вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про зупинення провадження у справі
24.07.2023м. ДніпроСправа № 904/3169/23
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65, ідентифікаційний код 40612274)
до Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514)
про визнання незаконними дій та скасування права власності на нерухоме майно
Суддя Бондарєв Е.М.
за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятка В. В.
Представники:
від позивача: Бондаренко О.Д., представник
від відповідача: Романчук М.М., представник
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №588/06-23 від 16.06.2023 до Дніпровської міської ради про:
1) визнання незаконними дії Дніпровської міської ради, спрямовані на безпідставне проведення державної реєстрації права власності за Територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради та зобов'язання Дніпровську міську раду припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65;
2) скасування запису про право власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпровської міської ради на наступні об'єкти нерухомого майна:
- нежитлове приміщення № XIV загальною площею 70,8 кв.м., нежитлове приміщення №ХV загальною площею 71,0 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ.А-16, прибудова літ.А1-1, ґанок літ. а., в загальному користуванні приміщення № XX літ. А1-1 загальною площею 23,8 кв.м. за адресою: м.Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 3, приміщення ХІV,ХV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2213102812101, внесене 05.11.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме;
- нежитлове приміщення №1 загальною площею 144,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ.А-16, А1}-1 прибудова; а6}, а7} ґанки; в загальному користуванні приміщення XX літ.А1}-1 площею 23,8 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 4, приміщення 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2212698312101, внесене 05.11.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме;
- нежитлове приміщення №2а загальною площею 72 кв.м. на І поверсі в житловому будинку літ. А-16 за адресою: м.Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, секц. 4, приміщення 2а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2174448512101, внесене 22.09.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме.
Також позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати по сплату судового збору у сумі 5 368,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюванні приміщення першого поверху в будинку 65 по вул. Робочій в м. Дніпрі належать мешканцям МЖК бо разом з приватизацією своїх квартир, вони приватизувати і вбудовані та прибудовані приміщення соціально-побутового, торговельного та іншого призначення першого поверху бо вартість цих приміщень віднесена на вартість одного квадратного метра загальної площі житла відповідно до підпункту 3) п.2 та п.4 Постанови КМУ від 28.10.1996 №1300.
Позивач стверджує, що оскільки власниками спірних приміщень були співвласники житлового будинку, у Територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради право власності на спірні нежитлові приміщення ніколи не виникало, а дії відповідача, спрямовані на реєстрацію за ним права власності на спірні приміщення, у яких вже є власник, та в період дії заборони на вчинення таких дій, встановленої Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 по справі №200/13101/17 про забезпечення позову, є неправомірними.
Позивач зазначає, що незаконними діями відповідача порушуються права співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65, а Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" здійснює управління вказаним житловим будинком та створене з метою захисту прав співвласників, то належним способом захисту є саме визнання незаконними дій Дніпровської міської ради, як органу місцевого самоврядування, які полягають у зверненні до державних реєстраторів із заявами про реєстрацію права власності за Територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради щодо приміщень, зазначених в ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 по справі №200/13101/17 про забезпечення позову та спрямованих на безпідставне проведення державної реєстрації права власності за Територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, а також припинення дій, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №94/3169/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 24.07.2023 о 11:00год.
До суду 13.07.2023 надійшов відзив відповідача яким останній просить суд позовну заяву залишити без задоволення посилаючись на те, що спірне нерухоме майно по вул. Робоча, 65 увійшло до комунальної власності територіальної громади міста з моменту складання акту передачі від 10 вересня 2003 року (в період дії старого ЦК УРСР 1963 року), а отже чинне на той час законодавство (ст. 128 ЦК УРСР) визначило моментом виникнення права власності саме дату передачі речі, і дія приписів ст. 182 сучасного Цивільного кодексу України щодо обов'язкової реєстрації права власності на таке майно не поширюється. Таким чином, з 10.09.2003 територіальна громада міста Дніпропетровська в особі міської ради набула право власності на цілісний майновий комплекс комунального підприємства Південне, до якого зокрема входили і спірні приміщення.
Відповідач стверджує, що спірні приміщення будувалися для розміщення закладів, підприємств та організацій, які надають послуги фізичним та юридичним особам, тобто не для задоволення потреб виключно мешканців будинку, в тому числі в спірних приміщеннях відсутнє сантехнічне чи інше обладнання, що необхідно для обслуговування будинку, побутового обслуговування тільки мешканців даного будинку також відсутні, а приміщення мають окремі входи. Таким чином, спірні об'єкти як на час проектування, так і на момент проведення первинної інвентаризації (1992-1994 років) і по теперішній час мали та мають статус нежитлових приміщень, будувалися як блоки обслуговування (перукарні, поштові відділення, клубні та піонерські кімнати, магазини тощо), знаходяться на 1-му поверсі, мають окремі входи, транзитні комунікації, в приміщеннях відсутнє обладнання, яке обслуговує більше одного приміщення, а також інше обладнання, що забезпечує потреби сього житлового будинку, тому вони не є допоміжними приміщеннями.
Оскільки спірні нежитлові приміщення є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин, мають статус нежитлових, тому на них не поширюється правовий режим спільної власності мешканців будинку, у зв'язку з чим твердження позивача, що міська рада порушує права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку є безпідставними та незаконними.
Крім того, відповідач звертає увагу, що всі спірні приміщення, які знаходяться на 1-му поверсі будинку 65 по вулиці Робоча є нежитловими. Відносно всіх приміщень, які знаходяться за вищевказаною адресою відбуваються судові спори. Так, частина нежитлових приміщень вже була предметом спору у господарській справі №904/2636/19 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" до Дніпровської міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги мотивовані тим, що, оскільки власниками спірних приміщень були співвласники житлового будинку, у Територіальної громади м. Дніпра в особі відповідача право власності на спірні нежитлові приміщення не виникало, а дії відповідача з реєстрації за ним права власності на ці приміщення у період дії заборони вчинення таких дій, встановленої ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 про забезпечення позову у справі №200/13101/17, є неправомірними. Таким чином, предметом позову у справі №904/2636/19, є, зокрема, визнання незаконними дій Дніпровської міської ради, які полягають в здійсненні незаконної державної реєстрації права власності за територіальною громадою на нерухомі об'єкти. Постановою від 05 липня 2023 року у cправі №904/2636/19 Верховний Суд скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №904/2636/19, направив на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Визнання незаконними дій Дніпровської міської ради є саме предметом позову у справі №904/2636/19, і висновок з цього питання матиме преюдиційне значення для розгляду справи №904/3169/23 відповідно по положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, за результатами розгляду справи №904/2636/19 будуть встановлені преюдиційні обставини щодо правомірності здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами ст.ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з наведеною правовою нормою обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У разі застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами ст. 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
По суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з'ясовувати: 1) як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20, від 14.09.2022 у справі №911/1977/21).
Суд зазначає, що при винесенні ухвали про зупинення провадження у справі суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, законності та обґрунтованості позовних вимог на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що, зважаючи на приписи частини четвертої, шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №910/2349/22, від 07.03.2023 у справі №904/1252/22, від 06.09.2022 у справі № 904/4393/21).
Як встановлено судом вище, визнання незаконними дій Дніпровської міської ради є саме предметом позову у справі №904/2636/19, і висновок з цього питання підлягає викладенню у резолютивній частині рішення у справі №904/2636/19, що матиме преюдиційне значення для розгляду справи №904/3169/23 відповідно по положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Також суд виходить із того, що при зупиненні провадження у справі слід враховувати чи є справа (спір), у якій зупиняється провадження вторинною по відношенню первинної справи (спору), до якої суд зупиняє провадження, а також чи є обставини, які слід встановити, підставами позову (заперечень) чи вони є саме самостійним предметом позову (постанови у справі №916/3698/20 Верховного Суду від 24.05.2023 та Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021).
Відтак, неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які є підставами позову (заперечень) у цій господарській справі №904/3169/23, є предметом позову у іншій господарській справі №904/2636/19 і рішення суду у справі №904/2636/19 безпосередньо впливає на вирішення спору у господарській справі №904/3169/23.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність можливості розгляду справи №904/3169/23, відповідно п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, до розгляду справи та набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/2636/19, з огляду на що провадження у справі №904/3169/23 підлягає зупиненню.
Зупиняючи провадження справі, суд також виходить з того, що зупинення провадження у справі не призводять до затягування розгляду справи, а навпаки матиме місце процесуальна економія, оскільки обґрунтування і позову, і заперечень зводяться до тверджень про правомірність/неправомірність дій Дніпровської міської ради.
При цьому у випадку неспівпадіння висновку суду щодо правомірності (неправомірності) дій Дніпровської міської ради у справі №904/3169/23 з преюдиційним рішенням, яке буде прийняте у справі №904/2636/19, це може призвести до перегляду рішення у справі №904/3169/23, тобто до значно тривалого її розгляду та прийняття остаточного рішення у справі.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Одним із завдань судочинства є і своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Однак, Конвенція в першу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
З огляду на вищевикладене та підстави позову у даній справі, та враховуючи предмет у справі №904/2636/19, суд вважає, що з метою забезпечення принципу змагальності та рівності сторін у даній справі є правомірним зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили судового рішення у справі №904/2636/19.
Суд наголошує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм.
Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ""Дія-97" проти України" ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Суд звертає увагу, що зупинення провадження у справі не є порушенням розумних строків розгляду справи, якщо таке зупинення відповідає вимогам ст. 227 та ст. 228 Господарського процесуального кодексу України та забезпечує повноту та об'єктивність розгляду справи з урахуванням всіх встановлених обставин.
У зв'язку з викладеним, провадження у справі №904/3169/23 підлягає зупиненню на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили рішенням у справі №904/2636/19.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 227, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Зупинити провадження у справі №904/3169/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/2636/19.
Зобов'язати сторони повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 24.07.2023.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали - 27.07.2023.
Суддя Е.М. Бондарєв