ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.07.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/279/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод"
про стягнення завданих збитків в сумі 337 934 грн 40 коп.
за участю:
від позивача: Белей Оксана Богданівна,
від відповідача: Тернівський Микола Юліанович
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з позовною заявою до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення завданих збитків у сумі 337 934 грн 40 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
29.03.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 26.04.2023, яке постановив відкласти на 29.05.2023, яке не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Максимів Т. В. у відпустці.
06.06.2023 суд постановив продовжити підготовче провадження на 30 днів до 29.06.2023 та відкласти підготовче засідання у справі на 26.06.2023.
26.06.2023 суд постановив підготовче засідання у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 19.07.2023.
19.07.2023 до початку розгляду справи по суті відповідач подав заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі вх.№ 10502/23, яку суд прийняв до розгляду.
В судовому засіданні 19.07.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо проведення реєстрації податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 337 934 грн 40 коп., що призвело до завдання йому матеріальних збитків.
Вважає, що наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного ним законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача. Вказав, що у зв'язку з наявністю усіх елементів господарського правопорушення наявні підстави для застосування до порушника (відповідача) такої міри відповідальності як зобов'язання відшкодувати спричинені збитки.
Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Обставини справи. Оцінка доказів.
13.11.2017 Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (орендар) та Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (орендодавець) уклали договір оренди нерухомого майна №19-О та договір на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №В-9-19/17/17-346-2.
Відповідно до п.1.1. договору оренди нерухомого майна №19-О від 13.11.2017, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - приміщення котельні ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" площею 634 м.кв., розміщене за адресою: вул.Хриплинська,11, м.Івано-Франківськ, що перебуває на балансі ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", вартість якого визначена згідно з висновком про оцінку від 08.09.2017 і становить за незалежною оцінкою 1 511 417 грн без ПДВ.
Предметом договору на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №В-9-19/17/17-346-2 від 13.11.2017, відповідно до п.1.1. є забезпечення можливості отримання орендарем послуг, в т.ч. пов"язаних з постачанням через інженерні мережі власника отриманих від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, а також відшкодування земельного податку, які належать власнику на праві власності та передані в найм орендарю на підставі договору оренди нерухомого майна №19-О від 13.11.2017, загальною площею 634 м.кв., розміщене за адресою: вул.Хриплинська,11, м.Івано-Франківськ. Орендар у встановлений строк та на передбачених цим договором умовах, бере участь у витратах власника на виконання робіт, у тому числі пов"язаних зі сплатою послуг передбачених Додатком 1 до цього договору, який є невід"ємною його частиною, пропорційно займаної ним площі в будівлях, якщо інше не випливає з характеру послуг, передбачених цим договором.
Згідно з п.3.4. договору оренди нерухомого майна та п.6.5. договору на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна нарахування ПДВ на вартість обумовлених договорами послуг здійснюється в порядку визначеному законодавством України.
На виконання умов договору оренди нерухомого майна №19-О від 13.11.2017 позивач надав послуги з оренди майна на суму 1 544 235 грн 38 коп. в т.ч. ПДВ на суму 257 372 грн 52 коп., що підтверджується актами надання послуг, копії яких приєднані до матеріалів справи.
Також, на виконання умов договору на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна №В-9-19/17/17-346-2 від 13.11.2017 забезпечив можливість отримання орендарем послуг, в т.ч. пов"язаних з постачанням через інженерні мережі власника отриманих від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, а також відшкодування земельного податку на суму 483 371 грн 60 коп., в т.ч. ПДВ на суму 80 561 грн 88 коп.
На виконання вимог ПК України та умов договорів відповідач зобов"язаний був скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 337 934 грн 40 коп.
Однак в порушення вимог ПК України та умов договору відповідач не зареєстрував податкові накладні в ЄРПН і не надав їх позивачу. Доказів реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами господарських операцій з позивачем згідно з актами надання послуг за період 30.03.2018 - 31.08.2022 чи зупинення податковим органом реєстрації податкових накладних матеріали справи не містять.
Станом на 24.03.2023 відповідач податкові накладні не зареєстрував, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення збитків.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст. 74, 76, 77 ГПК України).
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Стаття 14 ПК України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п. п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. п. 14.1.181).
У ст. 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов'язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з п. 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зазначених у наведеній нормі. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно правил ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України).
Операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до п. п. 185.1 ст. 185 ПК України є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за ставкою 20 відсотків (ст. 193 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 зробив правовий висновок про те, що є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку скласти і зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на суму 337 934 грн 40 коп., яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновки суду.
Суд встановив факт порушення відповідачем вимог ст. 201 ПК України, щодо складання та реєстрації податкових накладних, у зв"язку з чим позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 337 934 грн 40 коп., а також наявність усіх елементів складу такого господарського правопорушення. Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 337 934 грн 40 коп. збитків обґрунтована та належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 5069 грн 02 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №14217 від 23 березня 2023 року.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд встановив, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Відтак, суд враховуючи визнання позову відповідачем та задоволення позову, дійшов висновку, що судовий збір в сумі 2534 грн 51 коп. належить покласти на відповідача. Судовий збір в сумі 2534 грн 51 коп. повернути позивачу, про що постановив ухвалу.
Керуючись ст.8,124,129 Конституції України, статтями 2,74,86,129,233,236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення завданих збитків у сумі 337 934 грн 40 коп. задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (вул. Хриплинська , буд. 11, м. Івано-Франківськ, 76002, код 07552205) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 760096, код 03346058) 337934 (триста тридцять сім тисяч дев"ятсот тридцять чотири) грн 40 коп. збитків та 2534 (дві тисячі п"ятсот тридцять чотири) грн 51 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27.07.2023
Суддя Т. В. Максимів