Справа № 346/2604/23
Провадження № 2/346/1130/23
27 липня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі: судді П'ятковського В.І.,
за участю секретаря Кривюк Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
Представник позивачки звернувшись в суд із даним позовом, посилається на те, що 14 лютого 2003 року сторони зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Нижньовербізької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 6.
В шлюбі у них народилися двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час досягла повноліття та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що спільне життя між подружжям не склалося, між ними відсутня взаємоповага, розуміння. Зазначає, що відповідач зловживає алкогольними напоями. Будучи в стані алкогольного сп'яніння наносив дружині побої. Також перестав фінансово забезпечувати сім'ю. Не приділяє належної уваги вихованню дітей.
Вказує, що така поведінка відповідача має місце тривалий час та негативно впливає на психічний стан позивачки та дітей, приносить їм душевні страждання, психічні травми. Вважає, що шлюб між сторонами існує лише формально, між ними відсутнє нормальне спілкування. Змінювати свою поведінку та відношення до дружини відповідач не бажає.
Вважає, що дальше продовження шлюбних відносин та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та дітей сторін.
Просить шлюб між сторонами розірвати, неповнолітнього сина залишити проживати з матір'ю, після розірвання шлюбу повернути позивачці дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Позивачка в судове засідання не з'явилася, її представник адвокат Ілюк подала заяву про розгляд справи в її та позивачки відсутності, позовні вимоги з вказаних підстав підтримала.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, його представник адвокат Гринів, 13 липня 2023 року, з пропуском визначеного законом строку, подала відзив на позовну заяву в якому вказала, що відповідач заперечує щодо розірвання шлюбу. Вказує, що відповідач докладає максимум зусиль для збереження шлюбу, та врегулювання відносин з дружиною. Бажає зберегти шлюб, оскільки у подружжя є спільні діти, які повинні жити в повноцінній родині. Вважає, що підстав для розірвання шлюбу немає, а всі проблемні питання мають вирішуватися подружжям спільно на засадах рівності.
Тому просить надати подружжю термін для примирення строком шість місяців, у зв'язку із чим провадження зупинити, а розгляд справи проводити у відсутності відповідача та його представника.
Представник позивачки 14 липня 2023 року подала до суду заяву в якій зазначила, що посилання представника відповідача на те, що останній вживає заходів для налагодження відносин та збереження шлюбу не відповідають дійсності. Так з моменту відкриття провадження по справі, по день судового розгляду відповідачем не здійснено будь яких дій для примирення. Натомість ОСОБА_7 в телефонній письмовій переписці 17 травня 2023 року, в мережі "Вайбер" та "Вотсап" грубо ображає дружину та дітей нецензурною лайкою, погрожує їм розправою, принижує їх людьку гідність. На підтвердження цього долучила до матеріалів справи скріншоти таких переписок. У зв'язку із цим позивачка категорично заперечує щодо надання подружжю строку для примирення, оскільки поведінка відповідача є неприйнятною, порушує встановлені в суспільстві норми моралі, а збереження шлюбу суперечить її інтересам.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Згідно із висновками Врховного суду викладеними у постанові від 30 травня 2019 року № 442/6319-16-ц системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Беручи до уваги те, що представник відповідача не обґрунтовувала необхідність надання строку на примирення подружжя, не надано будь-яких доказів вжиття відповідачем заходів для примирення та налагодження відносин, а також враховуючи надані представником позивачки докази неналежної поведінки ОСОБА_7 по відношенню до дружини та дітей, зокрема образи які він висловлює в адресу останніх, що свідчить про повну відсутність у відповідача поваги та любові до дружини і дітей та вказує на його низький рівень моральних засад як чоловіка і батька, тому за таких обставин дальше збереження подружніх відносин суперечатиме будь-яким цінностям суспільства.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що оскільки шлюб між сторонами носить формальний характер, дальше перебування у шлюбі суперечить інтересам позивачки і вона наполягає на його розірванні то позов слід задовольнити з поверненням позивачці дошлюбного прізвища « ОСОБА_6 », оскільки це право, передбачено ст. 113 СК України.
Згідно з правилами ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч.1 ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Зважаючи на те, що неповнолітній син сторін досяг чотирнадцятирічного віку, він вправі сам визначати з ким із батьків бажає проживати, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного та ст.ст. 104-105, 110, 112-113, 160, 161 СК України, керуючись ст.ст. 247 ч. 2, 265, 268, 274-279, 354 ЦПК України суд,
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 14 лютого 2003 року у виконавчому комітеті Нижньовербізької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 6 - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя П'ятковський В. І.