ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2023Справа № 910/7145/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 44 231,69 грн., без виклику представників сторін
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 26 400 грн. заборгованості, 2 608,19 грн. 3% річних, 13 375,50 грн. інфляційних втрат та 1 848 грн. штрафу за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-311/2 від 23.09.2019 року на підставі ст. ст. 202, 205, 207, 525, 625, 627, 628, 629, 712, 655, 692, 694 ЦК України та ст. ст. 193, 218, 230, 231 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
08.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позов відповідно до якого, останній заперечував проти заявлених позовних вимог із посиланням на форс-мажорні обставини (карантин та військова агресія), які унеможливили виконання зобов'язань відповідачем у встановлені договором строки.
19.06.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджувався із твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.09.2019 року між ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» (Постачальник) та ДП «ЗАВОД 410 ЦА» (Покупець) було укладено Договір №УМТЗ-19-311/2 купівлі-продажу, за умовами якого (п. 1.1) Продавець протягом строку дії Договору зобов'язується поставити Покупцю товари, зазначені в Специфікаціях які є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Специфікації).
Згідно п. 3.1. Договору, загальна сума цього Договору на момент його укладення складає: 11 167,20 грн., в тому числі ПДВ 20%: 1861,20 грн.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін шляхом укладання Додаткової угоди до цього Договору.
Згідно з п.5.3 умови поставки товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо.
Згідно з п.4.1. Договору Розрахунки проводяться наступним чином:
Покупець направляє Постачальнику (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку товару в рамках Специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного Договору.
Постачальник передає Покупцю рахунок для оплати замовленої продукції
Покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку) проводить платіж, умови зазначаються в кожній специфікації окремо.
Згідно п.7.3. Договору за прострочення виконання зобов'язань за договором понад 30 днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Додатковою угодою №1 від 26.09.2019 року до вищезазначеного Договору було вирішено викласти п.3.1. Договору в наступній редакції:
«Загальна ціна цього Договору складає: 37 567,20 грн., в тому числі ПДВ 20%: 6 261,20 грн.»
Відповідною Специфікацією №2 до Договору було погоджено сторонами поставку певних товарів на суму 26 400,00 грн. з ПДВ.
Також вказаною Специфікацією№2 було погоджено умови оплати: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП «Завод 410ЦА», з відстрочкою платежу до 60-ти банківських днів.
На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем було поставлено товар за видатковою накладною №РН-0000305 від 08.10.2019 року на суму 26400,00 грн. з ПДВ. Вказана видаткова накладна відписана уповноваженим представником покупця без зауважень.
Товар був прийнятий в повному обсязі без зауважень, жодних вимог з приводу якості, кількості, комплектності товару відповідачем не було заявлено.
У зв'язку з тим, що станом на теперішній час оплату не проведено, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар, а також 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, та штрафу у розмірі 7% на підставі п.7.3 Договору.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення основну заборгованість.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 26 400,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Пунктом 7.3. договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1848,00 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 608,19 грн. 3% річних та 13 375,50 грн. інфляційних втрат також є обґрунтовані та підлягають задоволенню в межах розміру позовних вимог.
Заперечуючи стосовно позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на форс-мажорні обставини (карантин та військова агресія).
З даного приводу суд зазначає, що п.8.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, карантин тощо).
Доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (п 8.3 Договору).
Відповідач посилається на Лист Торгово-промислової палати України, який був розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 та з якого вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Поряд із цим, суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 у справі № 904/3886/21.
Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов'язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Таким чином, відповідач на підтвердження дії форс-мажорних обставин повинен був надати підтвердження їх впливу на права та обов'язки сторін, які передбачені договором №УМТЗ-19-311/2 купівлі-продажу.
Також відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, розглянувши яке суд зазначає наступне.
За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому правовий зміст ст. 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вона не є імперативною, а застосовується на розсуд суду за наявності визначених у ній умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.
Відповідно до ст. ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, як і не навів поважних причин порушення зобов'язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.
Водночас суд також враховує, що сума належних до стягнення штрафних санкцій не є значною чи надмірно великою, а строк оплати настав задовго до запровадження на території України карантину та введення військового стану.
У даному випадку судом враховано також інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір, розраховував на своєчасне отримання оплати за поставлений відповідачу товар.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки відповідач не довів наявність зазначених у вказаній статті обставин, суд вважає, що підстави для зменшення штрафних санкцій, за встановленого та підтвердженого факту прострочення зобов'язання, відсутні.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 94, код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 15, офіс 25, код 41071921) 26 400 (двадцять шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 2 608 (дві тисячі шістсот вісім) грн. 19 коп. 3% річних, 13 375 (тринадцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1 848 (одну тисячу вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп. штрафу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна