ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.07.2023Справа № 910/7176/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон»
до Приватного акціонерного товариства Фірма «Фундамент»
про стягнення 173 232, 76 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного товариства Фірма «Фундамент» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 173 232,76 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 509, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 2, 5, 139, 173, 194, 230, 231, 265, 266 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №236-02/20ГБ від 18.02.2020, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон» залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
19.05.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/7176/23 та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
26.06.2023 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 22.06.2023 ціна позову не змінилась та виписка банку про рух коштів між ним і відповідачем за період з 18.02.2020 по 20.06.2023.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 24.05.2023, яка отримана останнім 30.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494464493.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) в розумний строк, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.02.2020 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 236-02/20ГБ (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю замовлений товар (товарний бетон, бетонні суміші готові, будівельні розчини, бетонні та залізобетонні вироби та інше) (далі - товар), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити такий товар на умовах даного договору.
Згідно із п. п.1.2., 1.3. договору найменування, марка, ціни на товар, що поставляється за цим договором, а також адреса поставки погоджуються сторонами в специфікації, яка є додатком до цього договору та його невід'ємною частиною (далі - специфікація). За цим договором товар постачається ритмічно, з урахуванням потреб покупця, вказаних у замовленнях покупця, далі - замовлення, окремими партіями, на підставі замовлень, впродовж строку дії цього договору.
Пунктами 1.4., 1.5. договору передбачено, що асортимент, сортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами та кількість кожної конкретної партії товару, що поставляється за цим договором протягом строку його дії, визначаються у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових). Загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
У пункті 2.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається найменування (вид), марка та обсяг товару (кількість), дату, час поставки, місце та умови поставки, спосіб розвантаження товару покупцем та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом:
- листування - адреса для листування: 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, селище Гореничі, вулиця Соборна, будинок 270;
- через телефонний зв'язок; телефон +38 (067) 586 55 17;
- електронною поштою - e-mail: sales@grandbeton.com.ua.
Покупець надає замовлення постачальнику не пізніше, ніж за 24 (двадцять чотири) години до запланованої дати та часу поставки товару. В окремих випадках за попередньою домовленістю сторін, покупець може надати замовлення в коротший термін.
Прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства: по кількості - згідно товарно-транспортної накладної, по якості - згідно даних сертифікату відповідності та паспорту якості на товар. (п. 2.7. договору).
Відповідно до п.2.8. договору прийом-передача товару при поставці товару на умовах EXW:
2.8.1. право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі (завантаження) товару в транспортний засіб покупця. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця товарно-транспортної та видаткової накладних на отримання товару.
Згідно із п.2.9. договору прийом-передача товару при поставці товару на умовах DDP:
2.9.1. уповноважений представник покупця одразу після прибуття автотранспорту постачальника в пункт призначення повинен у товарно-транспортній накладній постачальника поставити час прибуття товару на об'єкт покупця. Датою отримання товару, вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця товарно-транспортної накладної та/або видаткової накладної.
Пунктом 2.11. договору передбачено, що перехід права власності та ризиків на товар відбувається після передачі партії товару покупцю та підписання представником покупця відповідної товарно-транспортної накладної та/або видаткової накладної в пункті доставки товару.
Відповідно до п.3.1. договору ціна договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних постачальника.
Згідно із п.п.3.5., 3.5.1., 3.5.2., 3.5.3 оплата вартості товару проводиться покупцем в наступному порядку та у строки: па підставі специфікації та замовлення покупця на поставку постачальник формує рахунок-фактуру на 100% передплату для кожної конкретної партії товару, після оплати якого постачальник стає зобов'язаним поставити товар, а покупець прийняти його. Покупець має право здійснити передплату на поточний рахунок постачальника на підставі договору, а постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями згідно замовлень покупця у межах суми передплати. Сторонами може бути погоджено інший порядок оплати товару, про що укладається додаткова угода до договору, яка є його невід'ємною частиною. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
У пункті 5.7. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару, що постачається протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником.
Відповідно до п.5.11. договору порядку виключення, постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 (п'яти) банківських днів. Покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 2 даного договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 10.1. договору).
На виконання умов договору позивач у період з 02.02.2022 по 23.02.2022 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 350 569, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень (а. с. 15-41).
Відповідачем, у свою чергу, частково оплачено поставлений товар за видатковими накладними частково, а саме в загальному розмірі 2 177 336, 24 грн, що підтверджується випискою банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 18.02.2020 по 20.06.2023.
Сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2022 по 28.02.2022, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.02.2022 складала 173 232, 76 грн.
Також між позивачем та відповідачем підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, відповідно до якого заборгованість останнього перед позивачем станом на 31.07.2022 складала 173 232, 76 грн.
06.04.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих. №101-04/23 від 04.04.2022, в якій позивач просив оплатити заборгованість за отриманий товар у розмірі 173 232, 76 грн, що отримана відповідачем 10.04.2023.
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 173 232, 76 грн основного боргу (2 350 569, 00 грн (сума поставленого товару) - 2 177 336, 24 грн (сума оплаченого товару)).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Як слідує із матеріалів справи позивач у період з 02.02.2022 по 23.02.2022 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 350 569, 00 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.
Суд зазначає, що видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень (а. с. 15 - 41).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 5.7. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару, що постачається протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником.
Відповідно до п.5.11. договору порядку виключення, постачальник має право надати покупцю відстрочку оплати за товар на термін до 5 (п'яти) банківських днів. Покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 2 даного договору.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що строк оплати отриманого товару в період з 02.02.2022 по 23.02.2022 за видатковими накладними настав.
У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар за видатковими накладними в загальному розмірі 2 177 336, 24 грн, що підтверджується випискою банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 18.02.2020 по 20.06.2023.
Сторонами підписано акти звіряння взаємних розрахунків, відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.02.2022 складала 173 232, 76 грн та станом на 31.07.2022 також складала 173 232, 76 грн.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткові оплати відповідача та погодження актів звіряння взаєних розрахунків, як визнання ним основного боргу.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором поставки в розмірі 173 232, 76 грн (2 350 569, 00 грн (сума поставленого товару) - 2 177 336, 24 грн (сума оплаченого товару)). Доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 173 232, 76 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги № 11-2023 від 03.05.2023, ордер серії АН № 1160084 від 04.05.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 6206 від 07.07.2022 на ім'я адвоката Усікова Сергія Володимировича.
У п.4.1. договору про надання правничої допомоги № 11-2023 від 03.05.2023 між адвокатом та позивачем погоджено, що розмір оплати за наданими послугами становить 10 000, 00 грн.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис».
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Разом з тим відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось.
При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.
Крім цього, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 04.06.2020 у справі №906/598/19 та від 15.04.2021 у справі №905/717/20.
Беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв'язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Фірма «Фундамент» (02002, місто Київ, вулиця Раїси Окіпної, будинок 4 Б, ідентифікаційний код 01416332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон» (08114, Київська область, Бучанський район, село Гореничі, вулиця Соборна, будинок 270, ідентифікаційний код 38559662) 173 232 (сто сімдесят три тисячі двісті тридцять дві) грн 76 коп. основного боргу, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань