25.07.2023 року м. Дніпро Справа № 204/9551/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
при секретарі судового засідання: Грачові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.) від 27.04.2023р. у справі № 204/9551/18
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каверіна-1" в особі голови Трубіциної Ніни Михайлівни
про визнання дій такими, що порушують право на отримання якісних та в повному обсязі послуг, зобов'язання здійснити перерахунок та відшкодування моральної шкоди, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2023р. у справі № 204/9551/18 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погодившись з вказаною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2023р. про відмову в забезпеченні позову у справі № 204/9551/18 невідомо якого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України, в редакції від 15.04.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову по справі № 204/9551/18, подану позивачем до суду першої інстанції 24.04.2023 року одночасно з уточненою позовною заявою по даній справі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що суд першої інстанції несвоєчасно розглянув подану заяву про забезпечення позову та безпідставно відмовив у її задоволенні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2023р. у справі № 204/9551/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.07.2023р.
У судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Каверіна-1” в особі голови Трубіциної Ніни Михайлівни (далі - ОСББ “Каверіна-1”) за змістом якого просила суд:
- визнати дії ОСББ “Каверіна-1” такими, що порушують права споживачів, зокрема співвласниці будинку ОСОБА_2 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на отримання якісних та в повному обсязі послуг з утримання будинку та прибудинкової території;
- виключити з тарифу ОСББ “Каверіна-1”, затвердженого загальними зборами від 13 листопада 2016 року, ті послуги, які фактично не виконані, та ті послуги, які не повинні бути в тарифі згідно з Законом України “Про житлово-комунальні послуги”;
- зобов'язати ОСББ “Каверіна-1” здійснити перерахунок за фактично надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території ОСОБА_2 , яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , за період з 22 травня 2014 року дотепер, сума повернення позивачу у разі перерахунку станом на 07 травня 2019 року становить 3 211,00 грн.;
- скасувати внесені зміни до статуту ОСББ “Каверіна-1”, які суперечать вимогам чинного законодавства;
- зобов'язати ОСББ “Каверіна-1” привести статут у відповідність до редакції типового статуту та здійснити перереєстрацію;
- визнати дії голови ОСББ “Каверіна-1” ОСОБА_3 такими, що порушують право ОСОБА_2 перебувати у складі правління ОСББ “Каверіна-1”;
- зобов'язати ОСББ “Каверіна-1” здійснити оформлення перебування ОСОБА_2 у складі правління згідно з вимогами КЗпП України та відповідно до чинного законодавства щодо працевлаштування та оплати праці, а також здійснити виплати заробітної плати згідно з вимогами КЗпП України з 13 листопада 2016 року і до сьогодні;
- стягнути з ОСББ “Каверіна-1” 5 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суд від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року залишив без змін.
Постановою від 16 червня 2021 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_2 , постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року скасував, справу № 204/9551/18 передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою від 05 жовтня 2021 року Дніпровський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05.10.2021 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Каверіна-1” в особі голови Трубіциної Ніни Михайлівни закрито. Роз'яснено ОСОБА_2 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Ухвалою Верховного суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.02.2023 року справу № 204/9551/18 передано для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою від 06.03.2023 року справу № 20/9551/18 прийнято до провадження Господарського суду Дніпропетровської області.
25.04.2023 року позивач подав заяву про забезпечення позову, за змістом якої просив суд:
- накласти арешт на все майно та грошові кошти, яке є у особистій власності у відповідача ОСОБА_3 , та на майно яке є у власності ОСББ “Каверіна - 1” на суму ціни позовних вимог, крім тих сум, які не підлягають стягненню.
- заборонити відповідачу ОСББ Каверіна - 1”, голові ОСББ “Каверіна - 1” ОСОБА_3 та іншим членам правління ОСББ “Каверіна-1” а також співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 вчиняти дії щодо відчуження майна яке є у власності ОСББ “Каверіна - 1” та відчуження майна, яке є у особистій власності голови ОСББ “Каверіна - 1” ОСОБА_3 .
- зупинити продаж арештованого майна ОСББ “Каверіна - 1” та особистого майна голови ОСББ “Каверіна - 1” ОСОБА_3 , якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Заяву про забезпечення позову, позивач мотивувала тим, що відповідач може розпорядитися майном багатоквартирного будинку, а також своїм майном, та іншим майном, що знаходиться у них на праві власності та відчужити його на користь інших осіб для ухилення від виконання рішення суду по виплаті заробітної плати позивачу як працівнику, що в свою чергу ускладнить виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2023р. у справі № 204/9551/18 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2023 року про відмову у забезпеченні позову, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (пункти 1, 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Колегія суддів також враховує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, як у даному випадку, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Втім, позивачем не наведено конкретних обставин та не долучено до заяви про забезпечення позову будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на ухилення від майбутнього виконання рішення суду, а невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Таким чином, як вірно вказано судом першої інстанції, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що звернення до суду із заявою про забезпечення позову обумовлене необхідністю попередження (недопущення) вчинення дій, які ймовірно можуть призвести до неможливості та утруднення виконання рішення суду у даній справі.
Проте, враховуючи те, що вказані обставини не підтверджені належними доказами, останні мають характер необґрунтованого припущення.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_3 є головою правління ОСББ “Каверіна-1”, тобто останнє діє в особі ОСОБА_3 , втім вона не є відповідачем у справі, а запропоновані позивачем заходи до забезпечення позову стосуються особистого майна ОСОБА_3 , що суперечить нормам ст. 137 ГПК України.
За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо несвоєчасного вирішення судом першої інстанції заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, адже такі обставини не є підставами для скасування судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала господарського суду відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2023р. у даній справі, відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 136, 137, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2023р. у справі № 204/9551/18 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2023р. у справі № 204/9551/18 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повна постанова складена та підписана 26.07.2023 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз