ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.07.2023Справа №910/6902/23
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства Фірма "Юнікс Трейд Ко"
до Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича
про стягнення 103 657,47 грн.,
У травні 2023 року Приватне підприємство Фірма "Юнікс Трейд Ко" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича про стягнення 103 657,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство Фірма "Юнікс Трейд Ко" стверджує, що на виконання своїх зобов'язань за Договором поставки №621/21 від 06.12.2021 поставило Фізичній особі-підприємцю Хрущу Олександру Юрійовичу згідно видаткової накладної №0053597 від 19.01.2022 товар вартістю 48 339,34 грн., в той час відповідачем не було оплачено поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього виник борг у вказаній сумі.
Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором поставки №621/21 від 06.12.2021, Приватне підприємство Фірма "Юнікс Трейд Ко" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича штрафу у розмірі 14 501,80 грн., 3% річних у розмірі 1 815,71 грн., пені у розмірі 25 096,73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 903,89 грн., нарахованих за період з 24.01.2022 по 25.04.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 (постановленою після усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 05.05.2023) відкрито провадження у справі №910/6902/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвала суду від 08.05.2023 була надіслана Фізичній особі-підприємцю Хрущу Олександру Юрійовичу 09.05.2023 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02154, м. Київ, бульвар Шамо Ігоря, буд. 20, корпус 1, кв. 151), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.
Однак, поштове відправлення з трек-номером 0105494422499 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 19.05.20233 у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 17.05.2023 на відповідному конверті.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення Фізичній особі-підприємцю Хрущу Олександру Юрійовичу ухвали суду від 08.05.2023 є 17.05.2023 (день проставлення у довідці відділення поштового зв'язку відмітки про причини повернення поштового відправлення).
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі №910/6902/23 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Фізична особа-підприємець Хрущ Олександр Юрійович був вправі подати відзив на позов у строк до 01.06.2023 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
06.12.2021 між Приватним підприємством Фірма "Юнікс Трейд Ко" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Хрущем Олександром Юрійовичем (покупець) укладено Договір поставки №621/21 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти зі складу ППФ "Юнікс Трейд Ко" запасні частини, автохімію, мастила та супутні товари для автомобілів тощо окремими партіями в асортименті (за номенклатурою), у кількості, за цінами та у строки, що остаточно погоджуються сторонами відповідно до рахунків або накладних (перелік на поставку), які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти та оплатити товар.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що факт здійснення постачання партії товару фіксується накладною, актом звіряння взаєморозрахунків, розпискою, гарантійним листом, квитанцією, декларацією про відправку товару перевізником або іншими документами, що свідчать про отримання товару покупцем. У випадку не підписання, неповернення протягом 10 робочих днів покупцем підписаної накладної постачальнику накладна вважається підтвердженою покупцем, товар - прийнятим покупцем без претензій та накладна підлягає оплаті відповідно до умов договору.
У пункті 4.5 Договору сторонами було погоджено, що покупець зобов'язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару, залежно від умов її оплати, наступним чином:
4.5.1 при поставці товару із 100%-передплатою - відповідно до виставленого постачальником рахунка для оплати за умови надходження всієї суми на банківський рахунок постачальника до відпуску товару за накладною;
4.5.2 при поставці з оплатою "за фактом отримання товару" (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) - протягом 3 банківських днів з моменту прийняття покупцем зазначеної партії на суму, вказану у накладній.
Пунктом 8.3 Договору визначено, що у випадку несплати у встановлені строки чи сплати не в повному розмірі платежів, передбачених даним договором, сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
У разі якщо прострочення платежу триватиме більше 30 календарних днів, постачальник матиме право, окрім суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 30 відсотків від простроченої суми. Сплата штрафу не призупиняє нарахування пені, яка буде нараховуватись до повного розрахунку покупця. Сторони погодились, що строк позовної давності по нарахуванню пені складає 3 роки (п. 8.8 Договору).
Згідно п. 8.9 Договору нарахування штрафних санкцій за даним договором припиняється в момент повного виконання винною стороною своїх зобов'язань за даним договором. Сторони погодились, що строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій встановлюється протягом 3 років.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 включно (п. 10.1 Договору).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати поставленого за видатковою накладною №0053597 від 19.01.2022 товару, у зв'язку з чим у Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича наявний борг перед Приватним підприємством Фірма "Юнікс Трейд Ко" у розмірі 48 339,34 грн. Крім того, Приватне підприємство Фірма "Юнікс Трейд Ко" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича штрафу у розмірі 14 501,80 грн., 3% річних у розмірі 1 815,71 грн., пені у розмірі 25 096,73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 903,89 грн., нарахованих за період з 24.01.2022 по 25.04.2023.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у рахунках-фактури та видаткових накладних.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Із наявної в матеріалах справи видаткової накладної №0053597 від 19.01.2022 вбачається, що Приватним підприємством Фірма "Юнікс Трейд Ко" було поставлено Фізичній особі-підприємцю Хрущу Олександру Юрійовичу товар вартістю 48 339,34 грн.
Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін. Зокрема, видаткова накладна №0053597 від 19.01.2022 підписана безпосередньо самим Хрущем Олександром Юрійовичем.
Отже, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 48 339,34 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару, залежно від умов її оплати, наступним чином:
4.5.1 при поставці товару із 100%-передплатою - відповідно до виставленого постачальником рахунка для оплати за умови надходження всієї суми на банківський рахунок постачальника до відпуску товару за накладною;
4.5.2 при поставці з оплатою "за фактом отримання товару" (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) - протягом 3 банківських днів з моменту прийняття покупцем зазначеної партії на суму, вказану у накладній.
Із аналізу вказаних умов Договору вбачається, що сторонами було погоджено, що оплата товару покупцем може відбуватись на умовах: 1) 100% попередньої оплати товару; 2) на умовах відтермінування платежу на 3 банківських дня з дати поставки товару.
Оскільки товар за видатковою накладною №0053597 від 19.01.2022 поставлявся позивачем без одержання від відповідача повної попередньої оплати за товар, в той час як строк розрахунків в накладній №0053597 від 19.01.2022 не зазначений, то суд приходить до висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню погоджені сторонами у п. 4.5.2 Договору умови оплати товару, тобто протягом 3 банківських днів з моменту прийняття покупцем партії товару.
Визначення поняття "банківський день" наявне у п.п. 6 п. 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою Правління Національного банку України №514 від 03.12.2003, згідного якого це робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Тобто банківський день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити поставлений за видатковою накладною №0053597 від 19.01.2022 товар до 24.01.2022 включно.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів сплати Фізичною особою-підприємцем Хрущем Олександром Юрійовичем Приватному підприємству Фірма "Юнікс Трейд Ко" коштів у розмірі 48 339,34 грн. станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України наявність та розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару, у зв'язку з чим позовна вимога Приватного підприємства Фірма "Юнікс Трейд Ко" про стягнення боргу у розмірі 48 339,34 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, Приватне підприємство Фірма "Юнікс Трейд Ко" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича штрафу у розмірі 14 501,80 грн., 3% річних у розмірі 1 815,71 грн., пені у розмірі 25 096,73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 903,89 грн., нарахованих за період з 24.01.2022 по 25.04.2023.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Фізична особа-підприємець Хрущ Олександр Юрійович не навів обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.3 Договору визначено, що у випадку несплати у встановлені строки чи сплати не в повному розмірі платежів, передбачених даним договором, сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку, Приватним підприємством Фірма "Юнікс Трейд Ко" нараховується Фізичній особі-підприємцю Хрущу Олександру Юрійовичу пеня та 3% річних за період з 24.01.2022 по 25.04.2023, тобто датою початку нарахування пені є останній день виконання зобов'язання (дата, в яку товар мав бути оплачений та це вважалось би належним виконанням грошового зобов'язання).
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, початком для нарахування пені та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеної судом дати, з якої є правомірним нарахування пені, - 25.01.2022, та визначеної позивачем дати, до якої підлягає нарахування пені, - 25.04.2023, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Фізичній особі-підприємцю Хрущу Олександру Юрійовичу пені у розмірі 25 070,24 грн.
За приписами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно п. 8.8 Договору у разі якщо прострочення платежу триватиме більше 30 календарних днів, постачальник матиме право, окрім суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 30 відсотків від простроченої суми.
Отже, здійснивши перерахунок 30% від вартості товару, оплата якого була прострочена більш як на 30 календарних днів, - 48 339,34 грн., суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу розмірі 14 501,80 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірними договорами є правомірною.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом враховано, що позивачем нараховуються інфляційні втрати на суму боргу за період з лютого 2022 року по березень 2023 року.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних (за період з 25.01.2022 по 25.04.2023) та інфляційних втрат (за період з 01.02.2022 по 31.03.2023) у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича 3% річних у розмірі 1 811,73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 903,89 грн.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Так, судом враховано, що сума простроченого боргу складає 48 339,34 грн., в той час як загальний розмір неустойки, нарахований відповідачу, становить 39 572,04 грн. (14 501,80 грн. штрафу + 25 070,24 грн. пені), тобто розмір штрафних санкцій становить понад 80% від суми самого боргу. Водночас, якщо враховувати присуджені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, то загальний розмір присудженої до стягнення суми нарахувань на суму боргу складає 55 287,66 грн., що становить понад 114% від суми боргу.
Водночас 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв'язку з чим указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).
Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації, та обумовлені неї негативні наслідки для суб'єктів господарювання, які полягають у зменшенні доходів осіб та падінні купівельної спроможності громадян і суб'єктів підприємницької діяльності, є загальновідомими. Як наслідок переважна більшість суб'єктів господарювання перебувають у складному фінансову становищі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Отже, вирішуючи у цій справі питання щодо можливості зменшення суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.
У контексті наведеного, суд бере до уваги, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Як встановлено судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 811,73 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 903,89 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 виклав правову позицію, згідно із якою отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника.
Така позиція зумовлена тим, що неустойка, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов'язання.
Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.
Також суд приймає до уваги, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими контрагентами або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з не оплатою відповідачем поставленого товару.
Враховуючи, що загальний розмір нарахованих відповідачу штрафних санкцій (без врахування 3% річних та інфляційних втрат) сягає майже 80% від суми боргу, а також виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру неустойки на 50% від заявленої суми до 19 786,02 грн.
З огляду на наведене, позовні вимоги Приватного підприємства Фірма "Юнікс Трейд Ко" підлягають частковому задоволенню, а Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича підлягає стягненню борг у розмірі 48 339,34 грн., штраф у розмірі 7 250,90 грн., пеня у розмірі 12 535,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 903,89 грн. та 3% річних у розмірі 1 811,73 грн.
Щодо розподілу між сторонами судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Приватним підприємством Фірма "Юнікс Трейд Ко" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 103 657,47 грн.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Приватне підприємство Фірма "Юнікс Трейд Ко" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. (2 684,00 грн. мінімальної ставки судового збору х 0,8).
В той же час, Приватним підприємством Фірма "Юнікс Трейд Ко" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича коштів у загальному розмірі 103 657,47 грн. сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №11200 від 28.04.2023.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 538,80 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 536,80 грн. не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/6902/23, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Приватного підприємства Фірма "Юнікс Трейд Ко".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 2 147,20 грн., то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір, пропорційний розміру вимог Приватного підприємства Фірма "Юнікс Трейд Ко", які визнані судом правомірними, покладається на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки. Інша частина судового збору, пропорційна сумі вимог, які визнані судом неправомірними, покладається на позивача.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного підприємства Фірма "Юнікс Трейд Ко" задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хруща Олександра Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства Фірма "Юнікс Трейд Ко" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7; ідентифікаційний код 20873670) борг у розмірі 48 339 (сорок вісім тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 34 коп., штраф у розмірі 7 250 (сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 90 коп., пеню у розмірі 12 535 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 1 811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 903 (тринадцять тисяч дев'ятсот три) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 57 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.07.2023.
Суддя Р.В. Бойко