оскільки суперечать зазначеному Списку, до розд. І якого («Гірничі роботи) внесені:
- підрозд. 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розд. І якого («Гірничі роботи). Внесені працівники: - зайняті повний робочий день на підземних роботах; - які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо).
- підрозд. 2 «Підземні роботи на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд». Внесені працівники, зайняті на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд.
Отже, орган Пенсійного фонду України помилкового не зарахував період роботи позивача з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року до пільгового стажу, посилаючись на відсутність довідки, що підтверджує пільговий характер роботи, та зазначені ним обставини.
Проте спірні періоди з 14.03.1993 року по 16.03.1993 року та з 17.06.2005 року по 21.06.2005 року відповідачем правомірно не зараховані до пільгового стажу позивача, оскільки з трудової книжки позивача та з довідок від 15.02.2023 року №1-149, від 28.02.2023 року №80 (довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній) вбачається, що в зазначені періоди позивач не працював. З огляду на це позовні вимоги, що стосуються цих періодів задоволенню не підлягають.
Щодо застосування ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічні положення в аналогічних редакціях містяться в ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Так, ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
З матеріалів справи (в тому числі з трудової книжки позивача, відповідних довідок, пенсійної справи, рішення про призначення пенсії) вбачається, що позивач належав до працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
При цьому, виходячи з поданих доказів та з урахуванням спірних періодів, які неправомірно не зараховані до пільгового стажу, позивач відпрацював на таких підземних роботах з повним робочим днем понад 15 років.
Отже, на позивача поширювалися положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з огляду на що орган Пенсійного фонду України зобов'язаний був при розрахунку пенсії позивача застосувати положення абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Незастосування таких положень призвело до заниження розміру пенсії позивача, що порушило його пенсійні права.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом часткового задоволення позову шляхом, який обрано судом та гарантував би повне їх відновлення (з урахуванням виходу за межі позовних вимог, ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому відповідно до наведених процесуальних вимог судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 858,88 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Решта судового збору в сумі 214,72 грн. такому стягненню не підлягає, оскільки вона зайве сплачена за подання даного позову в електронній формі. Разом з тим такий судовий збір може бути повернутий позивачу з бюджету за його заявою (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
При обчисленні розміру судового збору судом враховані положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до пільгового стажу роботи по списку № 1 з повним робочим днем під землею періодів його роботи з 17.01.1993 року по 13.03.1993 року, з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року, до страхового стажу та пільгового стажу роботи по списку № 1 з повним робочим днем під землею періоду його роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незастосування до пенсії ОСОБА_1 положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: до пільгового стажу роботи по списку № 1 з повним робочим днем під землею періодів його роботи з 17.01.1993 року по 13.03.1993 року, з 24.06.2020 року по 31.03.2023 року, до страхового стажу та пільгового стажу роботи по списку № 1 з повним робочим днем під землею періоду його роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року - з часу призначення пенсії, тобто з 17.04.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з часу її призначення, тобто з 17.04.2023 року, та виплатити йому у зв'язку з цим її недоотриману частину.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 27 липня 2023 року.
Суддя Т.В. Логойда