Іменем України
12 липня 2023 року м. Кропивницький
справа № 399/224/22
провадження № 22-ц/4809/526/23
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Єгорової С.М., Мурашка С.І.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у складі судді Шульженко В.В. від 17 січня 2023 року у справі за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, в особі Онуфріївської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати, -
встановив:
У травні 2022 року керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 19.05.2017 між Онуфріївською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебуває у комунальній власності селищної ради для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка знаходиться в межах селища Онуфріївка, загальною площею 1,1916 га, за кадастровим номером 3524655100:50:023:0011. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - комплекс будівель загальною площею 018765 га, який знаходиться у власності орендаря згідно договору дарування від 14.07.2009 року. Договір укладено строком на 5 років, який набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Вказав, що відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі рівними частинами та в розмірі 3% від НГО земельної ділянки, що становить 29 349,05 грн в рік, орендна плата вноситься рівними частинами щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяцем. Відповідач не сплачує орендну плату протягом усього часу дії договору, загальна сума заборгованості складає 88 047 грн. Прокурором враховано загальний строк позовної давності. Нормативна грошова оцінка на момент укладення договору становила 978 301,63 грн-3%=29349,05 грн. Коефіцієнти індексації за 2019-2021 роки склали 1, тому орендна плата не змінювалася.
Зазначив, що в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем не сплачується орендна плата у встановленому розмірі та в строки, у зв'язку з чим існує заборгованість з орендних платежів за період останніх трьох років - лютий-грудень 2019, з урахування коефіцієнта інфляції 26903,25 грн; січень-лютий, квітень-грудень 2020, з урахуванням коефіцієнта індексації 26903,25 грн; січень-грудень 2021, з урахуванням коефіцієнта інфляції 29349 грн.; січень 2022 року, з урахуванням коефіцієнта інфляції 2445,75 грн. Загальна сума заборгованості за вищевказаним договором за останні три роки становить 85601 грн. 25 коп.
Посилаючись на ці обставини, прокурор просив стягнути з відповідача на користь Онуфріївської селищної ради заборгованість по орендній платі в розмірі 85601 грн. 25 коп.
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2023 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 19.05.2017 Онуфріївською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (а.с.16). Предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебуває у комунальній власності селищної ради для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка знаходиться в межах селища Онуфріївка, землі не сільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 (п.1 договору). Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 1,1916 га, у тому числі, забудовані землі 1,1916 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, що не надані у власність та користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови межах селища Онуфріївка Онуфріївської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3524655100:50:023:0011(п.2 договору). На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, комплекс будівель загальною площею 0,18765 га, який знаходиться у власності орендаря згідно договору дарування від 14.07.2009 року та технічного паспорту на комплекс будівель від 02.11.2009 року (п.3 договору). Договір укладено на 5 років починаючи з дати його державної реєстрації з правом поновлення його на новий строк, речове право зареєстровано 17.04.2018 року (п.8 договору, а.с.25). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі рівними частинами та в розмірі 3% від НГО земельної ділянки, що становить 29349,05 грн в рік, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначених законодавством, затвердженим КМУ за формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься рівними частинами щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяцем (п.9-11 договору). Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.27 договору). За невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору. Пунктом 43 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір підписано сторонами про що свідчать відповідні записи у розділі договору - Підписи сторін та речове право зареєстровано 17.04.2018 року.
Відповідно до акта про передачу земельної ділянки, яка надається в оренду від 19.05.2017 року (а.с.23) судом встановлено, що орендодавцем передано орендарю земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,1916 га в користування за цільовим призначенням на умовах оренди.
Відповідно до договору дарування комплексу будівель від 14.07.2009 року (а.с.24) судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником комплексу будівель, який знаходиться в АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 1,044 га, земельна ділянка не приватизована, державний акт не виготовлявся (а.с.24).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.25) судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 3524655100:50:023:0011, площею 1,1916 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, адреса - АДРЕСА_2 . Речове право зареєстровано 17.04.2018 року - право оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 19.05.2017.
Із листа Онуфріївської селищної ради від 05.01.2022 року №01-21/5/1 судом встановлено, що згідно з розрахунком заборгованості за договором оренди в період з січня 2019 року по січень 2022 року за відповідачем наявна заборгованість в сумі 88047,00 грн, та селищною радою повідомлено про те, що остання самостійно звернутися до суду не має можливості (а.с.28-30).
Із листа Онуфріївської селищної ради від 15.02.2022 року №01-21/297/2 судом встановлено, зокрема, що за весь період використання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 орендну плату не сплачував, загальна сума заборгованості складає 117396,20 грн. Та повідомлено про те, що у зв'язку з відсутністю в селищній раді спеціалістів у галузі права, немає можливості підготувати відповідні документи просили розглянути можливість здійснити представництво громади в суді.
Із листа ГУ ДПС у Кіровоградській області від 10.05.2022 року №1475/5/11-28-24-06-06 судом встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку на підставі договору оренди зареєстрованого в державному реєстрі 17.04.2018 року, розташованої на території Онуфріївської селищної ради, загальною площею 1,1916 га, кадастровий номер 3524655100:50:023:0011. Платнику ОСОБА_1 станом на 01.02.2022 року Онуфріївською ДПІ було сформовано та направлено податкові повідомлення-рішення форми «Ф» за 2018 рік №45540-0000-1126 від 25.06.2018 року на суму 29349,05 грн; за 2019 рік №7176123-5306-1128 від 04.06.2019 року на суму 29349,05 грн; за 2020 рік № 2022 253721-5308-1117 від 06.05.2020 року на суму 29349,05 грн; за 2021 рік №5491-2406-1128 від 18.03.2021 року на суму 29349,05 грн., усі за платежем - орендна плата з фізичних осіб. Станом на 01.02.2022 року у платника по орендній платі за користування земельною ділянкою існує заборгованість у сумі 117396 грн 20 коп. (а.с. 35-39).
Із листа ГУ ДПС у Кіровоградській області від 08.09.2022 року №3518/5/11-28-13-07 судом встановлено, що за даними ІТС «Податковий блок» станом на 08.09.2022 року ФОП ОСОБА_1 має заборгованість з податків, зборів, платежів в сумі 232431,01 грн, в тому числі, борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 117396,2 грн. Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 07.09.2022 року передані матеріали для звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення податкового боргу відповідно до ст.95 Податкового кодексу України по ФОП ОСОБА_1 . Після сплати судового збору матеріали будуть направлені до суду (а.с.167).
Із інформації із сайту Судова влада України за період з 01.01.2015-23.12.2022 та копій судових рішень отриманих із ЄДРСР (а.с.226-239) судом встановлено, що станом на 23.12.2022 року відсутня інформація щодо звернення податковою службою до суду про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю.
Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорює факту наявності заборгованості та її розміру. Стверджує, що прокурором передчасно і необґрунтовано пред'явлено даний позов без належного обґрунтування невиконання фіскальною службою своїх обов'язків.
Так, повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час пред'явлення прокурором позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Прокурор звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави.
Крім того, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що органом місцевого самоврядування тривалий час (близько 5 років) не вживались заходи щодо захисту інтересів держави - звернення до суду із позовом про стягнення коштів за фактичне землекористування.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.
У цій справі підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив, що органом місцевого самоврядування тривалий час не вживались заходи щодо захисту інтересів держави, а саме відсутнє звернення до суду із позовом про стягнення коштів за фактичне землекористування, що є підставою для звернення прокурора з таким позовом до суду.
Таким чином апеляційний суд вважає, що прокурор відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, а саме у неподанні селищною радою на протягом тривалого часу відповідного позову, що свідчить про тривалу бездіяльність міської ради щодо захисту інтересів територіальної громади, отже, про неналежне виконання нею своїх повноважень. Тому у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 461/1815/17 (справа № 61-1786св21).
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про наявність спору щодо заборгованості зі сплати оренди за землю з контролюючим органом - податковою службою є недоведеними.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26.07.2023.
Судді:
О.А.Письменний С.М. Єгорова С.І. Мурашко