Провадження № 11-кп/821/555/23 Справа № 711/3304/23 Категорія: ч. 3 ст. 286-1 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
24 липня 2023 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси Черкаської обл. апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського райсуду м. Черкаси від 6.07.2023 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 , який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси,
громадянина України, який має сере-
дню спеціальну освіту, військовослуж-
бовця ВЧ НОМЕР_1 , не одружений, рані-
ше не судимий, проживає
АДРЕСА_1 ,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів до 5.08.2023 р. включно з можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134 200 грн.
В провадженні Придніпровського райсуду м. Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2861 КК України.
Ухвалою суду продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 30 днів - до 5.08.2023 р. включно, запобіжний захід у виді застави з покладенням обов'язків, визначений ухвалою слідчого судді Придніпровського райсуду м. Черкаси від 10.05.2023 року залишено без змін.
Продовжуючи відносно ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу, суд першої інстанції встановив, що обставини по справі з часу попереднього продовження запобіжного заходу не змінились, судове провадження не завершене, кримінальне правопорушення інкриміноване ОСОБА_8 , згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за його вчинення санкцією ч. 3 ст. 286? КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 5 до 10 років. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходив з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу місцевого суду, оскільки, на його думку, поза увагою суду залишилися обставини, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, проходив службу в ЗСУ, в матеріалах відсутні будь-які відомості про намагання обвинуваченого впливати на свідків по справі, або намагатися знищити документи чи речі, він жодним чином не уникав слідства, тому просить постановити нову ухвалу, змінивши йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, а саме на домашній арешт.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити по викладених у ній доводах, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали, виділені з судового провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286? КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 5 до 10 років.
Враховуючи відомості, які наявні у виділених матеріалах з кримінального провадження, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п. п. 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні; перебуваючи на волі може вчинити нове кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2861 КК України, свідчить про наявність в нього стійкої антисоціальної поведінки та схильності до вчинення нових злочинів, небажання ставати на шлях виправлення та вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд першої інстанції вірно обґрунтував тим, що ОСОБА_8 фактично буде перебувати поза межами виконання обов'язків військової служби, весь свій час може використовувати на власний розсуд, матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, а також є підстави вважати, що у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту, обвинувачений може змінить місце проживання (перебування), що може негативно вплинути на подальше проведення досудового розслідування. Захисник не вказав та не надав переконливих доказів того, що зазначені ризики на день розгляду апеляційної скарги зменшилися чи взагалі перестали існувати.
Ризиком в контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд першої інстанції обґрунтовуючи свій висновок щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, з огляду на стадію судового розгляду, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, характер і обставини вчинення кримінального правопорушення, надав оцінку особі останнього, з врахуванням чого, дійшов вірних висновків про те, що ризики, наведені прокурором існують, є доведеними та відсутні підстави для обрання обвинуваченому інших, більш м'яких запобіжних заходів.
З урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає неспроможними доводи обвинуваченого про наявність у останнього постійного місця проживання та відсутності судимостей .
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час її апеляційного розгляду не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України та які наявні у цьому провадженні.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст.183, 199, 331, 405 та 418 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Придніпровського райсуду м. Черкаси від 6.07.2023 р., якою відносно ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 30 днів до 5.08.2023 р. - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді