вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1232/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 1 085 229 62 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 923 808 грн, пеня в розмірі 24 573 29 грн, інфляційні втрати у розмірі 116 561, 10 грн та 3 % річних у розмірі 20 197, 23 грн.
Ухвалою суду від 15.03.2023 позовну заяву залишено без руху.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" 27.03.2023 подало до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1232/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано позивача надати суду протягом 10 днів від дня винесення даної ухвали докази повного виконання пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, а саме повідомлення визначених державних органів.
04.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" надійшла заява щодо надання доказів.
12.04.2023 від позивача надійшла заява про надання доказів.
13.04.2023 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшло клопотання про повернення позовної заяви.
Також відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та відзив на позовну заяву.
18.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" надійшла відповідь на відзив.
Щодо клопотання відповідача про повернення позовної заяви, у зв'язку з тим, що вона підписана особою, яка не мала права її підписувати, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" є Ілющенков Андрій Вікторович, обмеження щодо повноважень відсутні.
Тому суд доходить висновку, що Ілющенков А.В. за змістом статті 56 Господарського процесуального кодексу України уповноважений на підписання позовної заяви.
Щодо твердження відповідача про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог згідно з ст. 173 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами, зокрема, одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача.
Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 р. у справі № 910/5233/18, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оскільки, позивач у своїй позовній заяві об'єднав позовні вимоги до одного й того самого відповідача за договорами закупівлі товару із аналогічними умовами, при цьому, за кожним договором складались однакові за змістом товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, доводи Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про порушення з обмеженою відповідальністю «АДЕЛЬГЕЙТ ГРУП» правил об'єднання позовних вимог суд відхиляє.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8, 5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами №№ 22092 від 24.02.2022, 22093 від 24.02.2022, 22094 від 24.02.2022, 22095 від 24.02.2022 в частині повної та своєчасної оплати.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" посилається на пункт 4.2 договору стверджуючи, що відповідно до умов вищезазначеного пункту в товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, що з боку позивача є порушенням, у зв'язку з чим у відповідача не настав обов'язок щодо оплати поставленого товару на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам Договору.
Щодо стягнення пені відповідач звертає увагу, що в позовній заяві зазначається, що строк прострочки оплати товару з 26.05.2022 по 15.02.2023, і саме за цей проміжок часу нібито розрахований розмір пені.
Проте, з аналізу п. 4.2. Договорів вбачається, що відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар не раніше реєстрації податкових накладних, податкові накладні за Договорами зареєстровано: 14.06.2022 року (три податкові накладні) та 01.07.2022 (одна податкова накладна).
Тому строк зобов'язання має нараховуватися з 15.06.2022 та 02.07.2022 відповідно.
Також, відповідач вважає, що позивач не має підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, оскільки така неможливість стягнення прямо передбачена в п. 11.1. Договорів.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач не погоджується з викладеними аргументами відповідача стверджуючи, що позивач як постачальник надав відповідачу як Замовнику разом з поставленими товарами всі первинні документи у відповідності до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також виконав всі інші зобов'язання згідно із договорами про закупівлю, про що свідчить відсутність будь-яких претензій з боку Замовника стосовно кількості і якості поставлених товарів.
Щодо звільнення відповідача від нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, то відповідач зазначає, що умови пункту 11.1 договорів про закупівлю щодо звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, не підлягають застосуванню, оскільки стягнення інфляційних втрат не може бути змінено договором, а встановлення 0 % річних (замість 3 %, що зазначені у ч.2 ст. 625 ЦК України) є звільненням відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що прямо заборонено ч. 1 ст. 625 ЦК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
24.02.2022 між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДЕЛЬГЕЙТ ГРУП» (далі - позивач, Постачальник) було укладено договір про закупівлю товару № 22092 (далі - договір № 22092).
Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Замовника Товар найменування, марка її кількість якого вкачується в специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною до договору, на умовах, то викладені у цьому Договорі.
Згідно пунктами 1.2-1.3 договору найменування (асортимент) Товару: Звено2-5Д49.169.65сич-01, Звено2-5Д49.169.65сич-02. Кількість товару: згідно специфікації № 1.
Ціна товару, що поставляється за договором вказана в специфікації № 1 (пункт 1.4 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що загальна сума (ціна) Договору складає: 239 952, 00 грн (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві грн 00 коп), в т.ч. 20 % ПДВ 39 992, 00 грн (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві грн 00 коп).
24.02.2022 між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДЕЛЬГЕЙТ ГРУП» було укладено договір про закупівлю товару № 22093 (далі - договір № 22093).
Згідно пунктами 1.2-1.3 договору найменування (асортимент) Товару: Патрубок нижній лівий 2-5Д49.189.32сич, Патрубок нижній правий 2-5Д49.189.33сич, Труба газова 2-5Д49.189.38сич, Труба газова 2-5Д49.189.38сич-01. Кількість товару: згідно специфікації № 1.
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що загальна сума (ціна) Договору складає: 204 000, 00 грн (двісті чотири тисячі грн 00 коп), в т.ч. 20 % ПДВ 34 000, 00 грн (тридцять чотири тисячі грн 00 коп).
24.02.2022 між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДЕЛЬГЕЙТ ГРУП» було укладено договір про закупівлю товару № 22094 (далі - договір № 22094).
Згідно пунктами 1.2-1.3 договору найменування (асортимент) Товару: Звено2-5Д49.169.64сич, Звено2-5Д49.169.64сич-01. Кількість товару: згідно специфікації № 1.
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що загальна сума (ціна) Договору складає: 239 952, 00 грн (двісті тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві грн 00 коп), в т.ч. 20 % ПДВ 39 992, 00 грн (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві грн 00 коп).
24.02.2022 між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДЕЛЬГЕЙТ ГРУП» було укладено договір про закупівлю товару № 22095 (далі - договір № 22095).
Згідно пунктами 1.2-1.3 договору найменування (асортимент) Товару: Патрубок нижній лівий 2-5Д49.189.32сич, Патрубок нижній правий 2-5Д49.189.33сич, Труба газова 2-5Д49.189.38сич, Труба газова 2-5Д49.189.38сич-01. Кількість товару: згідно специфікації № 1.
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що загальна сума (ціна) Договору складає: 204 000, 00 грн (двісті чотири тисячі грн 00 коп), в т.ч. 20 % ПДВ 34 000, 00 грн (тридцять чотири тисячі грн 00 коп).
24.02.2022 між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДЕЛЬГЕЙТ ГРУП» було укладено договір про закупівлю товару № 22095 (далі - договір № 22095).
Згідно пунктами 1.2-1.3 договору найменування (асортимент) Товару: Труба газова 2-5Д49.169.70сич, Труба газова 2-5Д49.169.70сич-01.
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що загальна сума (ціна) Договору складає: 239 904, 00 грн (двісті тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот чотири грн 00 коп), в т.ч. 20 % ПДВ 39 984, 00 грн (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири грн 00 коп).
Розрахунки проводяться у безготівковому порядку на рахунок Постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД (пункти 4.1 - 4.2 договорів).
Згідно пункту 5.2 договорів передача товару Замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну Товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість: Товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною Постачальник зобов'язується падати Замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної, документи визначені п. 2.2 Договору.
Умови поставки: DDP, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс-2010", транспортом та за рахунок Постачальника. Місце поставки (передачі) Товару, Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 (склад Замовника) (пункт 5.5 договорів).
У пункті 7.5 договорів сторони узгодили, що У разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 01 % від несвоєчасно оплаченої суми на кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання Сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, потім виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків (пункт 11.1 договорів).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 договорів).
Виконання позивачем зобов'язань з поставки Товару на загальну суму 923 808 грн відповідачу підтверджується наступними документами:
- товарно-транспортною накладною № Р1 від 24.02.2022 та видатковою накладною № 1 від 24.02.2023 на суму 239 952 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р2 від 24.02.2022 та видатковою накладною № 2 від 24.02.2023 на суму 239 952 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р3 від 24.02.2022 та видатковою накладною № 3 від 24.02.2023 на суму 204 000 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р4 від 24.02.2022 та видатковою накладною № 4 від 24.02.2023 на суму 239 904 грн з ПДВ.
Позивач стверджує, що відповідач не здійснив повну оплату за отриманий товар у визначений строк, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 923 808 грн.
Для врегулювання спору в досудовому порядку 30.01.2023 на адресу відповідача була направлена вимога щодо сплати здійснених поставок, яка була отримана ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 01.02.2023.
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім суми основного боргу в розмірі 923 808 грн позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 24 573, 29 грн, 3 % річних у розмірі 20 197, 23 грн та інфляційні втрати в розмірі 116 561, 10 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми основного боргу
За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 923 808 грн підтверджується матеріалами справи.
Виходячи зі змісту умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за договорами про закупівлю №№ 22092 від 24.02.2022, 22093 від 24.02.2022, 22094 від 24.02.2022, 22095 від 24.02.2022 є таким, що настав.
За твердженням позивача, відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару не виконав.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на суму 717 769, 25 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Заперечення відповідача в частині того, що в товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, у зв'язку з чим у відповідача не настав обов'язок щодо оплати поставленого товару на підставі документів, відхиляються судом з наступних підстав.
Суд звертає увагу, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій.
Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.
До первинних документів відноситься, зокрема, видаткова накладна.
Положеннями частини 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні сторонами підписані без будь-яких заперечень та зауважень.
Отже, такі заперечення відповідача є безпідставними.
Тому, вимога про стягнення основного боргу у розмірі 923 808 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано 3% річних у розмірі 20 197, 23 грн за загальний період з 26.05.2022 по 15.02.2022 та інфляційні втрати в розмірі 116 561, 10 грн за той самий період.
Сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання Сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, потім виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків (пункт 11.1 договорів).
У статях 6, 627 Цивільного кодексу України визначено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник "інший" в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти, визначені у договорі, є відмінними від встановлених у статті 3%. Тобто 3% - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас, сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0.
Оскільки частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.
Враховуючи положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, оскільки сторони визначили інший розмір процентів, ніж передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення 3% річних 20 197, 23 грн не підлягають задоволенню.
Стаття 6 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України прямо встановлюють обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Стаття 625 ЦК України наділяє сторін правом на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних, тобто такий, що відмінний від 3%. Ставка трьох процентів річних застосовується за замовченням у випадку, коли в договорі не визначена будь-яка інша ставка процентів річних. В даному випадку, сторонами у спірних договорах узгоджено, що грошові зобов'язання, передбачені цими договорами повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та із застосуванням нульової відсоткової ставки річних від простроченої суми.
Визначивши у спірних договорах нульову відсоткову ставку, сторони реалізували принцип свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.
Хоча зобов'язання сплатити проценти річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України і є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Суд не погоджується із посиланнями відповідача щодо неправомірності стягнення інфляційних втрат.
Слід зазначити, що є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат прямо передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, які не можуть бути змінені договором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.
Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД (пункт 4.2 договорів).
Суд встановив, що поставка товару відбулася 24.02.2022, що підтверджується видатковими накладним № 1, 2, 3, 4.
Реєстрації податкових накладних відбулася:
- за видатковим накладними № 1, 3, 4 - 14.06.2022, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної № 1, 3, 4 від 14.06.2022;
- за видатковою накладною № 2 - 01.07.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 2 від 01.07.2022.
З огляду на положення пункту 4.2 договору строк оплати товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними № 1, 3, 4 від 24.02.2022 грн є таким, що настав 15.06.2022, а за видатковою накладною № 2 - 02.07.2023.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд зазначає, що він є невірним.
Позивачем не прийнято до уваги, що нарахування, з урахуванням вищезазначених складових, має відбуватися відповідно до пункту 4.2 договору, оскільки дата настання зобов'язання різниться. Отже, нарахування мають відбуватися за період липень 2022 року по січень 2022 року.
Здійснивши перерахунок судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню становить 80 298,71 грн. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 36 262, 39 грн, слід відмовити.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 7.5 договорів сторони узгодили, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 01 % від несвоєчасно оплаченої суми на кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 24 573, 29 грн, за період з 26.05.2022 по 15.02.2023.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Однак, перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що він є невірним.
Судом встановлено помилковість визначеного позивачем періоду нарахування пені та невідповідність здійсненого розрахунку пені положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та пункту 4.2 договорів.
Позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано наведених вище положень щодо порядку перебігу строків, у зв'язку з чим помилково визначено кінцеві дати виконання відповідачем грошових зобов'язань та початкові дати періодів нарахування.
Виходячи з положень частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України та пункту 4.2 договору:
- за видатковими накладними №№ 1, 3, 4 від 24.02.2022 нараховується за період з 15.06.2022 по 12.12.2022 (з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГПК) та становить 12 377,79 грн;
- за видатковою накладною № 2 від 24.02.2022 нараховується за період з 02.07.2022 по 29.12.2022 (з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГПК) та становить 4 343, 13 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 16 720, 92 грн, у стягненні пені у розмірі 7 852, 37 грн слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 15 312, 42 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адельгейт Груп» (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул.. Гагаріна, буд. 15, кв. 203; ідентифікаційний код 42584616) основний борг у розмірі 923 808 грн, інфляційні втрати у розмірі 80 298,71 грн, пеню у розмірі 16 720, 92 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 312, 42 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко