27.07.2023 року м. Дніпро Справа № 904/370/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мельниченко І.Ф.) від 10.04.2023 у справі № 904/370/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК", с.Веселе, (Смирнівська с/рада), Лозівський район, Харківська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт", с.Варварівка, Юр'ївський район, Дніпропетровська область
про стягнення суми заборгованості у сумі 62 053,61 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" заборгованості у розмірі 62 053,61 грн, з яких: 42 075,01 грн - сума боргу, 3 450,29 грн - 3% річних та 16 528,32 грн - інфляційні витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №П2812К від 18.12.2020 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар. У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, окрім основної заборгованості, позивачем нараховані та заявлені то стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2023 у даній справі позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" 3 450,28 грн річних, 16 239,06 грн інфляції грошових коштів, 851,62 грн судового збору; закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 45 075,01 грн; в решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач після звернення позивача до суду сплатив вартість поставленого товару у розмірі 42 075,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1930 від 28.02.2023 на суму 42 075,00 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 42 075,01 грн. В той же час, судом встановлено, що відповідач оплатив поставлений йому товар із простроченням. Під час здійснення перевірки розрахунків позивача річних та інфляційних, судом встановлено, що останнім допущено арифметичні помилки при здійсненні вказаних нарахувань.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 51,87 грн. та відмовити в задоволенні інших позовних вимог позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарський суд не встановив факт того, що ТОВ Компанія “БОТіК” у вимозі про сплату боргу за договором поставки визнало, що ТОВ “Павлоградзернопродукт” не має всіх необхідних документів для прийняття рішення про необхідність оплати решти вартості фактично поставленого товару та надало відповідачу копії податкових накладних з доказами їх реєстрації. Проте, в позовній заяві позивачем зазначено про нібито надіслання ТОВ “Павлоградзернопродукт” зереєстровані податкові накладні у системі “M.Е.Doc”.
Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу зареєстрованих податкових накладних.
Умовами договору не визначено строк на оплату 20% вартості поставленого товару, а лише зазначено, що оплата решти вартості поставленого товару має здійснюватися після реєстрації податкових накладних за господарськими операціями. За таких умов, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.
До моменту отримання ТОВ “Павлоградзернопродукт” вимоги від ТОВ Компанія “БОТіК” про сплату заборгованості, до якої позивачем було додано копії податкових накладних з доказами їх реєстрації, відповідач не мав доказів реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим його обов'язок зі сплати решти вартості фактично поставленого товару настав лише після отримання вимоги зі всіма додатками.
Отримавши вимогу про сплату заборгованості за договором поставки 27.12.2022, відповідач мав сплатити решту вартості фактично поставленого товару у сумі 42 075,01 грн в строк до 03.01.2023 (включно). Таким чином, відповідач має сплатити 3% річних та інфляційні за період з 03.01.2023 по 17.01.2023.
У додаткових поясненнях відповідач звертає увагу суду на справу №904/4159/22, яка стосується господарських правовідносин між ТОВ “Павлоградзернопродукт” та ТОВ “Легіон Агро-Пром”, які виникли на підставі договору поставки № П0606К від 05.06.2020, зміст якого є аналогічним зі змістом договору поставки №П2812К від 18.12.2020, на підставі якого виникли спірні взаємовідносини в межах справи №904/370/23.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" 19 710,43 грн - витрат на професійну правничу допомогу; в решті вимог, викладених в заяві, відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано тим, що виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача складає 20 000,00 грн. Здійснюючи розподіл цих судових витрат, суд враховано нормативні приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, або змінити додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач звертає увагу, що господарським судом не було надано правової оцінки положенню п.6.6 договору про надання правової допомоги, а саме не надано оцінки факту відсутності доказів оплати послуг адвоката у поєднанні з фактом наявності в матеріалах справи двох актів приймання наданих послуг від 17.01.2023 та від 27.03.2023.
Матеріали справи не містять доказів оплати наданих адвокатом послуг.
Надані позивачем детальні описи наданих послуг за договором про надання правової допомоги №01/01-11 від 01.11.2021 не можуть бути взяті до уваги судом при вирішенні питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони складені в односторонньому порядку адвокатом Соколик І.В. та не підтверджують реальність надання зазначених в них послуг ТОВ Компанія “БОТіК”, оскільки вони не підписані з боку позивача.
Додаток до договору про надання правової допомоги №01/01-11 від 01.11.2021 не встановлює перелік та вартість послуг адвоката Соколик І.В., які були надані нею під час розгляду справи у суді першої інстанції, а лише передбачає вартісну оцінку гонорару адвоката в залежності від витраченого часу, а також вартість складання певних документів.
Скаржник вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який був покладений господарським судом на відповідача є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, а також є неспіврозмірним з ринковими цінами адвокатських послуг та ціною позову.
У відзиві на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградзернопродукт” на рішення господарського суду від 24.03.2023 позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору та у відповідності до вимог п.5.5 договору, позивач 19.12.2022 на адресу відповідача направив вимогу (претензію) з проханням вжити всіх заходів по погашенню простроченої заборгованості. До вимоги (претензії) позивачем на власний розсуд було долучено податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію, оскільки жодних обмежень в долучені документів законодавством не встановлено.
Проте, це жодним чином не може свідчити про суперечливу поведінку позивача та не може свідчити про визнання факту відсутності у відповідача доказів реєстрації податкових накладних за договором поставки та не спростовує факту направлення зареєстрованих податкових накладних ТОВ “Павлоградзернопродукт”. Зареєстровані податкові накладні направлені контрагенту - ТОВ “Павлоградзернопродукт” у системі “М.Е.Doc”, про що свідчить штамп “Доставлено контрагенту/прийнято контрагентом” у верхньому правому кутку.
Щодо строку на оплату решти товару, позивач вказує, що з огляду на надіслання відповідачу зареєстрованих податкових накладних у системі “М.Е.Doc” строк оплати 20% вартості поставленого товару є таким, що настав, за видатковими накладними №9 від 15.01.2021, №10 від 16.01.2021 - 22.01.2021, за видатковою накладною №11 від 17.01.2021 - 23.01.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградзернопродукт” на додаткове рішення господарського суду від 10.04.2023, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
Позивач вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення проаналізовано та надано оцінку договору про надання правової допомоги №01/01-11 від 01.11.2021.
Заперечення апелянта про завищення адвокатом Соколик І.В. переліку послуг та сум наданих послуг є безпідставними та спростовуються безпосередньо матеріалами господарської справи. Апелянтом не доведено належними та допустимими доказами (об'єктивними аргументами) факт неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а доводи відповідача зводяться до його суб'єктивної оцінки можливості витрати часу адвокатом на надання тих чи інших послуг.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградзернопродукт” на рішення господарського суду від 24.03.2023 залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів сплати судового збору у сумі 4 026,00 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2023 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи та об'єднано для спільного розгляду з апеляційним провадженням на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (далі - покупець) укладено договір поставки №П2812К (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити соняшник (далі - товар) відповідно до умов договору.
Загальна кількість товару, що поставляється - 1 000,000 тонн ± 10% (п. 2.1 договору).
Згідно з п.3.1 договору строк поставки товару - до 08.01.2021.
Поставка товару здійснюється на умовах FСА (франко-перевізник ...) (відповідно до правил Інкотермс-2010 р.) Пункт (місце) поставки: с.Веселе, Лозівський район (п. 3.2 договору).
Перехід права власності на товар відбувається в момент відвантаження товару, що підтверджується ТТН, або актом прийому-передачі (п. 3.3 договору).
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару (п. 3.4 договору).
Не пізніше ніж через 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дня виникнення у покупця податкових зобов'язань з податку на додану вартість за цей товар, постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару без ПДВ - 16 016,07 грн за тонну.
Сума договору без ПДВ - 16 016 670,00 грн ± 10%. ПДВ 20% - 3 203 334,00 грн ± 10%. Загальна сума договору становить - 19 220 004,00 грн ± 10% (п. 4.2 договору).
Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 6.1 договору).
Позивач виставив відповідачу до сплати рахунок на оплату №66 від 18.12.2020 на суму 19 220 004,00 грн.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 784 575,02 грн., що підтверджується видатковими накладними, які скріплені печатками та підписані уповноваженими представниками сторін договору №208 від 24.12.2020 на суму 2 607 311,26 грн, №8 від 06.01.2021 на суму 947 070,00 грн, №9 від 08.01.2021 на суму 556920,00 грн, №10 від 09.01.2021 на суму 3 660 907,50 грн, №11 від 11.01.2021 на суму 3 040 110,00 грн, №12 від 12.01.2021 на суму 2 379 915,00 грн, №13 від 13.01.2021 на суму 1597128,76 грн, №18 від 15.01.2021 на суму 1 075 972,50 грн, №19 від 16.01.2021 на суму 1873102,50 грн, №20 від 17.01.2021 на суму 1 046 137,50 грн.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:
- 80% оплата згідно рахунка постачальника за фактом поставки товару;
- 20% вартості поставленого товару покупець сплачує після реєстрації постачальником податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.
Відповідачем частково сплачено за отриманий товару на загальну суму 18 742 500,01 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3187 від 21.12.2020 на суму 7 111 401,48 грн, №3214 від 23.12.2020 на суму 4 036 200,84 грн, №3218 від 23.12.2020 на суму 3 459 600,72 грн, №3294 від 29.12.2020 на суму 768 800,16 грн, №165 від 22.01.2021 на суму 1 000 000,00 грн, №196 від 25.01.2021 на суму 1 362 434,31 грн, №246 від 28.01.2021 на суму 1 004 062,50 грн.
Відповідно до приписів п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України позивачем було сформовано наступні податкові накладні: податкова накладна №264 від 21.12.2020 на суму 7 111 401,48 грн, в т.ч. ПДВ - 1 185 233,58 грн та зареєстрована 14.01.2021; податкова накладна №265 від 23.12.2020 на суму 4 036 200,94 грн, в т.ч. ПДВ - 672 700,14 грн та зареєстрована 14.01.2021; податкова накладна №266 від 23.12.2020 на суму 3 459 600,72 грн, в т.ч. ПДВ - 576 600,12 грн та зареєстрована 14.01.2021; податкова накладна №270 від 29.12.2020 на суму 768 800,16 грн, в т.ч. ПДВ - 128 133,36 грн та зареєстрована 14.01.2021; податкова накладна № 9 від 15.01.2021 на суму 489 331,82 грн, в т.ч. ПДВ - 81 555,30 грн та зареєстрована 21.01.2021; податкова накладна №10 від 16.01.2021 на суму 1 873 102,50 грн, в т.ч. ПДВ - 312 183,75 грн та зареєстрована 21.01.2021; податкова накладна №11 від 17 01.2021 на суму 1 046 137,50 грн, в т.ч. ПДВ - 174 356,25 грн та зареєстрована 22.01.2021.
Зареєстровані податкові накладні направлені позивачем відповідачу у системі “М.Е.Doc”, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
Невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором у повному обсязі стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 664 Цивільного кодексу унормовано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після звернення позивача до суду сплатив вартість поставленого товару у розмірі 42 075,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1930 від 28.02.2023 на суму 42 075,00 грн, у зв'язку з чим позивачем подано заяву про закриття провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 42075,01грн.
З огляду на приписи п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, факт погашення відповідачем суми основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, є підставою для закриття провадження у відповідній частині вимог, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 42 075,01 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 42 075,01 грн не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.
В той же час, судом встановлено, що відповідач оплатив поставлений йому товар із простроченням.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 22.01.2021 по 17.01.2023 в сумі 3 450,29 грн та інфляційні втрати за період з лютого 2021 року по січень 2023 року в сумі 16 528,32 грн.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем допущено арифметичні помилки при нарахуванні річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів вважає, що здійснений господарським судом перерахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильним, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 22.01.2021 по 17.01.2023 в сумі 3 450,28 грн та інфляційні втрати за період з лютого 2021 року по січень 2023 року в сумі 16 239,06 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем відповідачу зареєстрованих податкових накладних, у зв'язку з чим його обов'язок зі сплати решти вартості фактично поставленого товару настав лише після отримання від позивача вимоги зі всіма додатками.
Так, за умовами п.4.3 договору оплата здійснюється, зокрема, шляхом оплати 20% вартості поставленого товару після реєстрації постачальником податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.
Отже, зазначені умови договору захищають майнові права покупця у разі неналежного виконання постачальником свого обов'язку з реєстрації податкових накладних шляхом надання покупцю права не здійснювати оплату поставленого товару у розмірі 20% від його вартості, що компенсує відсутність у покупця можливості на включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та зменшення податкового зобов'язання.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
У даному випадку строк оплати пов'язаний з настанням певної події - реєстрації постачальником податкової накладної.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Така податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” та Закону України “Про електронні довірчі послуги”.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Матеріалами справи встановлено, що спірні податкові накладні були зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків, визначених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме:
- податкові накладні № 264 від 21.12.2020, № 265 від 23.12.2020, № 266 від 23.12.2020, № 270 29.12.2020 зареєстровані 14.01.2021, оскільки складені з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, тому граничний строк їх реєстрації є до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені, тобто в строки встановлені Податковим кодексом України;
- податкові накладні № 9 від 15.01.2021, № 10 від 16.01.2021 зареєстровані 21.01.2021 та податкова накладна № 11 від 17.01.2021 зареєстрована 22.01.2021, оскільки складені з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, тому граничний строк їх реєстрації є - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, тобто в строки встановлені Податковим кодексом України.
Зареєстровані податкові накладні бути направлені відповідачу у системі “М.Е.Doc”, що підтверджується квитанціями, долученими до матеріалів справи.
Таким чином, строк оплати 20% вартості поставленого товару є таким, що настав, за податковими накладними №9 від 15.01.2021, №10 від 16.01.2021 - 22.01.2021; за податковою накладною № 11 від 17.01.2021 - 23.01.2021.
З огляду на положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець не позбавлений права надіслати в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної.
При цьому спосіб отримання відповідачем зареєстрованих у встановленому законом порядку податкових накладних (як від позивача, або з Єдиного реєстру податкових накладних) не може нівелювати встановленого Податковим кодексом України порядку включення сум податку у вартість товару та сплату його покупцем при його придбанні.
Те, що постачальник за якихось причин не направив податкові накладні безпосередньо покупцю, не звільняє останнього від обов'язку з оплати товару у повному обсязі, оскільки сам факт реєстрації податкової накладної (а не її направлення контрагенту) в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття їх органами податкової служби) дає право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання скаржника на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 904/4159/22, оскільки обставини, встановлені у цій справі є відмінними від обставин, встановлених у справі, що переглядається. Так у справі №904/4159/22 судом встановлено, що податкові накладні за договором не були своєчасно зареєстровані. Разом з цим, у справі, що переглядається судами встановлено, що податкові накладні зареєстровані належним чином.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю “БОТіК” звернулося до господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 72 054,10 грн.
Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини першої, абзацу першого частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. При цьому положення частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України не конкретизують, які саме докази мають бути подані в підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.
Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом.
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Наведене підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/18954/17, від 16.06.2021 у справі №904/1672/19, від 18.06.2020 у справі № 873/91/19, від 25.11.2020 у справі №911/1006/19, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19, від 07.12.2020 у справі №910/11361/19).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 01/01-11 від 01.11.2021, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" (клієнт) та адвокатом Соколик Іриною Володимирівною (адвокат); ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1121357 від 17.01.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3157 від 05.11.2019; додаток до договору про надання правової допомоги № 01/01-11 від 01.11.2021; акт приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги №01/01-11 від 01.11.2021; детальний опис наданих послуг.
Відповідно до розділу І договору клієнт доручає, а адвокат приймає доручення на надання професійної правничої допомоги, представництво та захист інтересів клієнта, зокрема, правове консультування, обслуговування та супроводження справ та будь-яких питань (у тому числі, але не виключно, трудового, корпоративного характеру тощо) клієнта за завданням та замовленням клієнта, що пов'язане із взаємовідносинами клієнта з юридичними та фізичними особами (будь-якими іншими суб'єктами підприємницької діяльності, громадськими організаціями, банківськими установами, контролюючими органами, органами державної влади та місцевого самоврядування тощо); у цивільних, господарських, адміністративних справах і справах про адміністративні порушення в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції, зі всіма правами, наданими чинним законодавством України позивачеві, відповідачеві, третім особам, кредитору, боржнику, стягувачу, потерпілому, у тому числі, з правом підпису та подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших документів, повної та часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову та підстави позовних вимог, укладення мирових угод, знайомитися з матеріалами судових справ, надавати пояснення, заявляти відводи та клопотання, засвідчувати копії документів, що долучаються до матеріалів справ, оскаржувати дії та рішення органів управління юридичної особи, органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
Згідно з пунктом 6.1. договору адвокат має право на отримання гонорару у зв'язку з виконанням доручення клієнта в порядку, встановленому даним договором. Гонорар полягає в оплаті послуг адвоката з виконання доручення.
Клієнт сплачує на користь адвоката в якості оплати послуг адвоката з виконання доручення та надання професійної правничої допомоги - супроводження справи в суді, у розмірах, визначених відповідно до додатку до даного договору, також компенсацію понесених адвокатом витрат, пов'язаних з відрядженням адвоката і здійсненням ним обов'язкових платежів від імені та в інтересах клієнта з метою виконання договору. Сума витрат адвоката може бути скорегована (змінена) сторонами в залежності від фактично понесених витрат адвоката (п.п. 6.1., 6.2. договору).
Згідно з пунктом 6.3. договору винагорода за досягнення бажаного для клієнта результату виконання адвокатом доручення обумовлюється окремо та за згодою сторін складає 10% від фактично стягненої за рішенням суду суми на користь клієнта.
Відповідно до пункту 6.5. договору клієнт сплачує адвокатові гонорар готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвоката протягом 30 календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції.
У пункті 6.6. договору сторони узгодили, що після отримання оплати за надані послуги та надання обсягу послуг в повному обсязі або частинами, сторони підписують акт приймання наданих послуг.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 (п. 8.1. договору).
У додатку до договору про надання правової допомоги № 01/01-11 від 01.11.2021 сторони узгодили перелік та вартість послуг адвокта, а саме: зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, по якій надається правнича допомога у спірних правовідносинах - 6 000,00 грн; аналіз документів - 24 000,00 грн; підготовка позовної заяви (правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту позовної заяви) - 7 000,00 грн; складання розрахунку позовних вимог - 1 000,00 грн; складання попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат - 1 000,00 грн; складання заяви про забезпечення позову - 1 000,00 грн; збір та підготовка письмових доказів (додатків до позову) - 18 000,00 грн; підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу - 12 000,00 гр.; оплата професійної правничої допомоги відповідно до пункту 6.3. договору про надання правової допомоги № 01/01-11 від 01.11.2021 (10% від фактично стягненої за рішенням суду суми на користь клієнта) - 2 054,10 грн.
27.03.2023 сторонами підписано акт приймання наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 01/01-11 від 01.11.2021, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 72 054,10 грн.
Відповідач у наданих запереченнях на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі вважає, що вимоги позивача про відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката є необґрунтованими, сума витрат є завищеною та такою, що не відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у частині 5 наведеної правової норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7,9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції правомірно враховано заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу стосовно розміру понесених витрат, а також прийнято до уваги, що відображена у наданих позивачем доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності, необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, даний спір відноситься до категорії справ незначної складності. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді, складання позовної заяви не потребували значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, зважаючи на те, що нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося.
Встановивши наведені обставини, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 20 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.
Здійснюючи розподіл цих судових витрат, суд враховано нормативні приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 710,43 грн та покладення решти витрат на позивача.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності доказів оплати послуг адвоката, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (правовий висновок об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, передбачені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає, що підстави для зміни чи скасування додаткового рішення відсутні, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 026,00 грн, сплачені за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023р. у справі № 904/370/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз