Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа №521/2329/22
провадження №51-4511 ск23
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду(далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши касаційну скаргузахисника ОСОБА_4 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голиця Болградського району Одеської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК,
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 286 КК у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вказаний вирок місцевого суду - без змін.
Судами встановлено, що ОСОБА_5 23 вересня 2021 року близько 15:30, керуючи транспортним засобом марки «Богдан А-09201», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. І. Рабіна зі сторони
вул. М. Малиновського у напрямку вул. Ак. Філатова, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу навпроти буд. №2 по вул. І. Рабіна в Малиновському районі м. Одеси, в порушення п. п. 2.3б, 18.4 Правил дорожнього руху був не уважний та не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух, виїхавши на пішохідний перехід де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав пішохідний перехід справа наліво, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник вказує про те, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували конкретні обставини справи, дані про особу засудженого та наявність обставин, які пом'якшують покарання, що давало цим судам підстави призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказані обставини, на переконання сторони захисту, призвели до призначення ОСОБА_5 надто суворого та несправедливого покарання.
Мотиви суду
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК України).
Як регламентовано ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як видно з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 здійснено з додержанням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Колегія суддів звертає увагу на те, що фактично аргументи касаційної скарги в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого зводяться до незгоди захисника із незастосуванням судами до ОСОБА_5 положень ст. 69 КК. Такі доводи касаційної скарги є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Відповідно до ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Тобто призначення покарання, нижчого від найнижчої межі може мати місце в разі встановлення судами наявності таких кількох (щонайменше двох) пом'якшуючих обставин, які обов'язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально - караного діяння.
Таких обставин у цьому кримінальному провадженні суди не становили і захисник у касаційній скарзі не наводить.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, під час призначення покарання ОСОБА_5 суд врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є нетяжким, дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, думку потерпілого та його представника, які просили призначити ОСОБА_5 найменше покарання. Обставиною, що пом'якшує покарання визнано щире каяття.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, і дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання в мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, однак при цьому суд не встановив підстав для застосування до засудженого положень ст. 69 КК.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 27 квітня 2023 року, враховуючи всі обставини справи, дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо можливості пом'якшення покарання і застосування положень ст. 69 КК України та залишив рішення місцевого суду без змін.
З такими висновками погоджується і колегія суддів Касаційного кримінального суду. Доводи касаційної скарги не містять даних про порушення судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді провадження в частині призначення покарання норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
На переконання колегії суддів, таке покарання є співмірним характеру протиправних дій, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів та не сприймається як явно несправедливе для досягнення мети покарання.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Ураховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3