вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1666/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятка В. В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 19, ідентифікаційний код 32744298)
до Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" (53282, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Кам'янське, вул. Озерна, буд. 40, ідентифікаційний код 00292304)
про стягнення 767 924,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 25 178,16 грн. 3% річних, 198 379,86 грн. інфляційних втрат
Представники:
від позивача: Дорофєєв Д.О., адвокат
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 23.03.2023 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" заборгованості на загальну суму 991 482,02 грн., з яких:
- 767 924,00 грн. заборгованість за виконані роботи;
- 25 178,16 грн. 3% річних за період з 01.03.2022 по 20.03.2023;
- 198 379,86 грн. інфляційні втрати за період з березня 2022 року по лютий 2023 року.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 14 872,23 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №13 на виконання буровибухових робіт від 15.12.2021 в частині своєчасної та повної оплати за роботи виконані за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №112 від 18.02.2022 на суму 1 197 924.00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1666/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 01.05.2023 о 12:30 год.
Підготовче засідання 01.05.2023 відкладено на 29.05.2023 о 11:00 год.
До суду 22.05.2023 надійшов відзив відповідача яким останній просить суд:
- визнати вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 570 000,00 грн.;
- відмовити в частині вимог щодо стягнення 3% річних за період з 01.03.2022 по 20.03.2022 в розмірі 25 178,16 грн.;
- відмовити в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат за період з березня 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 198 379,86 грн.;
- відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.;
- відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
Відповідач зазначає, що введення воєнного стану в Україні призвело до обмеження організаційних та технічних умов для виробництва та збуту щебеневої продукції ПрАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" (наказу про призупинення (зміну режиму роботи) № 50 від 24.02.2022, доповідні записки про скасування роботи відділів і цехів підприємства). Видобувні роботи, які є основним видом діяльності та джерелом отримання прибутку товариства, не відновлені і по теперішній час.
Також відповідач зазначає, що споживачі продукції ПрАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" з якими були укладені договори купівлі-продажу на 2021-2022рр. приймали участь у програмі "Велике будівництво" Президента Володимира Зеленського, яка на тлі введення воєнного стану в країні заморожена на невизначений термін. Основні контрагенти з якими працював відповідач - вантажоодержувачі гранітної продукції опинилися в зоні бойових дій або під окупацією - м. Нова Каховка, м. Харків, м. Херсон, що підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75; наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та перейшли у режим простою. На момент введення воєнного стану в Україні, вони не розрахувалися по своїм зобов'язанням з відповідачем за відвантажену напередодні воєнних дій продукцію, та мають дебіторську заборгованість перед відповідачем на загальну суму - 2 800 000,00 грн.
Відповідач стверджує, що ПрАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" через військову агресію отримало фінансовий збиток в 2022 році в сумі 8 322,00 тис.грн. (рядок 2355 "Звіту про фінансові результати"), а за підсумками 1 кварталу 2023 року - 2 394,00 (рядок 2355 "Звіту про фінансові результати").
Відповідач зазначає, що викладені у відзиві обставини та надані документи встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між обставинами непереборної сили та безпосереднім впливом таких обставин на конкретного суб'єкта господарювання, також доводять істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору №13 від 15.12.2021 на виконання буровибухових робіт, настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Тобто, неможливість своєчасного виконання грошового обов'язку породжені непередбачуваними обставинами, що виникли після укладення договору. В діях відповідача не вбачається протиправної поведінки, збитків (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою) та наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). Навпаки відповідач визнає свої обов'язки та намагається сплатити частинами заборгованість перед позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями на загальну суму 227 924,00 грн., а саме: №242 від 16.03.2023 на суму 30 000,00 грн., №284 від 23.03.2023 на суму 30 000,00 грн., №292 від 30.03.2023 на суму 20 000,00 грн., №301 від 06.04.2023 на суму 20 000,00 грн., №311 від 13.04.2023 на суму 27 924,00 грн., №377 від 19.04.2023 на суму 20 000,00 грн., №391 від 27.04.2023 на суму 20 000,00 грн., №401 від 04.05.2023 на суму 20 000,00 грн., №409 від 11.05.2023 на суму 20 000,00 грн., №416 від 16.05.2023 на суму 20 000,00 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідач зазначає, що рівень інфляції в 2022 році напряму залежить від воєнних дій на території України, і є складовою форс-мажорних обставин. На думку відповідача, аналіз судової практики засвідчив, що іноді суди не вбачають підстав для стягнення інфляційних втрат і 3% річних у випадку, коли прострочення виконання грошового зобов'язання сталося не з вини боржника. Відповідач не погоджується та просить суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 198 379,86 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 25 178,16 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження витрат позивача на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн., зокрема відсутній акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг тощо - то вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Таким чином, відповідач не погоджується та просить суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Також відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців посилаючись на те, що відповідач, втративши доступ до реалізації своєї продукції, що необхідна для здійснення його господарської діяльності, повністю обмежений в отриманні прибутку. З огляду на винятковість причин неможливості ведення господарської діяльності відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, відсутність у матеріалах справи доказів понесений позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, та майновий стан відповідача розмір заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат створює надмірний, необґрунтований тягар для відповідача. Арешт коштів на банківських рахунках, рухомого та нерухомого майна підприємства призведе до вкрай негативних наслідків, а саме: затримка виплати заробітної плати працівникам підприємства, припинення електропостачання для населення с-ща Кам'янське Нікопольського району, невиконання договірних зобов'язань перед контрагентами, виникнення заборгованості по податках та зборах, які підлягають сплаті до бюджетів всіх рівнів, в деяких випадках до повної зупинки господарської діяльності, а також до інших негативних і непередбачуваних соціальних, економічних та екологічних наслідків. Більш того, діяльність ПрАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр", як власника спецдозвілу на користування надр, регулюються Кодексом про надра, відповідно до ст.56 розділу VI якого, основними вимогами в галузі охорони надр є "охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів". Зупинка діяльності призведе до відключення від електропостачання і відповідно неможливості використання насосних станцій в режимі, які підтримують родовище від затоплення. Саме поточна діяльність відповідача забезпечує і забезпечить підтримання товариства в працездатному стані і відповідно погашення як існуючих боргів перед позивачем, так і виконання поточних розрахунків з контрагентами, з урахуванням загальногосподарського інтересу.
Щодо обґрунтування можливості в майбутньому виконати рішення суду у даній справі відповідач зазначив, що вже розпочате відновлення деокупованих територій Херсонської та Харківської областей, але наразі ще ці роботи виконуються виключно з погодженням військовими задля безпеки виконання робіт, тому строки нерегламентовані.
До справи відповідачем 29.05.2023 долучено платіжну інструкцію №512 від 24.05.2023 про сплату боргу у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою суду від 29.05.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 19.06.2023 о 12:30 год.
Відповідачем 19.06.2023 долучено до справи докази про сплату боргу у розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №524 від 01.06.2023 на суму 20 000,00 грн., №533 від 08.06.2023 на суму 20 000,00 грн., №544 від 15.06.2023 на суму 20 000,00 грн.
Підготовче засідання 19.06.2023 відкладено на 03.07.2023 о 16:00 год.
До суду 19.06.2023 надійшла відповідь позивача на відзив в якій він не погоджується та спростовує доводи відповідача. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що відповідачем не було належним чином доведено причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язання. Крім того, позивач вказує на недоведеність відповідачем відсутності у нього фінансової змоги виконати прострочене зобов'язання.
Також позивач зазначає, що відповідач не повідомив у триденний строк, що визначено у п.10.2 договору про настання для нього форс-мажору, не повідомив він і за місяць і за два, а продовжив господарську діяльність.
До суду 28.06.2023 надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив в яких останній зазначає, що не погоджується з позицією позивача. Відповідач надав пояснення щодо витрачення наявних в нього коштів, а саме витрати на енергоносії.
Щодо відсутності форс-мажору в цілому відповідач зазначив, що територія підприємства знаходиться під постійними, цілодобовими ворожими обстрілами з тимчасово окупованої Запорізької області м.Енергодар, які становлять загрозу життю та здоров'ю людини. Відповідач зазнав значних руйнувань частин самого підприємства внаслідок обстрілів військовими Російської Федерації, що підтверджується наявністю кримінальних проваджень №12022041340001015, №22022040000000252, №22022040000000255, №22022040000000512. 30 вересня 2022 року частково зруйнована/пошкоджена Трансформаторна підстанція товариства з обладнанням, через яку живляться електромережі АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", які постачають електричну енергію населенню селища Кам'янське, що підтверджується кримінальним провадженням №22022040000000255 від 12.10.2022. В результаті цієї надзвичайної події, підприємство було змушено за власний кошт і своїми силами у найкоротший термін відновити роботу Трансформаторної підстанції, так як цей об'єкт є критичним. Це необхідні платежі для відновлення та подальшої стабільної роботи критичної інфраструктури енергосистеми та життєзабезпечення населення.
При цьому відповідач зазначає про поступове виконання грошового зобов'язання, шляхом часткової сплати заборгованості та долучив до справи докази часткової сплати основного боргу у сумі 40 000,00 грн.
Ухвалою суду від 03.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 24.07.2023 о 15:00 год.
За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 03.07.2023 долучено до матеріалів справи лист №02-16-01/564 та акт від 10.05.2022 в підтвердження того, що внаслідок авіаударів ворожої авіації 22.03.2022 було зруйновано будівлю витратного складу вибухових матеріалів та частково пошкоджено вікна та двері в приміщенні КПП, нежитлових приміщеннях ТВО "Західукрвибухпром".
На електрону пошту суду 18.07.2023 надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" у судове засідання.
За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 24.07.2023 долучено до матеріалів справи акт звірки станом на 24.07.2023 відповідно до якого сума основного боргу складає 380 000,00 грн.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом не задоволено оскільки відповідач як сторона у справі не обмежений колом представників.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 24.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
15 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" (далі - позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Новопавлівський гранітний кар'єр" (далі - відповідач, замовник) укладено договір на виконання буровибухових робіт №13 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню буровибухових робіт по подрібненню гірської маси методом свердловинних зарядів без подрібнення негабариту, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу і оплатити її.
Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість робіт становить: 52,85 грн. (крім того ПДВ 20%) за кубометр гірничої маси у щільному тілі.
Згідно з п.3.2 договору, виконавець залишає за собою право шляхом укладання протоколу узгодження ціни, в залежності від кон'юнктури ринку, зміни цін на матеріали та комплектуючі, вартості кредитних ресурсів, коливань курсу гривні до вільноконвертованих валют, інфляційних процесів в Україні, зміни мінімальної заробітної плати та інших факторів, що впливають на рівень вартості робіт, переглядати та змінювати вартість робіт, про що повідомляє замовника за 5 робочих днів до зміни ціни.
Пунктом 4.5 договору передбачає, що виконані виконавцем роботи оформлюються актами виконаних робіт, підписаними представниками обох сторін не пізніше дня наступного за днем закінчення проведення вибухових робіт або замовником надається вмотивована відмова від підписання актів виконаних робіт та сторонами погоджуються строки усунення недоліків виконавцем.
Відповідно до п.5.1 договору, роботи виконуються в обсязі, необхідному замовнику, при умові попередньої оплати не пізніше як за 3 дні до проведення бурових робіт в розмірі 30% вартості буровибухових робіт. Протягом 10 календарних днів після підписання акта виконаних робіт замовник проводить остаточний розрахунок за фактично виконані роботи.
Договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами (п.12.1 договору).
На виконання умов договору виконавцем проведені буровибухові роботи, загальна вартість яких склала: 1 197 924,00 грн., факт виконаних виконавцем робіт підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання виконаних буровибухових робіт №112 від 18 лютого 2022 року.
Позивач посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати, виконаних робіт, виконував частково, внаслідок чого утворилася заборгованість з оплати виконаних робіт на суму 767 924,00 грн., просить суд стягнути з відповідача 767 924,00 грн. заборгованість за виконані роботи, 25 178,16 грн. 3% річних за період з 01.03.2022 по 20.03.2023 та 198 379,86 грн. інфляційні втрати за період з березня 2022 року по лютий 2023 року. Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовною заявою.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням сторонами договірних зобов'язань щодо виконання й оплати буровибухових робіт.
Спірні правовідносини між сторонами ґрунтуються на договорі підряду, який регулюється статтями 837-886 Цивільного кодексу України.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до ст. 859 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами п. 5.1 договору, протягом 10 календарних днів після підписання акту виконаних робіт замовник проводить остаточний розрахунок за фактично виконані буровибухові роботи. З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість виконаних робіт не пізніше 28.02.2022, прострочка настає - з 01.03.2022.
У встановлений договором строк, умови договору щодо повної оплати вартості виконаних робіт на суму 1 197 924,00 грн. відповідачем не виконані, відповідачем сплачено лише 430 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями:
- №263 від 15.02.2022 на суму 100 000,00 грн.;
- №281 від 16.02.2022 на суму 100 000,00 грн.;
- №298 від 17.02.2022 на суму 100 000,00 грн.;
- №307 від 18.02.2022 на суму 100 000,00 грн.;
- №242 від 16.03.2023 на суму 30 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог по стягненню заборгованості у розмірі 767 924,00 грн., строк оплати якої на дату звернення з позовом до суду настав.
Разом з тим, після звернення позивача з позовом до суду відповідачем була сплачена сума 387 924,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями:
- №284 від 23.03.2023 на суму 30 000,00 грн.;
- №292 від 30.03.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №301 від 06.04.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №311 від 13.04.2023 на суму 27 924,00 грн.;
- №377 від 19.04.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №391 від 27.04.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №401 від 04.05.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №409 від 11.05.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №416 від 16.05.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №512 від 24.05.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №524 від 01.06.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №533 від 08.06.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №544 від 15.06.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №560 від 22.06.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №568 від 26.06.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №654 від 05.07.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №660 від 12.07.2023 на суму 20 000,00 грн.;
- №742 від 19.07.2023 на суму 30 000,00 грн.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем сплачено основний борг у сумі 387 924,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду (позивач звернувся до суду 23.03.2023), провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 387 924,00 грн. підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору, решта основного боргу у сумі 380 000,00 грн. підлягає до примусового стягнення.
Щодо заперечень відповідача та наявності форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язання за договором, внаслідок настання обставин непереборної сили, таких як епідемії, повінь, пожар, землетрус, а також у випадку війни і військових дій, масових заворушень, страйків, блокади, чи розпоряджень компетентних державних органів, або інших дій третіх осіб, що перешкоджають виконанню договору, при умові, що ці обставини безпосередньо вплинули на неможливість виконання сторонами умов договору. В цьому випадку строк виконання зобов'язання по договору продовжується на строк дії вказаних обставин.
Сторона, яка не в змозі виконати свої зобов'язання з причин форс мажорних обставин, повинна в письмовій формі в строк не більше 3 (трьох) днів письмово повідомити про це іншу Сторону та надати відповідні підтверджуючі документи. Факти форс-мажорних обставин повинні бути підтверджені довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України або іншими державними органами України. Не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє винну сторону права на відстрочення виконання зобов'язань за цим Договором, внаслідок вказаних обставин.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого:
- засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.
Вже після повномасштабної російської збройної агресії проти України КГС ВС у своїй постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 підтвердив: "…форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку".
Відтак, керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі суд виходить з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому суди звертають увагу на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, безвідносно до змісту Листа ТПП.
Таким чином, обов'язок доказування непереборної дії форс-мажорних обставин покладено на особу, що заявляє про такі обставини, тобто на відповідача.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодекс України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань.
Аналізуючи положення чинного законодавства та судову практику, господарський суд дійшов висновку, що особа звільняється від відповідальності лише у разі, якщо вона довела те, яким чином форс-мажорні обставини унеможливили виконання зобов'язання.
Доводи відповідача щодо неможливості виконання грошового зобов'язання через збройну агресію російської федерації, а саме необхідність призупинення видобувних робіт, призупинення дії трудових договорів, наявність заборгованості у контрагентів перед відповідачем та місцезнаходження підприємства не можуть вважатися тими обставинами, що повністю виключають можливість здійснення оплати на користь виконавця, оскільки всі ці обставини та дії не мають майнового характеру в контексті відсутності коштів до сплати. Щодо заборгованості контрагентів перед відповідачем, то боржником не було надано копій відповідних угод, що посвідчували діючі правовідносини між сторонами.
Відтак, суд вважає форс-мажорні обставини не доведеними.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на вимогу кредитора, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, має своїм обов'язком сплатити 3% річних та інфляційні втрати.
Суд перевірив розрахунки, надані позивачем дійшов висновку про їх обґрунтованість, а, відтак, і про задоволеннях позовних вимог про стягнення 25 178,16 грн. 3% річних за період з 01.03.2022 по 20.03.2023 та 198 379,86 грн. інфляційних втрат за період з березня 2022 року по лютий 2023 року.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (п.2).
Відповідно до ч. 1, 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).
Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.
Зважаючи на те, що відповідач просить не розстрочити виконання рішення суду, а відстрочити його на максимально допустимий законодавством строк - на один рік, вбачається спроба відповідача затягнути строки погашення наявного боргу, суд дійшов висновку про не доведення матеріалами справи факту існування обставин, які згідно вимог процесуального закону можуть бути підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення суду.
Таким чином, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Щодо витрат на правничу допомогу та інші судові витрати
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані:
- договір-доручення про надання правової допомоги від 15.03.2023 укладений між Адвокатом Дорофєєвим Дмитро Олександровичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" (далі - клієнт);
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВК №1039298 від 20.03.2023.
Відповідно до п.1.1 договору-доручення про надання правової допомоги предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та і способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів у справі за позовом до Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр".
Гонорар адвоката за послуги визначені у п.п.2.1.2 договору-доручення про надання правової допомоги складає 15 000,00 грн. або суму, що стягне суд у якості компенсації витрат на правову допомогу (клієнт сплачує суму, що є більше, а але не менше 15 000,00 грн.) та має бути сплачений клієнтом протягом 10-ти банківських днів з моменту виконання рішення суду (п.4.2 договору-доручення про надання правової допомоги).
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає їх завищеними з огляду на неспівмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): зміст позовної заяви складає в більшості відтворення статей Цивільного, Господарського та Господарського процесуального кодексів та пунктів Договору; суд вважає час на підготовку позовної заяви завищеним з огляду на попередній пункт.
Відтак, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 10 000,00 грн.
Щодо розподілу судового збору.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною третьою статті 231 цього Кодексу встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.
Так, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5) (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Під час звернення з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14 872,23 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №10657 від 17.03.2023.
Оскільки наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 387 924,00 грн. у зв'язку із відсутністю предмета спору, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу із державного бюджету у розмірі 5 818,86 грн. (387 924,00грн*1,5%). З огляду на те, що клопотання про повернення судового збору на час розгляду справи від позивача не надходило, питання повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 5 818,86 грн. судом не розглядається.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 9 053,37 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" до Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" про стягнення 767 924,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 25 178,16 грн. 3% річних, 198 379,86 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" 387 924,00 грн. заборгованості за виконані роботи у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" (53282, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Кам'янське, вул. Озерна, буд. 40, ідентифікаційний код 00292304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 19, ідентифікаційний код 32744298) 380 000,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 25 178,16 грн. 3% річних, 198 379,86 грн. інфляційних втрат, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 053,37 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" про відстрочення виконання судового рішення у справі №904/1666/23 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 27.07.2023.
Суддя Е.М. Бондарєв