ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.07.2023Справа № 910/12703/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 50)
до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 106-Б) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 106-Б) звернення стягнення на предмет застави
Представники:
від Позивача: Цалованська - Луференко Я.Л. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
від Третьої особи: не з'явились;
Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" (надалі також - «Відповідач») про звернення стягнення на предмет застави.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Позичальником умов Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №21-233/ЮК від 05.11.2021 року, в забезпечення виконання зобов'язань якого укладено Договір застави транспортного засобу №21-005-89/ТЗ від 05.11.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 року відкрито провадження у справі №910/12703/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2022, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 106-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 39430951)
16.12.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
16.12.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
22.12.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
23.12.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовче судове засідання 23.12.2022 року з'явились представники позивача та відповідача; представник третьої особи не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відмовлено в задоволенні клопотання Третьої особи про відкладення розгляду справи з вказаних в ньому підстав, відмовлено в задоволенні клопотання Третьої особи про зупинення провадження у справі, відкладено підготовче судове засідання на 18.01.2023 року.
16.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" про визнання недійсним договору застави транспортного засобу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" повернуто Заявникові без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче судове засідання на 08.02.2023 року.
23.01.2023 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшла ухвала від Північного апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи №910/12703/22 у зв'язку із надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 року про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 року зупинено провадження у справі №910/12703/22 за позовом Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" про звернення стягнення на предмет застави до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва з суду вищої інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 року залишено без змін.
27.06.2023 року на адресу Господарського суду міста Києва повернуто матеріали справи №910/12703/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 року поновлено провадження у справі № 910/12703/22, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання у справі №910/12703/22 призначено на 12.07.2023 року.
12.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення по справі.
12.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.
У підготовче судове засідання 12.07.2023 року з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено письмові пояснення Третьої особи з додатками до матеріалів справи, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про залишення позовної заяви без руху, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.07.2023 року.
25.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на пояснення Третьої особи.
25.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 26 липня 2023 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представники Відповідача та Третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.07.2023 р., розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Що стосується клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Згідно з ч.ч.1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Подане Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника Відповідача в судове засідання, задоволенню не підлягає, оскільки вказана причина не може бути визнана судом поважною, так як чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду. Крім того, Суд звертає увагу, що дату наступного судового засідання було погоджено з уповноваженим представником Відповідача у підготовчому судовому засіданні 12.07.2023 р.
Приймаючи до уваги, що Відповідач та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідача та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 26 липня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" (Позичальник) та Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС» (Банк) було укладено Договір №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в межах ліміту в розмірі 2 200 000,00 доларів США з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7,5 процентів річних. Кінцевий термін повернення кредиту - 04 листопада 2022 року. (т.1 а.с.7-14)
Розмір процентної ставки за користування кредитом може збільшуватись в порядку та у випадках, передбачених цим договором (п.п.1.2.1) або може змінюватися (збільшуватися або зменшуватися) на підставі додаткових угод до цього договору, що укладаються в порядку, передбаченому п.1.4 договору. (п.1.2 Договору)
Відповідно до пункту 1.2.1 Договору в разі порушення строків повернення кредиту (у тому числі його частини згідно з графіком зменшення ліміту кредитування), що передбачені договором, процентна ставка за користування кредитом/кредитними коштами встановлюється в розмірі 11,0% річних і нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (стаття 625 Цивільного кодексу України - далі ЦК України), що встановлений цим договором. У разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту та/або його частини (у тому числі після настання кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до пункту 1.3. договору), який погоджений сторонами.
Відповідно до пункту 3.1 Договору Банк надає Позичальнику кредит однією сумою або окремими частинами на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів (кредиту/траншу) на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у межах доступного ліміту кредитування, встановленого пунктом 1.1. угоди, та оплати розрахункових документів останнього.
Днем (моментом) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, або день оплати його розрахункових документів (пункт 3.4. Договору).
Згідно з пунктом 3.6. Договору погашення кредиту здійснюється за графіком зменшення ліміту кредитування, а якщо такий не встановлений - відповідно до строків, визначених пунктом 1.1. даного договору, шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок. Якщо останній день для сплати кредиту/траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем. У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені кредитним договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Згідно з пунктом 3.8 Договору нарахування процентів здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі 7 процентів річних. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту. Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором.
Пунктом 3.10. Договору передбачено, що сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 1-го по 5-те число місяця, наступного за звітним, у день, який є кінцевим терміном повернення заборгованості, та/або у день остаточного повернення кредитних коштів на відповідний рахунок. У випадку порушення встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених процентів вважається простроченою.
Відповідно до пункту 3.12 Договору сторони встановили наступну черговість погашення заборгованості за договором: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються прострочені комісії; у третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту; у четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом; у п'яту чергу сплачуються нараховані комісії; у шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту; у сьому чергу сплачуються штрафні санкції; у восьму чергу сплачуються інші платежі за цим договором. Банк має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку.
Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання Позичальником прийнятих на себе зобов'язань за договором, у тому числі до повного погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті на користь Банку за договором (пункт 7.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року було встановлено графік зниження ліміту кредитної лінії.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року, 05.11.2021 року між Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС» (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" (Заставодавець) було укладено Договір застави майна транспортного засобу №21-005-89/ТЗ, умовами якого передбачено, що Заставодавець передає в забезпечення виконання Позичальником зобов?язань за Кредитним договором транспортний засіб, а саме:
2.1.1. Трактор колісний CASE IH МХ 315, з.н. НОМЕР_2 , держ. № НОМЕР_3 , 2011 року випуску, оціночна вартість 1 634 000,00 грн. (без ПДВ) Предмет застави знаходиться за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Центральна 76 (договір оренди №21/03/20-05 від 21.03.2020р.)
2.1.2. Трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, з.н. НОМЕР_6, держ. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску, оціночна вартість 1 009 000,00 грн. (без ПІДВ) Предмет застави знаходиться за адресою: Житомирська обл.., Попільнянський район, село Парипси, пров. Шевченка 18а (договір оренди №20/02/20-03 від 20.02.2020 р.).
2.1.3. Оприскувач SPRA-COUPE 4660, 3.H. НОМЕР_8, держ. НОМЕР_9, 2012 року випуску, оціночна вартість 1 006 000,00 грн. (без ПІДВ) Предмет застави знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н., с Франівка, вул. Бригадна 1 (договір оренди №01-03-20-10 від 01.03.2020р.).
2.1.4. Трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, з. н. НОМЕР_7, держ. № НОМЕР_5 , 2012 року випуску, оціночна вартість 1 009 000,00 грн. (без ПДВ) Предмет застави знаходиться за адресою: Житомирська обл.., Попільнянський район, село Парипси, пров. Шевченка 18а (договір оренди №20/02/20-03 від 20.02.2020р.).
2.1.5. Навантажувач NEW HOLLAND LM 625 TURBO, 3.H. НОМЕР_10, держ. НОМЕР_13, 2013 року випуску, оціночна вартість 959 000,00 грн. (без ПДВ)
2.1.6. Навантажувач NEW HOLLAND LM 625 TURBO 3.H. НОМЕР_11, держ. НОМЕР_14, 2013 року випуску, оціночна вартість 959 000,00 грн. (без ПДВ)
2.1.7. Комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 770, 3.н. НОМЕР_12, НОМЕР_15 2011 року випуску, оціночна вартість 5 317 000,00 грн. (без ПДВ). (т.1 а.с.15-20)
Відповідно до п. 1.2 Договору застави відповідно до умов Кредитного договору Заставодержатель при виконанні Позичальником певних його умов надає, а Позичальник зобов?язаний повернути Кредит в розмірі 2 200 000,00 (два мільйони двісті тисяч) Доларів США. з кінцевим терміном повернення заборгованості 04 листопада 2022 року, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 7,5% (сім цілих п?ять десятих) процентів річних, інший розмір процентів, комісії, пені та штрафи, інші платежі у розмірі, строки, порядку і випадках, передбачених Кредитним договором. Зокрема, але не виключно, Заставою за цим Договором забезпечується виконання таких вимог Заставодержателя:
1.2.1. Повернення Позичальником суми отриманого Кредиту в розмірі та в терміни (в тому числі з врахуванням графіку погашення, в тому числі при зміні строків виконання зобов?язань, дострокового настання строку для виконання зобов?язань), встановлені Кредитним договором.
1.2.2. Сплати Процентів за користування Кредитом у розмірі, валюті, строки та порядку, передбачені Кредитним договором. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою (в тексті цього Договору - «Проценти»).
1.2.3. Сплати пені, штрафу, неустойки за невиконання зобов?язань за Кредитним договором та/або цим Договором, у випадках та розмірі, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором.
1.2.4. Сплати інших грошових зобов?язань у випадках, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором.
1.2.5. Відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням Кредитного договору та/або цього Договору, в сумі заподіяних збитків та витрат.
1.2.6. Відшкодування витрат, пов?язаних з пред?явленням вимоги за Кредитним договором і зверненням стягнення на Предмет застави.
1.2.7. Відшкодування витрат на оцінку, утримання, страхування, збереження Предмета застави (у разі наявності таких).
1.2.8. Відшкодування будь-яких витрати, пов?язаних з реєстраційними діями в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
1.2.9. Виконання інших грошових зобов?язань, які будуть встановлені, в тому числі збільшені у майбутньому, Кредитним договором, додатковими угодами до нього. Підписанням цього Договору Заставодавець дає свою згоду, що в разі зміни розміру будь-яких Боргових зобов?язань за Кредитним договором після укладення цього договору, зміни строку виконання зобов'язань, такий новий розмір/строк боргових зобов'язань забезпечується заставою за цим договором без необхідності внесення змін до цього договору.
Згідно з п.2.3 Договору застави згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ «Консалтингова кампанія «Увекон», сертифікат суб?єкта оціночної діяльності №6611/19, виданий Фондом державного майна України 01.08.19р дата оцінки: 31.03.2021р. загальна ринкова вартість Предмету застави на дату оцінки становить 11 893 000,00 грн. гривень без ПДВ. Сторони погодили заставну вартість предмета застави за цим Договором 11 893 000,00 грн. гривень без ПДВ.
Відповідно до підпунктів 5.1. та 5.1.1. Договору застави сторони домовились, що Банк набуває право звернути стягнення на предмет застави (у разі якщо предметом застави є декілька предметів застави, Банк набуває право звернути стягнення та реалізувати на власний розсуд як усі, так і будь-який з предметів застави), право на його реалізацію та одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на свій розсуд (з урахуванням умов цього договору та чинного законодавства), у день невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з кредитного договору (у тому числі, але не виключно, щодо повернення кредиту або його частини в строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором).
Якщо предметом застави є два або більше предметів застави, Банк отримує задоволення за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої заставою вимоги. Банк самостійно (на власний розсуд) визначає предмет(и) застави, на який(і) звертається стягнення за даним договором (пункт 5.2. Договору застави).
Пунктом 5.3. Договору застави визначено, що задоволення Банком своїх вимог за рахунок предмета застави можливе будь-яким способом на розсуд заставодержателя: на підставі рішення суду; у позасудовому порядку, будь-яким способом, передбаченим статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; у будь-який інший спосіб, що буде визначений законодавством на дату задоволення вимог.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року Позивачем було надано Третій особі кредит в межах ліміту в розмірі 2 200 000,00 доларів США, що підтверджується виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ". (т.1 а.с.21-56)
14.10.2022 року Позивачем на адресу Відповідача та Третьої особи було направлено повідомлення №02-1/2829 від 14.10.2022 року про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, в якому вимагав протягом 30 днів з дня реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави за договором застави погасити прострочену заборгованість у розмірі 2255150,69 доларів США, що підтверджується копіями описів вкладення в цінні листи від 14 жовтня 2022 року, накладних. (т.1 а.с.58-60)
Як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14.10.2022 року, державним реєстратором Регіональної філії міста Києва та Київської області зареєстровано звернення стягнення 14.10.2022 р. на сільськогосподарську техніку згідно з Договором застави майна транспортного засобу №21-005-89/ТЗ від 05.11.2021 року. (т.1 а.с.61)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що станом на 15.11.2022 року загальна заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором становить 2 271 876,72 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту - 2 000 000 доларів США, заборгованість за процентами - 71 876,72 доларів США. Таким чином, просить Суд в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" за Договором №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року в сумі 2 271 876,72 доларів США звернути стягнення на предмет застави за Договором застави майна транспортного засобу №21-005-89/ТЗ від 05.11.2021 року, а саме на: - Трактор колісний CASE IH МХ 315, з.н. НОМЕР_2 , держ. № НОМЕР_3 , 2011 року випуску, оціночна вартість 1 634 000,00 грн. (без ПДВ);
- Трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, з.н. НОМЕР_6 , держ. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску, оціночна вартість 1 009 000,00 грн. (без ПІДВ);
- Оприскувач SPRA-COUPE 4660, 3.H. НОМЕР_8, держ. НОМЕР_9, 2012 року випуску, оціночна вартість 1 006 000,00 грн. (без ПІДВ);
- Трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, з. н. НОМЕР_7 , держ. № НОМЕР_5 , 2012 року випуску, оціночна вартість 1 009 000,00 грн. (без ПДВ);
- Навантажувач NEW HOLLAND LM 625 TURBO, 3.H. НОМЕР_10, держ. НОМЕР_13, 2013 року випуску, оціночна вартість 959 000,00 грн. (без ПДВ);
- Навантажувач NEW HOLLAND LM 625 TURBO 3.H. НОМЕР_11, держ. НОМЕР_14, 2013 року випуску, оціночна вартість 959 000,00 грн. (без ПДВ);
- Комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 770, 3.н. НОМЕР_12, НОМЕР_15 2011 року випуску, оціночна вартість 5 317 000,00 грн. (без ПДВ), що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС", шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предмета застави, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Заставодержатель скористався своїм правом на звернення стягнення на забезпечене майно у позасудовому порядку, а тому Позивач не має права звернення до суду з вказаним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
За приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як встановлено Судом, на виконання умов Договору №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року Позивачем було надано Третій особі кредит в межах ліміту в розмірі 2 200 000,00 доларів США, що підтверджується виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ". (т.1 а.с.21-56)
Кінцевий термін повернення кредиту - 04 листопада 2022 року. (п.1.1 Договору)
Згідно з пунктом 3.6. Договору погашення кредиту здійснюється за графіком зменшення ліміту кредитування, а якщо такий не встановлений - відповідно до строків, визначених пунктом 1.1. даного договору, шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок. Якщо останній день для сплати кредиту/траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем. У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені кредитним договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Згідно з пунктом 3.8 Договору нарахування процентів здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі 7 процентів річних. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту. Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором.
Пунктом 3.10. Договору передбачено, що сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 1-го по 5-те число місяця, наступного за звітним, у день, який є кінцевим терміном повернення заборгованості, та/або у день остаточного повернення кредитних коштів на відповідний рахунок. У випадку порушення встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених процентів вважається простроченою.
Судом встановлено, що станом на 15.11.2022 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" перед Позивачем утворилась заборгованість за Договором №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року по поверненню кредитних коштів в розмірі 2 000 000 доларів США та заборгованість за процентами у розмірі 71 876,72 доларів США, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 15.11.2022 року, наданим Позивачем. (т.1 а.с.57)
Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" Акціонерному товариству «БАНК АЛЬЯНС» заборгованості по кредиту за кредитним договором у розмірі 2 000 000 доларів США заборгованості за процентами у розмірі 71 876,72 доларів США.
Що стосується посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" на заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, Суд зазначає.
14.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" надіслало на адресу Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №222/14-03 від 14.03.2023 року, в якій на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України повідомило про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав:
1) ТОВ «ДЕЙВЕСТ» перед АТ «БАНК АЛЬЯНС» за Договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №21-214/ЮК від 04.10.2021 припиняються у повному обсязі, а саме в сумі 3 854 093,68 доларів США;
2) АТ «БАНК АЛЬЯНС» перед ТОВ «ДЕЙВЕСТ» згідно листа-вимоги від 28.02.2023 №128/08-02 припиняються в сумі 3 854 093,68 доларів США із залишком невиконаних грошових зобов?язань в сумі 968 096,43 доларів США, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 14.03.2023 р., фіскального чеку, накладної. (т.2 а.с.23-25)
17.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" надіслало на адресу Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №0516-2023 від 16.05.2023 року, в якій на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України повідомило про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав:
1) ТОВ «ДЕЙВЕСТ» перед АТ «БАНК АЛЬЯНС» за Договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №21-233/ЮК від 05.11.2021 припиняються в сумі 968096,43 доларів США із залишком невиконаних грошових зобов?язань в сумі 1266259,74 доларів США;
2) АТ «БАНК АЛЬЯНС» перед ТОВ «ДЕЙВЕСТ» згідно листа-вимоги від 28.02.2023 №128/08-02 припиняються в повному обсязі, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 17.05.2023 р., фіскального чеку, накладної. (т.2 а.с.26-28)
У відповідь на вказану заяву Позивач листом №02.1-1443 від 06.06.2023 року повідомив Третю особу про незаконність та неприйняття її банком у зв'язку з відсутністю умов, передбачених ст. 601 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 року по справі №910/11116/19 уточнив висновки наступним чином: безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Однак, Судом не встановлено наявність відповідності вимог, які підлягають зарахуванню, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, а саме вимоги Позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" виникли з Договору №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року, обґрунтованість яких перевірена Судом під час розгляду даної справи та розмір заборгованості доведено належними та допустимими доказами у справі. В той час, як вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" до Банку випливають з вимоги про сплату збитків №128/08-02 від 28.02.2023 року, на підтвердження чого надано роздруківку з веб-сайту АТ «БАНК АЛЬЯНС», електронне листування між фізичними особами, платіжні доручення про перерахування Третьою особою на користь ТОВ «Фастів Агро», ТОВ «Акріс-груп», ТОВ «Агріс агро груп» грошових коштів. (т.2 а.с.4-22)
Суд, дослідивши матеріали вказаної справи, приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обґрунтованості, дійсності (реальності) вимог до Банку щодо стягнення збитків на підставі вимоги про сплату збитків №128/08-02 від 28.02.2023 року, а також настання строку виконання такої вимоги, тобто не доведено обставин, з якими норми чинного законодавства України пов'язують можливість вчинення правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.
За таких підстав, у Суду відсутні підстави вважати, що Третя особа є кредитором в розумінні статті 601 ЦК України й мала право вчиняти правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви №0516-2023 від 16.05.2023 року, а тому Суд не приймає до уваги вказані пояснення Третьої особи.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року, 05.11.2021 року між Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС» (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" (Заставодавець) було укладено Договір застави майна транспортного засобу №21-005-89/ТЗ, умовами якого передбачено, що Заставодавець передає в забезпечення виконання Позичальником зобов?язань за Кредитним договором транспортний засіб, а саме:
2.1.1. Трактор колісний CASE IH МХ 315, з.н. НОМЕР_2 , держ. № НОМЕР_3 , 2011 року випуску, оціночна вартість 1 634 000,00 грн. (без ПДВ) Предмет застави знаходиться за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Центральна 76 (договір оренди №21/03/20-05 від 21.03.2020р.)
2.1.2. Трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, з.н. НОМЕР_6, держ. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску, оціночна вартість 1 009 000,00 грн. (без ПІДВ) Предмет застави знаходиться за адресою: Житомирська обл.., Попільнянський район, село Парипси, пров. Шевченка 18а (договір оренди №20/02/20-03 від 20.02.2020 р.).
2.1.3. Оприскувач SPRA-COUPE 4660, 3.H. НОМЕР_8, держ. НОМЕР_9, 2012 року випуску, оціночна вартість 1 006 000,00 грн. (без ПІДВ) Предмет застави знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н., с Франівка, вул. Бригадна 1 (договір оренди №01-03-20-10 від 01.03.2020р.).
2.1.4. Трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, з. н. НОМЕР_7, держ. № НОМЕР_5 , 2012 року випуску, оціночна вартість 1 009 000,00 грн. (без ПДВ) Предмет застави знаходиться за адресою: Житомирська обл.., Попільнянський район, село Парипси, пров. Шевченка 18а (договір оренди №20/02/20-03 від 20.02.2020р.).
2.1.5. Навантажувач NEW HOLLAND LM 625 TURBO, 3.H. НОМЕР_10, держ. НОМЕР_13, 2013 року випуску, оціночна вартість 959 000,00 грн. (без ПДВ)
2.1.6. Навантажувач NEW HOLLAND LM 625 TURBO 3.H. НОМЕР_11, держ. НОМЕР_14, 2013 року випуску, оціночна вартість 959 000,00 грн. (без ПДВ)
2.1.7. Комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 770, 3.н. НОМЕР_12, НОМЕР_15 2011 року випуску, оціночна вартість 5 317 000,00 грн. (без ПДВ). (т.1 а.с.15-20)
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Зокрема, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ст. 1 Закону України "Про заставу").
Таким чином, застава як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між заставодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та заставодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з застави, полягає в реалізації заставодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок заставного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від заставодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Як передбачено ст. 572 Цивільного кодексу України, Законом України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст.574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно з ст.576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави.
Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Згідно зі ст. 3 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майна боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до статті 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (стаття 11 Закону 1255-IV).
Положеннями статті 23 Закону 1255-IV унормовано, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14.10.2022 року, державним реєстратором Регіональної філії міста Києва та Київської області зареєстровано звернення стягнення 14.10.2022 р. на сільськогосподарську техніку згідно з Договором застави майна транспортного засобу №21-005-89/ТЗ від 05.11.2021 року. (т.1 а.с.61)
14.10.2022 року Позивачем на адресу Відповідача та Третьої особи було направлено повідомлення №02-1/2829 від 14.10.2022 року про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, в якому вимагав протягом 30 днів з дня реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави за договором застави погасити прострочену заборгованість у розмірі 2255150,69 доларів США, що підтверджується копіями описів вкладення в цінні листи від 14 жовтня 2022 року, накладних. (т.1 а.с.58-60)
Згідно з частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1255-IV звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Частиною четвертою статті 43 Закону № 1255-IV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру обтяжень на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду визначений в статті 25 Закону № 1255-IV. У частині першій цієї статті вказано, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто Законом № 1255-IV встановлені певні зобов'язання заставодержателя на виконання дій до звернення з позовом до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №645/6151/15-ц.
Згідно з ч.3 ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує вимогу обтяжувача щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Враховуючи те, що Відповідачем не було виконано вимогу обтяжувача щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, Позивач правомірно звернувся до суду з вказаним позовом про звернення стягнення на підставі рішення суду, а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача в цій частині.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 19 Закону 2654-XII за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до підпунктів 5.1. та 5.1.1. Договору застави сторони домовились, що Банк набуває право звернути стягнення на предмет застави (у разі якщо предметом застави є декілька предметів застави, Банк набуває право звернути стягнення та реалізувати на власний розсуд як усі, так і будь-який з предметів застави), право на його реалізацію та одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на свій розсуд (з урахуванням умов цього договору та чинного законодавства), у день невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з кредитного договору (у тому числі, але не виключно, щодо повернення кредиту або його частини в строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором).
Якщо предметом застави є два або більше предметів застави, Банк отримує задоволення за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої заставою вимоги. Банк самостійно (на власний розсуд) визначає предмет(и) застави, на який(і) звертається стягнення за даним договором (пункт 5.2. Договору застави).
Пунктом 5.3. Договору застави визначено, що задоволення Банком своїх вимог за рахунок предмета застави можливе будь-яким способом на розсуд заставодержателя: на підставі рішення суду; у позасудовому порядку, будь-яким способом, передбаченим статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; у будь-який інший спосіб, що буде визначений законодавством на дату задоволення вимог.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на встановлені обставини у справі, Суд дійшов висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" умов Договору №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року, зокрема, враховуючи надіслання на адресу боржника листа-вимоги про погашення заборгованості, у Позивача виникло право задовольнити за рахунок переданого в заставу майна Відповідача (заставодавця) свої вимоги у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
- опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
- заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
- спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
- пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
- початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом продажу на публічних торгах у порядку, визначеному законом (ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
Крім того, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 591 Цивільного кодексу України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про заставу" унормовано, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
Таким чином, спосіб реалізації предмета застави шляхом його продажу на публічних торгах визначений правомірно.
З огляду на законодавче визначення поняття застави та правові наслідки невиконання зобов'язання, заставодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета застави.
Зазначена відповідальність заставодавця не обмежена саме вартістю предмета застави, визначеною сторонами у відповідному договорі застави. Адже початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 591 ЦК України, визначається в порядку, встановленому договором або законом, зокрема, може бути визначена в рішенні суду.
Згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Приписи ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").
Як визначено в ч. 5 ст. 57 вказаного Закону, виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Враховуючи наведене, Суд зазначає, що початкова ціна предмета застави має бути визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, та це не суперечить нормам діючого законодавства.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21.03.2018 по справі №235/3619/15-ц дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 по справі №523/7665/14-ц зазначено, що визначена початкова ціна предмета іпотеки у резолютивній частині рішення суду не є остаточною, оскільки під час здійснення виконавчого провадження ціна предмету іпотеки може бути переглянута та повторно визначена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
Подібні висновки містяться також в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/2764/14, від 05.09.2018 у справі №202/30076/13-ц, від 20.05.2019 у справі №925/53/18, від 24.04.2019 у справі №910/11364/17.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на передбачене договором застави майна та чинним законодавством право заставодержателя на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави внаслідок порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, а також те, що матеріалами справи підтверджено, а Відповідачем в порядку статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України не спростовано факт наявності заборгованості за Договором №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» - задовольнити у повному обсязі.
2. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 106-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 39430951) перед Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 50, Ідентифікаційний код юридичної особи 14360506) за Договором №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 року в сумі 2 271 876 (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят шість) доларів США 72 центів звернути стягнення на предмет застави за Договором застави майна транспортного засобу №21-005-89/ТЗ від 05.11.2021 року, а саме на:
- Трактор колісний CASE IH МХ 315, з.н. НОМЕР_2 , держ. № НОМЕР_3 , 2011 року випуску, оціночна вартість 1 634 000,00 грн. (без ПДВ);
- Трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, з.н. НОМЕР_6 , держ. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску, оціночна вартість 1 009 000,00 грн. (без ПІДВ);
- Оприскувач SPRA-COUPE 4660, 3.H. НОМЕР_8, держ. НОМЕР_9, 2012 року випуску, оціночна вартість 1 006 000,00 грн. (без ПІДВ);
- Трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, з. н. НОМЕР_7, держ. № НОМЕР_5 , 2012 року випуску, оціночна вартість 1 009 000,00 грн. (без ПДВ);
- Навантажувач NEW HOLLAND LM 625 TURBO, 3.H. НОМЕР_10, держ. НОМЕР_13, 2013 року випуску, оціночна вартість 959 000,00 грн. (без ПДВ);
- Навантажувач NEW HOLLAND LM 625 TURBO 3.H. НОМЕР_11, держ. НОМЕР_14, 2013 року випуску, оціночна вартість 959 000,00 грн. (без ПДВ);
- Комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 770, 3.н. НОМЕР_12, НОМЕР_15 2011 року випуску, оціночна вартість 5 317 000,00 грн. (без ПДВ),
що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС"(01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 106-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 40816031).
Встановити спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предмета застави, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС"(01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 106-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 40816031) на користь Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 50, Ідентифікаційний код юридичної особи 14360506) судовий збір у розмірі 178 395 (сто сімдесят вісім тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 липня 2023 року.
Суддя О.В. Чинчин