Житомирський апеляційний суд
Справа №290/288/23 Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.
Категорія ч.1 ст. 173-2 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
27 липня 2023 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 , на постанову Романівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Романівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2023 року визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 , 16 січня 2023 року близько 13 години, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 виказував образливі слова на адресу колишньої дружини ОСОБА_1 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що обставини описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що 22 березня 2023 року у застосунку «Дія» виявив постанову Житомирського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, у зв'язку з тим, що не долучено до апеляційної скарги документів, які посвідчують повноваження захисника.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення потерпілої, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддею місцевого суду зазначені вимоги закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_2 виконані в повному обсязі.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 , 16 січня 2023 року близько 13 години, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 виказував образливі слова на адресу колишньої дружини ОСОБА_1 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 3).
Судом першої інстанції було допитано ОСОБА_2 , який в судовому засіданні свою вину у вчиненні даного правопорушення визнав у повному обсязі.
Окрім допиту ОСОБА_2 та дослідження протоколу серії ВАВ № 498800 від 16.01.2023, судом першої інстанції також було досліджено долучені письмові матеріали.
Так, судом першої інстанції було досліджено письмові пояснення ОСОБА_1 від 16.01.2023, в яких та пояснювала, що проживає разом із колишнім чоловіком ОСОБА_2 , останній ображав її образливими словами, коли вона зробила йому зауваження щодо збитого замка на сараї (а.с. 9).
З письмових пояснень ОСОБА_2 від 16.01.2023 вбачається, що останній відмовився від надання будь-яких пояснень з приводу звернення колишньої дружини до поліції (а.с. 10).
Як вбачається зі змісту рапорту поліцейського від 16.01.2023 (а.с. 7) о 13:38 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , що колишній чоловік, військовий на даний час, вчиняє домашнє насильство: психічне, економічне.
Також місцевим судом було досліджено аудіозапис розмови, який підтверджує образливі слова ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 .
З письмових пояснень, рапорту поліцейського та з аудіозапису, досліджених місцевим судом вбачається, що вони відповідають за змістом адміністративним протоколам, наданим суду першої інстанції, є послідовними та взаємоузгодженими.
Твердження апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України 06.11.2015 № 1376, є хибними та безпідставними. Доказ у вигляді аудіозапису події, який апелянт вважає недопустимим, на думку апеляційного суду, відповідає вимогам, встановленим відносно належності та допустимості доказів, відповідно до положень статті 251 КУпАП.
За такого, посилання апелянта на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є такими, що не заслуговують на увагу, так як повністю спростовуються дослідженими судом доказами, яким надана належна оцінка.
Також не є слушними твердження апелянта, що в його діях був відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно положень частини 1 статті 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім'ї полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Пунктом 3 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, проявами психологічного насильства, зокрема, є словесні образи, обзивання нецензурними словами, приниження, тощо.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи наявні достатні докази об'єктивного характеру, які підтверджують в діях ОСОБА_2 наявність ознак, передбачених диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП.
Твердження захисника стосовно того, що суд першої інстанції послався лише на протокол про адміністративне правопорушення, при цьому не дослідивши інших доказів, не знайшли свого підтвердження.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Романівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Романівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2023 року - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь